Судова влада в Україні

  Вирішальним кроком у визначенні засад правосуддя як особливої функції державної влади, основ організації судових органів в Україні, їхньої системи, основних принципів судочинства, положень щодо статусу суддів, демократичних підвалин суддівства, участі народу у його здійсненні стало прийняття у 1996 р. Конституції України. В Основному Законі зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, їх юрисдикція поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, а судові рішення обов'язкові до виконання на всій території України. Ці та інші конституційні установлення стали основою для подальшої розробки і здійснення судово-правової реформи в Україні. Вони знайшли своє втілення і деталізацію у законодавстві, що має важливе значення для розвитку та зміцнення української державності, демократичних і правових засад нашого суспільства. Проте, на жаль, не всі конституційні установлення, які визначають організацію і здійснення правосуддя, послідовно і належним чином реалізуються .

  Етапною подією у процесі здійснення судової реформи стало внесення Верховною Радою України 21 червня 2001 р. низки змін до законодавчих актів, які, як висловився Президент України Л.Д.Кучма, носили «косметичний» характер і були прийняті парламентом лише для того, щоб через порушення визначених Конституцією України термінів реформування судової системи, її діяльність не припинилася взагалі. Йдеться про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України», до Кримінально-процесуального кодексу України, до законів України «Про статус суддів», «Про органи суддівського самоврядування», «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України», «Про міліцію», «Про попереднє ув'язнення», «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», «Про арбітражний суд», а також до Арбітражного процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України. Ці зміни у своїй сукупності одержали назву «малої судової реформи», завдяки якої хоч було і вирішено ряд важливих питань реформування, організації і функціонування системи правосуддя, однак багато проблем все ще залишилося не-вирішеними.

  7 лютого 2002 р. Верховна Рада України  прийняла Закон України «Про судоустрій України», який певною мірою став базовим законодавчим актом для реформування юравосуддя і всієї судової влади в Україні. В ньому визначені правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, система судів загальної юрисдикції, вимоги до формування корпусу професійних суддів, система та порядок здійснення суддівського самоврядування, питання організаційно-фінансового забезпечення діяльності органів правосуддя тощо.

Законом України  «Про судоустрій України» встановлено, що до судової системи України входять суди загальної юрисдикції, а також Конституційній Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Судами загальної юрисдикції утворюється відповідна система, яка будується за принципами те-риторіальності і спеціалізації. Єдність цієї системи забезпечується єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; обов'язковістю для всіх судів встановлених законом правил судочинства; забезпеченням Верховним Судом України однаково го застосування законів всіма судами загальної юрисдикції; обов'язковістю виконання судових рішень; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів і фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; вирішення питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

  До системи  загальних судів належать: місцеві  суди (районні, районні у міста?;, міські та міжрайонні суди, військові суди гарнізонів); апеляційні суди, Апеляційний суд України; Касаційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України. Останній є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, а вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

  До спеціалізованих  судів відносяться господарські, адміністративні та інші, визначені саме як спеціалізовані. Місцевими господарськими судами є відповідні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, які утворюються в округах відповідно до указу Президзнта України. Місцевий суд складається з судів, голови і заступника голови суду. Якщо у суді налічується більше п'ятнадцяти суддів в ньому може бути призначено більше одного заступника голови суду. Місцеві суди є судами першої інспекції. Місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи та справи про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин.

Всі суди загальної  юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України за поданням міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду. Президентом України визначається кількість суддів у судах за відповідним поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду з урахуванням обсягу роботи суду, та в межах видатків, визначених на утримання судів. Главою держави призначаються і керівники судів, голови судів та їх заступники, (крім Верховного Суду України) строком на п'ять років за поданням Голови Верховного Суду України, чи голови відповідного вищого спеціа лізованого суду на підставі рекомендації ради суддів. У такому ж порядку відбувається звільнення югрівників судів із посад. Звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноваження судді. Голова Верховного Суд)' України обирається Пленумом цього суду строком на п'ять років таємним голосуванням. Законом передбачено його переобрання, але не більш ніж іде на один п'ятирічний строк. 

  Першоосновою  системи органів правосуддя є  місцевий суд. Місцеві загальні суди діють у межах району, міста, району в місті, чи району та міста одночасно, військові суди у військових гарнізонах. Вони розглядають справи по першій інстанції, віднесені процесуальним законом до їхньої підсудності. Суди в Україні розглядають щорічно не меньше трьох мільйонів справ. Із них 90 % справ проходять через місцеві суди. В Україні діє близько 750 місцевих судів, 27 апеляційних, Верховний Суд України, а також 28 військових судів і 35 господарських. Передбачається утіюрення адміністративних судів. У складі місцевих адміністративних судів працюватимуть близько 600 суддів та 1800 працівників апарату, в апеляційних судах — 250 суддів і 720 працівників їх апарату, у Вищому адміністративному суді України налічуватиметься 65 судців та 250 працівників апарату¹. Розгляд справ суддями здійснюється одноособово чи у складі колегії, а також у визначених законом випадках з участю народних засідателів або присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово дії; як суд. Апеляційний і касаційний розгляд справ здійснюється відповідними с)дами у складі не менш трьох професійних суддів.

  Внаслідок прийняття Закону України «Про судоустрій України» створена нова чотирьохрівнева система судів: місцеві, апеляційні (загальні та спеціалізовані), військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-М Орських Сил України, а також Апеляційний суд України та Касаційний Суд України, який розглядає в касаційному порядку справи, віднесені до його підсудності, а також справи у випадках, визначених процесуальним законом; вищі спеціалізовані суди (господарські, адміністративні) та Верховний Суд України.

Створення апеляційних  судів є новелою для України. Вони здійснюють в порядку апеляції перегляд справ, розглянутих місцевими судами, а також розглядають по першій інстанції визначені законом окремі категорії справ. Передбачені досить широкі повноваження суду апеляційної інстанції при розгляді справ по перегляду судових рішень, що не набрали чинності. Він може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, ухвалювати нове рішення.

  Для вирішення  організаційних питань в апеляційних  судах утворюється президія суду, до якої входять голова суду, його заступники, а також судді, кількість складу яких визначається рішенням загальних зборів суддів цього суду. Судді до складу президії обираються загальними зборами суддів даного суду таємним голосуванням.

  Для розгляду справ, визначених процесуальним законом, у загальних апеляційних судах (крім Апеляційного суду України) діють суди присяжних.

Судові палати можуть утворюватись і у вищих  спеціалізованих судах із розгляду окремих категорій справ. Для вирішення організаційних питань вищого спеціалізованого суду в ньому утворюється президія. її склад і порядок утворення аналогічний вже згаданим попереднім судам. У складі вищого спеціалізованого суду діє пленум суду, який складається із всіх суддів вищого спеціалізованого суду та голів апеляційних спеціалізованих судів. Пленум дає роз'яснення з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції, вносить в установленому порядку пропозиції щодо необхідності змін чинного законодавства, приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо офіційного тлумачення Конституції України, розглядає і вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.

  При вищому спеціалізованому суді створюється науково-консультативна рада для наукового забезпечення діяльності суду. Вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган.

  Найвищим  судовим органом в ієрархи  органів правосуддя України є Верховний Суд України. Він розглядає у касаційному порядку рішення загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесуальним законом, переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку; розглядає інші справи, пов'язані з виключними обставинами.

  Верховний Суд України дає судам роз'яснення  з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики, у разі необхідності визнає нечинним роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції.

  На Верховний  Суд України покладено надання  висновку щодо наявності чи відсутності  ознак державної зради або  іншого злочину у діяннях, у яких звинувачується Президент України, а також за зверненням Верховної Ради України розглядає і надсилає письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я. У разі виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо кон-ституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів Верховний Суд України звертається з цими питаннями до Конституційного Суду України.

Верховний Суд  України веде та аналізує судову статистику, вивчає і узагальнює судову практику, знайомиться в судах з практикою застосування законодавства. У межах своїх повноважень вирі шує питання, що випливають із міжнародних договорів України, представляє суди загальної юрисдикції у зносинах з судами інших держав, здійснює передбачені законом інші повноваження.

  Верховний Суд України очо:ооє Голова Верховного Суду України. Склад цього суду — це судді Верховного Суду України. їх кількість встановлюється указом Президента України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженням з Радою суддів України. У Верховному Суді України діють судові палати: у цивільних справах, у кримінальних справах, у господарських справах, в адміністративних справах, а також Військова судова колегія.

  Для вирішення  внутрішніх організаційних питань діяльності утворюється Президія Верховного Суду України.

  Колегіальним  органом Верховного Суду України  є Пленум Верховного Суду України. До його складу входять усі судді Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів та їх перші заступники, голови Касаційного та Апеляційного судів України. Засідання Пленуму веде Голова Верховного Суду України, а у разі його відсутності —перший заступник або заступник відповідно до Регламенту Пленуму Верховного Суду України.

  Пленум  обирає на посаду та звільняє з посади Голову Верховного Суду України, утворює судові палати, призначає їх голів, обирає склад президії Верховного Суду України, секретаря Пленуму Верховного Суд]/ України, дає роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування заісонодавства, здійснює інші повноваження.

  При Верховному Суді України діє Науково-консультативна рада, є бібліотека та офіційний друкований орган.

  Для забезпечення реалізації основних засад судочинства на території України всіма судами загальної юрисдикції надзвичайно важливим є збереження процесуального статусу Верховного Суду України, який на сьогодні визнаний Конституцією і законами України.

В системі судоустрою України діють кваліфікаційні комісії суддів, їх завданням є забезпечення формування корпусу професійних суддів шляхом відбору і рекомендування осіб для зайняття посади професійного судді та визначення рівня фахової підготовленості професійних суддів, а також розгляд питань про дисциплінарну відповідальність суддів та надання висновків про звільнення суддів із посади. Існують кваліфікаційні комісії судців загальних судів, військових судів, відповідних спеціалізованих судів, а також вища кваліфікаційна комісія суддів України. їх строк повноважень — три роки. Порядок утворення цих комісій, їх повноваження визначаються Законом України «Про судоустрій України».

  Для вирішення  питань внутрішньої діяльності судів  в Україні діє суддівське самоврядування, завдяки якому здійснюється самостійне колективне вирішення зазначених питань професійними суддями. Воно є однією з найважливіших гарантій забезпечення незалежності судів і суддів, сприяє створенню належних умов для їх нормальної діяльності, забезпечує захист суддів від втручання в судову діяльність, спрямована на підвищення рівня роботи з кадрами у системі судів. Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, конференції суддів, з'їзд судців України, ради суддів та їх виконавчі органи.