Службове житло

Користування службовими жилими приміщеннями і гуртожитками - надання статусу службового житла 

Користування службовими жилими приміщеннями і гуртожитками

Службове жиле приміщення — це окрема
квартира чи кімната в комунальній квартирі, що за
тверджена як службове житло і надається особам
які, з огляду на трудові відносини, мають проживати
за місцем роботи чи недалеко від нього.   


До основних ознак службового житлового приміщення слід віднести:
характер трудових відносин працівника, що дає право на користування службовим житлом;
жиле приміщення може бути розташоване в будь-якому будинку, але обов'язково за рішенням виконкому міської (районної в місії) ради чи районної державної адміністрації повинно бути включене в перелік службових приміщень;
може існувати у вигляді квартири чи окремої кімнати в квартирі;
має специфічний режим заселення і виселення наймача і членів його сім'ї.
Категорії працівників, які мають право на одержання і користування службовими жилими приміщеннями, можуть бути різними. Основним критерієм віднесення громадян до такої категорії працівників є специфічний характер виконання трудових обов'язків, коли робочий день працівника розбитий на декілька частин невизначеної довготи, або коли необхідність виклику працівника на місце роботи може виникнути у будь-який час доби.
Перелік категорій працівників, яким може бути надане в користування жиле приміщення, визначається законодавством. У випадках, передбачених законодавством, Кабінет Міністрів України може визначити окремі категорії військовослужбовців, яким можуть бути надані в користування службові приміщення (ст. 119 ЖК України).
Жилі приміщення, що виокремлюються як службові, можуть бути в будь-якому будинку, в тому числі громадського і кооперативного житлових фондів. У будинках, що належать колгоспам, надання жилим приміщенням статусу службових і встановлення категорій працівників, які мають право на користування такими приміщеннями, здійснюється за рішенням загальних зборів членів колгоспу чи зборів уповноважених, яке затверджується виконавчим ко-

мітетом міської (районної в місті) ради чи районною державною адміністрацією.
Жилі приміщення, надавані народним депутатам України на час постійної роботи у Верховній Раді України, вносяться в перелік службових і вилучаються з такого переліку за рішенням Комісії Верховної Ради України з питань регламенту, депутатської етики і забезпечення діяльності депутатів (ст. 118 ЖК України).
Установлений законодавством порядок заселення і виселення не поширюється на службове житло.
Отже, чинне законодавство визначає порядок визнання житла службовим, категорію осіб, які мають право на одержання й користування житлом, а також режим заселення такого житла і виселення з нього.
Жилі службові приміщення надаються в користування у порядку, встановленому законодавством України, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління, кооперативної чи іншої громадської організації. На підставі такого рішення виконавчий комітет міста (району в місті) чи районної державної адміністрації видає громадянинові спеціальний ордер, який і є єдиною підставою для заселення в службове жиле приміщення (статті 121—122 ЖК України).
Порядок надання народним депутатам України службових жилих приміщень і користування ними визначається окремим Положенням, затвердженим Верховною Радою України (ст. 126і ЖК України).
Законодавство не передбачає безпосередньої учас
ті профспілкового комітету у винесенні рішення про
надання службового жилого приміщення в користу
вання. Рівночасно орган профспілки має право здій
снювати контроль за правильним наданням службо
вого жилого приміщення.   

Форма ордера для надання в користування службового жилого приміщення встановлюється Кабіне-1 том Міністрів України.
Отже, законодавство України встановлює певний І порядок надання службового житла,  який відрізняється від іншого порядку надання житла на за-1 гальних підставах чи за пільгами.
Законодавство України закріплює порядок користування службовими жилими приміщеннями. Щодо користування службовим житлом застосовуються правила договору найму жилого приміщення, за винятком тих, що передбачені статтями 73—76, 79— 83, 85, 90, ч. 6 ст. 101, статтями 103—106 ЖК України.
Користувач службовим жилим приміщенням не має права на: бронювання такого приміщення (статті 73—76); його обмін (статті 79—83, 85); вимогу надання йому жилого приміщення меншого розміру замість того, що він наймає (ст. 90); вимогу надання в постійне користування іншого жилого приміщення в разі капітального ремонту будинку, в якому знаходиться службове приміщення (ч. б ст. 101); вимогу змінити договір найму (статті 103—106).
Отож, законодавство поширює на осіб, які користуються службовим житлом, права та обов'язки, передбачені Типовим договором найму житла, крім тих, що прямо передбачені законом.
У разі, коли працівник припинив трудові відносини з організацією, виключений з членів колгоспу або вийшов із членів колгоспу за власним бажанням, він підлягає виселенню зі службового жилого, приміщення разом з усіма особами, які з ним мешкають, без надання йому іншого жилого приміщення (ст. 124 ЖК України).
Законодавство передбачає й випадки, коли особа не може бути виселена зі службового житла без надання їй та членам її сім'ї іншого приміщення. Це стосується: інвалідів війни та інвалідів із загалу інших військовослужбовців, передбачених законодав-

ством; учасників війни; їхніх сімей; інвалідів рядового й начальницького складу ОВС, які стали інвалідами під час виконання ними службових обов'язків; працівників, які відпрацювали в організації, що надала їм службове житло, більш як 20 років; осіб, які звільнилися з посади, що дає право на службове житло, але не звільнилися з організації; осіб, яких було звільнено через ліквідацію організації, за скороченням чисельності або штатів працівників; пенсіонерів, інвалідів І та II груп і членів їхніх сімей; одиноких осіб, із якими мешкають неповнолітні діти (ст. 125 ЖК України).
Законодавство передбачає, що в разі виселення осіб, зазначених у ст. 125 ЖК України, зі службових приміщень житло, що їм надається, має відповідати вимогам, передбаченим ст. 11 ЖК України. Це означає, що воно повинно бути в межах того ж населеного пункту і відповідати встановленим санітарно-технічним нормам.
Отже, чинне законодавство регулює порядок припинення права користування службовим житлом і випадки, коли наймач і члени його сім'ї не можуть бути виселені без надання їм іншого житла, що відповідає санітарним і технічним нормам.
Гуртожиток — особливий вид жилого приміщення, що призначене для короткочасного проживання здебільшого одиноких людей, які поселяються у зв'язку з роботою на підприємстві, в установі та організації чи навчанням у навчальному закладі, яким це житлове приміщення належить. Як гуртожитки використовуються спеціально споруджені приміщення чи переобладнані для цих цілей будинки. Згідно з законодавством вони можуть бути зареєстровані органом місцевої влади чи місцевого самоврядування.
Чинне законодавство вимагає будувати гуртожитки за типовими проектами; крім жилих кімнат, там мають бути приміщення для занять, культурно-ма-



сової роботи, побутового обслуговування та іншого комунального призначення.
За Типовим положенням про гуртожиток, що його згідно зі ст. 131 ЖК України повинні затверджувати Кабінет Міністрів України, відповідні міністерства, державні комітети чи відомства за погодженням із профспілками, керівники підприємств, установ, організацій та навчальних закладів несуть персональну відповідальність за правильне використання гуртожитків. Сюди слід віднести: правильність експлуатації та санітарний стан; підтримку в гуртожитках громадського порядку; організацію побуту мешканців; проведення виховної роботи та ін.
Адміністрація зобов'язана: відкривати, обладнувати й утримувати гуртожитки відповідно до затверджених правил; укомплектовувати їх білизною, меблями, ліжками та іншим інвентарем за встановленою типовою формою; своєчасно ремонтувати інвентар, обладнання, жилі, побутові та культурно-виховні приміщення.
Згідно з чинним законодавством утворюються спеціальні житлово-побутові комісії профспілкових комітетів, які повинні контролювати виконання правил підтримки належного стану в гуртожитках. На ці комісії покладено такі обов'язки: розроблення пропозицій із покращання житлових умов у гуртожитках; контроль за дотриманням чинних правил; контроль правильності плати за користування гуртожитками; роз'яснення мешканцям правил користування гуртожитками, бережливого ставлення до майна та ін.
Отже, чинне законодавство закріплює певні права та обов'язки як мешканців гуртожитків, так і осіб, які організують їх експлуатацію.
Порядок надання житлової площі в гуртожитках
громадянам та іншим особам (без громадянства,
іноземним громадянам) передбачено ст. 128 ЖК
України.   


Житлова площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи чи організації, органу кооперативної чи іншої громадської організації та відповідним профспілковим комітетом. На підставі такого рішення адміністрація підприємства, установи, організації видає особі спеціальний ордер, що є єдиним документом і підставою для вселення у надане жиле приміщення.
Нині порядок надання житлової площі в гуртожитку регулюється Типовим положенням про гуртожиток, що було затверджене наказом міністра житлово-комунального господарства Української РСР іще 21 грудня 1971 р.
Згідно з цим положенням усі гуртожитки підлягають заселенню лише після дозволу санітарно-епідемічної служби. Заселення гуртожитку забороняється: без санітарного паспорта; над установлену кількість місць; особам різної статі в одну кімнату; якщо на одну особу припадає менше ніж 6 м2.
Отже, порядок надання житлової площі в гуртожитку регламентується законами та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок користування житловою площею в гуртожитках теж передбачений чинним законодавством. Правовий режим гуртожитків має свої особливості. Деякі норми Житлового кодексу України або зовсім не застосовуються, або застосовуються частково.
Мешканці гуртожитків не мають права: обмінювати своє жиле приміщення; переплановувати його; проживати з іншими членами сім'ї; заселяти в свою кімнату інших громадян і тимчасових мешканців.
Внутрішній розпорядок для мешканців гуртожитків установлюється адміністрацією підприємства, установи, організації чи навчального закладу за узгодженням із профспілковим комітетом.
За проживання в гуртожитку береться плата за встановленими розцінками. У гуртожитках для про-вення виховної, культурно-масової, фізкультурної



роботи і покращання побутових умов складаються Положення про раду гуртожитку. Гуртожиток обслуговує спеціальний персонал (комендант, вихователі, чергові та ін.).
Гуртожитки можуть використовуватися і для сімейних громадян. Ці питання регулюються постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради профспілок "Про використання жилих будинків для малосімейних і тимчасове забезпечення жилими приміщеннями невеликих сімей" від ЗО вересня 1981 р. Постанову введено в дію з 1 січня 1982 р.
Житло в таких будинках надається адміністрацією певних організацій за згодою осіб, яким надається таке житло. Вони зберігають право стояти на квартирному обліку.
Особи, які припинили трудові відносини з підприємством чи закінчили навчання, підлягають виселенню з гуртожитків без надання їм іншого житла.
Працівники, які припинили роботу на підприємстві за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни чи за скоєний злочин, виселяються без надання їм іншого жилого приміщення. У випадках, передбачених ст. 125 ЖК України, а саме: особи, які відпрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надало (надала) їм гуртожиток, не менш як 10 років; звільнені з посади, але не припинили трудових відносин з організацією; звільнені через ліквідацію організації, скорочення чисельності працівників чи штату; пенсіонери за старістю, персональні пенсіонери, члени сім'ї померлого працівника, якому було надано гуртожиток; інваліди праці І та II груп, інваліди І та II груп із загалу військовослужбовців і прирівняних до них осіб; одинокі особи та неповнолітні діти, які мешкають разом із ними, не можуть бути виселені з гуртожитку без надання їм іншого жилого приміщення.
Таким особам надається житло чи інше жиле приміщення, що знаходиться в межах того ж населено-

го пункту і відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам.
Особи виселяються з гуртожитків і у випадках: зносу будинку; переобладнання його в нежилий будинок; якщо будинку загрожує обвалення. Особам, які мешкають у таких будинках, надається інший гуртожиток чи інше жиле приміщення.
Отже, чинне законодавство закріплює поняття гуртожитку, порядок його функціонування, надання в гуртожитку житла громадянам, порядок користування таким житлом і порядок виселення осіб із гуртожитку з наданням їм іншого приміщення та без надання такого.