Проблеми притчі Франца Кафки «Біля брами закону»

                  Державна митна  служба України

                  Академія митної служби України 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                  Есе з дисципліни Юридична деонтологія

       на тему: « Проблеми притчі  Франца Кафки «Біля брами закону»» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав : студент групи П09-3

             Козачук А.І.

     Перевірив: Бочаров Д.О. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Дніпропетровськ

      2010

      Притча  Франца Кафки «Біля брами закону»  є частиною його роману «Процес» і  містить в собі розповідь про  селянина який хотів побачити закон, але його не пропускав сторож. Взагалі  цей твір важко назвати притчою  оскільки він не відповідає певним ознакам цього жанру, бо притча, на відміну від байки, не передбачає багатозначності тлумачення, вона має містити певну дидактичну ідею. А «притча» Франца Кафки, на мою думку,  може мати безліч значень, тобто скільки читачів – стільки і інтерпретацій, тому її дуже часто називають легендою. Я вважаю, що саме такий формат твору був задуманий саме автором, бо це є елементом стилю Кафки.  

      На  мою думку, важливим у розумінні  цієї притчі є вибір сфери людської діяльності, за якої ми будемо трактувати певні символи та взагалі всю притчу. Так, її можну трактувати з точки зору релігії, психології, соціології, юриспруденції і ,власне, юридичної деонтології. І навіть в межах кожної з цих сфер притчу можна трактувати по-різному. Я спробую викласти моє особисте розуміння цієї притчі.

      З точки зору психології притчу «Біля  брами закону» я розумію Закон  як певну систему цінностей та знань, до якої завжди тягнулися люди, але не усі могли її зрозуміти, і питання розуміння полягає навіть не в інтелектуальних властивостях індивіда, а в його силі волі, в його терпимості. З цього боку селянин я класичним прикладом пасивної людини, яка хоче пізнати Закон, бачить його сяйво, але не наважається зробити якісь рішучі кроки, він вважає, що йому через певний час дадуть дозвіл на входження за браму, але цього не стається і він так і не пізнає Закон.  Сторожі за такого контексту є уособленням певних духовних проблем та переживань, які потрібно подолати задля розуміння Закону. Сторожі можуть бути навіть показником страху людина, яка саме не живе за законами і тому боїться справедливого покарання, яке тягне за собою порушення закону. Також через проходження та подолання сторожів ми ніби стаємо на новий ступінь розуміння Закону, ми розуміємо що усе в нашій владі – ми можемо подолати будь – якого сторожа, тільки якщо забажаємо. Тобто з цієї точки зору пізнання Закону є довгим та складним  процесом, що потребує значного терпіння та самовдосконалення., яке не усім під силу. Це не означає що закон зможе пізнати тільки, наприклад, людина з юридичною освітою, для цього потрібно лише справжнє бажання його пізнати, незважаючи не перешкоди.

      Також у цій притчі міститься багато символів, що є схожими до релігійних символів, такі як сяйво Закону, брама  до закону тощо. Закон в цій притчі дуже часто трактується як власне юридичний закон, що не є повністю правильним, бо слово Закон в даному випадку може використовуватися як Закон Божий, тому вся притча набуває нового значення. Кожний сторож набуває значення певного спокусника на шляху до Бога, і задля досягнення цілі потрібно пройти ці випробування, що слугують певним очищенням, тому ці сторожі можуть навіть уособлювати земні гріхи, випробування якими людина має пройти. Останні слова сторожа також вказують нам на те, що шлях до пізнання Закону для кожного різний, для кожного існують свої ворота, в які може ввійти тільки він.

      На  мою думку, ця притча також виражає  одну з причин виникнення такої професії як юрист, бо в даній притчі яскраво показане бажання кожної людини пізнати закон, а юрист в даному випадку може відігравати роль певного посередника між Законом і «селянином». Тобто на противагу сторожам є можливість існування провідників, хоча звісно вони не можуть провести крізь сторожів, а тільки відкрити завісу над Законом. Ця притча є повчальною для юристів тому, що вона показує яким наполегливим має бути юрист щоб пізнати закон та вміло його використовувати.

      З точку зору юридичної деонтології  ця притча підіймає проблему, що є актуальною і в наш час – це проблема правової свідомості, оскільки вона і в наш час є досить низькою, що ми можемо побачити і на прикладі селянина. Правосвідомість розглядають як вид суспільної свідомості, що криє в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій і компетенцій, а також уявлень і настанов, які характеризують ставлення людини, суспільних груп і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, форм і методів правового регулювання.  А в даній притчі правова свідомість знаходиться на нульовому рівні, бо селянин навіть намагається осягнуть знання закону, цому це здається занадто важким, для нього краще все життя жалітися на нещасливу долю, ніж побороти свої страхи.

      Також ця притча несе в собі певний елемент  осудження бюрократизму, який реалізований у образі сторожів, що є нагадування про сучасну бюрократичну систему, протистояти якій не кожен здатен. Багато людей бігають по кабінетах, зустрічають «сторожів» закону, які насправді такими не є, вони як і сторож не пропускають людей до глибоких знань закона , вводять їх в оману, тому образ брами та конструкції, що за нею знаходиться відповідає бюрократичній машині сучасності. Можна сказати, що в цій притчі піднята навіть проблема хабарництва, адже сторож не відмовляється від хабарів селянина, хоча і нічого не обіцяє натомість. Чиновники в бюрократичній системі навіть пропонують нам «табуретку», щоб посиділи біли брами, роблять вигляд що їм не зовсім байдуже, лякають вище стоячими сторожами – все це прообраз сторожа в притчі. В цьому контексті притча розповідає про фізичну недосяжність Закону, на відміну від попередніх точок зору, де потрібно змінитися духовно щоб досягти закону. 

      Тому  підсумовуючи всі ці підходи для  розуміння цієї притчі важливо сказати  про геніальність її автора, який зміг створити притчу, яка має безліч значень, особливих для кожного. Для себе з цієї притчі я виніс висновок про те, що осягнення закону дається не кожному, для цього потрібна наполегливість та терпіння, всі ці сторожі існують не даремно – вони існують для того, щоб допускати до закону тільки тих, кому він насправді потрібен. І , на мою думку, завдання кожного юриста є допомога людям в розумінні закону, направленні їх на правильний шлях в цьому питанні, адже його теж не так просто знайти.