Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Июля 2013 в 14:37, контрольная работа
Актуальність теми. Кожна наука ставить перед собою мету одержати об активні, достовірні і систематизовані дані про навколишню дійсність. З погляду предмета вивчення всі науки діляться на дві великі групи - природничі і суспільні. Так, суспільні науки вивчають процеси, які протікають у людському суспільстві. У свою чергу суспільні науки в залежності знову таки від конкретного предмета поділяються на різні галузі знань – соціологію, психологію, політологію тощо.
До суспільних наук належать і ті, предметом яких є державно – правові інститути та їх функціонування. Такі науки називають юридичними. Юридичні науки мають свою складну внутрішню структуру, організовану в залежності від предмета вивчення.
Вступ. 1. Поняття та загальна характеристика теорії держави і права як науки та її предмету. 2. Предмет теорії держави і права і права. 3. Функції та метод теорії держави і права 4. Теорія держави і права в системі юридичних наук Висновки. Література.
У взаємовідносинах теорії держави і права і галузевих юридичних наук існує своєрідна рівноправність, яка полягає у взаємному збагаченні і взаємній допомозі в пізнанні системи закономірностей держави і права.
Отже, місце теорії держави і права в системі юридичних наук визначається і права в системі юридичних наук визначається тим, що вона:
1) є загальнотеоретичною, методологічною, базовою щодо інших юридичних наук;
2) об'єднує і використовує дані і висновки юридичних наук з метою більш глибоких загальнотеоретичних узагальнень;
3) досліджує (змальовує, аналізує, пояснює) основні закономірності розвитку держави і права в цілому,
4) виробляє загальні поняття, принципи, на які спираються інші юридичні науки.
Висновки
Виникнення науки теорії держави і права зумовлене появою галузевих юридичних наук. Поступово йшов процес поділу юридичних наук. Чим більш поглиблювалася їх диференціація, тим більшою була потреба у зустрічному процесі — об'єднанні знань. Інтеграція знань передбачає поглиблення думки в природу явищ, а диференціація — її збагачення. Потреби суспільної практики викликали необхідність концентрації уваги
безпосередньо на закономірностях правової дійсності. Їх вивчення було покладено до основи формування загальнотеоретичних (історико-теоретичних) наук.
Теорія держави і права – одна з базових наукових дисциплін юридичного профілю. Термін «теорія» у даному випадку означає узагальнену назву цілого ряду окремих теорій, що являють собою конструкції ідей, що спираються на різноманітні данні про державу і право. Теорія держави і права – це систематизовані знання про державу і право і про їхній системозв'язок, уявлення визнані різноманітними науковими школами.
Теорія держави і права належить до системи юридичних наук, об'єднаних загальною назвою — правознавство.
Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.
Загальна теорія держави і права не відразу сформувалася з такою назвою і змістом. Теорія права (legal theory) є німецьким поняттям, уживаним у континентально-європейському правовому регіоні. Це поняття не властиве англо-американській правовій думці. Тут оперують поняттям «юриспруденція». У Західній Європі та Росії теорія держави і права склалася в XVIII — XIX століттях на підґрунті таких наук і навчальних
дисциплін, як енциклопедія права, філософія права.
Предмет теорії держави і права – об'єктивні властивості держави і права, основні і загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державних і правових явищ. Предмет науки держави і права є історичним. Він змінюється в міру залучення до сфери пізнання нових властивостей і явищ правової і державної дійсності, а також виключення всього того, що виявляється ілюзією, помилкою, оманою.
У розвитку теорії держави і права в континентальній Європі була перерва, пов'язана з відродженням після Другої світової війни філософії права, зверненої не до досвіду, а до ідеї. У СРСР такої перерви в розвитку теорії держави і права не було, хоча поширення ідей філософії права не пройшло безслідно.
У 60-ті
роки XX ст. почалося відродження
теорії держави і права на
базі розвитку нових галузей
— інформатики, кібернетики,
За класифікацією юридичних наук вона належить до теоретико-історичних наук разом з історією держави і права та історією політичних і правових вчень (або вчень про державу і право).
Історія держави і права вивчає процес історичного розвитку державно-правових форм життя конкретних країн у хронологічному порядку, тобто застосовує переважно історичний метод. Теорія держави і права досліджує розвиток держави і права в узагальнено-теоретичному вигляді, тобто застосовує переважно формально-логічний метод. Конкретні дані історії держави і права використовуються теорією держави і права для теоретичних узагальнень, вироблення загальних закономірностей розвитку держави і права різних народів у конкретні історичні періоди.
Метод теорії держави і права – це сукупність логічних прийомів і конкретних способів пізнання загальних і основних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Методологія – система визначених теоретичних принципів, логічних прийомів, конкретних способів дослідження предмета науки.
Методи науки теорії держави і права розділяються на загальні, окремі (конкретні) і спеціальні. Загальним методом теорії права і держави, як і всіх суспільних наук, є метод філософської діалектики (матеріалістичної та ідеалістичний). Основні (конкретні) методи теорії держави і права – це формально догматичний ( юридико – технічний), соціологічний, статистичний, конкретно – історичний, порівняльно – правовий методи. Нові рубежі теоретичної і практичної думки, нові можливості науки і техніки допомагають дослідникам скористатися, іншими методами пізнання, до яких відносяться математичні, математико – статистичні, кібернетичні і т.п. методики.
У цілому, набір методів, що мають в розпорядженні сучасної теоретико – правової науки при умілому виборі методів дослідження і способів їхнього використання, дозволяє забезпечити її високу практичну результативність, систематизувати й оцінити накопичені фактичні данні, зробити прогноз на майбутнє.
Функції теорії держави і права – це основні напрямки її теоретичного і практичного призначення, що виконуються в суспільстві з метою її прогресивного перетворення.
Виділяють такі функції теорії держави та права, як онтологічна, евристична, прогностична, методологічна, ідеологічна, політична, науково – прикладна.
Теорія держави і права – провідна наука для інших юридичних наук, задає тон, методологію, термінологію – це сприяє єднанню всіх юридичних наук. Теорія держави і права –узагальнююча наука, тому що вивчає державу і право в цілому.
У системі правознавства, теорія держави і права – загальна теорія, що є методологічною базою галузевих юридичних наук: поняття, принципи і закономірності, відкритті і визначені теорією держави і права, мають для всіх юридичних дисциплін орієнтуюче значення.
У системі суспільних наук теорія держави і права – окрема соціологічна теорія, що розглядає державу як суспільні явища (інститути), тобто як елементи, сторони суспільства.
Однією з проблем розвитку теорії держави і права є трансформація методології вітчизняного право державознавства. Стосовно саме методології загальнотеоретичного право державознавства найактуальнішим із запитів практики виявився такий: відмовившись від тих положень неподільно пануючої у радянський період світоглядно-філософської доктрини, які було спростовано соціальною практикою, виробити такі філософсько – правові підходи, котрі як найбільше відповідали б основній потребі перехідного періоду існування українського суспільства, сприяли б її задоволенню. До сучасних тенденцій у зміні об'єкта й, відповідно, предмета загальнотеоретичної юриспруденції передовсім належать: антропологізація, глобалізація й деформалізація.
Список використаних джерел та літератури
Абдулаєв М.М. , Комаров С.А. Проблеми теории государства и права. – М., 2003.
Антологія української юридичної думки. В 6 т. / Редкол. Ю.С. Шемшученко (голова) та ін.. Том 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права /Упорядники: В.Д.Бабкін, І.Б.Усенко, Н.М.Пархоменко
Алексеев С. Государство и право. Навчальный курс. — М., 2001.
Ведерников Ю.А., Гресул В.С., Теорія держави і права – Дніпропетровськ, 2002.
Гревцов Ю.И. Очерки теории и социологии права. – СПб., 1996.
Гусарев С.Д. и Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія
Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. – К., 2000.
Ковлер А.И. Антропология права: Учебник для вузов. – М., 2002.
Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права: Учеб.- методическое пособие для студ. – М.: Норма,1999.- 448с.
Кутафіє О.Е. Основи держави і права: Навчальний посібник для поступаючих
у вузи. - М.: Юрист, 1996.
Лазарев В.Н. Хрестоматия по теории государства и права в 2-х томах. – М., 2003.
Лившиц Р.З. Современная теория права: Краткий очерк – М., 2000.
Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева – М.
Юрист, 1996.
Основы государства и права: Учебное пособие /Под общей ред. С.А.
Камарова – М. Манускрипт, Русь-90, 2000.
Охримович Ю. Теорія права. – К., 2001.
Профессора М.Н. Марченко – М. Юридический колледж МГУ, 2002.
Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник / – Харків: Консул, 2001.
Теория права и государства: Учебник для вузов /Под ред. Профессора
Г.Н.Манова – М. БЕК, 1996.
Теория государства и права: Курс лекций в 2-х томах / Под ред.
Профессора М.Н. Марченко – М. Юридический колледж МГУ, 2002. – С.17.
Чиркун В.Е. Основы сравнительного государствоведения. — М., 1997.
Юридичний словник-довідник. – К., 2001.
Информация о работе Предмет науки теорії держави і права та її становлення