Предмет науки теорії держави і права та її становлення

 

   У взаємовідносинах теорії держави і права і галузевих юридичних наук існує своєрідна рівноправність, яка полягає у взаємному збагаченні і взаємній допомозі в пізнанні системи закономірностей держави і права.

 

   Отже, місце теорії держави і права в системі юридичних наук визначається і права в системі юридичних наук визначається тим, що вона:

 

1) є загальнотеоретичною,  методологічною, базовою щодо інших юридичних наук;

 

2) об'єднує і  використовує дані і висновки  юридичних наук з метою більш глибоких загальнотеоретичних узагальнень;

 

3) досліджує  (змальовує, аналізує, пояснює) основні  закономірності розвитку держави і права в цілому,

 

4) виробляє загальні  поняття, принципи, на які спираються  інші юридичні науки.

 

 

Висновки

 

   Виникнення науки теорії держави і права зумовлене появою галузевих юридичних наук. Поступово йшов процес поділу юридичних наук. Чим більш поглиблювалася їх диференціація, тим більшою була потреба у зустрічному процесі — об'єднанні знань. Інтеграція знань передбачає поглиблення думки в природу явищ, а диференціація — її збагачення. Потреби суспільної практики викликали необхідність концентрації уваги

безпосередньо на закономірностях правової дійсності. Їх вивчення було покладено до основи формування загальнотеоретичних (історико-теоретичних) наук.

 

   Теорія держави і права – одна з базових наукових дисциплін юридичного профілю. Термін «теорія» у даному випадку означає узагальнену назву цілого ряду окремих теорій, що являють собою конструкції ідей, що спираються на різноманітні данні про державу і право. Теорія держави і права – це систематизовані знання про державу і право і про їхній системозв'язок, уявлення визнані різноманітними науковими школами.

 

   Теорія держави і права належить до системи юридичних наук, об'єднаних загальною назвою — правознавство.

 

 Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.

 

  Загальна теорія держави і права не відразу сформувалася з такою назвою і змістом. Теорія права (legal theory) є німецьким поняттям, уживаним у континентально-європейському правовому регіоні. Це поняття не властиве англо-американській правовій думці. Тут оперують поняттям «юриспруденція». У Західній Європі та Росії теорія держави і права склалася в XVIII — XIX століттях на підґрунті таких наук і навчальних

дисциплін, як енциклопедія права, філософія права.

 

   Предмет теорії держави і права – об'єктивні властивості держави і права, основні і загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державних і правових явищ. Предмет науки держави і права є історичним. Він змінюється в міру залучення до сфери пізнання нових властивостей і явищ правової і державної дійсності, а також виключення всього того, що виявляється ілюзією, помилкою, оманою.

 

      У розвитку теорії держави і права в континентальній Європі була перерва, пов'язана з відродженням після Другої світової війни філософії права, зверненої не до досвіду, а до ідеї. У СРСР такої перерви в розвитку теорії держави і права не було, хоча поширення ідей філософії права не пройшло безслідно.

 

   У 60-ті  роки XX ст. почалося відродження  теорії держави і права на  базі розвитку нових галузей  — інформатики, кібернетики, деонтичної  логіки, соціології права та ін. Нині теорія держави і права  є міждисциплінарною наукою. Вона використовує досягнення як галузевих юридичних наук, так й інших суспільних наук. При цьому виконує інтегруючу функцію: по-перше, забезпечує взаємодію різноманітних наук у дослідженні права; по-друге, об'єднує результати їх досліджень з елементами філософії права.

 

   За класифікацією юридичних наук вона належить до теоретико-історичних наук разом з історією держави і права та історією політичних і правових вчень (або вчень про державу і право).

 

   Історія  держави і права вивчає процес  історичного розвитку державно-правових форм життя конкретних країн у хронологічному порядку, тобто застосовує переважно історичний метод. Теорія держави і права досліджує розвиток держави і права в узагальнено-теоретичному вигляді, тобто застосовує переважно формально-логічний метод. Конкретні дані історії держави і права використовуються теорією держави і права для теоретичних узагальнень, вироблення загальних закономірностей розвитку держави і права різних народів у конкретні історичні періоди.

 

   Метод теорії держави і права – це сукупність логічних прийомів і конкретних способів пізнання загальних і основних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Методологія – система визначених теоретичних принципів, логічних прийомів, конкретних способів дослідження предмета науки.

 

   Методи науки теорії держави і права розділяються на загальні, окремі (конкретні) і спеціальні. Загальним методом теорії   права і держави, як і всіх суспільних наук, є метод філософської діалектики (матеріалістичної та ідеалістичний). Основні (конкретні) методи теорії держави і права – це формально догматичний ( юридико – технічний), соціологічний, статистичний, конкретно – історичний, порівняльно – правовий методи. Нові рубежі теоретичної і практичної думки, нові можливості науки і техніки допомагають дослідникам скористатися, іншими методами пізнання, до яких відносяться математичні, математико – статистичні, кібернетичні і т.п. методики.

 

   У цілому, набір методів, що мають в розпорядженні сучасної теоретико – правової науки при умілому виборі методів дослідження і способів  їхнього використання, дозволяє забезпечити її високу практичну результативність, систематизувати й оцінити накопичені фактичні данні, зробити прогноз на майбутнє.

 

  Функції  теорії держави і права – це основні напрямки її теоретичного і практичного призначення, що виконуються в суспільстві з метою її прогресивного перетворення.

 

   Виділяють  такі функції теорії держави та права, як онтологічна, евристична, прогностична, методологічна, ідеологічна, політична, науково – прикладна.

 

   Теорія  держави і права – провідна  наука для інших юридичних  наук, задає тон, методологію, термінологію – це сприяє єднанню всіх юридичних наук. Теорія держави і права –узагальнююча наука, тому що вивчає державу і право в цілому.

 

   У системі  правознавства, теорія держави і права – загальна теорія, що є методологічною базою галузевих юридичних наук: поняття, принципи і закономірності, відкритті і визначені теорією держави і права, мають для всіх юридичних дисциплін орієнтуюче значення.

 

   У системі  суспільних наук теорія держави і права – окрема соціологічна теорія, що розглядає державу як суспільні явища (інститути), тобто як елементи, сторони суспільства.

 

   Однією  з проблем розвитку теорії держави і права є трансформація методології вітчизняного право державознавства. Стосовно саме методології загальнотеоретичного право державознавства найактуальнішим із запитів практики виявився такий: відмовившись від тих положень неподільно пануючої у радянський період світоглядно-філософської доктрини, які було спростовано соціальною практикою, виробити такі філософсько – правові підходи, котрі як найбільше відповідали б основній потребі перехідного періоду існування українського суспільства, сприяли б її задоволенню. До сучасних тенденцій у зміні об'єкта й, відповідно, предмета загальнотеоретичної юриспруденції передовсім належать: антропологізація, глобалізація й деформалізація.

Список  використаних джерел та літератури

 

 

Абдулаєв М.М. , Комаров С.А. Проблеми теории государства  и права. – М., 2003.

 

Антологія української юридичної думки. В 6 т. / Редкол. Ю.С. Шемшученко (голова) та ін.. Том 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права /Упорядники: В.Д.Бабкін, І.Б.Усенко, Н.М.Пархоменко

Алексеев С. Государство и право. Навчальный курс. — М., 2001.

 

Ведерников  Ю.А., Гресул В.С., Теорія держави і  права – Дніпропетровськ, 2002.

 

Гревцов Ю.И. Очерки теории и социологии права. – СПб., 1996.

 

Гусарев С.Д. и  Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія

 

Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. – К., 2000.

 

Ковлер А.И. Антропология права: Учебник для вузов. – М., 2002.

 

Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права: Учеб.- методическое пособие для  студ. – М.: Норма,1999.- 448с.

 

Кутафіє О.Е. Основи держави і права: Навчальний посібник для поступаючих

у вузи. - М.: Юрист, 1996.

 

Лазарев В.Н. Хрестоматия  по теории государства и права  в 2-х томах. – М., 2003.

 

Лившиц Р.З. Современная  теория права: Краткий очерк –  М., 2000.

 

Общая теория права  и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева – М.

Юрист, 1996.

 

Основы государства  и права: Учебное пособие /Под  общей ред. С.А.

Камарова –  М. Манускрипт, Русь-90, 2000.

 

Охримович Ю. Теорія права. – К., 2001.

 

Профессора  М.Н. Марченко – М. Юридический колледж  МГУ, 2002.

 

Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник /  –  Харків: Консул, 2001.

 

Теория права  и государства: Учебник для вузов /Под ред. Профессора

Г.Н.Манова –  М. БЕК, 1996.

 

Теория государства  и права: Курс лекций в 2-х томах / Под ред.

Профессора  М.Н. Марченко – М. Юридический колледж МГУ, 2002. – С.17.

 

Чиркун В.Е. Основы сравнительного государствоведения. —  М., 1997.

 

Юридичний словник-довідник. – К., 2001.