Правові норми, поняття, особливості та види

ПЛАН

 

Вступ

 

1. Місце норми права в системі соціальних норм.

 

2. Взаємодія норм права з іншими соціальними нормами.

1. Співвідношення норм права і норм моралі

2. Співвідношення норм права і норм-звичаїв
3. Співвідношення норм права з корпоративними нормами

 

3. Загальна характеристика правової норми.

1. Поняття та ознаки правової норми

2. Види норм права
3. Спеціалізовані (нетипові) норми права.

4. Структура правої норми.
5. Виклад правових норм.

1. Способи викладу правових норм

2. Форми викладу норм у статтях нормативно-правових актів

Висновок.

Список літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Теорія держави і  права є однією з базових навчальних дисциплін, яка формує юридичний  світогляд майбутніх правників  та привчає їх до логічного, систематичного і абстрактного мислення.

Проте у значної частини  студентів цей процес пов’язаний з певними труднощами, адже абстрагуванню піддаються ще мало відомі для них поняття, соціальні явища та взаємозв’язки.

Тому крім лекцій, семінарів, заліків та іспитів нам дається  можливість розібрати і усвідомити особливості обраної нами теми курсової роботи з дисципліни „Теорія держави та права”.

У кожному  випадку, в кожній ситуації суб'єкту доводиться так чи інакше мати справу з певною «одиничною» юридичною нормою, яка становить первинну клітину всієї системи об'єктивного юридичного права. І лише знаючи закономірності побудови і «життя» цієї частинки права, можна домогтися її правильного застосування і здійснення, забезпечити юридичну правомірність поведінки.

Тому метою  даної роботи є визначення правових норм, їх понять, особливостей та видів.

Щодо актуальності підготовки зазначеної роботи, то вона обумовлена появою нових підходів у правових дослідженнях, що стосуються норм права.

В цілях найдетальнішого  і докладного освітлення основних аспектів представленої теми, об'єктивного аналізу вхідних в неї проблем робота розділена на п”ять розділів.

У роботі немає рясного  цитування різних літературних джерел, яке, на мою думку, лише створює плутанину  у логіці викладу матеріалу. Однак, все, що в ньому викладається є  результатом опрацювання вищеназваної теми.

Я прагнула того, щоб моя  курсова робота увібрала в себе найважливіші досягнення з питання „Правові норми, поняття, особливості та види”.

 

 

 

 

1. МІСЦЕ НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ

 

Всі види норм (норма —  це певне правило) можна умовно поділити на дві групи:

• соціальні;
• технічні.

Технічні  норми регулюють діяльність людини, пов'язану з використанням природних ресурсів (норми витрати палива, електроенергії, води та ін.) і знарядь праці. Соціальні норми регулюють відносини людей один з одним.

Соціальні норми — правила поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в суспільстві в зв'язку з проявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу.

Сутністю  соціальних норм є не просто правила, тому що правила існують і в несоціальних утвореннях, таких, скажімо, як математика, граматика, техніка та ін. (технічні норми), а правила чітко вираженого соціального характеру.

Ознаки  соціальних норм:

1. Правила (масштаби, зразки, моделі) поведінки регулятивного характеру — соціально-вольові норми, що історично склалися або цілеспрямовано встановлені. Вони спрямовують поведінку людей відповідно до закладеної в нормі ідеальної моделі суспільних відносин, вносять однаковість у регулювання суспільних відносин і формують безупинно діючий механізм типових масштабів поведінки;
2. Правила поведінки загального характеру, тобто такі, що немають конкретного адресата. Вони розраховані на те, щоб спрямовувати поведінку людей у рамках відносин даного виду, вступають у дію щораз, коли виникають відповідні суспільні відносини;
3. Правила поведінки наказового характеру — загальнообов'язкові. Вони встановлюють заборони, дають еталони поведінки;
4. Правила поведінки, які забезпечуються певними засобами впливу на поведінку людей (звичкою, внутрішнім переконанням, суспільним впливом, державним примусом).

Слід зазначити, що соціальні норми виникають  у процесі історичного розвитку і, концентруючи досягнення людства в організації суспільного життя, передаються з покоління в покоління, тобто є спадкоємними.

Класифікувати соціальні норми можна за різними  критеріями.

Види  соціальних норм за сферами дії:

• економічні: регулюють суспільні відносини в сфері економіки, тобто пов'язані з взаємодією форм власності, з виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних благ;
• політичні: регулюють відносини між класами, націями, 
  народностями; пов'язані з їх участю в боротьбі за державну владу ти у її здійсненні, із взаємовідносинами держави з іншими елементами політичної системи;
• релігійні: регулюють відносини в сфері релігії та між різними релігіями, специфічні культові дії, засновані на вірі в існування Бога;
• екологічні: регулюють відносини в сфері охорони навколишнього середовища та ін.

Види  соціальних норм за регулятивними особливостями:

• норми моралі;
• норми-звичаї;
• норми права;
• корпоративні норми (корпорація — лат. corporatio — співтовариство, об'єднання), тобто правила поведінки, які регулюють відносини усередині різних недержавних організацій (громадських — некомерційних і комерційних) між їх членами.

Соціальні норми  утворюють єдину систему. Норми  права співвідносяться із соціальними як частина з цілим, оскільки вони — важлива, але не одна лише форма регулювання суспільних відносин.

Норми моралі, норми-звичаї, корпоративні й інші норми взаємодіють із принципами і нормами права, знаходять у них одну з необхідних форм свого існування (наприклад, релігійні норми святкування Різдва, Великодня стали правовими)¹.

Місце норм права  в системі соціальних норм визначається низкою їх ознак, що суттєво відрізняють правові норми від інших елементів цієї системи.²

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.  Взаємодія норм права з іншими соціальними нормами.

 

2.1. Співвідношення норм права і норм моралі

 

У процесі  регулювання суспільних відносин уся  сукупність соціальних норм є взаємодіючою. Ця взаємодія може виявлятися по-різному. В одних випадках у вимогах різних соціальних норм можуть міститися однопорядкові, аналогічні положення. Тоді такі норми взаємодоповнюються, сприяючи більш повному і швидкому досягненню бажаних результатів. В інших випадках різні соціальні норми можуть містити взаємовиключаючі вимоги, чим утворюється свого роду конкуренція різних моделей поведінки. Така ситуація, природно, взаємоутруднює реалізацію вимог, що випливають зі змісту норм, які суперечать одна одній³.

Як вже  було зазначено вище, що під нормою права ми розуміємо загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, яке 
встановлене чи санкціоноване державою (народом в ході референдуму) і охороняється нею.

Мораль — це погляди, уявлення і правила, що виникають  безпосереднє відображення умов суспільного життя у свідомості людей у вигляді категорій справедливості і несправедливості, добра і зла, честі, гідності, совісті, обов'язку та ін.

Взаємодія права  і моралі у суспільстві — це складний, багатогранний процес. Активно впливаючи на мораль, право сприяє більш глибокому її вкоріненню у суспільстві, у той же час право під впливом морального фактора постійно збагачується: підвищується авторитет, зростає його роль як соціального регулятора суспільних відносин. Отже, вплив права на мораль супроводжує процес зворотного впливу моралі на право.

Право і мораль — засоби соціального нормативного регулювання, що взаємно доповнюють один одного. Їх взаємодія носить конструктивний характер. У реальній дійсності право і мораль функціонують у єдності, переплітаючись між собою, доповнюючи одне одного.

Найбільш  характерною рисою взаємодії  права і моралі є їх зближення, взаємопроникнення, посилення їхнього впливу на суспільство. У процесі спільного регулювання суспільних відносин виникає морально-правовий вплив. Право і мораль, як складові частини цього явища, не втрачаючи своїх індивідуальних якостей, у сукупності створюють соціальну цінність, що реально існує та активно впливає на практику.

Характерною рисою права повинна бути його моральна обумовленість, тому що збереження моральних відносин є не тільки правом законодавця, а й його обов'язком.  

Зростання морального фактору виявляється: по-перше, у змісті права;      по-друге, зростає значення моралі при застосуванні правових норм, канали посилення її впливу — підвищення культурного рівня працівників відповідних органів, підвищення їх професійності та ін.

Право і мораль мають як спільні риси, так і  відмінні. Їх єдність полягає в тому, що ці обидва засоби соціального регулювання:

• є соціальними нормами;
• є надбудовою над економічним базисом суспільства;
• існують у реальній поведінці людини;
• мають нормативний зміст і покликані бути регулятором поведінки
• людини, суспільних відносин;
• протидіють свавіллю та беззаконню;
• засновані на спільності соціально-економічних інтересів, культури суспільства, прихильності людей до ідеалів свободи та справедливості;
• певним чином встановлюються, закріплюються та гарантуються. Право і мораль мають свої відмінні риси та властивості.

1. Якщо право виникає разом з державою, то мораль народжується задовго до виникнення державно-організованого суспільства.

2. Право складається з норм, встановлених і санкціонованих в певному порядку компетентними державними органами (народом в ході референдуму) і зафіксованих в юридичних актах. Мораль містить не тільки норми, а й певні, зазначені вище уявлення, почуття, тобто мораль за своєю структурою є більш складною.

3. У нормах  права виражається і закріплюється  воля народу, а у моралі воля виступає у формі суспільної думки. Окремі принципи і норми моралі можуть бути систематизовані, але в цілому моральні погляди (переконання), уявлення виражаються у суспільній думці, передаються нею. Ось що писав про велику суспільну користь створення морального кодексу Ж. -Ж. Руссо: «Я хотів би, щоб в кожній державі існував моральний кодекс, це щось на зразок сповідування громадянської віри... Цей кодекс... був би найбільш корисною книгою з будь-коли написаних і, може, єдиною, необхідною людям.⁴

4. Зміст норм права характеризується визначеністю, конкретністю.  
У них передбачені права і обов'язки сторін, риси взаємовідносин. 
Моральні вимоги відрізняються більш широким змістом. Наприклад, мораль засуджує всі види обману (сюди входить і використання 
шпаргалок), у праві ж осудження конкретизується стосовно окремих 
видів обману (наприклад, шахрайство).

5. Відмінність норм права та моралі виявляється також і в характері гарантій здійснення цих норм. Вимоги норм права та норм моралі виконуються більшістю наших громадян добровільно в силу 
розуміння обов'язку. Норми моралі реалізуються в силу звички, внутрішнього спонукання. Внутрішньою гарантією моралі є совість людини, а зовнішньою - сила суспільної думки. Право ж спирається на власний моральний авторитет, а як специфічна гарантія втілення його норм виступає авторитет і примусова влада держави. 

6. Право і мораль спираються на заходи примусу, але їх характер 
і спосіб здійснення різний. У сфері моралі примус виступає у формі 
суспільної думки, рішення колективу. Громадськість в разі здійснення людиною аморального вчинку визначає міру осуду, відповідного 
морального впливу. Моральні норми заздалегідь не регламентують 
конкретні форми і заходи примусу. Це може бути попередження. У випадку ж здійснення правопорушення відповідні державні органи повинні вжити заходів, передбачених законодавством.

7. Відмінність  між нормами права і моралі  виявляється і в оцінці мотивів поведінки людини. Право передбачає необхідність всебічної оцінки поведінки людини, яка здійснила правопорушення (особливо злочин), але з правової точки зору немає різниці, якими мотивами керувалась людина в конкретному випадку, якщо її поведінка за своїми результатами є правомірною, законною. З моральної точки зору важливо виявити мотиви, стимули людини у виборі певного варіанта поведінки, яка зовнішньо є правомірною і моральною.