Поняття та ознаки правового виховання

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ

1. Поняття та ознаки  правового виховання

Виховання — це процес, за допомогою якого передається і засвоює-ться соціально цінний досвід поколінь. В умовах здобуття освіти вихова-ння виступає як спеціально організований і цілеспрямований педагогічний процес формування належного рівня свідомості і поведінки осоистості. Су-ттєвий внесок у розкриття сутності виховання зробили відлмі педагоги К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, Г. Ващенко, О. Столяренко та інші.

Одним із головних завдань  процесу виховання є досягнення у особи стану вихованості, що проявляється у її ставленні до навколишнього  сере-довища, повазі до загальнолюдських цінностей, закону, прав та свобод лю-дини.

Виховання можна визначити  як процес систематичного, організова-ного і цілеспрямованого впливу на свідомість людини, її духовний та фізи-чний розвиток, з метою формування повноцінної особистості як невід’єм-ної частини суспільства, зумовлений дією багатьох об’єктивних і суб’єкти-вних чинників. У широкому розумінні — це сукупність всіх впливів на сві-домість, поведінку та психіку людини, спрямованих на її підготовку до ак-тивної участі у виробничому, культурному, громадському житті суспільст-ва. У вузькому— виховання є планомірним впливом батьків, школи та вузу на вихованця.

Одним із видів виховання  є правове. Рівень правового виховання, фо-рмування правової свідомості та правової культури — один із найваж-ливіших критеріїв і передумов перебудови демократичної, соціальної, пра-вової держави та громадянського суспільства в Україні.

Правове виховання — це необхідна умова підвищення правової актив-ності трудящих, формування правової культури суспільства, подальшого зміцнення законності і правопорядку.

Основним нормативним  документом, який регулює процес здійнення  правового виховання населення, є Закон України < Про освіту > . Окремі аспекти даного напряму  виховання, а саме основні напрями  правової ос-віти та форми її реалізації, визначені у Програмі правової освіти населе-ння, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України № 366 від 29 травня 1995 року. Вона визначає правову освіту як процес засвоєння знань про основи держави та права, виховання у громадянин поваги до закону, до прав людини, небайдужого ставлення до порушень законності й право-порядку. Правова освіта — це необхідний елемент правової культури.

Правове виховання тісно  пов’язане з іншими видами виховання. Не-можливо уявити правове виховання без морального. Це пояснюється тим, що і право, і мораль спрямовані на формування необхідної поведінки лю-дей відповідно до визначених норм та принципів поведінки.

Моральне виховання — це цілеспрямований  процес формування у лю-дини знань, моральних потреб, ідейно-моральних переконань, моральних якостей і почуттів, стійких і звичних норм поведінки, які відповідають мо-ральному ідеалу.

Правове виховання органічно пов'язане  з ідейно-політичним вихова-нням. Право є одним із засобів здійснення державної політики. Воно надає політичним вимогам загальнообов'язкового характеру, забезпечує стійкість та визначеність суспільних відносин. Держава за допомогою права пови-нна впливати на людей з метою формування у їх свідомості переконання (ідей) побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Метою трудового виховання в  сучасних умовах є формування шано-бливого ставлення до праці у будь-якій сфері (фізичній, інтелектуальній). Право стимулює ідейну і психологічну готовність до трудової діяльності, потяг до високоякісної праці та професіоналізму, виховання у особи дис-ципліни в трудовій сфері, свідомого ставлення до праці, вмінь та навичок. Сюди ж необхідно віднести виховання культури праці, поваги до людей, які працюють, формування переконання, що лише праця людей, яка забез-печує виробництво матеріальних і духовних цінностей, всього необхідного для життя особи, а також вміння керувати цими процесами забезпечить до-статній рівень життя людей, їх матеріальний і духовний добробут.

Правове виховання постійно взаємодіє  з інтелектуальним розвитком  особистості, суть якого полягає  в оволодінні вихованцем певною сукуп-ністю знань про суспільство, природу, навколишнє середовище. Процес розумового виховання необхідно розглядати, з одного боку, як розвиток у особи розумових сил і здібностей, діалектичного, абстрактного, еврис-тичного, а також системного мислення, а з іншого — оволодіння інте-лектуальними, розумовими операціями (аналізом, синтезом, доказовістю, порівнянням тощо).

Правове професійне виховання визначається як цілеспрямована, пла-нова і організаційна діяльність державних органів і суспільних організацій, у ході якої з урахуванням об'єктивних умов суспільного життя у спеціалі-стів формується система професійних правових знань і уявлень, емоцій, почуттів і установок, що забезпечують їх свідомо-активну правомірну по-ведінку в процесі професійної діяльності.

Отже, професійно-правове виховання  формує у громадянина комплекс таких  правових і професійних знань, умінь, навичок, звичок, уявлень та пе-реконань, які забезпечують його становлення як особистості та фахівця відповідного рівня.

Взаємодія правового виховання  з іншими напрямами виховання: тру-довим, моральним, професійним тощо, передбачає всебічний розвиток осо-бистості.

Визначаючи поняття правового  виховання як процес правової со-ціалізації особи, сприйняття нею вимог права, його результативного зна-чення, слід також підкреслити, що воно повинно бути: системним, систе-матичним, цілеспрямованим та організованим.

У широкому розумінні цей процес є наслідком впливу на людину ба-гатьох факторів соціально-економічного устрою життя, політичного режи-му, внутрішньої політики, норм законодавства та юридичної практики, мо-ральної атмосфери традицій суспільства, а також загальної освіти та юри-дичного навчання.

Воно покликане поширювати правові  знання, формувати правові пере-конання та правову культуру, виховувати почуття поваги до норм права, переконання у необхідності їх виконання, прищеплення навичок право-мірної поведінки населенню.

Узагальнюючи викладене вище можна  дати таке визначення: правове виховання — це цілеспрямована, організована, послідовна, систематична та системна діяльність з боку держави, її органів, установ та організацій, інших учасників правовиховної діяльності з метою формування у особи на-лежного рівня правової свідомості та правової культури, законослухня-ності, правомірної поведінки, а також прагнення до соціально-правової ак-тивності.

Мета правовиховного процесу є складовою частиною системи право-вого виховання. У теорії і методиці правового виховання було запропоно-вано «виділення трьохрівневої ієрархії мети діяльності, спрямованій на фо-рмування комплексу специфічних якостей особистості в правовій сфері життєдіяльності: формування системи правових знань (найближча мета); формування правового переконання (проміжна мета); формування мотивів і звичок, правомірної, соціально-активної поведінки (кінцева мета)». Такий підхід дає змогу врахувати основні елементи правової свідомості — знання права, правові емоції, готовність до правомірної поведінки, а з іншого — визначає конкретні завдання у правовиховній роботі.

Крім того, мету правового виховання  можна класифікувати за різними  напрямами, а саме за:

— обсягом — на: загальну, конкретну, стратегічну;

— терміном, часом її здійснення —  на: ближчу, довготривалу, персе-ктивну;

— змістом — на: освітню, профілактичну, агітаційну.

Важливе місце у процесі правого  виховання займає визначення його конкретних завдань, а саме:

— поширення правової інформації серед населення;

— набуття і перетворення правових знань мас на переконання, вихо-вання поваги до закону;

— виховання правової активності населення;

— створення змістовного складу правових переконань, установок і  по-глядів;

— формування у кожного системи  знань з питань основ держави  і права; розвиток інтересів до цієї галузі знань і зв'язок права з  життям; фор-мування поваги до держави, до її конкретних органів;

— прищеплення навичок правомірної поведінки.

Правове виховання — це цілеспрямований постійний вплив на лю-дину з метою формування у неї правової культури і активної правомірної поведінки. Основна мета правового виховання — дати людині необхідні в житті юридичні знання і навчити її поважати закони і підзаконні акти та додержуватися їх, тобто сформувати достатньо високий рівень правової культури, здатний значно зменшити кількість правопорушень. Кожна лю-дина, знаючи свої права і обов'язки, може грамотно захищати себе від неза-конних дій з боку юридичних органів, то застосовують право.

Правове виховання тісне  пов'язане з усіма видами соціального вихо-вання — моральним, політичним, естетичним та ін. їх можна назвати «суб-правовими», тобто такими, що «прилягають до правового», «пов'язані з правовим», оскільки всі вони втягуються в орбіту правового виховання.

Характеризуючи поняття  «правове виховання», слід виділити чотири  його аспекти.

По-перше, правове виховання  ґрунтується на точному знанні право-вих фактів і явищ. Знання закону – перша і основна умова правового вихо-вання. Проте просте засвоєння тих чи інших норм права нерідко буває ней-тральним процесом, якщо правові факти і явища не відібрані з певних по-зицій, якщо їх вивчення не організоване належним чином, якщо вони не виховують особистість у потрібному для суспільства напрямі.

По-друге, суть правового  виховання школярів полягає у  його перспек-тивності: необхідно навчити кожну молоду людину не тільки виконувати вимоги закону, а проявляти активність у забезпеченні законності та вста-новленого правопорядку.

По-третє, для нормального  функціонування суспільства, неухильного, добровільного виконання норм права  всіма його громадянами необхідне  виховання не тільки поваги до права, закону, але й до судових та право-охоронних органів,  а також до осіб, які стоять на охороні закону та поряд-ку.

По-четверте, виховуючи нетерпиме  ставлення до анти суспільних про-явів, слід  формувати негативне ставлення не до людини, яка вчинила про-ступок, а до асоціальних дій, що вчинено.

Отже успішна реалізація право виховного впливу можлива за умов формування позитивної мотивації, а також формування сукупності  право-вих знань, функціональних та соціальних умінь. Така логіка дій є цілком виправданою з точки зору психологічної теорії діяльності, теорії психі-чного відображення, психології навчання, оскільки відтворює стадійний характер процесу пізнання: спочатку вибудовується позитивне ставлення до предмету пізнання, далі формуються необхідні знання та вміння, а вже потім – новоутворення в найвищому “поверсі” структури особистості – пе-реконання, ідеали, моральні імперативи, ціннісні орієнтації тощо.

Робота в цьому напрямі вимагає системності, а в кожній системі мож-на виділити певні струк­турні компоненти, а саме:

1. мету правового виховання;

2. принципи правового виховання;

3. форми правового виховання;

4. зміст правового виховання;

5. методи правового виховання.

Ознаки (риси) правового  виховання:

1) будується на засадах системи норм права;

2) припускає впровадження в правосвідомість виховуваних складових елементів упорядкованих суспільних відносин — дозволянь, зобов'язувань, заборон.

Поєднуючись у процесі  функціонування права із заходами державного забезпечення, дозволяння, зобов'язування, заборони перетворюються на первинні засоби правового регулювання, які створюють умови для здійсне-ння правомірної поведінки;

3) спирається на можливість застосування примусової сили держави через покладання юридичної відповідальності на правопорушників;

4) охоплює суб'єктів права, які не тільки додержуються правових норм, а й є схильними до правопорушень та порушили ці норми;

5) здійснюється за допомогою спеціальних правовиховних способів і засобів;

6) здійснюється вихователями, що, як правило, мають юридичну ос-віту або спеціальну юридичну підготовку.

Сутністю правового  виховання є формування правової настанови на узгодження прагнень і сподівань особи з інтересами і сподіваннями суспі-льства, тобто процес вироблення непохитних правових ідей і принципів у правосвідомості виховуваних, формування правової культури.

Зміст правового  виховання — це процес цілеспрямованого і систе-матичного впливу на правосвідомість особи (групи) за допомогою суку-пності (комплексу) правовиховних заходів, певних способів і заходів, які має у своєму розпорядженні суспільство.