Поняття суть і соціальна цінність права

                                            ВСТУП

 

Розвиток теорії держави  і права в сучасних умовах здійснюється за двома основними напрямками: по-перше, вдосконалення законодавства, приведення юридичних норм у відповідність  з новим рівнем, досягнутим нашим суспільством, по-друге, підвищення ефективності дії вже існуючих норм права. Останнє завдання обумовлює необхідність подальшого вивчення механізму правового регулювання [7].Загальновідомо, що деякі народи довгий час обходилися без конституцій і кодексів. Писані закони їм замінювали інші соціальні норми. Так, в Стародавньому Китаї надавали першочергове значення нормам ритуалу, в арабських країнах – релігійним нормам. Серед інших регуляторів поведінки людей широко поширені звичаї, ділові звичаї, норми моралі, норми громадських організацій. Чому ж все-таки право з часом ставало переважаючим соціальним регулятором? У чому його перевага?

 

За звичаями добре було жити в  роді, в племені, в клані; релігійні  норми припускають спілкування  єдиновірців; норми громадських організацій розраховані на тих, хто добровільно вступає в цю організацію; моральні норми найчастіше різні у різних класів і соціальних груп; ділові звичаї мають вузький горизонт дії.

 

Право по можливості і необхідності вбирає в себе самі різні норми. Юридичні закони тим і перевершують всі соціальні регулятори, що тільки на них може орієнтуватися державно-організоване суспільство [9].

 

Правове регулювання у суспільстві  – важлива умова створення  стабільного правового порядку, а також органів, інститутів і установ, здатних забезпечити захист і охорону від порушень тих прав і законних інтересів громадян та інших осіб, що закріплені діючими нормами права. Загальні соціальні цілі правового регулювання переслідують досягнення соціально корисних результатів і, у першу чергу, створення необхідних умов для прогресивного розвитку і процвітання суспільства.

 

Регулююча дія права на суспільні  відносини полягає у тому, що воно в своїх нормах конструює модель обов’язкової або дозволеної поведінки  різних суб’єктів цих відносин. Це знаходить своє вираження у наданні одним суб’єктам суспільних відносин певних прав і в накладанні на інших певних обов’язків, пов’язуючи їх тими самими взаємними правами та обов’язками. При цьому можливості права в регулюванні суспільних відносин не свавільні й не безмежні. Правове регулювання зумовлено деякими об’єктивними та суб’єктивними чинниками, до яких можна віднести:

 

Ø   рівень економічного розвитку суспільства;

 

Ø   соціальна структура суспільства;

 

Ø   рівень зрілості, стійкості  суспільних відносин;

 

Ø   рівень правової культури громадян і посадових осіб;

 

Ø   рівень визначеності предмета, способів і типів правового регулювання.

 

Слід мати на увазі, що в реальному житті право чинить на суспільні відносини не лише дію  суто юридичного характеру, а й дію  загальносоціального плану –  виховного, інформаційного та іншого [6].

 

Основні напрямки (цілі) правового регулювання.

 

1)   Закріплення і охорона нових суспільних відносин.

 

Наприклад, в конституційно  в Україні закріплені права на свободу об'єднання в політичні  партії і громадські організації (ст. 36), право на підприємницьку діяльність (ст. 42), право приватної власності (ст. 41); охорону здоров’я (ст. 49) тощо [1].

 

2)   Заборона певних  суспільних відносин і поведінки.

 

Наприклад, посягання  на конституційний лад, шлюб між родичами, заснування комерційних банків посадовими особами правоохоронних органів, створення  партій у військових формуваннях та ін.;

 

3)   Зміна характеру  відносин у певній сфері.

 

Наприклад, розвиток фермерського господарства поряд з колгоспами і радгоспами та ін.;

 

4)   Стимулювання  розвитку певних суспільних відносин.

 

Наприклад, стимулювання державою індивідуального будівництва будинків за допомогою кредитів;

 

5)   Сприяння (за  допомогою нових законів) виникненню  і формуванню нових відносин  і суспільних явищ.

 

Наприклад, утворення  ініціативних груп всеукраїнського  референдуму на зборах громадян України, в яких беруть участь не менш як 200 осіб, які мають право на участь у референдумі (Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» вiд 03.07.1991 №1286-XII) [3].

 

Наявність правового  регулювання необхідна для забезпечення і гарантування в нормативному порядку волі в суспільстві. Правове регулювання – це явище, необхідність якого виникає з ряду передумов, наприклад таких як, утвердження справедливості, створення оптимальних умов для переважної дії в суспільстві економічних і духовних факторів. Відсутність же ефективного механізму правового регулювання породжує свавілля в суспільному житті людей.

 

Враховуючи все вищесказане, хочеться наголосити на актуальності даної теми та підкреслити, що саме механізм правового регулювання  є двигуном права, справедливості і  законності.

 

Метою даної роботи є  теоретичний розгляд механізму  правового регулювання, його засобів, стадій, типів та основних елементів.

 

Для досягнення поставленої  мети необхідно виконати ряд завдань:

 

· розкрити суть такого правового  інституту як правові засоби: їхнє поняття, предмет, засоби, типи;

 

· дослідити стадії та основні елементи механізму правового  регулювання.

 

· на основі аналізу матеріалу зробити  висновки.