Походження і сутність держави

Зміст:

1)     Визначення держави (за «Юридичною енциклопедією1»);

2)     Виникнення держави;

3)     Функції держави, їх класифікація;

4)     Внутрішні і зовнішні функції держави;

5)     Висновки.

1. Держава (визначення за «Юридичною енциклопедією1») –

1)     Сукупність людей, території, на якій вони проживають і, суверенної у межах даної території влади. У цьому розумінні термін «держава» є тотожним поняттям «країна», «основний суб’єкт міжнародного права».

2)     Організація політичної влади, головний інститут політичної системи суспільства, який спрямовує і організовує за допомогою норм права суспільну діяльність людей і соціальних груп, захищає права та інтереси громадян. Акумулюючи у своїх руках владні повноваження, держава політично інтегрує суспільство і представляє його як у внутрішніх, так і зовнішніх стосунках.

Виникнення держави пов’язане з розпадом родоплемінного ладу та утворенням суспільства як сукупності людей, об’єднаних спільними інтересами. Функції управління таким суспільством, які раніше виконували вожді племен, дедалі більше зосереджувалися у спеціальному державному апараті. Цей тривалий, складний і багато граничний процес перетворення публічної влади на владу політичну був опосередкований багатьма економічними і політичними факторами – суспільним поділом праці, виникненням приватної власності, соціальною диференціацією членів суспільства та утворенням класів, боротьбою за владу, історичними особливостями кожної епохи тощо. Названі фактори лежать в основі часової типологізації держав на держави рабовласницькі, феодальні, капіталістичні, соціалістичні, а також їх різновиди.

Для усіх типів держав характерні ознаки, що відрізняють державу від суспільства та його політичних організацій: наявність особливого апарату управління (публічної влади); суверенітет держави, тобто її незалежність і самостійність у здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики; виключне право на прийняття законів та інших нормативних актів, обов’язкових для усього суспільства або його частини 4 наявність апарату примусу; виключне право держави визначати грошову систему, встановлювати і стягувати податки та інші примусові збори з населення для суспільних потреб і утримання апарату правління тощо.

Призначення держави реалізується через її основні функції. У найзагальнішому значенні вони класифікуються на функції внутрішні і зовнішні. Більш конкретизованим є поділ функцій держави на економічну, політичну, ідеологічну, соціальну, екологічну, забезпечення правопорядку та оборони держави тощо.

Стосовно здійснення політичної влади виділяють три основні функції: законодавчу, виконавчу і судову. Іноді до них долучають контрольно-наглядну функцію держави. Політичні фактори держави визначають форму держави. Під нею розуміють організацію державної влади та її устрій. По-перше, це встановлений порядок утворення та організації вищих органів державної влади. По-друге, це спосіб територіального устрою держави, відповідний порядок взаємовідносин центральної, регіональної і місцевої влад. По-третє, це засоби і методи здійснення державної (політичної) влади. Отже, форма держави визначається трьома складовими: формою державного правління,формою державного устрою і типом державного (політичного) режиму.

Щодо цих трьох елементів існують відповідні класифікації держав. За формою державного правління виділяють монархії (абсолютні, дуалістичні, парламентські) і республіки (парламентські, президентські, парламентсько-президентські, президентсько-парламентські); за формою державного устрою – унітарні держави, федерації і конфедерації; за типом державного (політичного) режиму – демократичні і антидемократичні держави (авторитарні і тоталітарні). Характером політичного режиму зумовлені такі поняття, як «правова держава», «соціальна держава», «поліцейська держава» тощо.

Поняття «держава» слід відрізняти від внутрідержавних автономних утворень, які мають деякі зовнішні ознаки держави (свої конституцію, законодавство, органи офіційної влади, відповідні атрибути і символи), але не є суверенними. Це, зокрема, стосується штатів у США, земель у Німеччині, автономних провінцій в Іспанії, республік у Російській Федерації, АР Крим в Україні тощо.

За всієї різноманітності держав за формами правління, державного устрою, політичним режимом загальною тенденцією у сучасний період є зростання ролі держави у вирішенні проблем суспільного розвитку. Найприйнятнішою моделлю при цьому визнається держава, яка основою своєї діяльності вважає задоволення загально соціальних потреб, забезпечення прав та інтересів людини і громадянина.  

2. Виникнення держави

Отже, держава є формою організації суспільного життя, системою соціального управління, що забезпечує цільність суспільства, його нормальне, стабільне функціонування. Тому виникнення її обумовлено відповідними потребами у зміні його станів, у першу чергу, ускладненням власне соціального життя, якісний стрибок якого виявив неспроможність «первинної демократії» у нових умовах ефективно виявляти, забезпечувати та охороняти загальні інтереси.

              Виявлення причин виникнення держави багато в чому залежить від того, який соціальний інститут тлумачать як державність, його сутність та призначення. Необхідність виникнення держави здебільшого пов’язується із виникненням у суспільстві нерівності серед його членів, його диференціацією на певні соціальні верстви, зміною форми і характеру зв’язків між ними та суспільством, якісними змінами у суспільному виробництві, свідомості людей тощо. Майже кожна з наведених причин має підхід до державогенезу – класовий, теологічний, патріархальний, договірний, психологічний, насильницький та інші.

              У кожному суспільстві виникнення держави обумовлювалося поєднанням своєрідних причин, залежних від особливостей існування попереднього суспільства (географічних, кліматичних, етнічних, виробничих та інших). Крім того, виникнення і формування держави – це суспільний процес , який має свою історію та відповідні стадії становлення. З цієї точки зору доцільно розподілити типовий і нетиповий державогенезу, розглядати виникнення держави і соціальна розшарування суспільства на верстви як довготривалі, суперечливі та взаємообумовлюючі процеси.

              Виникнення держави обумовлено потребою суспільства зберегти свою цілісність за його розшарування на нерівні за своїм соціальним становищем верстви, в здійсненні ефективного соціального управління за умов збільшення населення, заміни безпосередніх родоплемінних зв’язків на опосередковані продуктами виробництва, що є проявом ускладнення суспільного життя. Всі ці та інші зміни в розвитку суспільства приводять до необхідності у черговому поділі суспільної праці на матеріальну та ідеологічну, а також остаточного виокремлення зі сфери матеріального виробництва прошарку населення , який за своїми якостями та здібностями був би спроможний адекватно осмислити закономірності розвитку суспільства, збереження його цілісності та нормальних умов функціонування. Етап поділу суспільної праці призводить до розшарування суспільства на два угруповання, різних за джерелом виникнення, функцій, закономірностей розвитку. Дійсно, угруповання членів суспільства, що були зайняті безпосередньо у матеріальному виробництві, виникали і об’єднувалися на основі єдності матеріально-виробничих і соціальних інтересів, а ті, що займалися управлінням, - на соціальних і політико-управлінських.

              Подальше збільшення населення, розвиток продуктивних сил, утворення спільності більш високого порядку, ніж община, та обумовлене цими процесами зростання конфліктних ситуацій приводить до того, що охорона діяльність із безпосередньо суспільної трансформується у професійну. Для виконання охоронних функцій общинах і племенах установлюються відповідні посади, що й було первинною формою влади.

              Завершення розпаду влади родового ладу і утворення власне держави пов’язано з установленням публічної влади, що є її суттєвою ознакою. Якщо армія і флот як первинна форма державної влади існували у вигляді озброєної сили пануючого класу, що безпосередньо зливалася з ним, і тому протистояла тільки більшості населення, то створення поліції є наступним етапом відчуження держави від суспільства. Держава виступає вже як озброєна влада, яка відокремлена і стоїть не тільки над більшістю населення, але й над кожним окремим членом пануючого класу. Публічна влада не зливається повністю з державою – це особливим чином організована влада фізичного примусу у вигляді армії, флоту, поліції, в’язниць тощо.

              Особливість місця і ролі публічної влади в державі визначаються її матеріальністю, що якісно відрізняє її від ідеологічної сили держави, яку значною мірою формує чиновництво. Із виникненням  писемності з’являється можливість втілення велінь і рішень чиновників у письмову форму, що робить можливим доведення цих рішень до загального відома всіх членів суспільства.

              Розвиток держави як самостійної ідеологічної сили суспільства привів до відділення права у формі письмових законів від безпосередньо матеріального життя, перетворення звичаєвого права у загальнообов’язкове, здійснення якого забезпечувалося методами фізичного та економічного примусу.  

3. Функції держави, їх класифікація

Функції держави – це основні напрями її діяльності, що відображають суть і соціальне призначення державного управління суспільством.

Різноманітність суспільних відносин і форм діяльності держави щодо їх регулювання визначає різноманітність функцій держави. Вони можуть бути класифіковані за різними ознаками.

За часом виконання функції поділяють на постійні, що здійснюються протягом тривалого історичного періоду функціонування держави, та тимчасові, які характерні для певного незначного за історичною тривалістю періоду.

За територією здійснення функції поділяють на внутрішні, що здійснюються в межах території держави та характеризують її внутрішню політику, та зовнішні, які визначаються в діяльності держави на міжнародній арені в її взаємодії з іншими суб’єктами міжнародних відносин.

За сферою суспільних відносин функції поділяються на політичні, що визначають порядок реалізації політичної влади в суспільстві; економічні , які характеризують діяльність держави у процесі регулювання економічних відносин, та гуманітарні (соціальні), що є засобом охорони та реалізації основних прав і свобод особи, зокрема у сфері охорони здоров’я, екології, освіти, культури, науки, праці, соціального забезпечення тощо.

4. Внутрішні і зовнішні функції держави

Внутрішні функції держави характеризують її управлінські повноваження в регулюванні суспільних відносин. Вони поділяються на дві основні групи: регулятивні та охоронні.

Регулятивні функції націлені на організацію економічних відносин і створення умов для формування розвинутої особистості та суспільства в цілому. До регулятивних функцій належать економічні, соціальні (гуманітарні), та політичні.

Економічні функції – це насамперед господарсько-стимулююча, господарсько-організаторська та наукова діяльність держави.

Соціальні функції полягають у наданні соціальної  допомоги населенню ; виділенні  необхідних коштів для охорони здоров’я, освіти, будівництва житла; забезпеченні основних прав людини; вирішенні екологічних проблем; соціальному забезпеченні населення; розвитку культури.

Політичні функції націлені нас творення демократичних умов, інститутів для виявлення і врахування інтересів різних соціальних груп, забезпечення умов збереження та розвитку націй, що проживають на території держави, та охорону і захист конституційного ладу і правопорядку.

Сутністю охоронних функцій є захист прав і свобод громадянина, дотримання режиму законності та правопорядку, охорона навколишнього природного середовища та забезпечення охорони всіх суспільних відносин, що встановлюються й регулюються правом.

Зовнішні функції держави визначають зміст її діяльності як суб’єкта міжнародних відносин. Міжнародне співробітництво здійснюється у двох основних напрямках:

зовнішньоекономічна діяльність, що заснована на принципах  міжнародного розподілу праці, участі в міжнародних економічних та екологічних програмах;

зовнішньополітична діяльність, що заснована на визнанні й повазі суверенної рівності всіх країн; самостійності вирішення  національних проблем; повазі територіальної цілісності та непорушності кордонів і відмові від застосування сили.

Особливе значення тут має функція захисту країни. Вона реалізується економічними, дипломатичн6ими та військовими засобами.

5. Висновки

Отож, держава – це суверенна, політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна з допомогою права робити свої веління загальнообов’язковими для населення всієї країн, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами.

Основні ознаки держави – це суверенітет, територіальне населення країни, наявність апарату управління та примусу, здатність видавати загальнообов’язкові правила поведінки, здатність здирати податки і спроможність виражати й захищати інтереси певної частини населення.

Як офіціальний представник суспільства держава повинна робити все від неї залежне для поліпшення життя людей. 

Використана література:

1)     Юридична енциклопедія; Київ; Видавництво «Українська енциклопедія» імені  М.П.Бажана

2)     Основи правознавства; за редакцією І.Б.Усенка; Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун»

3)     Загальна теорія держави і права; за редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В.В.Конєйчикова; Київ; Видавництво «Юрінком»

4)     Правознавство; за редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В.В.Конєйчикова; Київ; Видавництво «Юрінком»