Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Апреля 2012 в 21:05, доклад
Наприкінці XIX ст. в кооперативному рухові відбулися кількісні та якісні зміни. Створювалися гуртові товариства, виникали спілки окремих видів кооперації відповідно до адміністративного устрою тієї чи іншої країни. Поміж кооператорами різних країн зародилася думка про неодмінну потребу виникнення міжнародної кооперативної організації. Найбільшу ініціативу в створенні міжнародного кооперативного об'єднання виявив англійський кооперативний рух і його керівники. До 1890 р. кооперативний рух Англії і Шотландії набрав масового характеру й досягнув помітних господарських та економічних успіхів. Він об'єднував понад 1 млн. членів, що становило близько 15% населення країни. Англійські та шотландські кооператори наприкінці 80-х років завершили організаційну побудову на національному рівні, утворили Англійське й Шотландське кооперативні гуртові товариства та Кооперативну спілку.
Основні етапи розвитку міжнародного кооперативного руху
К.А. Стус, УПЕП-12
О.В.Шиндер, аспірант-наковий керівник
Наприкінці XIX ст. в кооперативному рухові відбулися кількісні та якісні зміни. Створювалися гуртові товариства, виникали спілки окремих видів кооперації відповідно до адміністративного устрою тієї чи іншої країни. Поміж кооператорами різних країн зародилася думка про неодмінну потребу виникнення міжнародної кооперативної організації. Найбільшу ініціативу в створенні міжнародного кооперативного об'єднання виявив англійський кооперативний рух і його керівники. До 1890 р. кооперативний рух Англії і Шотландії набрав масового характеру й досягнув помітних господарських та економічних успіхів. Він об'єднував понад 1 млн. членів, що становило близько 15% населення країни. Англійські та шотландські кооператори наприкінці 80-х років завершили організаційну побудову на національному рівні, утворили Англійське й Шотландське кооперативні гуртові товариства та Кооперативну спілку.
Ідеї співпраці кооператорів різних країн зародилися ще на початку XIX ст. В 1835 р. в Лондоні було засновано Асоціацію всіх класів і всіх націй, яка ставила перед собою мету пропагувати кооперативні ідеї на міжнародному рівні. Це об'єднання стало першою спробою розвитку співпраці кооператорів різних країн і створення міжнародного кооперативного центру.
В 1869 р. на кооперативному конгресі Англійської кооперативної спілки здійснили нову спробу утворити міжнародну кооперативну організацію. Заснували міжнародний комітет для створення міжнародного кооперативного центру. Але цей комітет і асоціація проіснували недовго, тому що кооператори Європи ще не відчували себе готовими до широкої міжнародної співпраці. Тогочасний кооперативний рух ще був роздрібненим, малочисленим і економічно слабким.
Перші конкретні заходи в справі міжнародної кооперативної співпраці здійснили керівники англійської кооперації. В 1889 р. Генеральний секретар Кооперативної спілки Великобританії, християнський соціаліст В. Ніл створив ініціативний комітет для організації Міжнародної спілки друзів кооперативного виробництва. Цей комітет звернувся до кооперативних спілок усіх країн із закликом створити міжнародний кооперативний центр із штаб-квартирою в Лондоні. В. Ніл і його прихильники ставили собі за мету створити таку міжнародну кооперативну організацію, яка сприяла б зародженню виробничої кооперації в усіх країнах.
19 серпня 1895 р. в Лондоні було скликано І установчий Міжнародний кооперативний конгрес, у роботі якого взяли участь 207 представників різних кооперативних організацій з Австралії, Австро-Угорщини, Англії, Бельгії, Голландії, Данії, Італії, Сербії, США, Франції, Швейцарії та спостерігачі з деяких інших країн (Аргентини, Індії, Німеччини, Росії та ін.).
Уже через місяць після першого конгресу англійські кооператори організували в Лондоні виставку зразків товарів, які виробляли або продавали кооперативні організації Англії, Франції, Італії, Данії та інших країн. Експозицію влаштували в приміщенні щорічної виставки англійських виробничих кооперативів. І конгрес обговорив проект Статуту Міжнародного кооперативного альянсу (МКА), якого запропонував тимчасовий комітет. Дебати відбувалися бурхливо й напружено. Конгрес призначив керівним органом до наступного конгресу тимчасовий Центральний комітет у складі 15 осіб. Вирішили запровадити три види членства: індивідуальні, колективні члени та члени-кореспонденти. Визначили розміри членських внесків залежно від виду членства. Колективні члени мали право посилати одного делегата і додатково по одному делегатові на кожні 135 фунтів стерлінгів внесків, але не більше 15% вирішальних голосів на конгресі. Організації могли довірити свої голоси одному або декільком делегатам, але один делегат не міг мати більше як 10 голосів. Індивідуальні члени могли мати одного делегата з одним голосом, а члени-кореспонденти могли присилати на конгрес спостерігачів без права голосу, але з правом виступу за згоди конгресу. Таким чином, конгрес ухвалив рішення про створення МКА. Його штаб-швартира розміщувалася в Лондоні. Було узгоджено скликати конгреси раз на три роки. Виникнення Альянсу стало прогресивним явищем у громадському житті того часу. Кооперативний рух включився в сферу міжнародних відносин.
ІІ конгрес Міжнародного кооперативного альянсу , який відбувся 28 жовтня 1896 р. в Парижі. Він прийняв Статут МКА. В цьому документі сформулювали цілі, принципи та методи діяльності Альянсу.
III конгрес МКА проходив у 1897р. в Делорті (Голландія). Конгрес ухвалив резолюцію, в якій закликав усіх членів МКА організувати в кожній країні зовнішньоторговельні кооперативні об'єднання, які повинні підтримувати зв'язки з бюро (адміністрацією) штаб-квартири Альянсу в Лондоні
В 1900 р. в Парижі проходив IV конгрес МКА, на якому відбувся розкол у кооперативному рухові: в ньому виділилися дві течії. Першу очолювали бельгійські кооператори-соціалісти (Е. Ансель, Л. Бертран), другу — представники Німської наукової школи кооперації Франції (Шарль Жід і де Буав). На наступних конгресах суперечка між цими течіями посилювалася, особливо загострилася вона в 1921 р., після X конгресу МКА в Базелі. Тоді було визнано представництво російської Центроспілки в МКА. Конгреси відігравали й відіграють важливу роль у консолідації міжнародного кооперативного руху. Перед першою світовою війною відбулося дев'ять конгресів МКА. В 1914 р., коли почалася перша світова війна, діяльність Альянсу припинилася. Тільки через 8 років, після тривалого підготовчого періоду, в Базелі (Швейцарія) було скликано відомий X конгрес МКА.
В 20-30-х роках фашисти Італії, Угорщини, Болгарії, Австрії й Німеччини проводили політику ліквідації кооперативів, якими керували комуністи, соціалісти й безпартійні демократи. Керівництво МКА засудило антикооперативні дії фашистів. Кооператори закликали докерів відмовитися розвантажувати італійські кораблі. Але матеріальний і моральний тиск на режим Муссоліні не мав успіху. Лігу кооператорів Італії методично руйнували фашисти. Якщо в 1921 р. в Італії було 8 тис. кооперативів різних видів, то в 1924р. їх залишилася лише половина, а в 1925р. — близько 1000. 11 листопада 1921 р. було розпущено Національну лігу кооператорів Італії. Протест МКА і 25 національних організацій проти цієї акції ні до чого не привів. Тема боротьби з фашизмом стала домінуючою на XIV конгресі МКА в Лондоні в 1934 р. В 1937 р., на XV конгресі МКА в Парижі, в зв'язку з фашистським путчем в Іспанії Альянс знову розглядав питання про ставлення кооперативного руху до фашизму. МКА звернувся до кооператорів світу із закликом надати матеріальну й моральну підтримку кооператорам Іспанії, іспанському народові. Протягом короткого терміну Національній федерації кооперативів Іспанії було зібрано й перераховано понад 10 тис. фунтів стерлінгів. Міжнародний кооперативний рух у 20-30-х роках вніс великий вклад у боротьбу проти фашизму.
Друга світова війна перервала розвиток міжнародних кооперативних зв'язків. Замість 1940 р., черговий конгрес МКА відбувся лише в 1946 р. В повоєнні роки конгреси скликалися регулярно й розглядали різноманітні питання політичного, економічного, господарського, соціального характеру.
В 1966 р., на XXIII конгресі МКА, що відбувся в Відні, виробили нові принципи МКА. Цей конгрес анулював принцип політичного нейтралітету в кооперативному рухові.
В жовтні 1972 р. в Варшаві проходив ХХУ конгрес МКА, який ліквідував категорію членів-кореспондентів, запровадив демократичнішу систему сплати членських внесків і представництва. Внаслідок цього кооперативні організації молодих національних держав Азії, Африки та Латинської Америки стали повноправними членами МКА. Вирішили, що засідання конгресу будуть проводитися раз на чотири роки. Вперше в історії Альянсу рішення ухвалювалися не таємним, а відкритим голосуванням.
У 1976 р. відбулася ще одна важлива подія з історії МКА: було впроваджено єдине членство для всіх кооперативних організацій-членів. Делегат кожної організації міг мати лише один голос, незалежно від кількості внесених паїв-внесків. Отже, МКА здійснив важливий крок до розширення демократії в міжнародному кооперативному рухові. 27-30 жовтня 1992 р. в Токіо відбувся XXX конгрес МКА, в якому брала участь і делегація споживчої кооперації України. ХХХІ конгрес вирішили провести в 1995 р. в Англії, в Манчестері. Цей форум присвячуватиметься століттю МКА.
Серед найважливіших питань, що виносилися на обговорення XXX конгресу, був звіт про діяльність МКА. Доповіді з цього питання зробили Президент конгресу Ларс Маркус та директор конгресу Брюс Тордарсон.
На форумі обговорили й прийняли новий Статут, структуру МКА, а також Правила, Процедури й Положення МКА.
Отже , можні виділити основні етапи розвитку міжнародного кооперативного руху:
Список використаних джерел
Информация о работе Основні проблеми розвитку міжнародного кооперативного руху