Громадянське суспільство

      Розвал  старої тоталітарної системи суспільного  керування породив багато негативних явищ, такі, як націоналізм, сепаратизм, екстремізм, корпоративність і , що серьознішають перешкодою на шляху твердження громадянського суспільства. В умовах позаринкової економіки і низкою громадянської культури нові корпорації (концерн, суспільно-політичні об'єднання й ін.) з їх нерідко зустрічається максималізмом і нетерпимістю здатні привести суспільство до конфронтації, загостренню соціальних конфліктів. Щоб зробити їхній найменш хворобливими для суспільства (якщо не удасться уникнути їх узагалі), необхідно прийти до громадянської згоди, виходячи з тих суспільних ідеалів, що висувалися і відстоювалися не одним поколінням людей усіх країн світу. Пройшовши тривалу перевірку часом, вони залишаються нетлінними і сьогодні. Мова йде про такі поняття, як "гуманізм", "демократія", "справедливість", що у сучасних умовах повинна розумітися як рівність усіх громадян у правах і можливостях, а аж ніяк не як зрівнялівка в усьому. Незважаючи на найширший плюралізм думок, позицій і поглядів на перспективи нашого подальшого суспільного розвитку, що існують серед українських громадян, подібне тлумачення і практичне здійснення ідеї справедливості здатні згуртувати основну частину населення України. Тим самим буде встановлений громадянський світ, так необхідний для формування громадянського суспільства в нашій країні. З огляду на неминучий опір цьому процесу з боку різних політичних сил у перехідний період від тоталітарно-авторитарного до громадянського суспільства, найбільш прийнятної, можливо, стане модель сильного державно-ліберального режиму, що поступово відкрив би дорогу до справжньої демократії, забезпечив би необоротність руху нашої країни до громадянського суспільства. Його головною задачею буде створення необхідних умов, при яких процеси, що йдуть у суспільстві, змогли б ввійти в нормальне русло, піддавалися б демократичному керуванню і регулюванню. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок 

    Ми  живемо в країні, що по Конституції  є правовою державою. Але те, що пишеться в основному законі, не дає нам  приводу затверджувати, що це саме так. На мій погляд, у нас ще не усі цілком усвідомлюють, що для державотворення необхідне винекнення ряду визначених передумов, найважливішої з яких є громадянське суспільство, тобто відповідна зрілість традиційного суспільства. А суспільство ще не зовсім дозріло, щоб забезпечити для себе умови, що задовольняють і реалізують свої різноманітні потреби і інтереси. Наша психологія спирається на те, що сама держава повинна подбати про добробут свого народу. Але адже навіть сама розвинена правова держва не здатна надати своїм громадянам прийнятні блага для повного функціонування суспільства. Інакше кажучи, ми самі повинні подбати про свою забезпеченість. В Україні, я вважаю, що не можна сказати про те, що громадянське суспільство досягло вищого етапу у своему розвитку, а це сприяє утрудненню розвитку правової держави в країні. Отже, щоб розв`язати цю проблему, необхідно удосконалити українське суспільство, а цьому можемо сприяти тільки ми самі.

    Але з`ясувати для себе достовірні і правильні висновки було складно. Насамперед тому, що в різних джерелах правова держава і громадянське суспільство характерезується по-різному. В одних джерелах говориться про те, що правова держава не може виникнути і функціонувати без утворення усередені себе громадянського суспільства. І, у принципі, я дотримуюсь цієї точки зору. В іншій літературі мені довелось зштовхнутися з тим, що існує деяка грань між правовою державою і громадянським суспільством. Поняття “громадянське суспільство” використовується в зіставленні з поняттям “держава”. 
 
 
 
 

Література

1. О.Ф.Скакун, “Теорія держави і права”, Харків 2001.
2. Олійник А.Ю. Теорія держави і права: Навчальний посібник/ К., Юрінком Інтер, 2001.
3. Загальна теорія держави і права/За редакцією  М.В.Цвіка, Х.,- Право. 2002.
4. Кравчук М.В. Теорія держави і права/ Навчальний посібник. К., Атіка.- 2003.
5. Братанюк М., Довгунь Т. Громадянське суспільство: сутність, генеза ідеї, особливості становлення в умовах сучасної України.- Тернопіль. 1999.
6. Правознавство. - Львів, 2002.
7. Савчук П.С. Основи правознавства. – К., 2000.
8. Основи держави і права. С.Д. Гусарєв, Р.А. Калюжний, А.М. Колодій. - К.: Либідь, 2003.
9. Котюк В. О. Основи держави і права. – К.: Атіка, 2001.
10. Колодій А. М. Основи держави і права: Навчальний посібник/ К., Либідь, 2000.
11. Тимченко С. М. Теорії держави та права. Київ 2006.
12. Шестапалова Л. М. Теорії держави і права: Навчальний посібник/ К., прецидент, 2006.
13. Кельман М. С. Загальна теорія права. Підручник/ Київ 2002.
14. П.О.Рабінович, “Основи загальної теорії права та держави”, 2003.
15. Закон України “Про громадянство України”. //Відомості Верховної Ради України- 2007. №49.