Аграрне право України

9. Сучасні аграрні  правовідносини являють собою  реально існуючі, урегульовані  юридичними нормами (закону і/чи  договору) елементи системи суспільних  відносин, заснованих на юридичних фактах і відповідності прав ті обов’язків суб’єктів, зайнятих у процесі виробництва та забезпеченні виробництва продуктів харчування рослинного і тваринного (водного і мисливського) походження. Аграрні правовідносини – це реально існуючі в повсякденній діяльності суб’єктів аграрного підприємництва (агробізнесу) багатогранні відносини, виповнені якісно новим змістом у зв"язку з визнанням цих аграрних товаровиробників суб’єктами права приватної та іншої недержавної форми власності на землю та інші засоби виробництва, вироблені продукти харчування, а також суб’єктами підприємницької діяльності, що функціонують поряд із державним аграрними товаровиробниками. Аграрні правовідносини – правова форма реалізації положень норм аграрного права через застосування їх у процесі визначенні функціонування прав та обов’язків суб’єктів, що виробляють і забезпечують виробництво продуктів харчування.  

10. Під час  переходу до ринкової економіки  принципово відмінними особливостями  аграрних правовідносин є:  

а) розвиток різноманітних  легальних приватних форм аграрного  підприємництва (від селянських господарств  до різних легальних юридичних осіб) поряд із державними юридичними особами;  

б) існування  й функціонування цих відносин на засадах приватної, її вияву – колективної та державної форми власності на землю та інше нерухоме майно, зокрема засоби виробництва;  

в) поступовий перехід  від державної форми аграрного  господарювання до приватної форм;  

г) розширення кола об’єктів правовідносин, які включають  у себе всю повноту змісту й суті аграрного підприємництва, продукти харчування рослинного і тваринного походження і , зрештою, - включення до кола об’єктів аграрних правовідносин ряду тих, які раніше за радянським законодавством належали до об’єктів виключно інших галузей прав і галузей народного господарства;  

д) збільшення питомої  ваги майнових аспектів у системі  аграрних правовідносин, а відтак –  зміна суті останніх, що знаходить  свій вияв у приматі майнових аспектів, майнових правовідносин, відносин здійснення підприємницької діяльності, у реалізації права власності, головним членом приватної та колективної, над іншими, вже похідними, аспектами (елементами системи) агарних правовідносин;  

ж) відновлення  значущості економічних функцій  аграрного підприємництва і, значить, зміна ролі і питомої ваги інших, особливо соціальних, функцій всіх легальних організаційно-правових форм суб’єктів.  
 
 

ІІ. Правове положення  сільськогосподарських кооперативів:  

1. Право засновництва  громадян сільськогосподарських,  по суті, приватних підприємств кооперативного типу (відкритих і закритих АТ, товариств з обмеженою відповідальністю) являє собою сукупність правових норм законів і підзаконних актів, якими встановлюються певні правила щодо формування особами (зокрема громадянами) статутного капіталу (статутного фонду) акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю, щодо укладенні між громадянами установчої угоди, сплати першого внеску до статного капіталу (фонду), державної реєстрації АТ чи товариства з обмеженою відповідальністю, а також щодо сплати остаточного внеску до статутного капіталу (фонду) підприємства (товариства) корпоративного типу. Право участі громадян в сільськогосподарських товариствах корпоративного типу являє собою сукупність правових норм законів та установчих документів щодо цих товариств, якими встановлюються певні правила реалізації цими громадянами-акціонерами (учасниками) набутих корпоративних прав. Право участі охоплює юридичне оформлення участі в корпоративних правах (зокрема формування статутного капіталу товариства, одержання акцій товариства тощо). Виникнення статутних прав та обов"язків учасника цього товариства корпоративного типу.  
 

Право засновництва (участі громадян в аграрних підприємствах  корпоративного типу ґрунтується на положеннях загальних законодавчих актів, зокрема законів “Про власність”, “Про господарські товариства”, “Про приватизацію майна державного підприємства”. Це право засновано також і на спеціальних аграрних законодавчих та підзаконних актах, таких як Земельний кодекс України, Декрет Кабінету Міністрів “Про приватизацію земельних ділянок”, “Закон “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”. Порядок перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкритті АТ затверджено постановою Уряду України від 7 грудня 1992 р. та іншими урядовими і відомчими актами.  

2. Соціально-економічна  природа аграрного підприємства  – підприємця корпоративного  типу, як одна з форм прояву  об’єднання селянами свого капіталу  способом створення приватної юридичної особи з певними цілями, видами аграрно-підприємницької діяльності зумовлює характер взаємин між його акціонером чи учасникам та самим підприємством (товариством) корпоративного типу.  

3. В аграрних  АТЬ і товариствах з обмеженою  відповідальністю селяни-учасники є інвесторами цих аграрних підприємств-підприємців корпоративного типу. І ці підприємства (товариства) – націлені на задоволення інтересів інвесторів, на одержання останніми прибутків (дивідендів) від інвестицій, зроблених внесенням свого майна та коштів у капітал товариства. Наведене є спільним для АТ і товариств з обмеженою відповідальністю у будь-якій сфері підприємництва (промисловості, торгівлі тощо). Особливістю, притаманною саме аграрним господарським товариствам, є, по-перше, предмет діяльності, по-друге, майно та/чи майнові права (зокрема землі сільськогосподарського призначення чи права користування нею), що носяться до статутного капіталу, по-третє – коло суб’єктів громадян-селян, котрі об’єднують своє майно, кошти, майнові та немайнові права для створення аграрного підприємства, покликаного не тільки приносити їм як інвесторам дивіденди, але й виконувати певні соціальні функції, ці підприємства створюють також і робочі місця, які займають головним чином акціонери чи учасники цих агарних товариств.  

4. Право засновництва/участі  характеризується такими головними  рисами, як і права членства  у підприємстві кооперативного  типу. Це право є загальним,  рівним і особистим. Вирішення  кожним селянином питання про  створення для себе прав та  обов’язків засновника (учасника товариства, про придбання акцій (часток) товариства і розпорядження цими акціями є особистою правомочністю всіх право- та дієздатних громадян України.  

5. Право засновництва/участі  виключає можливість взаємної  відповідальності підприємства і його учасників по боргах один одного. Воднораз кредитори мають право вимагати від боржника-учасника товариства частки (акцій) у майні цих підприємств у рахунок погашення боргу. Громадянин-учасник, який несповна вніс свою частку, обумовлену в установчому договорі, несе відповідальність перед кредиторами підприємства в розмірі внесеної частки.  
 

ІІІ: Відповідь:  
 

1. Рішення з  цього питання – є незаконним, оскільки максимальна тривалість  робочого тижня за чинним трудовим  законодавством може складати не більше 40 год. Це рішення буде неправомірним, якщо робочий день на підприємстві складав 8 днів. Але питання щодо тривалості робочого дня може бути вирішено на загальних зборах трудового колективу або зазначено в статуті КСП (стаття 23 Закону України “Про КСП”).  

2. Рішення щодо  зменшення присадибної ділянки  сім"ї Петренка на ½ є  неправомірними, оскільки дана ділянка  належить всій сім"ї на праві  власності (приватної), і не є  спільним майном КСП.  

3. Дане рішення  є правомірним, у відповідності з аграрним законодавством, вступ у КСП може реалізовуватися шляхом приєднання приватного майна громадянина до майна КСП. ст.9 (частина ІІ п.1, п.3, ст.19)  

4. Дане рішення  є неправомірним. Член КСП отримує  дивіденди у відповідності внесеної  ним частки до статутного фонду КСП. Право на дивіденди є невід’ємним. У зв"язку з невиконанням трудового мінімуму може застосовуватись інша санкція ст.9 (частина ІІ п.1, п.3, ст.19)  
 

Список використаної літератури.  

1. Конституція  України.  

2. Закон України  “Про сільськогосподарську кооперацію” – від 17 липня 1997р., зі змінами і доповненнями від 02.11.2000р.  

3. Закон України  “Про господарське товариство”  – від 19 вересня 1991р.  

4. Закон України  “Про колективне господарське  товариство” – від 14 лютого 1992р.  

5. Аграрне право України. – підручник. – за редакцією академіка АПН, проф. В.З.Янчука. 
 

 Банк рефератів: http://textreferat.com.ua