Відродження олімпійського руху

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

 

Кафедра теорії спорту

 

 

Бріскін Ю.А.

Линець М.М.

Пітин М.П.

 

ВІДРОДЖЕННЯ ОЛІМПІЙСЬКОГО  РУХУ

 

 

Лекція з навчальної дисципліни

„Олімпійський та професійний спорт”

 

 

 

 

 

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

на засіданні кафедри  теорії спорту

„29” серпня 2007 р. протокол № 1

Зав. каф _____________  Ю.Бріскін.

 

2.1. Конгрес  1894 року та його роль в олімпійському  русі

 

В січні 1894 року Кубертен розіслав запрошення й програму Конгресу багатьом закордонним клубам, персонально  запросив У.Слоена зі США, У.Герберта з Англії, В.Бланка зі Швеції та Ф.Кеменя з Угорщини. На жаль його зусилля не знайшли підтримки в самій Франції. Представники Австралії і Японії письмово підтвердили своє приєднання до уставного конгресу.

16 червня 1894 р. у великій залі Сорбонського університету (Париж) зібралося близько 2000 чоловік. У запрошеннях був зроблений надпис "Конгрес відродження ОІ". Були присутні 79 делегатів від 49 спортивних організацій 12 країн, включаючи США, Італію, Францію, Іспанію, Грецію і Росію. Виключно високо оцінив Кубертен роль в організації Конгресу У.Слоена і Ч.Герберта.

Відроджуючи ОІ Кубертен багато взяв з історії організації  і проведення стародавньогрецьких  ігор. Кубертен детально розробив організацію  і процедуру проведення ОІ, додавши елементи, які за його думкою були необхідні для задоволення бажань сучасного людства. В першу  чергу це інтернаціональний характер ігор, включення в програму змагань великої кількості видів спорту, добровільна участь спортсменів-аматорів та ін.

Делегати конгресу працювали у двох секціях. В першій секції обговорювалась проблема аматорства. На засіданнях другої секції обговорювалася концепція олімпізму.

Напередодні відкриття  Конгресу Кубертен опублікував статтю "Відродження Олімпійських ігор", де були викладені принципи і ідеали олімпізму. Обговорення велося в основному по тим пунктам, які визначив у своїй статті Кубертен:

як і стародавні фестивалі, сучасні ОІ слід проводити кожні 4 роки;

відродженні ігри (на відміну  від стародавніх Олімпіад) будуть сучасними і міжнародними. В них будуть ті види спорту, які культивуються у ХІХ ст.

ігри будуть проводитись  для дорослих;

будуть запроваджені суворі визначення поняття "любитель". Гроші будуть використовуватися  тільки для організації Ігор, будівництва  споруд і проведення свят.

Сучасні ОІ повинні бути "пересувними" тобто проводитись  у різних країнах.

В Хартії МОК, основному  документі, прийнятому на Конгресі, було зафіксовано наступне:

в інтересах моралі Міжнародний  конгрес і окремі країни вважають необхідним відродити на міжнародній основі ОІ в сучасній формі, але з дотриманням стародавніх традицій;

до участі в Іграх  слід запрошувати спортивні об'єднання  всіх країн. Кожна країна може бути представлена тільки своїми громадянами. Перед ОІ, які будуть проводитись  кожні чотири роки, окремі країни повинні проводити відбіркові або попередні змагання з тим, щоб їх репрезентували тільки найкращі спортсмени;

у програму міжнародних  ОІ будуть включені наступні види спорту: біг, стрибки, метання диску, важка  атлетика, вітрильний спорт, плавання, веслування, ковзанярський спорт, фехтування, боротьба, бокс, кінний спорт, спортивна стрільба, гімнастика, велоспорт.

За виключенням фехтування у всіх інших видах спорту можуть брати участь тільки аматори. Ті, для  кого спорт є професією, не можуть брати участь у змаганнях. (У доданому до протоколу документі відносно "аматорства" відмічалося: "до змагань не допускаються ті, хто професійно займається спортом і ті, хто дістав в минулому або дістає зараз грошові винагороди за заняття спортом. Саме тому на ОІ ніколи не можна призначати грошові призи, а можна вручати почесні нагороди).

Комітет має право  не допускати до участі у змаганнях  тих, хто будь-коли виступав проти  Олімпійської ідеї або проти ідеї сучасних ОІ.

Для легкоатлетів необхідно  організувати головні змагання під назвою "п'ятиборство".

 

2.4. Утворення  Міжнародного олімпійського комітету (МОК)

 

Список членів МОК  був підготовлений П'єром де Кубертеном. Членами МОК стали: Ернест Калло (Франція), генерал Олексій Бутовський (Росія), капітан Віктор Бальк (Швеція), професор Уільям Слоен (США), юрист І.Гут-Ярковський (Богемія, Австро-Угорщина), Ференц Кемень (Угорщина, Австро- Угорщина), Чарльз Герберт і лорд Амптхілл (Англія), доктор Хосе Бенхамін Субіаур (Аргентина), Леонард Кафф (Новая Зеландія), граф Луккезі Паллі і Д'юк Андрія Карафа (Італія), граф Максим де Бузі (Бельгія). Генеральним секретарем МОК був обраний барон П'єр де Кубертен, президентом  МОК – Деметріус Вікелас (Греція).

Складаючи список кандидатів у члени МОК Кубертен перш за все думав про те, щоб ця міжнародна організація була дійсно інтернаціональною. І не випадково, в назві МОК спочатку "міжнародний", а потім вже "олімпійський".

Крім того, багато осіб, які стали членами МОК, своєю  практичною діяльністю доказали вірність ідеям міжнародного відродження ОІ. Дійсно, без допомоги своїх друзів Кубертену навряд чи вдалося б відродити ОІ.

Одним з найближчих  соратників був Е. Калло, який очолював Союз гімнастичних товариств Франції, а з 1894 по 1909 р. виконував функції  скарбника МОК. Давній друг Кубертена Ф.Кемень – редактор "Угорської педагогічної енциклопедії", автор багаточисленних статей  з проблем освіти і фізичного виховання.

В.Бальк у 1893 році був обраний  президентом Міжнародного союзу  ковзанярів, а також був директором Центрального інституту гімнастики Стокгольму і президентом гімнастичного союзу Швеції. О.Бутовський (Росія) був особисто знайомим з Кубертеном.

Слід відзначити, що в  перших офіційних бюлетенях МОК  не було ніякої інформації стосовно до МОК як організації. Єдиним виявленим  документом є складений і відредагований Кубертеном текст про порядок  діяльності МОК, який в подальшому з'явився у версії Статуту МОК, датованому 1908 р.

З метою розширення членства МОК була розроблена своєрідна, далеко не демократична, система поповнення його складу, відповідно якій нові кандидати  не делегуються своєю країною, а  обираються самим МОК. Ця система  зберігається до цього часу.

Конгрес закінчився тріумфально. Під час заключного засідання  було багато промов, записи яких на жаль не збереглися.

Відповідно Хартії, прийнятої  Конгресом, на МОК були покладені  наступні завдання:

Забезпечення регулярного  проведення Ігор.

Піклування про те, щоб Ігри були більш гідними їх славній історії і високих ідеалів.

Заохочення росту числа  організацій, які б сприяли проведенню змагань спортсменів-аматорів.

Керівництво аматорським  спортивним рухом і сприяння поглибленню  дружби між спортсменами.

На погляд істориків  спорту МОК  протягом перших років  свого існування працював не дуже активно. Кубертен визнає, що у цей  період часу розвиток олімпізму був  штучним.

 

2.3. П’єр де  Кубертен і відродження Ігор  Олімпіад

 

Відродженню сучасних ОІ світ зобов'язаний в першу чергу енергії і наполегливості – історика, літератора, педагога, соціолога, громадського діяча, барона П'єра де Кубертена (1863-1937 р.р.).

П.Кубертен народився 1 січня 1863 року в Парижі в родині живописця  з стародавнього роду Фреда де Кубертена. На нього, вихідця з аристократичної сім'ї, на думку батьків, чекала блискуча військова кар'єра. Але юнак обрав інший шлях. В дитинстві він любив їздити верхи, займатися фехтуванням, веслуванням. Ще у юнацькі роки П'єр виявляє великий інтерес до літератури, педагогіки, філософії, історії, особливо античної. Кубертен зізнався, що саме Олімпія зробила з нього мрійника.

Пізніше Кубертен серйозно зацікавився проблемами спорту, його місцем у системі виховання молодого покоління. Він їде до англійського міста Регбі, щоб ознайомитись з досвідом місцевого коледжу, директор якого Томас Арнольд ще у 30-ті роки ХІХ ст. ввів спорт як метод виховання у цьому навчальному закладі. Створені Арнольдом спортивні команди функціонували на базі самоврядування, продуманої системи фізичного виховання й регулярних спортивних змагань і тому, об'єднані у спортивному клубі вони стали взірцем для копіювання. Спортивна система розвивалася у тісному взаємозв'язку з педагогікою. Молодий француз стає гарячим прихильником ідей Т. Арнольда.

Кубертен вивчає стан і особливості фізичного виховання  та спорту у США, Швеції, Німеччині  та інших країнах, листується з відомими діячами в галузі фізичного виховання.

Кубертен вирішує присвятити своє життя здійсненню благородної  мети – поставити спорт на службу миру, взаєморозумінню і дружбі між народами.

Завдяки глибокому вивченню впливу рухової активності і спорту на здоров'я, культуру, освіту й виховання  людей у різних країнах, Кубертен сформував своє відношення до спорту не тільки як до засобу виховання і освіти, але і як до фактору розвитку міжнародного співробітництва, зміцнення миру й взаєморозуміння між народами.

Кубертен запропонував французькому уряду свою олімпійську  ідею, першим кроком в реалізації якої повинно було стати розгортання  широкої системи міжнародних змагань, протидії роздорів між країнами. Але заклики Кубертена прохолодно були сприйняті  у Франції і йому прийшлося пропагандувати й відстоювати свої ідеї  в інших країнах та в Америці.

Відвідання США й  Великобританії дозволило Кубертену знайти активних прибічників відродження ОІ в особі доктора Уільяма Пені Брукса, засновника Олімпійського товариства Мач Венлок і Національної олімпійської асоціації (1895), Уільяма Слоена – професора політичних наук в Пристоні, який користувався великим авторитетом в університетських колах, а також Чарльза Герберта – переможця багатьох крупних змагань 70-х років з бігу і веслуванню, у подальшому крупного організатора спорту, борця за олімпійську ідею і створення міжнародних федерацій.

Процесу відродження ОІ і створення МОК сприяв цілий ряд факторів, серед яких слід назвати бурний розвиток транспорту, що полегшив обмін матеріальними й духовними цінностями між народами, проведення міжнародних промислових і торгівельних ярмарок, конференцій, виникнення міжнародних організацій, у тому числі й спортивних. Кубертен приходить до висновку, що необхідно проводити змагання, на які запрошувати представників всіх країн і всіх видів спорту.

 

 

2.5. Питання  до самоконтролю

 

2.5.1. Що спричинило  занепад Олімпійських ігор Стародавньої Греції ?

2.5.2. Історичні умови в суспільстві  які сприяли налагодженню міжнародних  зв’язків у 80-90 роках ІХХ століття ?

2.5.3. Представники яких держав  прийняли участь в першому  конгресі по відродженню Олімпійських  Ігор ?

2.5.4. Яким чином виховання П’єра де Кубертена в родині вплинуло на його діяльність ?

2.5.5. Хто з громадських діячів  підтримував ідеї П’єра де  Кубертена?

2.5.6. Коли було утворено МОК  ?

 

 

2.6. Література 

Основна:

1. Платонов В.Н., Гуськов С.И. Олимпийский спорт: Учебник (в 2 кн.). –К: Олимпийская литература, 1994.

Додаткова:

1. Суник О.В. Від Олімпії до  Москви. – К.: Здоров’я, 1980. – 200с.

2.  Хавин В.Н. Все об олимпийских  играх. - 2 изд. , доп. - М. :

Физкультура и спорт, 1979. - 607 с.

3. Шанин Ю.В. Герои античных  стадионов. – М.: Физкультура и спорт, 1979. – 141с.

4. Шанин Ю.В. Олимпийские игры и поэзия эллинов. – К.: Вища школа. Изд-во при Киев. ун-те., 1980. – 184с.

5. Шишигин М.В. Путь к Олимпу. – М.: Физкультура и спорт, 1967. – 496с.