Тестування в фізичному вихованні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

На тему:

 «Тестування в фізичному вихованні»

 

 

 

 

 

 

 

Підготував:

Ст.. групи 

Перевірив:

викл.

2013

 

 

                                    

    Зміст

 

1. Вступ
2. Поняття тесту та тестування:
• Визначення термінів
• Вимоги до проведення тестувань
• Основні групи тестів
3. Організація тестування фізичної підготовленості
4. Висновок
5. Література

 

1. Вступ

Тестування рухових можливостей  людини є однією з найбільш важливих областей діяльності науковців і  спортивних педагогів. На основі результатів тестування можна порівнювати підготовленість учнів, (груп учнів), проводити спортивний відбір для занять тим чи іншим видом спорту, для участі в змаганнях; здійснювати в значній мірі об'єктивний контроль за навчанням (тренуванням) учнів.

 Проблема тестування рівня фізичної підготовленості людини в даний час - одна з найбільш розроблених в теорії і методиці фізичного виховання. Разом з тим, недостатньо вивченими залишаються питання вікових і гендерних особливостей розвитку в різних видах спорту.

У різні роки розробкою  питань тестування фізичних здібностей займалися відомі вчені, які досліджували різні фізичні стани і рівні фізичної підготовки дітей і дорослих, дані рекомендації по оцінці фізичних здібностей різних категорій випробовуваних. Якщо підсумувати інформацію про тестування, представлену в літературі, то можна сформулювати кілька основних положень, що стосуються загальних підходів до цього процесу.

 

2. Поняття про тести і тестування 

Що ж таке тестування ? Для того, щоб визначити це, потрібно визначити , в першу чергу, що таке «тест». Термін «тест» у перекладі з англійської мови означає «проба», «випробування».

Тести дають інформацію перш за все про ступінь сформованості  спеціальних і специфічних фізичних (швидкісних, координаційних, силових, витривалості, гнучкості) здібностей.

Отже тест - це вимірювання чи випробування, проведене для визначення здібностей чи стану людини. Таких вимірів може бути дуже багато, в тому числі на основі використання самих різноманітних фізичних вправ.

Система використання тестів у відповідності з поставленим  завданням, організацією умов, виконанням тестів піддослідними, оцінка та аналіз результатів називається тестуванням. Отримане в ході вимірювань числове значення - результатом тестування (тесту).

Наприклад, стрибок у довжину  з місця - це тест; процедура проведення стрибків і вимір результатів - тестування; довжина стрибка - результат тесту.

Тести повинні відповідати  спеціальним вимогам:

· Стандартність;

· Надійність;

· Інформативність;

· Наявність системи оцінок.

Тести, в основі яких лежать рухові завдання, називають руховими (моторними).

Розрізняють три основні групи тестів:

1. Контрольні вправи

2. Стандартні функціональні  проби

3. Максимальні функціональні  проби.

Результати тесту можуть бути представлені у формі профілю, що дає можливість швидко порівнювати  індивідуальні та групові результати.

При самій суворої стандартизації результати тесту повинні володіти достатньою надійністю, тобто високим  ступенем збігу результатів при  повторному тестуванні одних і тих  же людей в однакових умовах.

При проведенні тестування необхідно дотримуватися такого порядку проведення тестів:

1. На гнучкість.

2. На швидкість.

3. На силу.

4. На швидкісну витривалість.

5. На силову витривалість

6. На фізичну працездатність.

7. На загальну витривалість.

Можливість оцінки фізичного  стану випробовуваних істотно розширюється, якщо в процесі використання тестових програм реєструвати фізіологічні параметри.

 

 

3. Організація тестування фізичної підготовки.

Викладач з фізичної культури повинен визначити в які терміни краще організувати тестування і в які терміни слід проводити тестування.

Слід враховувати, що різноманітність  вирішуваних педагогічних завдань  не дає можливості надати викладачу уніфіковану методику тестування, однакових правил проведення тестів і оцінки результатів тестування. Це вимагає від них прояви самостійності у вирішенні теоретико-методологічних та організаційних питань тестування.

Частота проведення тестування багато в чому визначається темпами  розвитку конкретних фізичних здібностей, віково-статевими та індивідуальними  особливостями їх розвитку.

Наприклад, щоб домогтися  істотного приросту швидкості, витривалості або сили, потрібно кілька місяців  регулярних занять (тренувань). У той  же час, щоб отримати достовірний  приріст гнучкості або окремих  координаційних здібностей, потрібно всього 4-12 тренувань. Досягти поліпшення того чи іншого фізичного якості, якщо починати «з нуля», можна і за більш  короткий термін.

Для порівняння загального рівня фізичної підготовленості  учня або групи учнів за допомогою  комплексу тестів вдаються до перекладу  результатів тестування в бали.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже тестування використовується для оцінки здібностей студентів, учнів. Тестування  оцінює здібності завдяки тестам на гнучкість, на швидкість, на силу,

 на швидкісну витривалість, на силову витривалість, на фізичну  працездатність, на загальну витривалість.

Не всі вимірювання рухових здібностей можуть бути використані як тести, а тільки ті, які відповідають критеріям надійності і стандартності процедури випробування, а також умовам реєстрації результатів тестування. Тести повинні бути перевірені на надійність, інформативність і мати шкалу вимірювань (оцінок). Тести, потенційно небезпечні для життя займаються, слід заборонити для практичного застосування у фізичному вихованні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1. В.М.Єрмолова, Л.І.Іванова. Фізична культура. Підручник для 9 класу         12-річної загальноосвітньої школи. – К.: Видавничий Дім “Слово”, 2009. – 184 с.
2. Сергієнко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів: Навчальний посібник / Л.П. Сергієнко. - К.: Олімпійська література, 2001. - 439 с