Сучасні традиційні оздоровчі системи у фізичному вихованні школярів

·        змагання з різних видів спорту у режимі дня школяра;

·        використання самостійних завдань.

   Модернізація освіти  спонукає до пошуку нових освітніх  і виховних технологій, до впровадження  нетрадиційних форм і методів  навчання та виховання.

    Ці технології та методи навчання спрямовують учнів на краще розуміння навчального матеріалу з предмета «Фізична культура», а також бажання учнів поліпшити свої спортивні досягнення.

   Впровадження та  використання інноваційних технологій  дає можливість встановити в  своїй роботі різні форми взаємодії «учитель-учень», що дає можливість вчителеві зпрогнозувати позитивне ставлення учнів до уроку фізичної культури та спорту.

    Отже, можна зробити  висновок, що етапно організована  інноваційна система фізичного  виховання з використанням нетрадиційних  форм та методів фізичного  виховання, та різних технологій забезпечує ефективне формування у школярів позитивної мотивації до здорового способу життя.  

    Враховуючи всі аспекти змін у навчально-виховному процесі, розвитку особистості удосконалення форм і методів навчання як учнів так і педагогів, районний методичний кабінет разом з методичними об’єднаннями вчителів-предметників, а серед них і вчителі фізичного виховання, внесли, на мій погляд, раціональні доповнення по удосконаленню методики проведення уроків фізичного виховання та позакласних спортивно-масових заходів впроваджуючи інноваційні технології.

    На завершення  хочу процитувати вислів філософа  Дис. Аддісона – «За допомогою  фізичних вправ і здержливості  більшість  людей може обійтись  без медицини»

У вітчизняній та зарубіжній практиці фізичного виховання умовно

виділяють три основних види фітнесу:

1 - загальний фітнес, 2 - фізичний (оздоровчий) фітнес, 3 - спортивно-

орієнтовний [2, с. 11; 3, с. 42].

Загальний фітнес або увідний, використовується на навчальному 

(початковому) етапі занять  і являє собою оптимальну якість  життєдіяльності, 

яка визначає «позитивне здоров'я», що включає необхідний рівень

працездатності, достатню суспільну  активність та психологічну стабільність.

Заняття загальним фітнесом характеризуються виконанням вправ  з 

низькою інтенсивністю, плавними, обмеженими за амплітудою та напругою

рухами з метою загального фізичного і рухового розвитку, корекцією  статури 

та реалізації потреби  у рухової діяльності. Цьому відповідає двох-трьох 

разовий на тиждень режим  занять.

Фізичний фітнес являє  собою досягнення оптимального фізичного  стану 

в результаті виконання різних фітнес-програм з використанням  спеціально

організованих форм рухової  активності вибіркової спрямованості. Спортивно-

орієнтовний фітнес є найбільш високим ступенем рухової активності та

направлений на розвиток рухових  здібностей та фізичних якостей для 

вирішення спортивних задач.

Для розуміння суті фітнесу  доцільно використовувати признак 

пріоритетної задачі, яка  вирішується у процесі занять фізичними вправами.

Саме цей признак застосовується у сучасному визначені видів  фізичного 

виховання студентів.

Признано вважати, що основними  задачами цього процесу є:

1. Забезпечення базового  та професіонального рівня фізичної 

дієздатності.

2. Відпочинок та відновлення  оптимального функціонального стану. 

3. Відновлення тимчасово  втрачених фізичних можливостей 

4. Досягнення максимального  результату рухової діяльності 

5. Формування, зміцнення  та збереження здоров'я. 

У кожному виді фізичної культури (фізкультурній освіті, фізкультурній 

рекреації, фізкультурній  реабілітації, спорті) реалізуються у  різній мірі всі ці

задачі, однак пріоритетною є лише одна, і саме відповідно до неї і 

класифікується цей вид.

Однак, слід зауважити, якщо перші чотири задачі у тому чи іншому

виділеному сьогодні виді фізичної культури почергово є пріоритетними 

(перша - у фізкультурній  освіті, друга - в рекреації, третя  - в реабілітації,

четверта - в спорті), то задача формування, зміцнення та збереження

здоров'я цілком відноситься  до фітнесу відповідно до його головного 

принципу: «навантаження  задля здоров'я».

Принцип оздоровчої спрямованості  фізичного виховання 

конкретизується у фітнес-технологіях, які нині інтенсивно розвиваються. У 

даному контексті поняття  «технологія» включає в себе парадигмальні  основи

спеціальних знань і практичного  досвіду реалізації фізкультурно-оздоровчого 

потенціалу різних, як традиційних, так і нових, як правило, інноваційних форм

рухової активності з використанням  сучасних засобів забезпечення та

контролю.

Таким чином, поняття фітнес-технологій об'єднує процес застосування

різноманітних засобів фізичного  виховання в оздоровчих цілях  і наукову 

104 дисципліну, яка розробляє  й вдосконалює основи методики  побудови 

фізкультурно-оздоровчих занять [1, с. 320, 321].

Практичним проявом фізкультурно-оздоровчих технологій у фізичному 

вихованні є різні фітнес-програми як форми рухової активності, спеціально

організованої в рамках групових або індивідуальних (персональних) занять.

Вони можуть мати оздоровчо-кондиційну спрямованість (зниження ризику

розвитку захворювань, досягнення й підтримка певного рівня  фізичного 

стану), - а також переслідувати  цілі, пов'язані з розвитком здібностей до

рішення рухових і спортивних завдань на достатньо високому рівні.

Індивідуально орієнтовані  фітнес-програми для студентів мають  відповідати 

наступним вимогам: доступність  тренувальних та підтримуючих оздоровчий

ефект засобів, урахування індивідуальних можливостей та інтересів юнаків та

дівчат, можливість проведення індивідуальних занять, теоретична і  методична 

підготовленість, навички  самодіагностики фізичного стану, знання щодо

попередження травматизму  при виконанні самостійних занять.

Класифікація фітнес-програм  ґрунтується: а) на одному виді рухової 

діяльності (наприклад, аеробіка, оздоровчий біг, плавання і т.п.); б) на поєднанні 

кількох видів рухової  активності (наприклад, аеробіка та бодібілдинг; аеробіка та

стретчинг; оздоровче плавання і біг і т.п.); в) на поєднанні  одного або кількох видів 

рухової активності та різних факторів здорового способу життя (наприклад,

аеробіка та загартовування; бодібілдинг і масаж; оздоровче  плавання й комплекс

водолікувальних відновлювальних  процедур і т.п.).

У свою чергу, фітнес-програми, засновані на одному виді рухової 

активності, можуть бути розділені  на програми, до основи яких покладені:

• види рухової активності аеробної спрямованості;

• оздоровчі види гімнастики;

• види рухової активності силової спрямованості;

• види рухової активності у воді;

• рекреативні види рухової  активності;

• засоби психоемоційної регуляції.

Різноманітність фітнес-програм  не означає довільності їхньої побудови -

використання різних видів  рухової активності повинно відповідати  основним

принципам фізичного виховання.

Якою б оригінальною не була б та чи інша фітнес-програма, в  її

структурі виділяють наступні частини (компоненти):

• розминка;

• аеробна частина;

• кардіореспіраторний компонент (частина програми, орієнтована на

розвиток аеробної продуктивності);

• силова частина;

• компонент розвитку гнучкості (стретчинг);

• заключна (відновлювальна) частина.

Наведена узагальнена  структура фітнес-програми може зазнавати  змін

в залежності від цільової спрямованості занять, рівня фізичного  стану тих,

хто займається, та інших  факторів. Наприклад, у фітнес-програмах, які 

засновані на оздоровчих видах  гімнастики розрізняють 8 цільових

компонентів або блоків:

• підвідний (підготовка організму  того, хто займається, до заняття);

• аеробний (розвиток серцево-судинної і дихальної систем організму);

105 •танцювально-хореографічний (реалізація естетичних мотивів  й 

установлень, розвиток координаційних здібностей);

• коректуючий (корекція фігури тіла та вправи силового характеру);

• профілактичний (профілактика різних захворювань);

• додатковий (розвиток спритності, гнучкості, вестибулярної стійкості);

• довільний (розвиток музично-ритмічних  здібностей);

• релаксаційний (відновлення  після занять, зняття напруження й 

розслаблення).

Невід' ємний компонент  фітнес-програм - оцінка фізичного стану  тих, хто 

займається. Оцінюються основні  складові: антропометричні показники,

функціональний стан серцево-судинної системи, сила і витривалість м'язів, гнучкість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Висновок

 Фізичні вправи також підвищують розумову й фізичну працездат-

ність,  дозволяють підвищити  рівень фізичних якостей,  сприяють форму-

ванню й подальшому вдосконалюванню  життєво важливих рухових умінь

і навичок (плавання,  ходьба на лижах й ін.).  Оздоровчий,  лікувальний і

тренувальний вплив фізичних вправ на організм стає більше ефективним,

якщо вони правильно поєднуються  із загартовувальними засобами у  ви-

гляді водних процедур, сонячних і повітряних ванн, а також масажу. Таким

чином, регулярне застосування фізичних вправ і загартовувальних факто-

рів підвищує життєвий тонус  організму тих, що займаються, їх природний

імунітет, поліпшує функції  вегетативних систем, працездатність і попере-

джає передчасне старіння.

  Модернізація освіти  спонукає до пошуку нових освітніх  і виховних технологій, до впровадження  нетрадиційних форм і методів  навчання та виховання.

    Ці технології  та методи навчання спрямовують  учнів на краще розуміння навчального  матеріалу з предмета «Фізична  культура», а також бажання  учнів поліпшити свої спортивні  досягнення.

   Впровадження та  використання інноваційних технологій  дає можливість встановити в  своїй роботі різні форми взаємодії  «учитель-учень», що дає можливість  вчителеві зпрогнозувати позитивне  ставлення учнів до уроку фізичної  культури та спорту.

    Отже, можна зробити  висновок, що етапно організована  інноваційна система фізичного  виховання з використанням нетрадиційних  форм та методів фізичного  виховання, та різних технологій  забезпечує ефективне формування  у школярів позитивної мотивації  до здорового способу життя.  

    Враховуючи всі  аспекти змін у навчально-виховному  процесі, розвитку особистості  удосконалення форм і методів  навчання як учнів так і  педагогів, районний методичний  кабінет разом з методичними  об’єднаннями вчителів-предметників, а серед них і вчителі фізичного  виховання, внесли, на мій погляд, раціональні доповнення по удосконаленню  методики проведення уроків фізичного  виховання та позакласних спортивно-масових  заходів впроваджуючи інноваційні  технології.

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА 

1. Булатова М.М. Сучасні фізкультурно-оздоровчі технології у фізичному

вихованні /М.М. Булатова, Ю.О. Усачов // Теорія і методика фізичного 

виховання; за ред. Т.Ю. Круцевич. - К.: Олімпійська література, 2008. - Т.

2. - С. 320-354.