Рухливі ігри: організація та методичні основи проведення

      Друга половина занять присвячується питань, які безпосередньо пов'язані з  професійною діяльністю випускників  даного факультету:

      характеристика  умов праці та психофізіологічних навантажень  фахівця в процесі праці, на різних робочих місцях;  

      основні вимоги до фізичної і спеціальної  прикладної підготовленості фахівця, що забезпечують високу і стійку продуктивність його праці;  

      перелік основних професійно-прикладних навичок, необхідних фахівцю для забезпечення високої продуктивності і безпеки  праці;  

      використання  засобів фізичної культури і спорту з метою підготовки (самопідготовки) до професійної діяльності, попередження професійних захворювань і травматизму, забезпечення активного відпочинку у вільний час.  

      Ці  питання повинні висвітлюватися по матеріалами спеціальних досліджень працівників кафедр фізичного виховання  чи інших кафедр та установ і містити  достовірні відомості, прикладні для майбутніх спеціалістів конкретної професії, спеціальності спеціалізації.  

      При викладі даної теми повинна бути врахована і інша особливість  підготовки фахівців вищої кваліфікації. Навчальний матеріал повинен бути розрахований не тільки на особисту підготовку студента, але і на його підготовку як майбутнього керівника виробничого колективу. Від знання та розуміння нею комплексу цих питань нерідко в майбутньому залежить ступінь і масштаби використання засобів фізичної культури і спорту у виробничому або іншому колективі.

      Однак не завжди весь необхідний теоретичний  матеріал з ППФП може бути викладено  протягом двох годин занять. У цьому  випадку слід використовувати і  форму короткої тематичної бесіди під  час проведення практичних занять з розділу фізичного виховання. Зокрема, питання техніки безпеки в багатьох випадках більш доцільно пояснювати саме під час практичних, а не теоретичних занять.  

      ППФП  при самодіяльних заняттях студентів  у позанавчальний час також має  кілька форм:  

      заняття прикладними видами спорту під керівництвом викладачів-тренерів у спортивних секціях  спортивного клубу, ДОСААФ, в оздоровчо-спортивному  таборі, на навчальних практиках;  

      самостійні  заняття фізичною культурою та окремими видами спорту, сприяють вихованню прикладних фізичних і спеціальних якостей, формуванню прикладних умінь і навичок у вільний час протягом навчального року, на навчальних і виробничих практиках, в канікулярний час.  

      6. Рухливі ігри: організація та  методичні основи проведення.  

      Рухливі ігри на уроках фізичної культури застосовують строго цілеспрямовано, з урахуванням конкретних завдань кожного окремого уроку, його змісту, у тісному взаємозв'язку з усім досліджуваним на уроках навчальним матеріалом. Важливо підбирати найбільш ефективні методи та методичні прийоми в організації ігрової діяльності учнів, беручи до уваги рівень їх фізичної підготовленості, функціональні особливості організму, дисциплінованість класу, а також умови, в яких урок проводиться.

      Учнів треба вчити грати: практично показувати їм найбільш доцільні та економні ігрові прийоми, найбільш вигідні тактичні дії, що застосовуються в різних ігрових ситуаціях. У ході кожної гри учням треба роз'яснювати її значення для зміцнення здоров'я, для оволодіння навчальним матеріалом з фізичної культури.  

      Рухливі ігри повинні ефективно сприяти  нормальному росту, розвитку і зміцненню  найважливіших функцій і систем організму учнів з урахуванням  віку, а також формуванню правильної постави.  

      Особливого  значення набуває наявність достатньо чітких правил, що виключають довільне тлумачення обов'язків та дій, що грають. Точні правила впорядковують взаємодії граючих, усувають випадки зайвого порушення, сприятливо впливають на прояв позитивних емоцій у гравців.

      Особливість методики проведення рухливих ігор на уроках фізичної культури полягає в першу чергу в тому, що між рухливими іграми та іншими вправами, що включаються в урок повинна бути забезпечена тісна організаційно-методична наступність і взаємозв'язок. Треба правильно визначати місце обраної гри серед інших вправ і враховувати можливу її тривалість.  

      Рухливі ігри, знайомі учням і не займають багато часу, можна проводити, наприклад, з метою розминки перед вправами, які пов'язані зі значними м'язовими  напругами. Після таких вправ можливе проведення відносно спокійних ігор. Рухливі ігри з бігом, стрибками, що включаються перед вправами, які вимагають великої концентрації уваги, точності рухів, можуть ускладнювати подальше успішне виконання подібних вправ.  

      При організації рухливих ігор необхідно ретельно стежити за санітарно-гігієнічними умовами проведених занять, зокрема за чистотою і температурою використовуваного приміщення і повітря. Не менш серйозне значення має чистота тіла й одягу самих займаються. У процесі гри значно підвищується обмін речовин в організмі, що грають, збільшуються газообмін і тепловіддача, у зв'язку з цим в учнів необхідно виховувати звичку систематично мити руки і ноги, обтирати вологим рушником тіло або обливатися водою з використанням загальноприйнятих правил гігієни та загартовування організму водними процедурами.  

      Змістовна спрямованість практичного використання ігрового матеріалу на уроках фізичної культури полягає перш за все в  наступному:  

      Якщо  на проведеному уроці вирішується  завдання розвитку сили, то в нього дуже вигідно включати допоміжні і підводять ігри, пов'язані з короткочасними швидкісно-силовими напругами і найрізноманітнішими формами подолання м'язового опору супротивника в безпосередньому зіткненні з ним. Основні змістовні компоненти таких ігор включають в себе різні перетягування, зіштовхування, утримання, виштовхування, елементи боротьби, важкої атлетики, армреслінгу (боротьби на руках) і т. д. Дуже ефективними для вирішення даного завдання виявляються також рухові операції з доступними граючим обтяженнями - нахили , присідання, віджимання, підйоми, повороти, обертання, біг або стрибки з посильним для них тягарем. Сюди ж слід віднести досить корисні для силового розвитку займаються метання різних предметів на дальність.  

      Для розвитку якості швидкості слід підбирати ігри, що вимагають миттєвих реакцій у відповідь на зорові, звукові або тактильні сигнали. Ці ігри повинні включати в себе фізичні вправи з періодичними прискореннями, раптовими зупинками, стрімкими ривками, миттєвими затримками, бігом на короткі дистанції в найкоротший термін і іншими руховими актами, спрямованими на свідоме і цілеспрямоване випередження суперника.  

      Для розвитку спритності необхідно використовувати  ігри, що вимагають прояви точної координації  рухів і швидкого узгодження своїх дій з партнерами по команді, володіння певної фізичної вправністю.  

      Для розвитку витривалості треба знаходити  ігри, пов'язані зі свідомо великою  витратою сил та енергії, з частими  повторами складових рухових  операцій або з тривалої безперервної руховою діяльністю, зумовленої правилами застосовуваної гри.  

Висновок.  

      Більшість дослідників вказують, що високої ефективності при вихованні професійно-прикладних фізичних якостей можна досягти за допомогою дуже різноманітних засобів фізичної культури і спорту. При цьому застосовуються в процесі ППФП спеціальні прикладні вправи - ​​це ті ж звичайні фізичні вправи, але підібрані й організовані в повній відповідності з її завданнями.

      В даний час ще не існує спеціальної класифікації фізичних вправ, орієнтованої на завдання ППФП фахівців різних професійних груп, тому в кожному окремому випадку це питання має вирішуватися самостійно.

      Однак при підборі засобів фізичного виховання з метою ППФП має сенс провести більш диференційовану їх угруповання, що дозволить більш направлено і вибірково використовувати ці засоби в процесі фізичного виховання студентів.

      Такими групами засобів ППФП студентів можна вважати: прикладні фізичні вправи та окремі елементи з різних видів спорту; прикладні види спорту, оздоровчі сили природи та гігієнічні фактори; допоміжні засоби, що забезпечують раціоналізацію навчального процесу по розділу ППФП.

      Прикладні фізичні вправи, і окремі елементи з різних видів спорту можуть у поєднанні з іншими вправами забезпечити виховання необхідних прикладних фізичних і спеціальних якостей, а також освоєння прикладних умінь і навичок.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література:  

      Кабачків  В. А., Полиевский С. А. Професійно-прикладна  фізична підготовка учнів у середніх ПТУ. М., Вища школа, 1982.  

      Раєвський Р. Т. Професійно-прикладна фізична  підготовка студентів технічних  вузів. М., Вища школа, 1985.  

      Вилеский  М.Я. Основи професійної спрямованості  студентів педагогічних інститутів. - М., 1980