Роль фізичних вправ в життєдіяльності організму та фактори, що впливають на здоров’я дорослих людей

Найбільший ефект спостерігається при переході до здорового способу життя (відмова від паління, підвищення рухової активності, нормалізація харчування) при одночасній нормалізації стану функціонального стану серцево-судинної системи.

Моніторинг 7000 дорослих людей протягом 5,5 року показав, що тривалість життя і стан здоров’я тісно пов’язані з наступними здоровими звичками:

-         регулярне 3-х разове харчування;

-         щоденний сніданок;

-         регулярна рухова активність середньої активності;

-         повноцінний сон (7-8 годин);

-         відмова від паління;

-         підтримання оптимальної ваги тіла;

-         не вживання або обмеження вживання алкоголю;

-         додаткове споживання вітамінів А, Е, С, і бета-каротину;

-         зниження чутливості до стресів;

-         заняттям суспільною діяльністю.

3.      Шкідливі звички і здоров’я

Шкідливі звички входять в число найважливіших факторів ризику багатьох захворювань. Навіть епізодичне вживання в молодості алкоголю, паління несуть в собі загрозу розвитку алкоголізму пристрасті до тютюнопаління. Ще більш небезпечним використання засобів, котрі володіють наркотичними або токсичними діями.

По даних наукових досліджень, у хворих алкоголізмом і регулярно вживаючих алкоголь в 2-2,5 рази частіше зустрічаються психічні розлади, туберкульоз органів дихання, венеричні хвороби, захворювання печінки. 75% померлих в результаті нещасних випадків і травм – люди, що споживають алкоголь.

Велику небезпеку для здоров’я представляє паління. Є відомості про те, що 40% населення земної кулі становлять люди, що палять.

Встановлено, що активне паління віднімає 8-10 років життя, викликає рак легень, підвищує ризик серцево-судинних захворювань, мертвонароджуваність, смертність новонароджених, веде до великих економічних втрат. Тютюновий дим шкідливий для непалящих, не менш, ніж для самого курця. Особливо він небезпечний для жінок. Таким чином отруєння оточуючих тютюновим димом – питання загальної культури.

У країнах де, ця звичка укоренилася давно, 90% летальних випадків пов’язано з раком легень, 30% всіх ракових захворювань припадає на курців. 80% випадків захворювань хронічним бронхітом і емфіземою легень зв’язані з палінням, ця звичка стає причиною 20-25% коронарних захворювань серця і пов’язаних з ними смертельних випадків. Сюди ж слід віднести респіраторні захворювання, язву шлунку, ускладнення вагітності. У жінок, які палять народжуються діти з пониженою масою тіла, відхиленнями розумового і фізичного розвитку, збільшується ризик смертності.

Ризик захворювання раком особливо зростає, якщо людина почала палити в молодому віці. У людей, які відмовилися від вживання тютюну вірогідність захворювання знижується. Разом з тим у них збільшується маса тіла, що само по собі служить фактором ризику. У деяких осіб збільшення маси тіла становить 2,7-3,6 кг, 10% чоловіків і 13% жінок збільшують масу тіла в межах 13,5 кг. Шанс збільшити масу тіла зростає після 55 років.

Сигаретний дим містить бензол, який служить джерелом іонізуючої радіації. Люди, які палять частіше хворіють лейкемією і раком спинного мозку (мієлома). При обстеженні 34 тис. людей було виявлено, що у тих хто викурює в день 25 і більше сигарет лейкемія зустрічається в тричі частіше, ніж у тих, хто не палить. Для тих, хто палить 15 років і більше, ризик захворіти раком спинного мозку збільшується в п’ять разів. У тих, хто палить зі стажем 15 років і більше, які викурюють по 25 сигарет в день ризик збільшується в сім разів.

Як правило, звичка до паління формується до 17-ти літнього віку. В останній час збільшилася кількість підлітків і жінок. Найбільш часті причини, які спонукають до паління – цікавість, приклад дорослих, друзів, вплив телебачення, психологічні проблеми, конфлікти, наявність кишенькових грошей.

В останні роки відмічено збільшення кількості людей, які вживають наркотики. В основному це молодь: 80% наркоманів – люди у віці до 30 років. Велику небезпеку представляє вживання психотропних засобів, не віднесених до наркотичних, але які формують залежність, швидко інвалідізуючи підлітків - токсикоманію.

Необхідно стверджувати ідею тверезого способу життя, пропаганду вати створення зон тверезості і не паління, нові ритуали без вживання алкоголю. В Польщі створений фонд боротьби з наркоманією, в Україні – мережа диспансерів, де можна здійснювати анонімне лікування. У федеральному штаті Нью-Йорк (США) прийнятий закон про обмеження паління в суспільних місцях.

Завдяки активній позицій Всесвітній Організації Охорони Здоров’я, з кожним роком все більша кількість країн приймає закони, котрі забороняють або обмежують паління в суспільних місцях. В першу чергу ці акції торкнулись всіх видів транспорту.

ВИСНОВКИ

Фізична активність, зайняття фізкультурою, спортом у старшому і похилому віці позитивно впливають на організм як в цілому, так і на окремі його системи (серцево-судинну, дихальну, нервову, м’язову та ін.). Дають можливість добре себе почувати, позбутися деяких недуг, молодше виглядати, підвищити власну працездатність, «відтягнути» старість і безпомічність. І як показали досліди у людей, які займають інтенсивною фізичною працею навіть у похилому віці, краще працює мозок, в доброму стані пам’ять.

Важливе значення для людини має ведення здорового способу життя. Адже найбільше залежить стан власного здоров’я, саме від способу ведення життя. Провідне місце для здоров’я в подальшому житті має відмові від шкідливих звичок (паління, вживання наркотиків, алкоголю).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Амосов Н. М., Муравов Н. В. Серце и физические упражнения. – 2-е изд., перероб. и доп. – К.: Здоров’я, 2005. – 80 с.

2.      Апанасенко Г. Л., Попова Л. А. Медицинская валеология. – К.: Здоров’я, 2000, - 248 с.

3.      Бальсевич В. К., Запорожанов В. А. Физическая активность человека. – К.: Здоров’я, 2002. – 224 с.

4.      Хрипкова А.Г. Вікова фізіологія: Посібник для студентів небіологічних спеціальностей педагогічних інститутів. – К. Вища шк., 1999 . – 272 с.

5.      Шиян Б.М., Папуша В.Г. Пистура С.Н. Теорія фізичного виховання. – Львів: ЛОНМІД, 1996, - 220 с.

2