Інноваційні технології у фізичному вихованні студентів

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ СТУДЕНТІВ

Постановка  проблеми. У системі фізичного виховання студентів за останні десятиріччя відбулися значні зміни. З погляду на збереження здоров'я, ефективність традиційних занять фізичною культурою низька. Традиційна система навчання, як правило, негативно позначається на стані здоров’я студентів. Перенавантаження функціональних систем, десинхроноз, зниження розумової і фізичної працездатності, виражена втома – це далеко не повний перелік результатів, характерних для стандартно-нормативної освітньої парадигми, враховуючи одне заняття на тиждень [2]. Ситуація ускладнюється переходом на кредитно-модульну форму навчання, що припускає зменшення кількості годин, відведених на фізичне виховання, і переміщення їх у розряд самостійної роботи, що при несформованій мотивації до занять може проявитися в зниженні рухової активності студентів у цілому. Тому важливим аспектом є формування у студентів звички до систематичних занять руховою активністю і здорового способу життя [4]. В цьому, на нашу думку, полягає значне підвищення ефективності процесу фізичного виховання студентів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Результати досліджень та їх обговорення. З огляду на те, що ефективність процесу фізичного виховання визначається не тільки нормативно заданими вимогами (інструкціями, положенням, нормативами), але й у значній мірі урахуванням соціально-психологічних чинників, у нашому дослідженні було вивчене ставлення студентів до організації й змісту процесу фізичного виховання у вищому навчальному закладі.

Встановлено, що тільки 48% студентів повною мірою задоволені організацією фізичного виховання  у вищому навчальному закладі. 32% студентів не повною мірою задоволені заняттями, що є великим резервом в удосконаленні організації фізичного виховання. Крім того, частина студентів (17%) негативно ставляться до тих занять, що організовані кафедрою фізичного виховання (рис.).

Організація занять з фізичного виховання відбивається і на інтересі студентів до цих занять. Так, більшості студентів (41%), в основному подобаються проведені заняття, і вони намагаються не пропускати їх, 20% студентів цілком задоволені заняттями і регулярно їх відвідують. У той же час 9% студентів звільнені від занять за станом здоров’я, 30% студентів відвідують заняття час від часу (інколи). Таким чином, 39% студентів не знаходять реалізації своїх оздоровчих, соціально-психологічних інтересів на заняттях, що є підставою для розробки більш ефективної системи фізичного виховання.

Постановка  завдання – розробити технологію формування здорового способу життя студентів.

Методи дослідження – аналіз спеціальних науково-методичних літературних джерел, документальних матеріалів, опитування, анкетування, бесіди.

Виклад основного  матеріалу. В останні роки постійно зростає число студентів із різноманітними відхиленнями в стані здоров'я, захворюваннями хронічного характеру, різноманітного роду фізичними і психічними перенапругами, травмами [1]. Більшість студентів (52%) оцінюють стан здоров’я як не зовсім добрий і поганий, так само як і фізичну підготовленість (50%).

Про недостатньо ефективну  побудову занять з фізичного виховання  свідчать відповіді студентів. Зокрема, їх не задовольняє спрямованість занять (29%), зміст занять (31%), недостатнє або надмірне навантаження (16%), відсутність музичного супроводу (11%) та інше.

Рис. Ступінь задоволення студентів організацією фізичного виховання

Різнорідність груп дає  підстави для реформування існуючої системи фізичного виховання, одним  із компонентів якої є наповнюваність навчальних груп [8]. Реально втілити цю вимогу студентів у рамках існуючих положень можливо тільки у випадку реорганізації фізичного виховання і більш чіткої диференціації студентів відповідно до їхнього рівня здоров'я та фізичної підготовленості, в процесі розподілу в основну, підготовчу, спеціальну медичні групи і відділення спортивного удосконалення.

Результати соціологічних  досліджень свідчать, що найбільшою популярністю в студентської молоді користуються фізичні вправи оздоровчо-рекреаційної спрямованості [7]. Студенти віддають перевагу різноманітним видами оздоровчої гімнастики (аеробіка - 19%, фітнес - 19%, шейпінг-20%); заняттям у воді (плавання - 28%, аквафітнес - 17%); нетрадиційним видам (йога - 22% східні одноборства - 15%); ігровим видам (баскетбол -13% волейбол - 10%); туризму і орієнтуванню - 22%. Порівняно однакове процентне співвідношення говорить про різноспрямованість інтересів цієї вікової групи. Тому впровадження нових технологій у сферу фізичного виховання дозволить розширити діапазон засобів рухової активності, тим самим збільшити кількість тих, хто займається, задовольняючи їхні потреби і інтереси. Але більшість студентів (52%) не в змозі самостійно скласти індивідуальну програму фізкультурно-оздоровчих занять. Серед причин, що перешкоджають, виділені наступні: відсутність знань про структуру та зміст програми (27%); відсутність знань про власний рівень фізичного стану і підготовленості (11%); невизначені критерії ефективності фізкультурно-оздоровчих занять (13%); невміння регулювати фізичне навантаження (7%) і тільки 12% відмічають відсутність бажання.

Пріоритет оздоровчо-рекреаційної діяльності пояснюється особливим  ефектом і неповторною можливістю значного підвищення загального рівня  працездатності, переключення з одного виду діяльності на інший, що сприяє підвищенню успішності і творчої активності студентів [6]. Цьому сприяють різноманітні форми проведення занять, що припускають зміни характеру й змісту фізичних вправ у залежності від мотивів, інтересів і потреб студентів у фізкультурній активності.

Серед факторів здорового  способу життя студенти використовують рухову активність (52%), гігієнічні фактори (67%), відмову від шкідливих звичок (50%), раціональне харчування (16%).

Причому, якщо порівняти отримані дані з наявними в літературі, то звертає увагу той факт, що більшість студентів у якості факторів здорового способу життя практично не розглядають такі, як психофізіологічну регуляцію, раціональну організацію життєдіяльності, психо-соціальну і статеву культуру, здоров’я-зберігаючі, самоосвіту і самовиховання. Слід також зазначити, що формування здорових звичок пов’язане з цілеспрямованою виховною роботою і не є автоматичним результатом тої чи іншої діяльності, навіть такої, що прямо стосується здоров’я [5]. Міжнародний досвід засвідчує, що існують два головні шляхи зміни звичок – формування навичок і “Контроль ймовірності”. Вважається, що для формування успішного вироблення навичок здорового способу життя необхідні шість компонентів: навчання, моделювання, практика в процесі навчання, зворотній зв’язок, закріплення і практика між тренувальними заняттями. Під контролем ймовірності розуміють вироблення стійкої звички у майбутньому шляхом контролю і впливу на результат її  реалізації на сьогоднішній день [3].

Практично всі опитані нами студенти визнають необхідність ведення здорового способу життя. В ієрархії цінностей студентів, здоров’я практично не спускається нижче третього місця. У той же час, лише 40% опитаних студентів вважають, що вони ведуть здоровий спосіб життя. Серед життєвих обставин, які змогли б змусити респондентів змінити спосіб життя, називаються такі екстремальні обставини, як тяжка хвороба, життєвий криз, неуспіх у справах, іноді любов.

У рамках окремих звичок ситуація виглядає наступним чином.

Руховий режим. Варто зазначити, що 79,9% опитаних заявили про бажання займатися фізичними вправами. Більше 70% студентів розуміють значення рухової активності для нормальної життєдіяльності, знають свої результати тестування фізичної підготовленості і рівня здоров’я, беруть участь в активних формах відпочинку, мають уяву про розвиток базових рухових якостей і 30% володіють прийомами самоконтролю.

Проте тільки 17,7% студентів  правильно вказали норми добової  рухової активності для свого  віку. Всього 20,2% респондентів володіють методикою навчання різним видам рухової активності, 37,9 % – вміють самостійно проводити окремі фрагменти заняття, 30,3 % – брали участь у спортивно-масових заходах. В той же час, по ряду діагностичних критеріїв є проблеми. Найбільше ця динаміка простежується за такими показниками, як: знання власних результатів в рухових тестах і рівня фізичного здоров’я, ведення самоконтролю, знання норм рухової активності, вміння використовувати фізичні вправи з урахуванням власного стану здоров’я, самостійне виконання вправ.

Підтримка імунітету  і загартування. Загальний рівень загартованості респондентів можна вважати задовільним, через те що 77,3% студентів хворіють простудними захворюваннями не більше трьох разів на рік. В той же час відсоток студентів, які зовсім не хворіють складає тільки 7,5%. Основна маса студентів не займається загартуванням. Знання в цій сфері знаходяться на рівні загальних уявлень. Так, якщо окремі засоби загартування знають 63,2% опитаних, то мають уявлення про особливості харчування і роль фізичних вправ для підвищення імунітету тільки 31,1% респондентів. І зовсім важка ситуація з рівнем спеціальних знань. Наприклад, змогли сформулювати окремі принципи загартування тільки 1,3% студентів. Така сама ситуація і з навичками в цій сфері. Так, самостійно вміють планувати процедури, що загартовують, з урахуванням своїх індивідуальних особливостей тільки 19,3% студентів.

Серед чинників підтримки  імунітету студенти відмічають необхідність занять на відкритому повітрі, застосування у зимово-весняний період вітамінних препаратів.

Раціональне харчування. В цілому тільки 16 % опитаних намагаються харчуватися раціонально. Більшість знає свої ваго-ростові дані. В той же час, звертає на себе увагу зневага, до свого харчування, у студентів. Тільки у 23,5% респондентів кратність харчування складає 3 рази на день. Із цифр, що характеризують окремі компоненти при формуванні навичок раціонального харчування слід відмітити знання складу добового харчового раціону (61,4%). В той же час майже ніхто із студентів не зміг сформулювати повністю основні принципи раціонального харчування. Тільки 14,2% опитаних змогли назвати одну-дві системи харчування, всього 15,9% студентів знають особливості дієт.

Найбільш слабо виглядають практичні навички. Тільки 4,3 % студентів аналізували свої добові енерготрати і раціон. Всього 39,3 % студентів мають загальні уявлення про те, як скласти науково обґрунтований раціон харчування. Тільки третина студентів можуть самостійно скласти раціон з урахуванням рівня свого здоров’я.

Раціональна організація  життєдіяльності. Намагаються жорстко дотримуватися розпорядку дня тільки 4,4 % опитаних студентів. В той же час 53,2 % студентів погано почуваються при зміні звичного способу життя. Намагаються планувати свою життєву кар’єру 48,6% респондентів.

Достатній рівень знань  можна констатувати тільки відносно загальногігієнічних навичок. Так, практично всі студенти (96,1%) мають уявлення про те, як правильно чистити зуби, скільки годин необхідно виділяти для сну (86,4%), переглядати телевізор (82,2%). І знову з галузі спеціальних знань практично жоден зі студентів не зміг сформулювати основні принципи наукової організації праці. Тільки 24,6 % студентів знають, як протистояти стресу. Далеко не всі знають як відновитися після фізичних (62,9 %) і розумових навантажень (51,2 %).

На жаль, основна маса студентів не бачать сенсу в плануванні своєї життєдіяльності, її суворій регламентації. Багато з опитаних відчувають труднощі при формулюванні життєвих цілей.

Психофізіологічна саморегуляція. У якості критеріїв сформованості  навичок психофізіологічної саморегуляції  використовувались: переносимість  стресів, реакція на стрес, ставлення до іспитів, комунікабельність, наполегливість у досягненні мети. Так, 68,2 % студентів в умовах стресу спокійно аналізують ситуацію і шукають вихід зістановища, що склалося. Значна частка студентів (43,7%) мають труднощі у спілкуванні. Серед першокурсників частіше зустрічаються ознаки “коронарної” поведінки. Наприклад, 72,2 % студентів молодших курсів відмітили, що будуть намагатися досягти мети не дивлячись ні на що, серед випускників таких тільки 53,4%.

Загальний рівень знань  і володінь прийомами саморегуляції  невисокий. Наприклад, знають способи  саморегуляції і психопрофілактики не більше, ніж 15 % студентів, а володіють ними всього 2-3%. Основна маса студентів демонструють повну неспроможність вибору адекватної поведінки при конфліктах з викладачами або однолітками.

Шкідливі звички. Розповсюдженість шкідливих звичок має виражену вікову направленість.

Не зважаючина значні зусилля суспільства в профілактиці поведінки шкідливих звичок, загальний рівень студентів відносно факторів ризику залишається низьким. Тривожна ситуація стосовно відповідей студентів щодо спроможності протистояти тиску ззовні (54,5%), вирішувати складні життєві ситуації (47,3%), самостійно планувати здоровий спосіб життя з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей (48,8%).

У зв’язку з цим, для вирішення проблеми що склалася, нами розроблено технологію формування здорових звичок в умовах вищого навчального закладу, що враховує ряд обставин:

• по-перше, складність формування навичок здорового способу життя багато в чому обумовлена тим, що на певних етапах онтогенезу в молоді відсутня базова потреба у здоров'ї, а самооцінка рівня здоров'я явно завищена;

• по-друге, зворотній зв'язок від змін, що наступили в організмі в результаті дотримання здорового способу життя, помітний не відразу, а інколи може бути відстроченим на роки;
• по-третє, опитування студентів свідчить про те, що серед причин, які змусили б студентів змінити свій спосіб життя, вони називають, як правило, деякі екстремальні обставини: хворобу, трагедію близької людини, любов та ін.

Сучасна попередня діагностика в змозі компенсувати цей дефіцит інформації, створити у студентів стан, подібний екстремальному, та змусити їх до пошуку нових форм організації своєї життєдіяльності.