Контрольная работа по "Физкультуре"

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ

ІІІ семестр 2012-2013 навчального  року

СМВ

 

 

ІІДС БІ-241

Бондаренко Лєни Леонідівни

 

 

ВАРІАНТ №2

 

Питання №1

Поняття про рухову якість – швидкість. Вікові особливості  прояву швидкості. Взаємозв’язок швидкості і швидкісної витривалості.

Питання №2

Контроль та самоконтроль за розвитком гнучкості (привести тести  для розвитку плечових та тазостегнових  суглобів)

Питання №3

Гіподинамія в сучасному  суспільстві. Лікувальна гімнастика з  урахуванням діагнозу.

Метод. завдання

Оцінка та самооцінка виконання  контрольних нормативів варіативного блоку програми.

 

 

 

Бали____________

 

Дата____________      Підпис__________

 

1. Поняття про рухову якість – швидкість. Вікові особливості прояву швидкості. Взаємозв’язок швидкості і швидкісної витривалості

Швидкість як рухова якість - це здатність  людини здійснювати рухове дію в  мінімальний для даних умов відрізок часу з певною частотою і імпульсивністю. У питанні про природу цієї якості серед фахівців немає єдності поглядів. Одні висловлюють думку, що фізіологічною основою швидкості є лабільність нервово-м'язового апарату. Інші вважають, що важливу роль у прояві швидкості грає рухливість нервових процесів. Численними дослідженнями доведено, що швидкість є комплексним руховим якістю людини.

Розрізняють декілька елементарних форм прояву швидкості:

1. Швидкість простої і складної рухової реакції.

2. Швидкість одиночного руху.

3. Швидкість складного руху, пов'язаного зі зміною положення тіла або перемиканням з однієї дії на інше при відсутності значного зовнішнього опору.

4. Частоту рухів.

Виділені форми прояву швидкості  відносно незалежні один від одного і слабо пов'язані з рівнем загальної фізичної підготовленості.

Для простих реакцій характерний значний перенос швидкості: тренування в різних швидкісних вправах покращує швидкість простої реакції, а люди, швидко реагують в одних ситуаціях, будуть швидко реагувати і в інших.

При напруженій м'язовій роботі у добре  тренованих людей спостерігається  зменшення часу простої рухової  реакції і підвищення збудливості  нервово-м'язового апарату (НМА); у  менш тренованих - час реакції погіршується, відбувається зниження збудливості  ЦНС і функціонального стану НМА. Після інтенсивної короткочасної м'язової роботи може відбуватися зменшення часу реакції і за рахунок ослаблення гальмівних процесів у зв'язку з перезбудженням ЦНС.

Зустрічаються твердження, що швидкість - якість вроджене, що не можна, наприклад, стати бігуном на короткі дистанції, якщо немає відповідних природних даних. Однак практика підтверджує, що в процесі систематичного багаторічного тренування спортсмен може розвинути якість швидкості в дуже великій мірі.

Найбільш успішно швидкість  розвивається в 10-12-річному віці. Оскільки швидкість рухів залежить від сили м'язів, тому ці якості розвивають паралельно. Як відомо, чим менше зовнішній опір рухам, тим вони швидше. Зменшити вагу снаряда, встановлений правилами змагань, не можна. Також неможливо зменшити вагу тіла без шкоди для здоров'я. Але можна збільшити силу. Зросла сила дозволить спортсмену легше долати зовнішній опір, а значить, і швидше виконувати рухи.

Розрізняють п'ять  основних методів розвитку швидкості:

1. Повторний метод, про який вже говорилося вище. Суть його зводиться до виконання вправ з максимальною швидкістю.

Слід виконувати завдання у відповідь  на сигнал (переважно зоровий) і на швидкість окремих рухів.

Тривалість виконання завдання така, протягом якої підтримується  максимальна швидкість (зазвичай 5-10 сек.). Інтервал відпочинку між вправами повинен забезпечувати найбільшу готовність до роботи (30 сек. - 5 хв. Залежно від характеру вправ і стану спортсмена).

2. Сполучений метод. Наприклад, виконання ударного руху при нападаючому ударі з обтяженням на кисті, переміщення з обтяженням і т.п.

3. Метод кругового тренування. Підбирають вправи, при виконанні яких беруть участь основні групи м'язів і суглоби.

4. Ігровий метод. Виконання вправ на швидкість у рухливих іграх та спеціальних естафетах.

5. Змагальний метод. Виконання вправ з граничною швидкістю в умовах змагання.

Особливо рекомендується останній - змагальний метод, який вимагає значних  вольових зусиль. Ефективність цього методу підвищується при груповому виконанні вправ.

 

 

 

 

 

2. Контроль та самоконтроль за розвитком гнучкості (привести тести для розвитку плечових та тазостегнових суглобів)

Засоби розвитку гнучкості

1) динамічні: активні (нахили, махи тощо), пасивні (за допомогою  партнера);

2) статичні (збереження нерухомого  положення тіла за умов максимальної  амплітуди).

Фіксують окремі частини  тіла під час виконання пасивних, динамічних і статичних вправ: самообхватів, вправ з обтяженням. Вправи на розвиток гнучкості виконують протягом 20-30 с.

Методика розвитку гнучкості

Вправи на гнучкість виконують  серіями 3-5 разів з поступово зростаючою амплітудою:

а) для хребта - 45-60 повторень;

б) для кульшового суглоба - 30-35 повторень на кожну ногу;

в) для суглобів плечового  поясу - 25-35 повторень на кожну руку.

Через кожні 10 днів кількість  повторень кожної вправи збільшують. У 

разі появи больових відчуттів  виконання вправ припиняють. Час  відпочинку між серіями використовують на вправи для розслаблення.

Вправи на гнучкість дають  позитивний ефект, якщо виконувати їх щодня - один або два рази на день (протягом 10-11 годин та протягом 15-16 годин).

Перед проведенням розтягування, м'язи слід розігріти. Тому вправи на гнучкість виконують або під  час виконання загальнорозвивальних вправ, або в кінці основної частини уроку, але перед вправами, спрямованими на розвиток основних фізичних якостей.

Контрольні  тести (вправи) на визначення гнучкості:

1. Вправа для хребта - виконання  "моста" з положення лежачи  на спині: гнучкість визначається  відстанню від спини до підлоги.  Чим вище знаходиться спина  від підлоги, тим кращий показник  гнучкості.

2. Вправа для плечового  суглоба - використовується для  заміру гімнастична палиця з  сантиметровою розміткою. Переведення  палиці за спину, не згинаючи  рук. Чим менша віддаль між  долонями, тим вищий показник  гнуч-

кості плечових суглобів.

3. Вправа для кульшового  суглоба - нахили тулуба вперед  в положенні сидячи на підлозі  або стоячи на гімнастичній  лаві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Гіподинамія в сучасному суспільстві. Лікувальна гімнастика з урахуванням діагнозу.

Гіподинамія (від hypo — під, dynamis — сила) — порушення функцій організму (опорно-рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення), яке сталося через обмеження рухової активності, зниження сили скорочення м'язів.

Поширеність гіподинамії зростає  у зв'язку зі зростанням обсягів  офісної роботи та зменшенням рухової  активності.

Вона є наслідком звільнення людини від фізичної праці. Іноді  називається «Хворобою цивілізації». Особливо впливає на серцево-судинну  систему: слабшає сила скорочень  серця, зменшується працездатність, знижується тонус судин. Негативний вплив виявляється і на обмін  речовин і енергії, зменшується  кровопостачання тканин. В результаті неповноцінного розщеплювання жирів  кров стає «жирною» і ліниво тече по судинах, і постачання живильними речовинами, киснем зменшується. Наслідком гіподинамії  можуть стати ожиріння і атеросклероз.

Основною профілактикою є рух, фізичні навантаження і здоровий спосіб життя, оскільки куріння і інші шкідливі звички завжди тільки погіршують стан.

Комплекс лікувальної гімнастики № 1

(ВП - лежачи)

1. Тильне і підошовне згинання стоп. Дихання довільне (6-8 разів).
2. Згинання та розгинання пальців кисті рук. Дихання довільне (6-8 разів).
3. Зігнути руки до плечей, лікті в сторону - вдих, опустити руки вздовж тулуба - видих (2-3 рази).
4. Руки вздовж тулуба, розгорнути долонями вгору - вдих. Піднімаючи руки вперед - вгору, долоні вниз, підтягтися ними до колін, піднімаючи голову, напружуючи м'язи тулуба, ніг - видих. При першому занятті лікувальною гімнастикою в цій вправі голову піднімати не слід (2-3 рази).
5. Зробити 2-3 спокійних вдихи і розслабитися.
6. Почергове згинання ніг з ковзанням по ліжку. Дихання довільне. З другого заняття згинання ніг робити як при їзді на велосипеді (одна нога згинається), але не відриваючи стопи від ліжка (4-6 разів).
7. Руки вздовж тулуба, ноги випрямлені і трохи розведені. Повернути руки долонями вгору, трохи відвести їх, одночасно стопи ніг повернути назовні - вдих. Руки повернути долонями вниз, стопи ніг всередину - видих. На 3-4-м занятті руху руками робити так, щоб відчувати напругу в плечових суглобах (4-6 разів).
8. Ноги, зігнуті в колінних суглобах, опустити на ліжко в праву, потім в ліву сторону (погойдування колін). Дихання довільне (4-6 разів).
9. Ноги зігнуті в колінах. Підняти праву руку вгору - вдих; потягнутися правою рукою до лівого коліна - видих. Зробити те ж лівою рукою до правого коліна (4-5 разів).
10. Ноги випрямити. Відвести праву руку в сторону, повернути голову в ту ж сторону, одночасно відвести ліву ногу в сторону на ліжку-вдих, повернути їх у попереднє положення - видих. Те ж зробити лівою рукою і правою ногою. Вправу можна ускладнити, поєднуючи відведення ноги з її підйомом (3-5 разів).
11. Спокійне дихання. Розслабитися.
12. Зігнути руки в ліктьових суглобах, пальці стиснути в кулаки, обертання кистей в променезап'ясткових суглобах з одночасним обертанням стоп. Дихання довільне (8-10 разів).
13. Ноги зігнуті в колінах. Підняти праву ногу вгору, зігнути її, повернутися в ІП. Те ж зробити іншою ногою. Дихання довільне. Вправа включають в комплекс не раніше ніж через 2-3 заняття (4-6 разів).
14. Ноги випрямлені і трохи розведені, руки вздовж тулуба. Праву руку на голову - вдих; торкнутися правою рукою протилежного краю ліжка - видих. Те ж лівою рукою (3-4 рази).
15. Руки вздовж тулуба. Звести сідниці, одночасно напружуючи м'язи ніг, розслабити їх (4-5 разів). Дихання довільне.
16. На вдих підняти руки вгору, на видих - опустити їх (2-3 рази).

Критерії адекватності даного комплексу  лікувальної гімнастики: почастішання пульсу на висоті навантаження та у  перші 3 хв після неї - не більше ніж на 20 ударів, дихання - не більше ніж на 6-9 в хвилину, підвищення систолічного тиску - на 20-40 мм рт. ст., діастолічного - на 10-12 мм рт. ст. (У порівнянні з вихідним) або ж уражень пульсу на 10 уд. / Хв, зниження артеріального тиску - не більше ніж на 10 мм рт. ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

• Закон України "Про  фізичну культуру і спорт".

• Должиков И.И. Учитель работает по своей системе // Физическая культура в школе. — М, 1993. — № 5. — С.10.

• Козлова К.П., Скібенко Н.В., Лезнік Н.В. Формування професійних умінь у майбутніх вчителів фізичної культури // Конференція: підготовка спеціалістів фізичної культури та спорту в Україні // Упорядники: В.І.Завацький та ін. - Луцьк, 1994. - С. 99-100.

• Куц О.С., Леонова В.А., Галайдюк М.А. Модель спеціалістів по спеціальності 7010201 і професійно-педагогічна діяльність // Конференція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні. Матераіли П-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції. — Київ-Луцьк, 1996. — С. 68-72.

• Матвеев Л.П. Теория й методика физической культури. — М.: ФиС, 1991.

• Сінгаєвський С.М., Сінгаєвська О.С. Оптимізація системи підготовки вчителя фізичної культури у педагогічному вузі // Конференція підготовки спеціалістів фізичної культури та спорту в Україні // Упорядники: В.І.Завацький та ін. — Луцьк, 1994. — С. 241-243.