Инновационные педагогические технологии формирования культуры здоровья у студентов

Министерство образования и науки, молодежи и спорта Украины

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Туган-Барановського

                                                         РЕФЕРАТ

по дисциплине: «Інноваційні педагогічні технології формування культури здоров я у студентів »

Исполнитель:

студентка группы ОА - 11СА

Латирулина Д.Р.

Научный руководитель:

Сідельніков Д.П.

Донецк - 2011

                                                         Зміст

1.      Поняття про здоров я............................................................................3

2.      Культура здоров я.................................................................................6

3.      Формування здорового способу життя студентів.............................12

4.      Висновок...............................................................................................17

5.      Література.............................................................................................18

   Здоров’я  – найбільший дар природи. Людина отримала від природи надзвичайно досконалий організм, прекрасної форми з універсальною стійкістю до труднощів життя  – холоду і спеки, ран і отрут, страхів і нервових потрясінь, голоду та захворювань. З роками здоров’я все слабшає, а хвороб стає все більше. Кожна людина являє собою єдність двох протилежностей  - здоров’я і захворювання. Стан здоров’я і стан хвороби можуть багаторазово переходити один в одний, причому в одних випадках цей перехід очевидний, в інших - прихований, і його можна виявити лише шляхом всебічного і глибокого обстеження організму.

   Щоб вникнути в суть хвороби, доцільно спочатку визначитися з такими поняттями, як “норма” і “здоров’я”. Норма  – дуже загальне поняття, воно стосується всіх процесів і явищ органічного і неорганічного світу. Терміном “здоров’я” характеризуються тільки живі істоти. Терміни “норма” і “здоров’я” близькі за суттю, але не тотожні. Можна бути здоровим за абсолютною більшістю загальноприйнятих показників і все ж помітно відрізнятися за деякими з них (наприклад: за ростом, манерою поведінки, тривалістю сну і т.д.). І навпаки, хворий організм може не мати ніяких явних відхилень від загальноприйнятої норми, а іноді (наприклад, за розумовими здібностями) стояти вище від більшості людей. Усе це свідчить про відносність понять “норма” і “здоров’я” й умовність наших функціональних і

морфологічних підходів до оцінки стану конкретної особи.

   Здоров’я  – безцінний дар, який людина інколи марно витрачає, забуваючи, що втратити здоров’я легше, а відновити його дуже важно.

   Найкращий спосіб зберегти здоров’я – це не допустити розвитку захворювань.

   В останні 10-ліття світова наука зарахувала проблему здоров’я в широкому

розумінні до кола глобальних проблем, вирішення яких обумовлює не тільки кількісні і якісні характеристики майбутнього розвитку людства, а й навіть сам факт його подальшого існування, як біологічного виду.

   Сьогодні проблема загрози здоров’ю розглядаються світовою спільнотою як сьомадодаткова до шести раніше відзначених загроз планетарного масштабу:

1) загроза світової війни;

2) екологічні катаклізми;

3) контрасти в економічно рівних країнах планети;

4) демографічна загроза;

5) нестача ресурсів планети;

6) наслідки науково-технічної революції.

   Склалося так, що до початку ХХ ст. умови існування людства формувало переважно природне середовище. Але з того часу, як людина охопила своєю діяльністю всю планету, вона почала змінювати природу, тобто ті умови до яких була пристосована. Про масштабність змін природних умов в останній четверті століття свідчать об’єктивні дослідження. Загальновідомі дані про підвищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері, загрозливі розміри озонових дірок; підвищена радіоактивність, руйнація ґрунтів, забруднення води, повітря. Через ці зміни природного навколишнього середовища повністю зникли деякі види флори і фауни.

Біологи запевняють, що у найближчі 25-30 років зникне приблизно  20% живих видів.

   Учені порушують питання – чи становить людина виняток з цієї закономірності.

Чи не свідчать дані медичної статистики про початок підвищення показників захворюваності та смертельності саме з ІІ половини XX ст. Тому вчені забили на сполох.

В 1977 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) ініціювала міжнародну компанію під назвою “Здоров’я для всіх” в якій збирається інформація про існуючі загрози

здоров’ю.

В 1978 році була проголошена відповідна Декларація (справедливість, рівність, поінформованість, подолання національних кордонів).

   У 2000 році ВООЗ проголосила глобальну стратегію “Здоров’я для всіх” яка містила10 положень, 6 принципів, 38 завдань спрямованих на попередження загрози здоров’ю. Таким чином визнано систему заходів, що у загальносвітовій науковий лексикон увійшли під назвою  “Заохочення до здоров’я, сприяння здоров’ю, формування пропаганда здоров’ю” і т.д.

Треба зазначити, що феномен здоров’я привертав увагу багатьох дослідників.

   Науковці використовували багато визначень і показників різного змісту. Існує понад 200 визначень здоров’я. Сучасні дослідження феномену здоров’я людини виявили обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров’я, як відсутність хвороби, якщо в людини, котра звернулася до лікаря, не виявляли симптомів захворювання, вона вважалася здоровою. За

сучасними уявленнями здоров’я вже не розглядають як суто медичну проблему. Більше того, комплекс медичних питань становить лише малу частку проблеми. Здоров’я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування та їх цінності, соціально-економічних умов, а також станом медицини. Так, узагальнені підсумки дослідження в залежності здоров’я людини від різних чинників переконують, що стан системи охорони здоров’я обумовлює в середньому лише 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на: екологію (20%), спадковість (20%), 50% на умови та спосіб життя. Тобто, суто медичний аспект не є головним серед різних впливів на здоров’я людини, а отже, медичне визначення здоров’я не відповідає життєвим реаліям.

Сучасна наука свідчить, що здоров’я людини є складним феноменом глобального значення який має розглядатися як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії. Взагалі “здоров’я”  – це природний стан організму, який характеризується його рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін. Виходячи з цього, зрозуміло, як важливо визначити здоров’я в повному обсязі.

Здоров’я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) і соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров’я або в появі і розвитку хвороби, що у преамбулі статуту ВООЗ записано:

“Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад”.

Таке визначення поняття “здоров’я” є найбільш чітким, зрозумілим, повним і вміщує, насамперед, біологічні, соціальні та психологічні аспекти даної проблеми.

Виділяють три рівні опису цінності “здоров’я”:

1) біологічний – початкове здоров’я передбачає досконалість саморегуляції організму,

гармонію фізіологічних процесів як наслідок максимуму адаптації;

2)  соціальний – здоров’я є мірою соціальної активності, діяльності, відношення

людського індивіда до світу;

3) особливий  психологічний – здоров’я є відсутність хвороби, але швидше

заперечення її у значенні подолання (здоров’я  – не тільки стан організму, але й стратегія життя людини).

Біологічні ознаки здоров’я передбачають фізіологічно нормальний стан і

функціонування організму, тобто такий стан, за яким поточність формоутворюючих, фізіологічних і біологічних процесів в організмі підпорядковується доцільним біологічним процесам. Перші елементи здоров’я передаються дитині від батьків. З розвитком людини до визначеного ступеня змінюється й її здоров’я.

На біологічному рівні здоров’я характеризується нормальною функцією організму на всіх рівнях його організації – організму, органів, гістологічних, клітинних та генетичних

структур; нормальною поточністю типових фізіологічних і біохімічних процесів, які сприяють вираженню та відтворенню; здатністю організму пристосовуватися до умов існування в навколишньому середовищі, що постійно змінюються (адаптація); здатністю підтримувати постійність внутрішнього середовища організму; забезпеченням нормальної і різнобічної життєдіяльності та зберіганням живої основи в організмі. Тому фізичне здоров’я визначають такі чинники: індивідуальні особливості анатомічної будови, фізіологічні функції в різних умовах – спокої, навантаженні, рухах, рівень фізичного розвитку і систем.

Враховуючи, що людина є соціальною істотою, то її здоров’я є соціальною цінністю і передумовою для соціологізації особистості, для її “обростання” суспільними відносинами, включення в ритм та життя суспільної системи. Здоров’я є мірою соціальної активності, діяльності, відношення людини до світу.

Найбільш повно сутність  соціальної цінності здоров’я сформулювали В.В. Канеп, Г.І. Цареградцев і Б.І. Ольшанський: “Здоров’я – це не тільки одна з необхідних передумов щастя людини, його всебічного, гармонійного розвитку. Воно є не тільки однією з умов досягнення людиною максимальних успіхів у галузі освіти, професійної підготовки,

продуктивності праці, оптимістичного і життєстверджуючого ставлення до усього, що відбувається. Здоров’я  – це також важливий показник і чутливий індикатор благополуччя народу”.

Здоров’я  є  своєрідним  дзеркалом  соціально-економічного,  екологічного,

демографічного і санітарно-гігієнічного благополуччя країни, одним із соціальних індикаторів суспільного прогресу, важливим чинником, який впливає на якість та ефективність трудових ресурсів.

Психологічний рівень здоров’я обумовлений психічними особливостями людини, можливостями забезпечити і подолати хворобу, способом життя і розумінням того, що здоров’я – це не тільки стан організму, але і стратегія життя. До сфери психічного здоров’я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини (збудливість, емоційність, чутливість). Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів. Психічне здоров’я пов’язане з особливостями мислення, характеру, здібності. Все це обумовлює особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів. Суттєво впливають на здоров’я людини її особливі психічні стани, які не є постійними її якостями, але виникають спонтанно або під впливом зовнішніх факторів (розлад свідомості, зміни настрою, апатія, афектні стани, напруженість тощо).

Духовне здоров’я залежить від духовного світу особистості, складових духовної культури людства (освіти, науки, релігії, моралі, етики, ставлення до сенсу життя, власних ідеалів, світогляду). Соціальне здоров’я індивіда залежить від економічних чинників, його стосунків структурними одиницями соціуму (сім’єю, організаціями через які відбуваються соціальні зв’язки) – праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека

існування. Враховуються також міжетнічні стосунки, різниця в доходах, рівень матеріального добробуту. Треба зазначити, що в реальному житті всі ці 4 складові діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров’я людини.

Здоров’я часто розглядається як відсутність хвороби. Медична наука приділяє цьому велику увагу і розробила класифікацію хвороб, в яку включено тисячі найменувань і описів механізмів, їх розвитку, клінічних проявів, лікування і прогнозів кожної з цих хвороб.

Для правильного розуміння взаємозв’язку між показниками здоров’я і взаємодією чинників навколишнього середовища в системі “людина  – здоров’я  – середовище” визначається три взаємопов’язані рівні здоров’я: суспільний, груповий та індивідуальний.

Перший рівень  – суспільний  – характеризує стан здоров’я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують у суспільстві. Сюди можна віднести також рівень здоров’я  країн і рівень здоров’я всього світу.

Другий  – групове здоров’я, зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени. Саме в найближчому оточенні відбувається позитивний і негативний вплив на здоров’я. Зважаючи на те, що переважну більшість людей взаємодіє з різними сферами виробництва, послуг, науки, культури, соціальних інституцій і тим самим впливає на здоров’я працівників. Важливим є теж вплив стресових ситуацій .Третій  – індивідуальний рівень здоров’я, який сформовано як в умовах всього

суспільства та групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.

Індивідуальне здоров’я абсолютна і непересічна цінність, яка перебуває на

найвищому щаблі ієрархічної шкали цінностей, а також у системі таких філософських категорій людського буття, як інтереси та ідеали, гармонія, зміст і щастя життя, творча праця, програма та ритм життєдіяльності. Кожен фахівець, кожен член суспільства повинен мати знання про здоров’я як біологічну, духовну, соціальну категорію з метою можливого