Фізична підготовка

         ЗМІСТ

         ВСТУП

1. Фізична підготовка – загальна та спеціальна
2. Фізичні якості: сила, витривалість, швидкість, спритність, гнучкість. Вікові зміни в рівні їх природного розвитку. Взаємозв’язок між фізичними якостями при їх комплексному розвитку.
3. Масовий спорт і спорт вищих досягнень, їх мета та задачі.
4. Методичні принципи спортивного тренування «Спортивна форма, процес її придбання, зберігання та тимчасової втрати»

   ВИСНОВКИ

   ЛІТЕРАТУРА 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         ВСТУП 

          
Фізи́чна культура — складова частина культури, пов'язана з системою фізичного виховання, організації спорту, спеціальних наукових дослідів, технічних засобів, потрібних для фізичного виховання і спорту, суспільної та особистої гігієни, раціональної організації активного відпочинку тощо. 

         Фізична культура є  важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення  їх моральних, естетичних та творчих  запитів, життєво важливої потреби  взаємного спілкування, розвитку дружніх  стосунків між народами і зміцнення  миру. 

         Основними показниками  стану фізичної культури і спорту є:

• рівень здоров'я і фізичного розвитку різних верств населення;
• ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності, рівень розвитку системи фізичного виховання, самодіяльного масового спорту;
• високі досягнення спортсменів України в окремих видах спорту;
• рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами, спортивними спорудами та майном

 

         Без розвинених фізичних якостей, без фізичного здоров'я  і можливості повноцінно здійснювати  основні функції організму людина часто відчуває себе неповноцінною. Без достатньої сформованості та здатності до культурного прояву емоційних якостей вона не спроможна  брати участь в емоційному житті  сім'ї та соціуму. Без інтелектуальних  напрацювань неможливо повноцінно аналізувати ситуацію, здійснювати  логічно ціленаправлену діяльність, а відсутність моральних надбань віддаляє від реалізації в собі духовних якостей, що викликає природне почуття невдоволення, внутрішнього розладу. Відсутність високої мети, духовного орієнтиру сприяє виникненню бар'єра нерозуміння сенсу життя як індивіду.

         Отже, кожна сфера  по-своєму важлива. І, як справедливо  вважали предки, "в людині немає  нічого зайвого". Взаємопов’язаність названих сфер зумовлює необхідність їх гармонійного розвитку, а фізична  культура є невід'ємною ланкою на шляху до культури духовної.  
 

1. Фізична підготовка – загальна та спеціальна

 

         Фізична підготовка спрямована на зміцнення здоров’я, досягнення певного рівня фізичного розвитку, виховання фізичних якостей.

          Мета загальної фізичної підготовки - досягнення високої працездатності, злагодженості в діяльності окремих органів і систем органів, атлетичної розвитку спортсмена.

         Оскільки загальна фізична підготовка має на меті різнобічного розвитку, її засобами є фізичні  вправи, що роблять загальний вплив  на організм і особистість займається. До їх числа відносяться пересування  помірної інтенсивності (біг, ходьба на лижах, плавання, веслування та ін), рухливі та спортивні ігри, спортивно-допоміжна гімнастика, вправи з обтяженнями. У процесі загальної фізичної підготовки можуть використовуватися і основні вправи, але в полегшених, незвичайних умовах. За допомогою загальної фізичної підготовки, шляхом переносу тренованості, створюються передумови до максимального розвитку спеціальної готовності спортсмена. Загальна фізична підготовка багато в чому розширює функціональні можливості організму спортсмена, дозволяє збільшувати навантаження, забезпечує постійне зростання результатів.

          Загальна фізична  підготовка повинна проводитися  протягом усього тренувального  року.

          Спеціальна фізична підготовка спрямована на розвиток фізичних якостей стосовно специфіки обраного виду спорту. Вона пов'язана з процесом безпосередньої підготовки спортсмена до змагань. Засобами її виступають перш за все спеціально-підготовчі вправи.

          На даний вид  фізичної підготовки впливає  участь у різноманітних змаганнях.  Тому в тренування необхідно  систематично включати змагальні  елементи, але їх зміст повинен  строго відповідати завданням  тренувального процесу в даний час. У зв'язку з цим слід зіставляти підготовленість спортсмена в окремих вправах, проводити контрольні змагання. Змагальна підготовка дозволяє краще вирішувати психологічні завдання тренування, підвищувати рівень вольових якостей і тактичної готовності спортсмена. Вона має проводитися систематично і поступово підводити спортсмена до основних змагань сезону.

          Однак спортивне тренування не можна перетворювати на безперервне змагання, бо це може виснажити фізичні та духовні сили спортсмена. Тренер на підставі ретельного вивчення своїх учнів повинен завчасно визначити учасників головних змагань. Це дозволить зняти нервову навантаження, пов'язане з очікуванням вирішення цього питання, невідомістю положення в команді і дасть можливість спортсмену плідно готуватися до виступів.

         Для зміцнення спеціального фундаменту крім тренування у своєму виді спорту дуже потрібні і спеціальні вправи. Ефективність вельми висока. Наприклад, багатьом спортсменам потрібна стрибучість. Для цього застосовують вправи, спрямовані в першу чергу на розвиток швидкісно-силових якостей. Такі вправи виконуються безперервно і як можна довше з зусиллями 80 - 90% від максимального. Приклад тому - стрибки на одній нозі на відрізку 400 м, а потім після 5-хвилинного відпочинку те ж на іншій нозі, після невеликого відпочинку знову 400м, але вже стрибковими кроками. Подібні вправи (спочатку з меншим навантаженням, а через два тижні з більшої) на перших порах включаються до заняття 3 рази на тиждень. В останній місяць підготовчого періоду їх можна виконувати щодня. М'язи ніг стануть пружними і сильними, а зв'язки - міцними і еластичними.

         Зараз вже не викликає сумнівів необхідність щоденного тренування для побудови спеціального фундаменту. Проте навантаження повинне бути такою, щоб спортсмен міг повністю відпочити і відновитися до наступного тренувального дня. Тому величину щоденної тренувальної роботи треба встановити відповідно силам спортсмена, його відновлювальних можливостям. Щоб не помилитися в цьому, потрібно свідомо занизити інтенсивність і обсяг навантаження в перші 2 - 3 тижні, щоб спортсмен переконався в можливості повноцінної щоденного тренування і перевірив своїм сили.

         Надалі навантаження поступово підвищується та встановлюється на необхідному рівні. При цьому  обов'язковий контроль за станом спортсмена і його самоконтроль, на підставі чого визначається повне відновлення  після роботи напередодні. 

2. Фізичні якості: сила, витривалість, швидкість, спритність, гнучкість. Вікові зміни  в рівні їх природного розвитку. Взаємозв’язок  між фізичними  якостями при їх комплексному розвитку.

 

         Фізична підготовленість  людини характеризується ступенем розвитку основних фізичних якостей - сили, витривалості, гнучкості, швидкості,спритності та координації.

          Ідея комплексної  підготовки фізичних здібностей  людей йде з глибокої давнини. Так краще розвиваються основні фізичні якості людини, не порушується гармонія у діяльності всіх систем і органів людини. Так, приміром, розвиток швидкості повинно відбуватися в єдності з розвитком сили,витривалості, спритності. Саме така злагодженість і приводить до оволодіння життєво необхідними навичками.

          Фізичні якості  та рухові навички, отримані  в результаті фізичних занять, можуть бути легко перенесені людиною в інші області його діяльності, і сприяти швидкому пристосуванню людини до мінливих умов праці побуту, що дуже важливо в сучасних життєвих умовах.

          Між розвитком  фізичних якостей і формуванням  рухових навичок існує тісний взаємозв'язок.

          Рухові якості  формуються нерівномірно і не  одночасно. 

         Найвищі досягнення в силі, швидкості, витривалості досягаються  в різному віці.  

           Поняття про силу і силові якості.

          Люди завжди  прагнули бути сильними і завжди  шанували силу.

          Розрізняють максимальну  (абсолютну) силу, швидкісну силу  і силову витривалість. Максимальна сила залежить від величини поперечного перерізу м'язів. Швидкісна сила визначається швидкістю, з якою може бути виконано силове вправу або силовий прийом. А силова витривалість визначається за кількістю повторень силового вправи до крайньої втоми.

          Для розвитку  максимальної сили вироблений  метод максимальних зусиль,розрахований  на розвиток м'язової сили за  рахунок повторення з максимальним зусиллям необхідного вправи. для розвитку швидкісної сили необхідно прагнути нарощувати швидкість виконання вправ або при тій же швидкості додавати навантаження. Одночасно зростає і максимальна сила, а на ній, як на платформі, формується швидкісна.

          Щоб розвинути  силу, потрібно:

          1. Зміцнити м'язові  групи всього рухового апарату. 

          2. Розвинути здатності  витримувати різні зусилля (динамічні,  статичні та ін)

          3. Придбати вміння  раціонально використовувати свою  силу.

         Для підвищення ефективності занять рекомендується включати в них  слідом за силовими вправами динамічні вправи, що сприяють розслабленню м'язів і будять позитивні емоції - ігри, плавання тощо

          Рівень сили  характеризує певний морфофункціональний стан м'язової системи, що забезпечує рухову, корсетні, насосну і обмінну функції.

         Таким чином нормальний стан м'язової системи є важливою і життєво необхідною умовою.

          Рівень стану  м'язової системи відображається  показником м'язової сили.

          З цього випливає, що для здоров'я необхідний  певний рівень розвитку м'язів в цілому і в кожній основною м'язової групі - м'язах спини,грудей, черевного преса, ніг, рук.

          Розвиток м'язів  відбувається нерівномірно як  за віковими показниками, такі  індивідуально. Тому не слід  форсувати вихід на належний  рівень у дітей 7-11 років. У віці 12-15 років спостерігається значне збільшення сили і нормативи сили на порядок зростають. У віці 19-29 років відбувається відносна стабілізація, а в 30-39 років - тенденція до зниження. При керованому вихованні сили доцільно в 16-18 років вийти на нормативний рівень сили і підтримувати його до 40 років.

          Нормальний рівень  сили - необхідний фактор для доброго  здоров'я,побутової, професійної  працездатності.

          Подальше підвищення  рівня сили вище нормативного  не впливає на стійкість до захворювань і зростання професійної працездатності, де потрібна значна фізична сила.

           Поняття про гнучкість.

          З інших фізичних  якостей велике значення має  гнучкість,забезпечує амплітуду  рухів у суглобах.

          Гнучкість як  фізична якість характеризується  еластичністю м'язів,сухожиль, зв'язок і інших елементів опорно-рухового апарату.

         Еластичність визначає ступінь пружності тканини, її здатності протистояти деформуючим силам розтягуючого характеру. Мірою гнучкості є гранична амплітуда рухів, яка залежить від рухливості в суглобах, еластичних властивостей м'язів і зв'язок, від впливу нервової системи.

          Гнучкість - це  не тільки вміння вправно володіти  своїм тілом. Гарна рухливість в суглобах рятує від вивихів, розривів, інших пошкоджень зв'язок. хороша гнучкість необхідна для кожного спортсмена, так як дозволяє розкрити повністю силу, швидкість, координацію. Але в кожному виді спорту є ще й свій, типовий для нього тип гнучкості. У плавця – це рухливість плечових і гомілковостопних суглобів. Боксерові необхідно особливо відпрацьовувати рухливість суглобів рук, еластичність гомілковостопних зв'язок.