Формування здорового способу життя студентів

yle="text-align:justify">проведення оцінки та аналізу свого здоров’я, з одного боку, та вирішення поточних і перспективних завдань щодо охорони та зміцнення суспільного здоров’я – з іншого. Всі ці рівні взаємозв’язані. Здоров’я країни таким чином визначає здоров’я світу.

Отже, кожна людина несе повну частку особистої відповідальності за здоров’я всього людства, а все людство певною мірою відповідальне за здоров’я кожної людини.

Що ж може служити показниками здоров’я населення? На думку вчених, цілком припустимо використовувати з метою оцінки здоров’я такі демографічні показники, як смертність, дитяча смертність і середня очікувана тривалість життя, тому що демографічні показники  – це ще і дуже місткі інтегратори, що характеризують процес розвитку. Також враховуються показники фізичного розвитку, інвалідності, захворюваності та хворобливості, враженості окремими хворобами (туберкульоз, серцево-судинні, шлунково-кишкові, алергійні, онкологічні захворювання та інше). Як показники стану здоров’я працюючих, найчастіше використовують захворюваність з тимчасовою втратою працездатності.

Фактичне індивідуальне здоров’я оцінюється як стан організму людини, при якому він здатний повноцінно і без шкоди для себе виконувати свої біологічні і соціальні функції.

Для людини, залежно від віку, соціальні функції представлені навчанням, трудовою діяльністю і, нарешті, можливістю самостійно забезпечувати своє існування в побутовому плані, тобто обходитись без сторонньої допомоги в побуті. Про стан індивідуального здоров’я людини роблять висновок за даними антропометрії (вимір розмі-рів тіла  – зріст стоячи, окружність грудної клітки, маса тіла та інші), результатами дослідження деяких

фізіологічних показників, оцінка яких проводиться з урахуванням віку, статі, географічних, кліматичних та інших параметрів.

Виробляючи критерії оцінки здоров’я населення і визначаючи спрямування дії низки відомих медико-біологічних, медико-демографічних і медико-соціальних чинників, слід враховувати, що всі вони склалися в конкретних умовах суспільно-історичного розвитку і

взаємопов’язані.

Здоров’я населення – показник добробуту держави, тому його збереження є завданням державного рівня. Оскільки доведено, що приблизно 50 % здоров’я людини визначає спосіб життя, то політика формування здорового способу життя є соціальною політикою за своїм

змістом і вона повинна узгоджуватися із сучасними загальновизначеними поглядами і вимогами світової спільноти щодо формування здорового способу життя. Такі положення викладені в Оттавській Хартії і розглянуті в Аделаїдських рекомендаціях.

Ця політика вимагає:

1) цілеспрямованих зусиль всіх політиків і діячів причетних до управлінських

рішень   - прогнозування наслідків рішень, дій для суспільного і соціального

здоров’я;

2) поєнання таких зусиль;

3) прагнення суспільства до формування суспільства за стан здоров’я;

4) використання  законодавчих  і  фіскальних  заходів,  оподаткування  та

організаційних змін в інтересах здоров’я;

5) виявлення перешкод для здорових політичних рішень і розробка засобів їх

усунення.

Важливим компонентом цієї політики є також прагнення до полегшення політикам здорового вибору, демонстрація шляхів пошуку оптимальних рішень сприятливих для здоров’я людей.

Останніми роками в Україні активізується діяльність сформування здорового способу життя (ФЗСЖ). Тепер ФЗСЖ виступає як самостійна наукова дисципліна.

Спосіб життя людини – це сукупність матеріальних умов, суспільних соціальних установок (культура, освіта, традиції тощо), умов поведінки (включаючи соціально-психологічну та фізіологічну реактивність) особистості і зворотний її вплив на ці умови.

Активна участь людини в процесі формування умов життя  – обов’язковий елемент поняття “спосіб життя”, оскільки спосіб життя людини – адекватна реакція на навколишне її середовище в цілому.

Аналіз здоров’я населення України та діяльності закладів охорони здоров’я свідчить про незадовільну медико-демографічну ситуацію, низьку народжуваність, зростання смертності, від’ємний природій приріст населення, скорочення середньої очікуваної тривалості життя, а також зростання і поширеність хвороб. У 1991 – 2005 роках чисельність

населення скоротилася на 2,5 мільйона, внаслідок перевищення смертності над народжуваністю. За останнє десятиліття народжуваність населення зменшилась на 35%, смертність збільшилась на 18,6%. Основними причинами смертності є хвороби системи

органів кровообігу, злоякісні новоутворення, травми, отруєння. Показники смертності від хвороб серцево-судинної системи в Україні найвищі серед європейських країн. Протягом останнього десятиліття середньоочікувана тривалість життя у чоловіків скоротилася у 2,4 роки, а у жінок на 0,9 роки. У структурі захворюваності переважають хронічні неінфекційні хвороби, які характеризуються негативною динамікою. Поширеність серцево-судинної

патології збільшилась у 1,9 рази, бронхіальної астми  – на 35,2%, онкопатології на 18%.

Сьогодні в Україна кожен 5 житель хворіє на артеріальну гіпертензію. Зростають захворюваність і смертність від раку у зв’язку з несприятливою екологічною ситуацією та значним постарінням населення. Важливою проблемою є зростання захворюваності на

туберкульоз, ВІЛ (СНІД), хвороби що передаються статевим шляхом. Захворюваність на туберкульоз збільшилась за 10 років в 1,9 рази, поширеність на 34,3%. Високі рівні

захворюваності обумовлюють збільшення кількості інвалідів, яка становить сьогодні 2,5 млн. осіб. Рівень соціальної культури населення країни залишається невисоким, значна його частина має шкідливі для здоров’я звички.

   В останні десятиріччя проблема здоров’я людини набула нового осмислення. Якщо раніше її вирішення пов’язувалося переважно з медико-біологічними, або санітарно-гігієнічними факторами, то сьогодні доведено, що здоров’я людини – це цілісне, системне явище, природа якого обумовлена як природними та соціальними зовнішніми чинниками, так і внутрішніми, такими, що визначають психологічне ставлення людини до себе і до тих обставин, у яких вона реалізує власне життя . Змінити ставлення студента до власного здоров’я і особистого способу життя можливо за умови розуміння ним цих цінностей, надання пріоритетності збереження фізичного та психічного здоров’я через освіту.

На сучасному етапі навчання і виховання молоді особлива увага приділяється проблемам здоров’я і здорового способу життя (ЗСЖ) молоді. Вищі навчальні заклади цю проблему вирішують завдяки оновленню відповідних педагогічних технологій, форм, засобів, змісту і методики навчання. Так, науковцями зазначається різноманітні шляхи та умови формування здорового способу життя у молоді .

Колективом кафедри медичних знань та безпеки життєдіяльності для моделювання стратегії формування здорового способу життя серед студентів Одеського національного університету імені І.І.Мечникова протягом 2000-2005 років була проведена науково-дослідна робота „Методологічні та практичні підходи щодо превентивної реабілітації студентів за даними їх рівня здоров’я та медико-соціальних знань”.

Для визначення соматичного здоров’я студентів різних курсів і факультетів була проведена бальна експрес-оцінка рівня, яка виявила, що 73,1% обстежених мали рівень здоров’я нижче середнього. При цьому за період навчання в ОНУ імені І.І.Мечникова кількість студентів з низьким рівнем здоров’я збільшується з 44,1% на 1-2 курсах до 53,5% на V курсі. Серед емоційно-забарвлених проявів фізичних нездужань найбільш розповсюдженими серед студентів були скарги на болі, спазми та виснаження. За результатами опитування та бальної оцінки уміння вести здоровий спосіб життя встановлено відносно низький рівень обізнаності студентів у питаннях дбалого ставлення до власного здоров’я.

Результати психологічного тестування та опитування дозволили нам оцінити їх самопочуття, активність, настрій, загальне стресове навантаження та найбільш  стресогенні  життєві обставини.При аналізі стресогенності життєвих подій та соціальної адаптації виявлено, що значна кількість студентів мала пороговий ступінь стресу, а 47,5% студентів знаходяться на межі нервового виснаження. Найбільш стресогенними сферами були побут, особисті контакти та спосіб життя.

Аналіз рівня стресового навантаження та соматичного здоров’я студентів, їх вміння вести здоровий спосіб життя обумовили вибір заходів оздоровлення, які було включено до комплексної превентивної реабілітації. Комплекс превентивної реабілітації, запропонований нами, складався з елементів антистресової оздоровчої терапії із застосуванням аромотерапії, аутотренінгових, релаксаційних та медитативних технік. Заходи з профілактики порушень опорно-рухового апарату передбачали комплекс вправ для його розвантаження. Для профілактики порушень зорового апарату та попередження комп’ютерного зорового синдрому розроблено таблицю для розслаблення очей.

Для покращення медико-соціальної орієнтації студентів виконавцями науково-дослідної роботи було розроблено методичні рекомендації “Проблеми здорового способу життя у питаннях та відповідях”, у яких розглянуті проблеми профілактики шкідливих звичок, попередження розповсюдження ВІЛ/СНІДу та венеричних захворювань, надані рекомендації з раціонального харчування, загартовування, збереження постави.

Слід зазначити, що питання здорового способу життя частково вивчаються школярами в загальноосвітній школі. Досвід проведеної роботи показує, що такого обсягу і змістового рівня інформації щодо означених питань для студентів сучасних вищих навчальних закладів недостатньо. Крім опублікованих методичних рекомендацій, колектив кафедри медичних знань та безпеки життєдіяльності включив питання раціонального харчування, попередження порушень опорно-рухового апарату та зору, профілактики шкідливих звичок, ВІЛ/СНІДу, наркоманії, венеричних та інфекційних захворювань у курс „Безпека життєдіяльності” для студентів усіх спеціальностей та форм навчання. Для майбутніх учителів різних навчальних дисциплін загальноосвітньої школи було оновлено викладання курсу „Основи медичних знань”, що на нашу думку забезпечить не лише позитивне ставлення студента до власного здоров’я, а й допоможе майбутньому педагогу вчити школярів вести здоровий спосіб життя.

Проведена робота дає підстави нам вважати: по-перше, проблема формування здорового способу життя серед студентів вищих навчальних закладів залишається актуальною і вимагає негайного вирішення засобами освіти; по-друге, для вирішення даної проблеми необхідно залучати якомога більше фахівців і часу навчального процесу; по-третє, ця проблема повинна цікавити і турбувати не тільки фахівців і викладачів, але й самого студента в першу чергу. Виходячи з цього, нами вбачається доцільним формування здорового способу життя студентів проводити через реалізацію педагогічної стратегії, яка буде орієнтована на здоровий спосіб життя (Див.схему).

 Дана стратегія як діяльнісно-орієнтована компонента вищого навчального закладу (ВНЗ) передбачає і забезпечує свідомий вибір ціннісних орієнтацій студента на здоров’я, спрямованість і становлення особистості на здоровий спосіб життя, самореалізацію в політичному, економічному, професіональному та культурному життю.

 

Схема. Педагогічна стратегія формування здорового способу життя студентів у вищому навчальному закладі.

Таким чином, орієнтування студента на здоровий спосіб життя завдяки запровадженню у вищому навчальному закладі педагогічної стратегії через реалізацію педагогічних умов, визначення мети, форм із активною взаємодією викладача і студента, методів, змісту освіти буде сприяти вирішенню проблеми здоров’я нації взагалі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                        Висновок 

    Здоров’я  – найбільший дар природи.   Найкращий спосіб зберегти здоров’я - це не допустити розвитку захворювань.   В останні 10-ліття світова наука зарахувала проблему здоров’я в широкому розумінні до кола глобальних проблем, вирішення яких обумовлює не тільки кількісні і якісні характеристики майбутнього розвитку людства, а й навіть сам факт його подальшого існування, як біологічного виду.

   На сучасному етапі навчання і виховання молоді особлива увага приділяється проблемам здоров’я і здорового способу життя (ЗСЖ) молоді. Вищі навчальні заклади цю проблему вирішують завдяки оновленню відповідних педагогічних технологій, форм, засобів, змісту і методики навчання. Так, науковцями зазначається різноманітні шляхи та умови формування здорового способу життя у молоді .

   Орієнтування студента на здоровий спосіб життя завдяки запровадженню у вищому навчальному закладі педагогічної стратегії через реалізацію педагогічних умов, визначення мети, форм із активною взаємодією викладача і студента, методів, змісту освіти буде сприяти вирішенню проблеми здоров’я нації взагалі.

 

 

  

  

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                            Література