Злочинність – соціальна проблема сучасності

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

Злочинність –  соціальна проблема сучасності

 

ПЛАН

1. Злочинність  – як глобальна і національна  проблема

2. Прийоми самозахисту  в криміногенній ситуації

Список використаної літератури

 

1. Злочинність  – як глобальна і національна  проблема

Глобальна злочинність  — ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної  кризи, нерівномірності суспільного  розвитку, різкого спаду рівня  життя, значних прогалин у законодавстві, та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Злочинність завжди займала  одне із перших місць серед найбільш гострих проблем, що турбували громадську думку. У другій половині ХХ сторіччя у різних державах її ставили по значущості на друге-третє місце.

В Конституції України взагалі  найвищою соціальною цінністю визнаються людина, її життя і здоров’я, честь  і гідність, недоторканість і безпека (ст.3). Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

З проблем злочинності, як правило, висловлюються всі, вважаючи, їх досить очевидними. Більшість політиків, які бажають влади, перш за все, обіцяють побороти саме це явище. Причому виступи останніх, громадських діячів, матеріали засобів масової інформації завжди сприймаються з живою цікавістю. І це зрозуміло, адже порушуються питання, що є найбільш життєво важливими для кожної людини. При цьому, як правило, висвітлюється досить очевидне в проблемі злочинності, те, що видно багатьом, нерідко висловлюються погляди, які досить поширені у суспільній думці, поряд з цим пропонуються певні рішення. На перший погляд, такі підходи здаються досить радикальними та такими, що можуть реалізовуватись у короткий термін.

Але досвід показує, що такого роду “прості” рішення лише на нетривалий час змінюють стан справ, а потім злочинність знову починає зростати: видозмінюються або форми кримінальної поведінки, або місця вчинення злочинів.

Багато людей вважають, що побороти злочинність можливо, керуючись  лише здоровим глуздом – буденною свідомістю, не вивчаючи та не враховуючи весь накопичений у цій сфері людського досвіду, заперечуючи наукові рекомендації та ігноруючи навіть вимоги закону. У той же час, на зміну затриманим та заарештованим злочинцям приходять нові особи, які знаходяться і діють у тих же соціальних умовах, що і люди, які раніше вчиняли злочини.

Соціальна та економічна кризи спровокували зростання злочинності. Остання  стала ледве не повсякденним фоном  життя і навряд будь-кого можуть здивувати повідомлення про малолітніх вбивць, наркоманів чи алкоголіків.

Нині кожний п'ятий учень 5-го класу, кожний четвертий восьмикласник  і кожний другий учень 11 класу схильні  до вживання алкоголю. Поширення набула дитяча проституція.

В Україні щорічно близько 11 тис. дітей скоюють суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.1

Вони “опановують” нові види злочинів, які колись вважались “дорослими”  – вимагательство, шахрайство. Деякі  вчинки таких злочинців відзначаються  особливою жорстокістю і цинізмом.

Розбудова правової держави, економічні зміни і реформування національного законодавства України не можливі без урахування сьогоднішніх реалій. Якщо взяти до уваги тільки сферу боротьби зі злочинністю, то статистика свідчить: в 1987 р. в Україні зареєстровано 237821 злочин, в 1992 р. – 480478, а в 2004 р. – майже 600 тис. Крім того, значною залишається так звана латентна або прихована злочинність.

Злочинність як явище завжди цікавила спеціалістів різних напрямків. Людство  живе в страху перед злочинністю  і стільки скільки воно існує, шукає методи і засоби боротьби з ній. Для того, щоб вести боротьбу зі злочинністю, необхідно її пізнати.

Нині в зв'язку з гострими соціальними  і міжнаціональними конфліктами, економічним  розвалом, політичною боротьбою за владу багато проблем злочинності загострилися.

Успішна боротьба зі злочинністю  передбачає глибоке вивчення злочинів різних категорій з розкриттям їх рівня, структури, динаміки, причин і  умов їх вчинення, а також розробку на цій основі системи ефективних заходів профілактики.

Організована злочинність становить  значну небезпеку для суспільства, особливо коли воно знаходиться у  стані реформування та розбудови  державно-правової системи. Саме така, сприятлива для організованої злочинності, ситуація містить у собі загрозу  її проникнення практично у всі сфери суспільних відносин, галузі господарювання та управління.

Боротьба з організованою злочинністю  в Україні не отримує широкої  підтримки населення. В уявленні пересічного громадянина головне  призначення служб по охороні  правопорядку полягає у забезпеченні поваги до особистості та його майна. Ось чому, на відміну від загальнокримінальної, організована злочинність мало турбує широку публіку: цей вид протиправної діяльності схований від її очей і, крім того, надає особам товари і послуги, протизаконний характер яких або не турбує споживачів, або сприймається деякими з них бажаною (наприклад наркотики). Більш того, незважаючи на те, що рівень організованої злочинності зростає, багато пересічних громадян просто не вірять в її існування.

 

 

2. Прийоми самозахисту  в криміногенній ситуації

Враховуючи складну  криміногенну ситуацію в Україні, кожна  людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з насильством.

Яка ж існує зброя для самозахисту? Найдешевшим і доступним засобом самозахисту є газовий (аерозольний) балончик. Для його придбання не потрібно ніякого дозволу.

Аерозольний балончик —  це, як правило, алюмінієвий контейнер  ємністю від 20 до 100 мл, заповнений отруйними  речовинами. Отруйні речовини, які  використовують в газовій зброї, викликають тимчасове і зворотне ураження людини. Радіус дії зазвичай становить — 1,5-3 м. Кількість рідини розрахована на 5-8 с дії. Отруйна речовина діє на людину протягом 10-20 хв. (в міліцейських балонах концентрація отруйних речовин вища).

У травні 1995 р. було введено в дію розпорядження Кабінету Міністрів, згідно з яким дозволялось виготовляти і продавати в Україні газові балончики тільки з двома речовинами: МПК і капсаїцином. Балончиками з газом CS дозволялось користуватись тільки міліції. Сьогодні в Україні найбільш розповсюджені аерозолі, які містять МПК («Терен»).

Серйознішим засобом  самооборони є пістолет. Для придбання, зберігання і носіння газових  пістолетів і револьверів, а також  патронів до них необхідно мати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадянам, які досягли 18-річного віку і мають довідку медичного закладу встановленої форми про те, що власник цього документа є психічно нормальним і за станом здоров'я може володіти указаним засобом самооборони. Дозвіл оформлюється за місцем проживання строком на 1-3 роки. Після закінчення цього терміну зброю необхідно перереєструвати. Запам'ятайте, забороняється передавати пістолет і патрони до нього іншим особам без відповідного дозволу. При втраті або викраденні газової зброї необхідно терміново сповістити про це в правоохоронні органи.

Засобом самозахисту  може стати і пневматична зброя. Наприклад, з відстані 10м куля пневматичного  пістолета здатна ввійти в м'які  тканини людини на 2 мм, чого буває  достатньо для того, щоб зупинити злочинця. На придбання пневматичної зброї не потрібно дозволу. Але з січня 1995 р. придбання і використання пневматики обмежене — щоб купити зброю, яка має калібр більше 4,5 мм і швидкість польоту кулі понад 100 м/с, необхідно взяти дозвіл в органах внутрішніх справ. Цей засіб самооборони також має як недоліки, так і переваги. Наприклад, на траєкторію польоту металевої кульки не впливає зустрічний вітер (на відміну від газових пістолетів, при пострілі з яких ціль накривається газовою хмарою). Однак ця зброя досить громіздка і головне — не існує законодавчих актів, які регламентують її застосування як засобу самозахисту.

Досить ефективним засобом  самозахисту є автономні сигнальні  пристрої, їх застосування дуже просте: висмикнеш дротик — брелок для ключів, сумка чи дипломат починають видавати такі гучні й пронизливі звуки, що будь-який зловмисник побоїться мати справу з вами далі, не привертаючи до себе загальної уваги. Такий сигнальний пристрій розрахований на 1 чи 2 години безперервного крику й вимкнути, не знаючи секрету, його практично неможливо. Засіб вважається доволі безпечним. Єдине застереження — потужність звукового тиску не повинна перевищувати 80 децибел.

Якщо людина не має  змоги придбати зброю для самозахисту  або не має можливості її застосувати, можна скористатися простими порадами на кожний день щодо особистої безпеки :

• гроші та цінні речі тримайте при собі; портфелі, сумочки  не залишайте без догляду;

• в кафе або барі, перш ніж повісити пальто на вішалку  або спинку крісла, заберіть з нього гроші і документи;

• не відчиняйте дверей незнайомій людині (або тримайте двері  на ланцюжку); пам'ятайте, грабіжники можуть приходити під виглядом сантехніків, службовців газопостачання, електромережі  і навіть робітників міліції; посадові особи зобов'язані самі пред'явити посвідчення;

• якщо Ви маєте при  собі кишенькові гроші, то по можливості, беріть їх стільки, скільки думаєте  витратити; не показуйте відкрито, що у Вас з собою багато грошей;

• гаманець з грошима  ніколи не слід класти в зовнішню кишеню пальто, піджака чи сумки, особливо в переповнену харчами сумку;

• нападаючи на жінок, злочинці часто намагаються вирвати  з їхніх рук сумочку, тому безпечніше носити сумку на ремені через плече, притискуючи її до себе;

• ніколи не носіть разом гроші і документи;

• повертаючись додому пізно  ввечері, намагайтесь йти по освітленій та жвавій вулиці, уникаючи темних провулків  та парків, хоча це й забере більше часу; у вечірній час треба бути напоготові на вулиці, в транспорті, в підїзді  будинку, у ліфті;

• уникайте ситуацій, які  загрожують насильством (суперечка  з тими), краще виглядати боягузом в очах злодіїв, ніж, бути побитим  до смерті;

• уникайте повертатись  додому вночі на самоті; ніколи не сідайте  в машину до незнайомих людей;

• якщо на Вас напали, кричіть якомога голосніше або розбийте скло найближчого помешкання чи магазина; чи спробуйте поговорити з нападником і зверніться до його почуттів.

Найсуворіші покарання, передбачені Карним кодексом, встановлюються за вбивство та зґвалтування. Статеві злочини через серйозність фізичних та психологічних наслідків для жертв належать до особливо важких посягань. Кримінальні дані свідчать, що цей злочин (зґвалтування) має тенденцію до зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського розголосу, а також не хочуть переживати неприємну процедуру слідства та суду. За результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6-8 злочинів, які залишаються без покарання. Тому злочинці і коять нові й нові напади.

 

Список використаної літератури

 

1. Аналітична довідка про стан злочинності в Україні за 1999 рік. – К., 2004.
2. Василевич В.В. Боротьба з озброєними формами організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування / Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. – К., 1998.
3. Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. – К.: Генеза, 1998.
4. Зелінський А.Ф. Кримінальна психологія. – К., 1999.
5. Кримінологія. Особлива частина: Навч. посібник / За ред. І.М. Даньшина. – Х.: Право, 1999
6. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. Кримінологічно-правове дослідження. – К.: Юрінком Інтер, 2000.