Життя і діяльність О. Конта

 [7, с. 44]

      Конт чіико не розрізняє об’єкт і предмет соціології, найбільш часто плутає ці атрибути науки. У різних місцях «Курс позитивної філософії» він пише, що соціологія покликана вивчати загальні закони:

      А) суспільства як цілісності, як особливого соціального організму;

      Б) людства ( його минуле, сьогодення і майбутнє);

      В) людства, що розуміється як органічна єдність усіх поколінь людей

      Г) сучасного людства як системи сучасних країн, народів і держав;

      Д) об’єктування результатів людської діяльності;

      Ж) процесів удосконалення розуму і психіки людей;

      З) поведінки людей,

      І) розвитку ідей і думок людей;

      К) утворення сімей, держави й інших соціальних інститутів.

            Інакше кажучи, соціологія розуміється Контом як універсальна теоретична наука, що поєднує всі знання про суспільство на рівні встановлення загальних законів, функціонування і зміни людства взагалі, а також конкретних суспільних устроїв і організації. [9, с. 27] 

4. Соціальна статика та соціальна динаміка

      Соціологію О. Конт поділяв на дві частини:

• соціальна статика (вивчає умови існування і закони функіонування        соціальних систем);
• соціальна динаміка (досліджує закони розвитку та зміни суспілства).

      Cоціальна статика за Контом – це щось на зразок анатомії суспільства, теорія суспільного порядку, найкращої організації суспільства, досягнення соціальної гармонії (консенсусу). Анатомічно розтинаючи суспільство на окремі соціальні структурні елементи, інститути, О. Конт особливо виділяє родину, державу і релігію як те, що відіграє найважливішу роль у забезпеченні органічної єдності суспільства. Він вважає, що саме родина, а не індивід, складає ту найпростішу одиницю, з яких складається суспільство.

      Держава, за Контом – це охоронець суспільного порядку, що стоїть на варті соціальної солідарності й бореться проти тенденцій докорінної розбіжності ідей, почуттів та інтересів у суспільстві. Тому дотримання суспільного порядку, підпорядкування державі і її настановам, вважає Конт,  - це священний обов’язок будь-якого члена суспільства. [7, с. 44-45]

      Поряд із сім’єю та державою як політичною організацією для забезпечення порядку й консенсусу з використанням примусу найбільше значення в суспільстві має релігія. Завдяки єдності чуттів і мові релігія здатна найефективніше забезпечувати консолідацію суспільства, і тому кожен уряд зацікавлений у ній як у додатковому засобі для підтримки власних наказів і розпоряджень. [3, с. 151]

      Соціальна динаміка – відіграє в системі Конта роль позитивної теорії суспільного прогресу. Не заперечуючи визначену роль у цьому й інших факторах, які Конт іменував вторинними ( наприклад, клімат, раса, приріст населення, поділ праці), безумовний пріоритет він віддавав первинним – духовним, розумовим. Тому характер суспільства на кожному історичному етапі і напрямок його розвитку визначаються в Конта „станом людських розумів” [7, с. 45] 

      5. Закон «трьох стадій»

      Закон «трьох стадій» Конт покладає в основу соціальної динаміки і за його допомогою характеризує основні етапи прогрессу людського розуму: теологічну, метафізичну та позитивну стадії.

      Теолгічна (або фіктивна) стадія розпочинається з найдавніших часів існування людства і триває до 1300 р. В ній Конт виділяє три періоди: період фетишизму ( обожнювання людиною явищ і предметів природи), період політеїзму, коли життям і чудесними властивостями надприродного наділялися «фіктивні істоти»  і панувала епоха «поетичного світогляду», період монотеїзму ( віра в єдиного бога з появою християнства і домінуючою ролю релігії одного бога в політиці, моралі, способі життя, звичаях, пізнанні тощо). В онснові сприйняття і розуміння світу ця стадія базується на релігійних уявленнях, пов’язаних з вірою в існування богів, духів та інших фантастичних сил. Це – часи авторитету в науці і монарха – в суспільстві і в системі політичних відносин.

      Метафізична стадія охоплює період з 1300 до 1800 р. Вона характеризується руйнацією старих вірувань і уявлень про природу та суспільство і є перехідною. Надприродні фактори витісняються пошуками сутності та першопричин. Місце бога займає природа. Зростає частка розсудкового мислення і зменшується частка емоційного сприйняття – почуття. Збільшуються елементи критицизму, що готує передумови для переходу до вищої стадії найкового світосприйняття. В економіці започатковуються елементи розвитку промислового виробництва,  в політиці виникають все частіші випадки боротьби проти влади монархів і спроби замінити її владою народу.

      Позитивна стадія пов’язана з виникненням наукового менталітету, науковим розумінням природи та суспільства внаслідок утворення позитивної науки і теорії. На позитивній стадії зникають суперечності між теорією та практикою, а пізнання закономірностей розвитку минулого і сьогодення створює можливості для передбачення тенденцій розвитку майбутнього.

 [7, с.153-154]

      Концепція О. Конта завершує велику традицію французької просвітницької філософії історії, зародження якої пов’язане з Ш.-Л. Монтеск’є, а розвиток з іменами таких мислителів, як Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, А.-Р. Тюрго, Ж.-А. Кондорсе та їхній ідейний продовжувач К.-А. Сен-Сімон. Подальший розвиток французької суспільної думки не пропонує нам глобальних філософсько-історичних побудов, зосереджуючись переважно на політологічних, як А. Де Токвіль, та соціологічних, як Е. Дюркгейм, проблемах. Власне кажуч, від філософії історії до соціології як „позитивної” науки переходить вже О. Конт. Його концепція розвитку людства виглядає порівняно з його попердниками у Франції надто схематичною. Але в ній є принаймі два моменти, які рішуче вплинули на франко-англо-американську суспільну думку XIX-XX ст. Маються на увазі, по-перше, теза про те, що настав час панування в духовній сфері позитивних наук, і, по-друге, що у виробничо-соціальній сфері цьому відповідає „індустріальне суспільство”, початок доби якого (з 1800 р.) фундатор позитивізму палко вітає. [5, с. 48-49 ]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Висновок 

      Основний зміст соціологічних поглядів О. Конта можна звести до наступного:

• при вивченні соціального життя слід не покладатися на здогадки, а опиратися на спостереження, порівняльні методи;
• вивчення соціальних явищ не можу бути абсолютним, а завжди є відносним, в залежності від нашої організації і нашого становища в соціальній сфері;
• наука соціологія повинна давати відповідь не лише на питання як відбувається явище, вміти передбачати і розв’язати проблеми, що виникають;
• все існує лише в тій мірі, в якій це буде доведено наукою; це можливо лише у тому випадку, якщо будуть вивчатися реальні факти суспільного життя;
• існує взаємозв’язок соціальних елементів, частин і підрозділів суспільства (людей, груп, спільнот та ін.)

      Отже О. Конт став засновником не лише нової науки, але й справжнього соціологічного підходу до аналізу соціальних явищ  і процесів. З появою праць О. Конта соціальна теорія набуває інституціонального статусу, одержує права громадянства в науковому світі. [6, с.26-27]

      О. Конт не був новатором у науці в революційному значенні. Він – «науковий реформатор», сумлінний систематик. Вчений узагальнив різноманітні ідеї свого часу і здійснив першу спробу створення системи соціології, поставивши завдання створити нову науку про суспільство, ввівши термін «соціологія», який був каталізатором для пошуків нових методів для науки. І йому це вдалося. [8, с.209] 

Список використаної літератури

      1. Дворецька Г. В. Соціологія: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 338 с.

      2. Енциклопедичний словарь Брокгауза и Ефрона.

      3. Захарченко М. В., Погорілий В.І. Історія соціології (від античності до початку ХХ ст..). – К.: Либідь, 1993. – 336 с.

      4. Н. Черниш. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. Випуск 1. Львів: Кальварія, 1996. – 64 с.

      5. Павленко Ю. Історія світової цивілізації. Навч. посібник. – К.: «Либідь», 1996. – 360 с.

      6. Піча В. М. Соціологія: загальний курс. Навч. посіб. для студентів ВНЗ України. – К.: «Каравела», 2000. – 248 с.

      7. Примуш М. В. Загальна соціологія: Навч. посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 592 с.

      8. Сірий Є. В. Соціологія: загальна теорія/ Навч. посіб. – К.: Атака, 2004. – 480 с., іл..

      9. Юрій М. Ф. Соціологія: Підручник. – К.: Кондор, 2007. – 288с.