Закони та категорії соціології

      3.Категорії соціології

      Поняття «категорія» виражає універсальні особливості дійсності, загальні закономірності розвитку матеріальних, природних і духовних явищ. Як родове поняття, воно означає розряд, групу предметів, явищ тощо.

      Категорії та поняття в соціології відображають передусім особливості об'єктивної реальності, виокремленої практикою людей, яка стала об'єктом даної науки. У категоріях соціології втілюються якісна конкретність і цілісність, суттєві риси і характеристики, вузлові моменти, стан зрілості, а також можливості розвитку та вдосконалення досліджуваного об'єкта.

      Розрізняють дві основні групи категорій соціології:

      1. Категорії, що пояснюють статику  суспільства, його структуру з виокремленням її основних підсистем та елементів. Серед них такі категорії, як «соціальна спільність», «соціалізація», «особистість», «соціальна група», «соціальна верства», «соціальна стратифікація», «соціальний контроль», «соціальна поведінка» та ін.

      2. Категорії, що характеризують  динаміку суспільства, його основні зміни — причини, характер, етапи тощо. Ці категорії вказують, як змінюється соціальний об'єкт, якими є особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як «соціальний розвиток», «соціальний протест», «соціальна трансформація», «соціальний рух», «соціальна мобільність» та ін.

      Більш поширеним є підхід, за яким виділяють  три групи категорій:

      1. Загальнонаукові категорії у  соціологічному заломленні («суспільство», «соціальна система», «соціальний розвиток » тощо).

      2. Безпосередні соціологічні категорії  («соціальний статус», «стратифікаціяо,  «соціальний інститут», «соціальна мобільність» тощо).

      3. Категорії дисциплін, суміжних  із соціологією («особистість»,  «сім'я», «соціологія політики»,  «економічна соціологія» тощо).

      Однією  з особливих і найуживаніших  у соціології є категорія «соціальне».

      Соціальне (лат. socialis — товариський, громадський) — сукупність певних рис та особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотами у процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, явищ і процесів суспільного життя.

      Будь-яка  система суспільних відносин (економічна, політична тощо) характеризується стосунками між людьми, а також відносинами  особи та суспільства. Тому кожна  з цих систем завжди має свій чітко  визначений аспект.

      Специфіку соціального характеризують такі основні риси:

      — загальна якість, притаманна різним групам індивідів, яка є результатом інтеграції груп індивідів, соціальних верств, спільнот із суспільними відносинами;

      — вираження спричиненого суспільними  відносинами (економічними, політичними та ін.) певного стану індивідів;

      — з'ясування стосунків різних індивідів  і груп між собою, ставлення до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя;

      — соціальне є наслідком спільної діяльності різних індивідів, який виявляється  в їх спілкуванні та взаємодії.

      Соціальне явище чи процес виникають тоді, коли поведінка індивіда зумовлюється поведінкою іншого індивіда або групи (спільноти), незалежно від їх фізичної присутності. Саме в процесі взаємодії індивіди, спільноти впливають один на одного, сприяють інтегруванню певних рис суспільних відносин.

      Категорія «соціальне» тісно взаємодіє  з категорією «соціальні відносини».

      Соціальні відносини — самостійний, специфічний  вид суспільних відносин, які виражають діяльність соціальних суб'єктів, зумовлену їх неоднаковим становищем у суспільстві та роллю в суспільному житті.

      Поняття «соціальні відносини» і «суспільні відносини» часто ототожнюють. Але це правомірно лише тоді, коли соціальні відносини розглядають у широкому значенні, протиставляючи їх природним. Труднощі у вивченні соціальних відносин зумовлені тим, що вони не є статичними, закоренілими формами соціальної взаємодії, завжди взаємозв'язані з іншими видами відносин, які взаємоінтегруються, виявляються через них.

      Соціальні відносини органічно пов'язані з усіма іншими видами суспільних відносин, формами і способами соціальної діяльності людей, спільнот, соціальними інтересами, соціальними потребами, соціальною справедливістю або несправедливістю, соціальною рівністю чи нерівністю, соціальною однорідністю або неоднорідністю, соціальною активністю чи пасивністю тощо.

      Багатоманітність  соціальних відносин є своєрідним відображенням суспільного життя, наслідком впливу на них конкретної суспільної діяльності, що надає їм специфічних відтінків. Розвиток соціальних відносин у кожній конкретній сфері породжує відповідні суперечності, вирішення яких і становить сутність процесу соціального розвитку.

      Вивчення  соціальних відносин повинно здійснюватись у контексті всього способу життя. Це дає змогу побачити, з одного боку, взаємозв'язок суспільних змін, породжених змінами змісту, форм і умов життєдіяльності соціальних спільнот, а з іншого — визначити, як вони впливають на спільноти, соціальний склад людей, їх поведінку та діяльність.

      Як  і будь-яка інша наука, соціологія розробляє і такі поняття, які  відображають сутність науки, її функціонування та розвиток. Це категорії теоретичної  соціології, метасоціології, поняття  методологічного значення. 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

        З вище розглянутого можна зробити висновки, що соціологія — це вивчення соціального життя, груп людей та суспільства. Соціологія (від лат. societas – суспільство плюс логос – слово вчення) вивчає суспільство в цілому, соціальне (суспільне) життя людей, їх спілкування, взаємодію.

     Предмет і об'єкт соціології, як і будь-якої науки, не тотожні, оскільки об'єктом науки є все, на що спрямоване відповідне дослідження, а предметом — окремі аспекти, властивості, відносини, які становлять об'єкт конкретного дослідження. Один і той самий об'єкт може вивчатися різними науками, предмет — завжди чітко окреслює сферу й мету дослідження.

     Сучасне тлумачення предмета соціології повинно  враховувати особливості даного етапу соціологічного пізнання, передусім те, що соціологія є специфічним науковим знанням про суспільство, яке відрізняється від інших суспільних наук і має свій самостійний предмет.

     Соціологія  — наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, соціальних спільнот, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

     Як  наука про соціальні спільноти, соціологія досліджує масові соціальні  процеси і поведінку, стани і  форми соціальної взаємодії та соціальних взаємозв’язків людей, що утворюють  соціальні спільноти. Вона вивчає як індивідуально-неповторні особистості, так і соціальні типи. Соціологія розглядає особистість не крізь призму індивідуально-неповторних властивостей та якостей (це предмет психології), а з позицій соціально-типових рис як суб’єкта розвитку суспільства. Для неї особистість — не тільки частинка малої контактної групи, а й типовий представник певної великої соціальної спільноти, носій властивих їй норм, традицій, цінностей, поглядів і відносин, оскільки вона керується у своїй поведінці передусім набутими та встановленими нормами, а її відносини формуються згідно з соціальними цінностями, правилами, законами.  

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вербець Владислав В. Соціологія: теоретичні та методичні аспекти: Навч.-метод. посіб. / Рівненський держ. гуманітарний ун-т. — Рівне : РДГУ, 2005. — 202с.

2. Герасимчук Андрій Андрійович, Шиян Оксана Миколаївна. Соціологія: Курс лекцій / Європейський ун-т. — К. : Видавництво Європейського університету, 2001. — 88с.

3. Городяненко Віктор Георгійович, Гілюн О. В., Демічева А. В., Легеза С. В., Липовська Н. А. Соціологія: Підруч. / Віктор Георгійович Городяненко (ред.). — 2. вид., перероб., доп. — К. : Видавничий центр "Академія", 2002. — 559с.

4. Дворецька Галина Власівна. Соціологія: Навч. посібник / Київський національний економічний ун-т. — 2-ге вид., перероб.і доп. — К. : КНЕУ, 2002. — 472с.

5. Додонов Роман Олександрович, Додонова Віра Іванівна. Соціологія: Навч. посібник для курсантів і студ. вищих навч. закл. МВС України / Донецький юридичний ін-т МВС при Донецькому національному ун-ті. — Донецьк, 2005. — 224с.