Влада: насильство та авторитет

Влада: насильство та авторитет 

Існує безліч визначень  такого поняття, як «влада», і кожне  з них акцентує увагу на окремих  її проявах. Різні варіанти розв‘язання  конфліктних ситуацій у житті  суспільства багато у чому залежать від розуміння цього поняття, тому воно має величезне значення. Далі буде розглянуто власне поняття «влади» і його «атрибути» - «насильство» та «авторитет».

Історія визначення влади, джерел влади, різновидів влади  і всього, що  з нею пов‘язане, сягає корінням в історію. Менандр  казав, що «влада надає словам відбиток правди». Платон у «Державі» відвів владі чи не найважливіше місце. Він згадував про те, як, на його думку, має здійснюватись влада у державі, говорив про зв`язок між мистецтвом і владою і доводив, чому лише невелику кількість людей можна можна допускати до влади. Зацікавлені поняттям влади і сучасні соціологи. На її дослідження, що включають як визначення цього поняття, так і подальшу концептуалізацію, сильний вплив справив М. Вебер. Він не обмежував форми прояву влади виключно примусом і насильством, визнаючи роль переконання, впливу, авторитету і т.п. Феномен влади аналізується їм з різних точок зору: психологічної, соціологічної, економічної, політичної, етичної. наприклад, державну владу він диференціював на раціональну(тобто таку, що заснована на вірі у легітимність існуючого ладу), традиційну(таку, що заснована на вірі у святість існуючих традицій) і на харизматичну(тобто таку, що заснована на вірі у надзвичайні якості властителя). Макєєв вважає, що позиція у системі влади визначає позицію у соціальних та економічних структурах, і саме через це вона завжди така бажана.

Ф. Бекон вважає, що «людина, що має владу над іншими, втрачає владу над собою». Це справедливо, тому що людина, у руках якої зосереджена  влада, несес на собі неабиякий тягар відповідальності. Але у наш час це спрацьовує далеко не завжди. Влада часто вимірюється грошима, а це не достатньо вагомий чинник справедливості та керування і він іноді вводить в дію не гідних влади людей. Парсонс, який розглядав зв‘язок грошей та влади, вважав, що влада теж є одним з видів ресурсів. Більш того, деякі соціологи вважають, що авторитет теж є не що інше як один з видів ресурсів, або - основа влади. 

Влада має багато проявів. У різних джерелах можна  знайти такі її визначення: влада як можливість і здатність здійснювати свою волю, впливати на діяльність та поведінку інших людей навіть всупереч опору; влада як можливість нав‘язувати свою волю іншим, мобілізовувати ресурси для досягнення мети; влада як «правляча верхівка» і т.д. Таке різноманіття пояснюється тим, що «акт влади» може бути здійснений над будь-чим - над річчю, людиною, твариною, державою, навіть думкою. Над чим владу отримати неможливо? У політичній збірці «практична російська ідея» сказано, що «не буває влади без можливості покарати того, над ким маєш владу».Поль Валері вважав, що «Влада без зловживання втрачає свою чарівність».Пьєр Буаст притримувався тої ж думки: «Історія дуже мало знає таких самовладних вождів народів, які були б благодійниками». Історія розвитку будь-якої держави рясніє доведеннями того, що той, хто тримає владу у своїх руках, раніше чи пізніше скористається нею не для блага підвладних йому. Яку роль відіграє для влади авторитет? Спробуємо це визначити.

Можна сказати, що «джерелом  підкорення є певні характеристики суб‘єкта або його статус, котрі роблять об‘єкт зобов‘язаним прийняти команду суб‘єкта незалежно від її змісту». Авторитет закладено власне у тому, хто здійснює акт влади, і має значення лише його наявність або відсутність.

 За Смелзером, авторитет більш обмежений, ніж влада. За Вебером, авторитет є «ймовірністю того, що наказ зустріне покору у певної групи людей». За Макєєвим, авторитет стверджується ззовні. Це важливо, оскільки тільки у тому випадку, якщо авторитет створюватиметься залежно від власне дій або поведінки того, кому приписуватиметься, він може бути більш-менш адекватним та об‘єктивним. З іншого боку, авторитет може створюватись штучно або скластись неправильно, як-от від першого враження або від випадкових непідтверджених фактів.

Питання неоднозначності  авторитету досить докладно розглядає  Лінтон. Порівнюючи авторитет з престижем  і статусом, він говорить, що кожний належить до обмеженої, але все ж  досить великої кількості спільнот, і кожна з позицій, яку індивід  займає протягом одного лише дня, може вважатись статусом; роль можна розглядати як динамічний аспект статусу. З цим пов‘язана і динаміка авторитету.

Щодо насильства, воно може комбінуватись з авторитетом  у різних пропорціях, і це породжує різного ступеню силу, і, відповідно, владу. Насильство як засіб підкорення може сприяти становленню виключно авторитарної влади. Мені здається, що авторитет і насильство можна вважати взаємовиключними поняттями, адже, за Конфуцієм, «якщо ти правий, то виконають і без примусу, якщо ж ні, хоч і накажи - не підкоряться». Звичайно, з цим можна певною мірою погодитись. Але саме використання насильства робить можливим інший перебіг подій, тому що існує безлич соціальних факторів, які у поєднанні з ним можуть спонукати людину до противних їй дій.

Гоббс казав, що «основна ознака держави полягає у монополії  на насильство», тобто держава та влада тісно пов‘язані з насильством. Насильство завжди застосовується при  захопленні влади і є також  найдієвішим засобом утримання  її. Чому влада не може обійтись без насильства? Можливо тому, що у більшості випадків їй не підкорюються добровільно.

Взаємозв‘язок між  владою та насильством і владою та авторитетом простежується досить чітко, але грань між насильством  та авторитетом розмита і нечітка. недарма поняття «авторитет» останнім часом набуло нового сенсу: так тепер називають людину(найчастіше з кримінальним минулим), що здійснює свою владу виключно шляхом насильства. Задля відсутності ідеалістичних думок можна вважати, що влада, авторитет і насильство тісно пов‘язані між собою. Але мені здається, що зароблення авторитету можливе не лише шляхом насильства, і саме такий шлях сприятиме становленню найстабільнішої влади.  
 

Макєєв Соціологія 1999 Київ видавництво «Українська  енциклопедія»

Нейл Смелзер  Социология іздательство Фенікс Москва 1994

С.С.Фролов Учебник  «Социология» Москва издательство «Наука» 1994

Энтони Гидденс  Социология курс лекций

Волков,Мостовая Социология издательство Москва 1998

Платон «Государство»

Ю.Мухин  «Практичная русская идея» политический сборник

Волков  Ю.Г. Социология: Учебник. 3-е изд.-М.: Гардарики, 2007