Відносини в сім’ї. Вплив батьківського виховання на становлення особи вищої школи як особистості в суспільстві

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Київський  національний економічний  університет

імені Вадима Гетьмана»

Кафедра політології та соціології

 
 
 
 
 
 
 
 

Соціологічне  дослідження 

на  тему:

«Відносини в сім’ї. Вплив батьківського виховання на становлення особи вищої школи як особистості в суспільстві»

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Виконала 

Студентка І курсу ФЕФ

Субботина О.В.

     Викладач:

     Дворецька Галина

     Власівна

 
 
 

Київ-2010

Зміст

І. Методологічний розділ…………………………………………3

     1. Проблема.

     2. Мета, завдання.

     3. Робочі гіпотези.

      4. Логічний аналіз понять

ІІ. Методичний…………………………………………………….5

     1. Способи збору інформації

      2. Формування генеральної і вибіркової сукупності.

      3. Розробка інструментарій.

ІІІ. Висновки……………………………………………………….7

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

І. Методологічний розділ

 

     1. Проблема:

     Проблема  відносин в сімї досить актуальна  в наш час. Саме відносини в  сімї є основою відносин в суспільстві. Вони включають в себе відносини  між батьками та дітьми, виховання  дітей, а виховання є основою  формування особистості. Тож проблемою  є виховний процес, що полягає у підготовці дитини-підлітка до самостійного життя, до життя в суспільстві.

     2. Мета: зібрати інформацію про досліджувану проблему.

     Завдання:

1. дослідити: в якій мірі батьківське виховання впливає на молодь;
2. дослідити: які відносини між батьками та дітьми в сімях;
3. за допомогою опитування та спостережень зробити висновки та проаналізувати конкретну ситуацію;
4. якого характеру відносини в сімї;
5. дослідити: як молодь ставиться до своїх батьків;
6. дізнатися: в якій мірі рішення  молоді залежить від батьків.

3. Робочі гіпотези:

1. батьківське виховання основа формування особистості в суспільстві (1);
2. відносини в сімї – основа відносин в суспільстві(1);
3. відносини в сімї мають належний характер, батьки виховують молодь, як високорозвинених, культурноосвідчених, хороших людей(4);
4. молодь свищої школи поважає своїх батьків, повністю задоволена відносинами з батьками(5);
5. молодь завжди прислухаються до думки батьків(4);
6. важливо,  що вихованням дітей займаються обоє батьків(6).

4. Логічний аналіз  понять:

Сутність  основного та розкриття сутності основного, розбиття на операції:

      Сім'я  — це одна з найважливіших форм організації життя людей, яка  має фундаментальне значення як для  індивіда, особистості, так і для  суспільства. Сім'я — це така спільність людей, яка спирається на шлюбний союз, на родинні зв'язки, на різноманітні відносини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, між самими дітьми, між іншими членами сім'ї, які живуть разом і спільно ведуть господарство.

      Сімя- це місце, де з раннього дитинства вчать спілкуватися з іншими людьми, вчать розуміти оточуюче дитину суспільство і її місце в ньому.

     Виховання — це процес формування цілісного сприйняття світу і правильного розуміння дійсності; здатність до творчого самовиявлення, що притаманна людині.

      Виховання особистості має бути спрямованим на: розвиток патріотизму, національної самосвідомості, політичної культури, дбайливого ставлення до природи, моральності, культури поведінки особистості.

      Особи́стість  — соціально зумовлена система  психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

     Формування  особистості — процес соціального  розвитку людини, становлення її як суб’єкта діяльності, члена суспільства, громадянина.

     Формування  особистості молодої людини здійснюється сьогодні під впливом декількох відносно автономних соціальних факторів, найважливішими з який є: сім'я (родина).

     Мо́лодь — соціально-демографічна група, відокремлена на основі сукупності вікових характеристик  і особливостей соціального стану.

     Культу́ра (лат. colere — "населяти", "вирощувати", "сприяти", "успадковувати") — сукупність матеріальних і духовних, нематеріальних цінностей, створених  людством протягом його історії.

      Моральні  принципи людини - це можна зазначити, як основні правила поведінки, а відтак і будівництва життя людини. Формуються вони під дією багатьох факторів, таких як виховання, матеріальна забезпеченість батьків, кола спілкування та інтересів тощо.

      Самосвідомість  – це особлива форма свідомості. Вона відображає рівень розвитку свідомості та її спрямованість. Якщо свідомість орієнтована на весь об'єктивний світ, то самосвідомість на частину, найважливішу для людини - внутрішній світ. За допомогою самосвідомості особистість пізнає свою сутність, а саме властивості свого характеру, пізнавальну, емоційно-вольову сферу, потреби, ціннісні орієнтації тощо. В процесі самосвідомості людина виступає одночасно як суб'єкт і як об'єкт пізнання.

      Відбувається  цей процес завдяки засвоєнню гуманітарних дисциплін, виховному впливу сім’ї, школи, суспільства, взаємодії з мистецькими явищами, здатності людини пристосовуватися до зовнішнього оточення, участі у громадському житті, свідомій її підготовці до самостійного дорослого життя.

 

      

 

ІІ. Методичний розділ

 

      1. Способи збору інформації:

- анкетування;

- спостереження;

- частково  соціометрія.

      2. Формування генеральної і вибіркової  сукупності:

Генеральна: сукупність обєктів, яких стосується досліджувана проблема складає 450 осіб: студенти І курсу вищої школи.

Вибіркова : сукупність обєктів, яка підлягає безпосередньому вивченню складає 30 осіб : студенти І курсу вищої  школи, вік:16-18років, стать(15осіб жіночої, 15осіб чоловічої).

3. Розробка  інструментарій:

- анкета ( аналіз варіантів відповідей: Таблиця №2)

- аналіз  відповідей закритих запитань (8,9) : рангова шкала, метрична, індекс:

 

Таблиця №1

 
 

     Результати  мають додатній відсоток. Отже можна  зробити висновок, що значна частина  студентів задоволені своїми відносинами з батьками та завжди прислухаються до думки батьків.

 
 
 
 
 
 

 

 

Таблиця№2