Сутність

      0тже,  традиційне аграрне суспільство - це суспільство з малорухомими соціальними структурами, з таким способом соціокультурної регуляції, який базується на традиції.

      На  зміну традиційному аграрному суспільству приходить індустріальне, а через деякий час – постіндустріальне суспільство. Вони належать до складних типів суспільств.

      1.4 Складні типи суспільства

      Індустріалізм як спосіб виробництва з'явився в Англії приблизно 250 років тому і відтоді поширився на всі країни світу, абсорбуючи та руйнуючи всі інші типи суспільств.

      Індустріалізм ґрунтується на використанні наукових знань у виробничих технологіях. Він стимулює використання нових джерел енергії, дозволяє машинам використовувати ту роботу, яку до того було покладено на людей і тварин. Це високо ефективна стратегія виживання, яка дає змогу невеликій частині населення годувати більшість. Оскільки винаходи та відкриття ґрунтуються одне на одному, рівень впровадження технологічних новацій у процес виробництва швидко зростає. Нові технології: парова машина, двигун внутрішнього згоряння, атомна енергія — стимулюють зміни в економіці та інших інститутах.

      На  відміну від інших суспільств, індустріальне суспільство знаходиться у стані швидких соціальних змін. Як правило, індустріальні суспільства є достатньо великими. Вони високоурбанізовані, в усіх розвинутих індустріальних суспільствах населення живе або в містах, або навколо них, де зосереджено більшість робочих місць. Суспільний розподіл стає набагато складнішим, комплексним, створюються спеціалізовані типи робіт. Більшість статусів є набутими, а не приписними: індивід може народитися в сім'ї багатія чи бідняка, активно діючи, він може досягти високого статусу чи, навпаки — скотитися вниз по соціальній драбині. Сім'я втрачає багато своїх звичних функцій. Вона перестає бути ланкою виробництва і більше не несе відповідальності за освіту молоді. Родинні зв'язки стають слабшими. Індивід живе, у своїй нуклеарній сім'ї, окремо від родичів. Послаблюється плив релігії як соціального інституту. Життєвий досвід індивіда стає більш різноманітнішим, а тому люди починають притримуватись різноманітних, іноді конкуруючих цінностей та вірувань.

      Тому  традиційна релігія втрачає своє значення як унікальне джерело морального авторитету. Самостійним важливим інститутом стає освіта. Індустріальне суспільство потребує масової грамотності, освіта стає швидше обов'язковим елементом функціонування суспільства, ніж показником елітарності тої чи іншої соціальної групи. На ранніх стадіях індустріалізму є глибока прірва в прибутках багатих та бідних Але загальна тенденція індустріальних суспільств полягає в поступовому зниженні Haпруження соціальної нерівності. Спадкові монархії поступаються місцем більш демократій ним політичним інститутам.

      Хоча  готовність до збройного конфлікту  сягає якісно нового рівня, реальні воєнні конфлікти виникають, як правило, рідше. Соціологи з'ясували, що до індустріальні європейські суспільства впродовж декількох століть знаходилися в стані воєнного конфлікту в середньому і два роки. Натомість більшість індустріальних суспільств сучасної Європи втягувалися енні конфлікти тільки два рази за сто років. Війна може виявитися руйнівною для У розвинутих індустріальних суспільств. У ядерному військовому конфлікті людство може не вижити.

      В індустріальному суспільстві збільшується кількість вторинних груп -корпорації, політичні партії, державна бюрократія і т.д. Більшість процесів відбуваються в головному у вторинних групах, а не в первинних. Відповідно, значна частина соціальних взаємодій є анонімною і не персоніфікованою.

      Різноманітні життєві стилі та цінності створюють більш гетерогенну культуру, ніж в доіндустріальних суспільствах. Загальні ж риси індустріальних суспільств подібні. Частково через вплив глобальних масових комунікацій, частково тому, що індустріалізація ставить одні й ті ж вимоги перед соціальною структурою та культурою у будь-якій країні.

      Індустріальне суспільство швидко стає домінуючим на планеті. Його тріумф пов'язаний із безпрецедентною ефективністю експлуатації навколишнього середовища, і з перенаселенням, нестачею джерел енергії та інших обмежених ресурсів, проблемами з руйнування традиційних цінностей, масовою анонімністю. Виникають проблеми з адаптацією суспільства до швидких змін у існуючій соціальній структурі.

      Різкий  стрибок в ракурсі соціокультурної  еволюції - саме в такий спосіб можливо охарактеризувати перехід від доіндустріальних (традиційних) до сучасних (модерних) індустріальних суспільств. Це яскраво демонструє вищенаведена таблиця.

      У 70 - х роках XX ст., на думку спеціалістів (Д.Белл, З.Бжезинський та ін), на зміну індустріальному суспільству приходить постіндустріальне, правда, не у всіх країнах, а лише в найрозвинутіших. У постіндустріальному суспільстві переважає не промисловість, а інформатика, інформаційно-комп'ютерні технології та сфера обслуговування. Безлюдні роботизовані заводські цехи, гігантські супермаркети, космічні станції - ознаки постіндустріального суспільства, яке ще часто називають інформаційним. Глобальні якісні зміни відбуваються у всьому соціокультурному комплексі.

      Для постіндустріального (інформаційного або технотронного) суспільства характерно: Ф висунення на перший план (після сільського господарства і промисловості) теоретичної сфери економічної діяльності - сфери послуг; індивідуалізація виробництва і споживання, визначення провідної ролі науки, знань, отримання і розповсюдження інформації, а також університетів, науковців, менеджерів; комп'ютеризація і відкритість суспільства, безперервна освіта і різке зростання творчого начала в праці, професіоналізму, відповідальності. Різницю стартових умов соціального просування визначають вже не расові, статеві або вікові змінності, а освіта, досвід, майстерність, талант людини.

      Існують й інші підходи до типологізації  суспільств. Зокрема в середині XIX ст. К. Маркс запропонував власну типологію суспільств. Він твердив, що суспільства, які різняться мовою, культурою, звичаями, політичним устроєм, способом і рівнем життя людей, але об'єднані двома вирішальними ознаками - способом виробництва і формою власності, становлять одну суспільно-економічну формацію. Відстала Ефіопія і США - сусіди по формації, оскільки ґрунтуються на капіталістичному типі виробництва. За К. Марксом, людство послідовно пройшло чотири формації : ♦ первіснообщинну, ♦ рабовласницьку, ♦феодальну, ♦ капіталістичну, а п'ятою може бути комуністична.

      У 60-х роках XX ст. У.Ростоу виділив такі типи суспільства: ● традиційне {аграрне), ● перехідне, ● промислове, ● зріле (індустріальне), ● масового споживання. До речі, погляди У.Ростоу - одне із джерел теорії індустріального суспільства.

      Залежно від своїх уподобань, мети і завдань  дослідження соціологи використовують всі наявні типології суспільства.

      2. Розвиток суспільств

      Сучасне суспільство надзвичайно динамічне. Зміни пронизують всі підсистеми і сфери суспільства, всі його рівні, вони є передумовою соціального розвитку. Хоча жодне суспільство не може обійтися без змін, навіть таке, яке свідомо намагається це зробити, тим не менше окремі суспільства чинять більший опір змінам, ніж інші.

      За  останні 200 років США перетворилися  з переважно аграрного суспільства на високо урбанізоване й індустріальне. За той же проміжок часу суспільство пігмеїв бамбуті у Центральній Африці майже не змінилося. Чому? Чому в найбільш важких для життя частинах планети ми зустрічаємо руїни великих цивілізацій? Що спричинило їх розквіт, а потім колапс? Чому в Індії цивілізація зародилася раніше, ніж у Європі? Чому індустріалізм виникає раніше в Європі, а не в Індії? Чи всі суспільства прямують до подібних соціальних форм та спільної долі - постіндустріального способу життя, чи вони будуть різними за формами у майбутньому, так як і в минулому?

      Критерії за все треба уяснити, в якому сенсі в соціології вживається термін соціальні зміни», який соціологічний зміст цього терміну. Для цього варта би робити два уточнення.

      По-перше, поняття «соціальні зміни» потрібно відрізняти від поняття «соціальний розвиток». Поняття «соціальний розвиток» характеризує лише певний вид соціальних змін, . мають спрямованість на покращення, ускладнення, вдосконалення і т.п. Однак існує багато інших соціальних змін, які неможливо визнати змінами спрямованими на покращення б вдосконалення, наприклад, виникнення, становлення, зникнення, у спадок, перехідний період, перехідний стан і т.п. Це просто зміни, що не несуть в собі ні позитивного, ні негативного змісту, вони не спрямовані ні в сторону прогресу, ні в сторону регресу. Виходячи з цих міркувань, в соціології віддають перевагу терміну «соціальні зміни», який не має оціночного компоненту, охоплює широке коло різноманітних змін безвідносно до їх чіткої спрямованості. Це поняття фіксує сам факт соціальних змін.

      По-друге, соціальні зміни не варта розуміти як взагалі будь-які зміни, що відбуваються у суспільстві. Коли розглядаємо соціальні зміни у соціологічному змісті, маємо на увазі не будь-які зміни, що відбуваються у будь-якій сфері — економічній, політичній, технологічній, а лише зміни в тій сфері, яка є предметом соціології. Це зміни соціальних систем, соціальної стратифікації, соціальних спільнот, соціальних процесів, соціальних організацій, їх взаємодій.

      Отже, за допомогою поняття «соціальні зміни» позначаються зміни, що відбуваються впродовж деякого часу у соціальних спільностях, групах, інститутах, організаціях і суспільствах, в їх взаєминах одне з одним, а також з індивідами. Види соціальних змін можна розглядати за критерієм тих. соціальних елементів, які змінюються. За цією ознакою можна виділити чотири типи соціальних змін.

      Структурні  соціальні зміни  - зміни, які торкаються структур різноманітних соціальних утворень. Такими можна назвати змінну структурі сім "і (полігамна, моногамна, багатодітна, розширена, нуклеарна), у структурі будь-якої іншої спільності-малої групи, професійної, територіальної, нації, суспільства в цілому, зміни в структурі влади, у структурі соціокультурних цінностей. До цього егіду змін можна віднести структурні зміни соціальних інститутів (торгівлі, системи освіти, науки, релігії), соціальних організацій тощо.