Проблеми  соціалізації студентів

      Розглянемо  проблему соціалізації студентів ВНЗ. Соціалізація сучасної молоді – процес складний і суперечливий. Особливий, як науковий, так і практичний інтерес  цей процес представляє в межах окремої соціальної організації – певного ВНЗ, який маючи власне специфічне інституціональне середовище впливає на перебіг цього процесу, створюючи свої унікальні умови. Безперечним є те, що інституціональна субкультура авіаційного ВНЗ, специфіка його соціально-психологічного мікроклімату, впливають на процес соціалізації студентства. Пріоритетний вплив на це явище здійснює освітньо - педагогічний процес ВНЗ у всій сукупності власних складових. Велику роль в соціалізації студента має також і практика виховної, участь у самоорганізаційній діяльності студентської спільноти тощо.

В науку термін «соціалізація» прийшов з політекономії, його початковим значенням було «усуспільнення»  землі, засобів виробництва та ін. Автором терміна «соціалізація» стосовно до людини є американський соціолог Ф. Г.Гідінгс, який в 1887 р. у книжці «Теорія соціалізації» вжив його в значенні, близькому до сучасного, — «розвиток соціальної природи або характеру індивіда, підготовка людського матеріалу до соціального життя».

      Соціалізація  студентів ВНЗ проходить під  впливом величезної кількості різноманітних  умов, які так чи інакше відбиваються на розвитку людей. Ці умови прийнято називати факторами. На сьогоднішній день не всі вони навіть виявлені, а з  відомих далеко не всі вивчені. Соціалізація людини, а у нашому випадку студента ВНЗ, здійснюється широким набором засобів, специфічних для того або іншого суспільства, тієї або іншої соціальної верстви, того або іншого віку тих, що соціалізуються.

      Проблемами  соціалізації студентів ВНЗ можуть стати найрізноманітніші фактори і в умови, що інколи здійснюють негативний вплив на людину. Тому об’єктивно з’являються студенти, які можуть стати або стають жертвами негативних умов соціалізації. 

Розрізняють наступні типи жертв негативних умов соціалізації:

      1. Потенційні жертви: діти, підлітки  і молодь з граничними психічними  станами та акцентуацією характеру;  діти мігрантів (міграції типу  місто-місто, місто-село, регіон-регіон, держав-держава); діти, що народилися  в сім’ях з низьким економічним, освітнім та моральним рівнем.

      2. Реальні жертви: інваліди; діти, підлітки  та молодь з психосоматичними  вадами та відхиленнями; сироти  та інші категорії, що утримуються  державою чи державною організацією.

      3. Латентні жертви: це особи які  не змогли в силу тих чи інших причин реалізувати закладені в них задатки.

      Процес  соціалізації має за мету становлення  особистості, яка була б здатна адаптуватися до умов, що постійно змінюються та реалізувати  себе в цих умовах. Вирішальним  в процесі соціалізації студентів є і процес самовиховання. Результатом соціалізації є активне відтворення особистістю набутого соціального досвіду.

      Виходячи  з вищесказаного можна сформулювати такі основні завдання для вирішення  проблем соціалізації студентів  ВНЗ:

      1. Вивчення людей з фізичними, психічними, соціальними чи особистими проблемами (відхиленнями), а також людей, чий соціальний статус створює передумови для формування жертви.

      2. Розробка та впровадження загальних  та спеціальних форм і методів  профілактики формування жертв, а також компенсації чи корекції для вже сформованих жертв.

      3. Визначення можливостей ВНЗ, його  керівництва та окремих студентів  впливати на жертви несприятливих  умов.

      4. З’ясувати, вивчати і (при можливості) послаблювати причини для самовизначення студента - особистості як жертви несприятливих умов соціалізації.

      Отже, існує нагальна потреба оптимізації  діяльності керівництва, професорсько-викладацького  складу ВНЗ на основі науково-обґрунтованих  соціологічних рекомендацій і цілісних теоретичних поглядів та відповідних технологій соціологічного забезпечення в сфері регулювання процесами соціалізації.

Висновки

      1. Реалії трансформаційного періоду  розвитку українського суспільства  справили значний вплив на  систему вищої освіти, яка зазнала  поряд з позитивними змінами й певного негативу, у тому числі послаблення своєї виховної функції. На тлі одночасних змін щодо деяких ментальних цінностей студентства, зниження рівня його соціальної захищеності актуальними виявилися питання поширення у частині студентського середовища поведінкових проявів і звичок, несумісних із виконанням завдань ВНЗ щодо підготовки не лише кваліфікованих спеціалістів у вузькопрофесійному сенсі, а й усебічно розвинутих, фізично й психічно міцних, духовно багатих членів суспільства. Тобто надзвичайно актуалізувалася проблема соціалізації значної частини студентів відповідно до норм і вимог, дотримання яких є неодмінною умовою подальшого розвитку українського соціуму.

      2. Розуміючи цю проблему, держава  докладає зусиль щодо реформування  системи вищої освіти в країні, багато ВНЗ запроваджують власні програми гуманізації навчання, посилення виховної роботи. Але за умов обмеженості ресурсів і традиційних підходів до виховання завдання соціалізації студентів далеко не завжди вирішуються з належною ефективністю.

      3. Одним з найбільш перспективних  шляхів розв’язання проблеми  соціалізації вітчизняного студентства  може бути поширення у загальнодержавному  масштабі напрацьованого протягом  останніх п’яти років досвіду  створення у ВНЗ спеціалізованих  підрозділів – студентських соціальних служб, – які здатні професійно вирішувати відповідні завдання згідно з сучасними досягненнями теорії і практики соціальної роботи.

Література

1. Дікон Б. Глобальна  соціальна політика. Пер. З англ.. – К., 1999. – 346 С.
2. Матвієнко, В.Я. Соціальні технології. К.: Укр. пропілеї, 2001.
3. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. – К., 1995. – 206 С.