Статуси і ролі : відповідність і невідповідність

Очікування  щодо  рольової поведінки називають   рольовими експектацiями .

Рольові експектації  як раз і визначають ту чи iншу  повединку, як  вiдповiдну або невiдповiдну . певному статусу.

Соцiальнi ролi  -  це  один  з поширених об'єктiв соцiологiчнихдослiджень. Завдяки тому, що ролi мають нормативну природу, вони дають можливiсть людинi спочатку,  так би мовити,  "проектувати" свою поведiнку, а потiм її здiйснювати у вiдповiдний спосiб.

Люди запам'ятовують щонайменше шість сторін поведінки:  (1) ХТО робить (2) ЩО, (3) КОЛИ, (4) ДЕ, (5) ЯК і (6) ЯК на це реагують оточуючi. Таким  чином  люди  отримують знання рольових норм та експектацiй.

За допомогою  ролей людей упорядковуємо наш  соцiальний  свiт за  типами або категорiями . людей.  І по різному реагуємо на ті самі  дії людей,  які вони виконують в різних ролях.  Коли дехто виконує роль лікаря і пропонує вам роздягнутися, ви роздягаєтесь. Але коли та сама людина пропонує вам роздягнутися, коли виконує роль хозяїна дома, що дає званий обід, ви, мабуть, будете роздягатися дещо інакше.

Виконання ролi   (role  perfomance)  -   це  реальна  (актуальна)  поведiнка особи, що займає той чи iнший статус.

У життi  завжди  є розбiжнiсть мiж тим,  що люди мають робити у певнiй ролi  і що  вони  дiйсно  роблять.  Завжди  є iндивiдуальнi вiдмiнностi, якi роблять будь-яке виконання ролi унiкальним.

З кожною роллю  пов'язазана щонайменше одна  взаємна роль .  (лiкар - хворий пацiєнт).  Поняття взаємної ролi є важливим, тому що один з чинникiв,  який поєднує людей у групи,  - це  мережi взаємних  ролей .

Ролевi взаємовiдносини  зв'язують нас один з одним, тому що права з одного боку вiдносин є  обов'язками на iншому їх боцi та  навпаки.  У  той  же  час  виконання ролей може вести до  рольової напруги (role strain) .  Вона виникає тоді,  коли в  однiй  ролi є   суперечливi експектацiї.

Наприклад, вiд  бригадира очикується,  що вiн  буде  мати  добрi стосунки з робiтниками  бригади,  але вiд нього очикується також,  що вiн буде вимагати виконання роботи,  що iнодi може викликати незадоволення  робiтникiв.  Чим  краще  бригадир  вiдповiдає одним експектацiям, тим гiрше може відповідати іншим.

Від рольової   напруги  треба  відрізняти  -   рольовий  конфлiкт . Соцiологи кажуть про рольовий конфлiкт,  тоді коли  двi чи бiльше ролей однiєї особи мають суперечливi вимоги.  Класичний приклад - полiцейський, що повинен заарештувати власного сина.  Це експектації  різних . ролей - професійної та родинної.

Але головним чином ролi виконуються без перешкод,  що врештi решт дозволяє передбачати  поведiнку . людей.

Функцiоналiсти . взагалi вважають,  що  основнi ролi   у суспiльствi не суперечать одні одним,  а поєднуються  гармонiйно .   Конфлiкцiонiсти, навпаки,  вважають, що  основнi ролi  у iснуючих суспiльствах  принципово конфлiктнi.

Висновки

Соціальний  статус особистості - це місце в соціальній структурі групи чи суспільства. Соціальний статус віддзеркалює той набір конкретних дій, що їх виконує людина в різних взаємодіях.

Кожна людина має  багато статусів у зв'язку з тим, що вона бере участь у багатьох групах і організаціях (мати, дочка, лікар, кандидат наук, людина похилого віку, член профспілки та ін.). Сукупність усіх статусів, які має людина, називається статусним набором. Серед усієї сукупності статусів людини є головний, котрий визначає стиль і спосіб життя, соціальне оточення, модель поведінки.

Усі соціальні  статуси можна розділити на два  основних типи:

- приписані,  вроджені;

- набуті, досягнуті.

Приписані статуси - це статуси, що їх надає людині група чи суспільство незалежно від її здібностей і зусиль. До них належать стать, раса, національність, членство в королівській сім'ї тощо.

Набуті  статуси - це такі статуси, яких особистість досягає завдяки власним здібностям і зусиллям. Це, зокрема: дружина, професор, банкір, студент тощо. На відміну від приписаних статусів, набуті перебувають під контролем людини та набуває вона їх за власним бажанням.

Розрізняють також  соціальний і особистий статуси.

Соціальний  статус - це місце людини в суспільстві, котре вона посідає як представник великої соціальної групи (професії, статі, віку, верстви, релігії та ін.).

Особистий статус - це місце індивіда в малій соціальній групі. Він залежить від того, як його оцінюють і сприймають члени групи.

Із соціальним статусом тісно пов'язана соціальна  роль, іноді її називають динамічним аспектом статусу.

Соціальна роль - це модель поведінки, очікувана від  того, хто має зазначений соціальний статус. Роль - це дія в межах сукупності прав, привілеїв і обов'язків, які визначено статусом.

Виконання соціальної ролі має відповідати усталеним  у суспільстві нормам та очікуванням. Загалом людина сама обирає свої ролі, але деякі вже задані їй від  народження.

Соціальним  ролям людина навчається в процесі соціалізації.

Рольове навчання має дві мети:

• навчитися  виконувати обов'язки й реалізовувати  права відповідно до ролі;

•  набувати настанов, почуттів і очікувань, які  відповідають певній ролі.

Людина є  носієм різних соціальних ролей, що можуть бути постійними чи ситуативними. Множинність соціальних ролей, що їх виконує індивід, призводить до виникнення рольових конфліктів, які найчастіше є боротьбою мотивів діяльності.

Рольові конфлікти  зводять до двох типів:

• міжособистісні, які виникають тоді, коли не збігаються очікування щодо змісту однієї і тієї ж соціальної ролі. Найчастіше це буває тоді, коли відсутні чітко окреслені правила якихось ролей. Особливо це стосується тих ролей, котрі визначаються традицією, культурою, особливостями тих чи тих груп;

• внутрішньоособистісні - виникають за умов, коли людина виконує багато ролей і вимоги цих ролей зумовлені нормами соціальних груп, отож можуть не збігатися чи суперечити одна одній.

Досвід свідчить, що дуже невелика кількість ролей  вільна від внутрішньої напруги та конфліктів. Якщо конфлікт загострюється, це може призвести до відмови від виконання рольових обов'язків, до внутрішнього стресу.

Люди по-різному  ототожнюють себе зі своїми статусами та відповідними ролями. Максимальне поєднання з роллю називається рольовою ідентифікацією, а середнє чи мінімальне - дистанціонуванням від ролі.

У соціальній ролі поєднуються  особа й суспільство, соціальні  ролі перетворюються на індивідуальну  поведінку, а індивідуальні риси перетворюються на відповідність вимогам  соціальних норм.

 

 

Список використаної літератури

1. Погорілий О.І. Соціологічна думка XX століття: Навчальний посібник. — К.: 2007.
2. Социология: Наука об обществе. — Харьков: 2007.
3. Социология: Учебное пособие. — М.: 2004.
4. Соціологія: Матеріали до лекційного курсу (Піча В., Семашко О., Черниш Н.) - К.: 2006.
5. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: Курс лекций. — М.,2005.
6. Ананьев Б.Г. Проблемы современного человекознания. – М., 2007.
7. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология / Учебн. пособие для высших учебн. заведений. – М.: Новая школа, 2006.
8. Лебон Г. Психология народов и масс. – СПб., 2007.
9. Молодцов А.В. Формирование управленческой команды. – К., 2005.
10. Московичи С. Век толп. Исторический трактат по психологии масс. – М., 2006.
11. Олдхэм Дж.М., Моррис Л.Б. Автопортрет вашей личности. – М., 20046.
12. Практическая психология: Учебник / Под ред. Тутушкиной М. К. – СПб., 2007.