Соціологія сім'ї та шлюбу

     Сім'я  як соціальний інститут, власне, і виникає  для реалізації соціальних функцій. Сім'я покликана, з одного боку, забезпечити  фізичне і духовне відтворювання  населення, тобто виконати таку соціальну  функцію, яка "не під силу" жодному іншому соціальному інституту. Причому, в процесі подібного відтворювання реалізуються такі функції сім'ї, як репродуктивна, виховна, первинного соціального контролю, духовного спілкування, соціально-статусна, функція дозвілля, емоційна.

     Іншими  словами, сім'я передусім і головним чином здійснює соціалізацію нових  членів суспільства. Соціалізація являє  собою процес становлення особистості, навчання і засвоєння індивідом  цінностей і, норм, установок, зразків  поведінки, властивих даному суспільству, соціальній спільноті, групі.

     Паралельно  сім'я виконує і інші соціальні  функції — господарсько-побутові, економічні, оскільки в людському  суспільстві життя в сім'ї пов'язано  із спільністю, якщо не всього матеріального  забезпечення, то, принаймні, побуту і  спільною матеріальною турботою про  непрацездатних родичів, бо між членами  сім'ї неминуче складаються певні  господарсько-економічні відносини.

     Таким чином, сім'я є найважливішим соціальним інститутом суспільства, тобто системою дій і відносин, яка виконує  соціальні функції відтворювання  людини, вона здійснює соціальний контроль за вчинками своїх членів завдяки  системі позитивних і негативних санкцій. 

     2. Структура сім’ї 

     Сім'я  об'єднує людей, зв'язаних морально-правовою (шлюбною) чи родинною спільністю. Тому склад (кількість членів, поколінь, шлюбних пар, дітей) і структура  сім'ї (спосіб і організація зв'язків  між її членами — батьки, діти, чоловік, жінка, родичі) залежать передусім  від характеру цих взаємин.

     В соціології існує поділ сім'ї на два типи: малу і велику.

     Мала сім'я складається з однієї шлюбної пари (проста, нуклеарна) з дітьми чи без них, рідше — з двох чи кількох подружніх пар родинної близькості по вертикалі, наприклад, у складі (з погляду дітей): дід, баба, тато, мама, діти. Господарство мала сім'я веде спільно і, як правило, його поділ не передбачається.

     Велика сім'я (складна, нерозділена) має у своєму складі дві або більше подружні пари горизонтальної родинної близькості. У такій сім'ї так само можуть бути шлюбні пари старшого покоління, неодружені діти, а також члени сім'ї іншої родинної спорідненості. Автор "Опису Харківського намісництва" 1788 р. про такі сім'ї писав: "на Слобожанщине находятся и такие доможилы, которые живут семьянисто... например, родоначальник, при нём три или четыре сына не в разделе, у сыновьёв также довольно детей, и все под порядочным управлением в согласии".

     Залежно від спорідненості великі сім'ї  розрізняються на батьківські (спільно  живуть батьки та їх одружені сини) і  братські (спільно живуть два чи більше одружені брати).

     Велика  сім'я може становити певну структурну цілісність лише в тому випадку, коли вона об'єднана спільним проживанням, спільністю виробництва і споживання під єдиним началом (батька, матері чи старшого брата). Отже, основною ознакою  великої сім'ї є господарська єдність її членів, спільна власність  на засоби виробництва і спільне  споживання.

     Існування, функціонування великих сімей зумовлювалося  не стільки традицією, законсервованістю  в окремих місцевостях пережиткових явищ, скільки економічними причинами: більшими спільними силами легше  було вести господарство, справлятися  з феодальними повинностями, сплачувати податки від одного, а не від  кількох дворів ("димів") тощо.

     Внутрішні негаразди призводили до розпаду  великої сім'ї, виділення з неї  окремих малих сімей. Проте основною причиною цього процесу був розвиток товарно-грошових відносин і проникнення  капіталізму на село, посилення його соціальної диференціації, чим зумовлювалися, в свою чергу, послаблення патріархальних колективістських традицій і наростання індивідуалістичних тенденцій. Найдовше (фактично до колективізації в радянський час) збереглися залишки великої  сім'ї у Карпатах, Закарпатті, на Поліссі.

     Мала  сім'я як історична форма шлюбно-сімейної організації вважається результатом  із давнини триваючого процесу розпаду  патріархальної сімейної общини і далі — великої сім'ї. Вона виступає як самостійна і неподільна господарська одиниця, є переважно двопоколінною — складається з подружжя і їх неодружених дітей, веде окреме господарство, володіє певними власними виробничими засобами (землею, реманентом), має власне житло, господарські приміщення тощо.

     Мала  сім'я поділялася на: повну (подружжя і неодружені діти), неповну (лише один зі членів подружжя та неодружені діти) та елементарну (лише подружжя). Найпоширенішою в Україні в ХІХ — початку XX ст. була повна мала сім'я. Неповні  сім'ї виникали здебільшого через  смерть одного з батьків і дуже рідко — через подружню невірність та розлучення. Бездітне подружжя найчастіше усиновлювало дитину з сім'ї родичів, де було багато дітей.

     У внутрішньому житті малих сімей  збереглися пережитки великої патріархальної сім'ї. Зокрема, це стосується виняткового  розпорядного права господаря, санкціонованого  традицією його главенства, окрім випадків, коли цієї функції він просто не міг виконувати. Однак сама організація життя малої сім'ї в Україні значно більшою мірою, ніж у великій сім'ї, вимагала спільних зусиль чоловіка і жінки. 

     3. Функції сім’ї 

     Сім’я є мікромоделлю суспільства. На мікрорівні вона виступає як соціальна група, на макрорівні – як соціальний інститут. Інститут сім’ї не є сталим, він постійно змінюється відповідно до змін і розвитку потреб суспільства. Характер і структура сім’ї залежать від конкретних соціально-історичних умов. Змінюються форми сім’ї, деякі її функції, з’являються нові типи сімей, але все одно сім’я залишається однією з головних клітин суспільства, будучи вільним союзом, що заснований на коханні, співробітництві, спільному ведені домашнього господарства і вихованні дітей.

     Як  соціальний інститут сім’я повинна  виконувати наступні загальні функції у суспільстві:

     1. Забезпечення соціальної та культурної безперервності розвитку суспільства. Певні традиції, звичаї суспільства, перш за все, зберігаються у сім’ї, будь-які здобутки у праці, побуті, життєві навички і т.п. передаються від батьків дітям, і таким чином всі досягнення передаються від покоління до покоління, зберігаючи безперервність розвитку. А діти до знань і умінь, отриманих від батьків, додадуть ще свій досвід, щоб передати його своїм дітям – наступним поколінням.

     2. Відтворення населення як біологічне, так і соціальне. Дітонародження – це одна з головних біологічних функцій сім’ї – функція продовження роду. До неї додається функція соціального відтворення населення, бо саме у сім’ї відбувається первинна соціалізація індивідів, саме тут з них формуються особистості.

     3. Виховання нового покоління. Ця функція є складовою частиною первинної соціалізації індивідів і відіграє визначну роль у становленні особистості. Саме від виховання більшою частиною залежить формування індивідуальності людини. Від того, яка індивідуальність сформується у конкретного індивіда (а вона більшою частиною формується у сім’ї), залежить і наступна її соціалізація, вміння вибирати між добром і злом, самовдосконалюватися і сприяти соціалізації і вдосконаленню інших членів суспільства. Від виховання багато в чому залежить соціальна мобільність, соціальна активність особистості, її громадянська позиція, моральність відносно до себе особисто, інших людей.

     4. Економічна, матеріально-виробнича, господарсько-побутова функція,функція накопичення матеріальних благ та передачі соціального статусу. Деякі з перелічених вище функцій у сучасній сім’ї поступово зникають або, принаймні,відходять на другий план. Це пов’язано з тим, що в сучасних розвинених країнах дещо змінюється роль сім’ї. Головним її призначенням залишається турбота про нащадків, причому з дитиною пов’язують більш психологічні, ніж матеріальні цінності. Зростання благополуччя, високий рівень життя дають змогу одній матері прокормити своїх дітей без батька, що сприяє збільшенню розлучень. Розвиток демократії веде до того, що соціальний статус не обов’язково отримується від батьків у спадок, його можна досягти і без цього. Як бачимо, існує деякий парадокс, коли з підвищенням рівня життя сім’я деякою мірою втрачає свою цілісність.

     5. Комунікативна функція забезпечує організацію і використання вільного часу. Переважна кількість людей проводить вільний час у колі своєї сім’ї. Отже щаслива, злагоджена сім’я, в якій існують добрі, основані на взаємній любові і повазі відносини, є основним чинником раціонального і найефективнішого проведення вільного часу людини, його дозвілля.

     6. Функція емоційної стабілізації (рекреативна). Або її ще називають психологічною терапією. У наш час з напруженим життям, зі збільшенням психологічного тиску на людину і появою різних стресових ситуацій особливо важливо мати змогу зняття цього стресового навантаження. Сім’я повинна бути таким чинником. Саме у колі сім’ї людина може розслабитись, відпочити душею і тілом і тим самим відновити свої сили до наступного робочого дня, зберегти своє здоров’я. Сім’я – як рідна гавань для моряка-мандрівника, куди він повертається кожного разу, завершивши плавання. Згадки про цей куточок затишку, де є згода і любов, допомагає людині у тривалих мандрах далеко від дому і своєї сім’ї.

     7. Піклування один про одного. Навіть важко уявити яке б, крім існуючих, навантаження прийшлось узяти на себе державі у випадку, коли б не було сім’ї. Хвору людину треба доглядати – про це піклуються, головним чином, члени сім’ї. Те ж стосується догляду за старими немічними батьками або дітьми – інвалідами та й взагалі за всіма дітьми. Більшою частиною все це робиться у сім’ї її членами, без втручання держави. Вона лише допомагає в окремих випадках. Навіть високо розвинені країни зараз не змогли б винести цей тягар піклування про людину без сім’ї.

     8. Регулятивна функція, яка сприяє і забезпечує моральну регламентацію поведінки особистостей. Це функція первинного соціального контролю. Вона формує і підтримує правові і моральні санкції за належну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім’ї, що позитивно відбивається і на їх поведінці у суспільстві взагалі.

     Різнобарвність  функцій сім’ї свідчить про її поліфункціональність. Соціологія може розглядати сім’ю під різними кутами зору, виділяючи ті чи інші її аспекти.  

     ВИСНОВОК

     Сім'я - невід'ємна ланка суспільства, і неможливо зменшити її значення. Жодна нація, жодна скільки-небудь цивілізоване суспільство не обходилися без сім'ї. Найближче майбутнє суспільства також не мислиться без сім'ї. Для кожної людини родина - основа основ. Поняття щастя майже кожна людина пов'язує, насамперед, із сім'єю: щасливий той, хто щасливий у своєму домі. Класичне визначення сім'ї говорить, що сім'я - це мала соціальна група, члени якої пов'язані шлюбом, батьківством і спорідненням, спільністю побуту, загальним бюджетом і взаємною моральною відповідальністю. Життя сім'ї характеризується матеріальними і духовними процесами. Через сім'ю змінюються покоління людей, в ній людина народжується, через неї продовжується рід. Сім'я, її форми і функції прямо залежать від суспільних відносин в цілому, а також від рівня культурного розвитку суспільства. Природно, чим вище культура суспільства, тим вище культура сім'ї.

     Сутність сім'ї відбивається в її функціях, у структурі й у рольовому поведінці її членів. 

     Отже, сім'я як осередок суспільства є невіддільною складовою частиною суспільства. І життя суспільства характеризується тими ж духовними і матеріальними процесами, як і життя родини. Суспільство складається з людей, які є батьками і матерями у своїх сім'ях, а також їхніх дітей. У цьому зв'язку дуже важливі ролі батька і матері в сім'ї, а зокрема виховна функція сім'ї. Адже від того, як батьки привчають своїх дітей до праці, повазі до старших, любові до навколишньої природи і людям, залежить те, яким буде суспільство, в якому будуть жити наші діти. 
 
 
 
 
 
 
 

Список використаної літератури

1. Захаров А. І. Психологічні особливості діагностики оптимізації взаємин у конфліктній  родині. / / Питання психології: Зб. - Вид-во Мова, 2007. - № 3.
2. Шнейдер Л. Б., Функціонально-рольова структура сімейних відносин// Психологія сімейних відносин. Курс лекцій - К.: Квітень-Прес, Вид-во ЕКСМО-Прес, 2000. 
3. Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави. - СПб: Абетка, 2009.
4. Л.Я. Олиференко, Т.І. Шульга, І.Ф. Дементьєва, Соціально-педагогічна підтримка дітей групи ризику, Вид-тво: Академія, 2008 р.
5. Маргарет Мідет; Батьківство в людини - соціальний винахід// Мідет М. Чоловіче і жіноче. Дослідження статевого питання в світі, що змінюється. М., РОССПЕН, 2004.