Соціологія Макса Вебера

У сучасному суспільстві  у зв'язку з розвитком засобів  масової інформації виникає ще одна форма — масова культура, котра  апелює до всіх і розрахована на масове споживання.

Елементи  культури

Основними складовими або  елементами культури є:

1. Мова як система знаків, наділених певним значенням, котрі використовуються для збереження, перетворення та передачі інформації.

2. Цінності, що включають  життєві цінності (уявлення про  щастя, про мету, про сенс життя); вітальні (цінності здоров'я, безпеки, добробуту, сім'ї, цінності освіти, правопорядку та ін.); цінності громадського покликання (соціальне становище); цінності міжособистісного спілкування (чесність, доброзичливість); демократичні цінності (свобода переконань, слова, політичного вибору); партикулярні цінності (віра в Бога).

3. Норми, що уособлюють  вимоги до поведінки. Це волевиявлення,  яке дає змогу здійснювати  соціальний контроль І демонструє  зразки поведінки.

4. Складні зразки поведінки:  звичаї, традиції, обряди. Звичай являє  собою звичну соціальну регуляцію, яку взято з минулого. Традиції— елементи спадщини, що передаються від покоління до покоління і утворюють спадковий зв'язок в історії людства. Обряди — стереотипи символічних колективних дій, які виражають почуття.

4 Функції культури

Закінчуючи аналіз основних понять і категорій соціології культури, вкажемо на соціальні функції культури:

- пізнавальна (дослідження  в галузі культури дають можливість  адекватно судити про суспільство  в цілому, його спільноти, групи,  особистість зокрема);

- функція соціальної пам'яті або передавання соціальної спадщини;

- освітньо-виховна (саме  культура робить людину людиною  в процесі соціалізації, за допомогою  навчання і виховання);

- регулятивна (цінності, ідеали, норми і зразки поведінки  певної культури в ході соціалізації стають частиною самосвідомості особистості, формують і регулюють її поведінку);

- комунікативна (культура  виступає засобом спілкування  людей);

- інтегративна і дезінтегративна  (з одного боку, культура здатна  згуртувати людей, а з іншого—вона має властивість поділяти людей, протиставляти їх один одному, іншим спільнотам, оскільки вони належать до різних субкультур)8.

 

 Висновки

 

Таким чином, соціальні  теорії Вебера розглядають поведінку  особистості в суспільстві і  види соціальних дій, їх наслідки. Одне з найбільш характерних явищ в історії розвитку людства: раціоналізація суспільства. При цьому втрачається духовність, культура, змінюються цінності і, відповідно, відносини між людьми. У діяльності людей стала відбуватися оборотність мети і засобів її досягнення: що раніше здавалося засобом до здійснення мети, тепер стає метою, а колишня мета - засобом. Так, розвиток особистості відходить на другий план, а на перший висувається щось зовнішнє - престиж. Освіта перетворилося в декоративний атрибут. Вихід з цього стану вбачається у зверненні до культури «традиційних» товариств, повернення до колишніх ідеалів

 

 

 Предмет соціології культури - комплекс загальних закономірностей динаміки культури, специфічних групових і регіональних регуляторів її руху при різних станах суспільства, різноманітність форм соціокультурного життя, а також аналіз характерних для кожного з таких станів способів, результатів і наслідків діяльності представників різних соціальних груп, направленої на підтримку або перетворення суспільного життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Вебер Макс. Протестантська етика і дух капіталізму. Київ. Основи., 1994.

2. Скиба В.Й. та ін. Історія політичних вчень. Київ., 1996.

3. Вебер Макс. Избранное.  Образ общества. М., 1990.

4. Вебер Макс. Исследования  по методологии науки. М., 1980.

5. Корф Г. Критика  теорий культуры Вебера Макса й Герберта Маркузе. М., 1975.

6. Гайденко П.П. Давидов.  История й рациональность. М., 1994.

7. Ожиганов З.Н. Политическая  теория Макса Вебера. М., 1986.

8. Макаренко В.П. Вера, власть й бюрократия: критика  социологии Макса Вебера. М., 1988.

9. Вебер Макс. Работы  Макса Вебера по социологии, религии  й культуре. М., 1991.

10. Филиппов Ф.Р. Социология  образования.— М.,

11. Черниш Я. Соціологія. Курс лекцій.—Львів, 1996.

12. Шаповал М. Загальна  соціологія.— Київ, 1996. Ю.

13. Якуба О.О. Соціологія.—Харків, 1996.