Соціологічне дослідження: поняття, функції, види

  Соціологічне  дослідження: поняття, функції, види

  Соціологічне  дослідження є досить складною справою, потребує серйозної і тривалої підготовки. Надійність і цінність отриманої  інформації безпосередньо залежить від оволодіння правилами, технологією  його підготовки і проведення.

  Соціологічне  дослідження — система логічно  послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань  про соціальне явище, процес.

  Основні функції соціологічного дослідження:

  — пізнавальна — відкриває нові знання про функціонування і розвиток суспільства та його окремих сфер, про сутність соціальних явищ і процесів, роль людини в них, дає змогу побудувати цілісну картину реального життя  соціуму, спрогнозувати його розвиток;

  — методологічна — забезпечує реалізацію міждисциплінарного зв'язку соціології з іншими науками про людину і  суспільство, що зумовлює нові підходи  у вивченні соціальної дійсності, важливі  відкриття на межі різних наукових напрямів;

  — практична — полягає у виробленні практичних заходів із вдосконалення  соціальної реальності, ефективного  соціального контролю за соціальними  процесами;

  — інформаційна — сприяє отриманню  соціальної інформації щодо стану і  тенденції розвитку явищ і процесів суспільного життя, функціонування соціальних спільнот, груп, окремих  індивідів, їх потреб, мотивів, реальної та вербальної поведінки, громадської  думки, що формує інформаційну базу пізнання соціальної реальності;

  — управлінська — забезпечує соціальне  управління на всіх рівнях функціонування соціуму, зворотний зв'язок між суб'єктами (владними, адміністративними структурами, керівниками підприємств, організацій) та об'єктами (населенням, окремими соціальними  групами, працівниками) управління, вироблення науково обґрунтованих управлінських  рішень.

  У проведенні соціологічних досліджень виділяють чотири послідовних, логічно  і змістовно взаємопов'язаних етапи:

  1. Підготовчий. Полягає у виробленні  програми та інструментарію —  анкети, бланка інтерв'ю, бланка  фіксування результатів спостереження,  аналізу документів тощо.

  2. Збір первинної соціологічної  інформації. Відбувається за допомогою  опитування, спостереження, аналізу  документів, експерименту.

  3. Упорядкування та обробка зібраної  інформації.

  4. Аналіз обробленої інформації, підготовка  звіту, формулювання висновків,  розробка рекомендацій.

  Специфіка кожного з етапів визначається конкретним видом соціологічного дослідження. Їх виділяють залежно від узятих за основу критеріїв. Найважливішими з  них є мета дослідження, глибина  потрібного аналізу, метод збирання первинної соціологічної інформації, об'єкт дослідження, терміни проведення, відносини між замовником і виконавцем, сфера соціальної дійсності, яку  вивчають.

  За  метою виокремлюють:

  — фундаментальні дослідження — спрямовані на встановлення та аналіз соціальних тенденцій, закономірностей розвитку і пов'язані з вирішенням найскладніших  проблем суспільства;

  — прикладні дослідження — націлені на вивчення конкретних об'єктів, вирішення  певних соціальних проблем;

  За  глибиною аналізу виділяють:

  — пошукові дослідження — за своїми параметрами є найпростішими, вирішують  прості за змістом завдання. Застосовують їх тоді, коли проблема, об'єкт або  предмет дослідження належить до маловивчених або взагалі не вивчених. Охоплюють невеликі сукупності;

  — описові дослідження — покликані  створити відносно цілісну уяву про  досліджувані явища, процеси. Проводять  відповідно до повної програми, застосовуючи чіткий, детально опрацьований інструментарій, здебільшого тоді, коли об'єктом  аналізу є відносно велика спільнота  людей, з певними характеристиками.

  — аналітичні дослідження — полягають  не тільки в описуванні соціальних явищ та їх компонентів, а й у встановленні причин їх виникнення, механізмів функціонування, виокремленні факторів, що забезпечують їх. Підготовка аналітичного соціологічного дослідження потребує значних зусиль, професійної майстерності дослідника — аналітичних здібностей, вміння інтерпретувати та аналізувати складну  соціологічну інформацію, робити виважені висновки.

  За  затратами часу виділяють довгострокові (терміни проведення — від 3 років  і більше), середньострокові (від 6 місяців  до 3 років), короткострокові (від 2 до 6 місяців) та експрес-дослідження (від 1—2 тижнів до 1—2 місяців).

  Зважаючи  на тип відносин між замовником і  виконавцем, соціологічні дослідження  бувають держбюджетними і госпрозрахунковими. Держбюджетні дослідження виконують  на замовлення державних установ, оплачуються  ними; госпрозрахункові — на замовлення окремих підприємств, організацій, фірм, які й оплачують їх виконання.

  Залежно від способу дослідження об'єкта ( у статиці чи динаміці) виділяють  разове і повторне соціологічне дослідження. Разове дослідження інформує про  стан об'єкта, його кількісні, якісні характеристики на момент дослідження, відображає «моментальний  зріз» соціального явища. Дані, що відтворюють зміни об'єкта, їх напрями  і тенденції, можуть бути отримані лише за допомогою повторних досліджень, які проводять через певні  проміжки часу. Серед повторних досліджень виділяють панельні (досліджують  зміни одного й того самого об'єкта упродовж певного часу, при цьому  обов'язковим є збереження однакової  вибірки), трендові (досліджують зміни  протягом певного часу на тому самому об'єкті без дотримання вибірки), когортні (досліджують специфічні соціальні  сукупності — когорти — впродовж певного часу).

  Щодо  об'єкта пізнання дійсності виокремлюють соціологічні дослідження у сфері  управління, промисловості, сільського господарства, науки, освіти, політики, культури, охорони здоров'я тощо.

  За  системою вибору одиниць об'єкта соціологічні дослідження поділяються на монографічні, суцільні та вибіркові. Монографічні дослідження  спрямовані на вивчення певного соціального  явища або процесу на одному об'єкті, який виступає представником цілого класу подібних об'єктів. У суцільних дослідженнях обстежують усі, без винятку, одиниці об'єкта. Оскільки вони потребують багато часу, значних людських і матеріальних ресурсів, їх проводять рідко. З метою прискорення їх і скорочення витрат найчастіше використовують вибіркові дослідження. Вони обстежують не всі одиниці, що є об'єктом дослідження, а лише їх частину. Мета вибіркового дослідження — на підставі певної кількості обстежених одиниць об'єкта (кількість і характеристику їх визначають за допомогою спеціальних правил, математичних прийомів) скласти висновки щодо досліджуваного явища як цілого.

Соціологічне  спостереження як метод збору  первинної соціальної інформації

Спостереження як один з найважливіших чинників людського існування допомагало первісній людини вижити за несприятливих  умов, сприяло її фізичному та розумовому розвитку, створило передумови для  появи та подальшого розвитку техніки, науки, мистецтва тощо. Спостереження є невід'ємним елементом сучасного людського життя, зміст якого полягає у безперервному зв'язку із навколишнім середовищем. Водночас спостереження — це один з найпоширеніших методів, який застосовується в дослідженнях багатьох наукових напрямів — технічних, природознавчих, гуманітарних — з метою отримання інформації про певні факти, явища, процеси, притаманні живій і неживій природі.

Соціологічне  спостереження — метод збору  наукової інформації, сутність якого  полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реальності.

Для соціологічного спостереження характерними є систематичність, планомірність, цілеспрямованість. Найважливішою  його перевагою перед іншими соціологічними методами є синхронність з досліджуваним  явищем, процесом. Це дає змогу безпосередньо  вивчати поведінку людей за конкретних умов у реальному часовому просторі («саме те», «саме тут», «саме зараз»). За допомогою соціологічного спостереження  вивчають діяльність окремих людей, статичні і динамічні процеси, що відбуваються у соціальній групі, спільноті. Процедура його передбачає здобуття детальної, первинної інформації, оскільки дані спостереження повніше віддзеркалюють живу соціальну реальність.

Метод спостереження  ефективно застосовують у дослідженнях поведінки окремих індивідів, соціальних груп, спільнот у різноманітних сферах — на виробництві (реакція трудового  колективу на умови, організацію  праці, ставлення до існуючої системи  оплати праці, стосунки робітників з  керівництвом, конфліктні ситуації тощо), навчанні (поведінка учнів, студентів  на заняттях, їх підготовленість до занять, інтерес до матеріалу, що викладається, стосунки між ними і викладачем, згуртованість учнівської, студентської групи тощо), громадському житті (участь населення у різних формах суспільно-політичної діяльності — зборах, мітингах, демонстраціях, страйках тощо), дозвіллі (зміст і  структура вільного часу, реальні  та бажані види дозвілля, інтереси, потреби  та інфраструктура вільного часу тощо).

Використання  методу спостереження ефективне  у таких випадках:

1. У процесі  отримання попередньої інформації, необхідної для уточнення напрямів  запланованого дослідження, оскільки  професійно проведене спостереження  надає досліднику нові характеристики  досліджуваного об'єкта, допомагає  звільнитися від традиційного  підходу до вирішення соціальної  проблеми.

2. Для отримання  ілюстративних даних, які суттєво  доповнюють статистичний аналіз  даних, одержаних за допомогою  масового опитування.

3. За умови,  що саме спостереження є найпридатнішим, найефективнішим методом досягнення  цілей дослідження, перевірки  вироблених гіпотез.

Загалом соціологічне дослідження, в якому застосовують спостереження, планують і проводять  у такій самій послідовності, як і інші дослідження, включаючи  етапи, процедури щодо програмного  забезпечення й розробки інструментарію. Конкретні зміст і спрямованість  кожного етапу підготовки та проведення дослідження залежать від особливостей досліджуваної проблеми та самого методу спостереження.

Плануючи використання цього методу, звертають увагу  на його сутнісні характеристики, які  одночасно є його перевагами, оскільки спостереження:

— наводить характеристику об'єкта спостереження: кількість осіб, що беруть участь у досліджуваній  ситуації, соціально-демографічна структура  групи, особливості стосунків, розподіл у ній тощо;

— описує місце  проведення спостереження, типову поведінку  членів групи, а також відхилення у ній;

— встановлює мету діяльності групи, а також співвідношення загальної мети з цілями учасників  групи;

— описує соціально-психологічний  клімат у групі, соціальну поведінку, мотиви і стимули діяльності її учасників;

— встановлює частоту  і тривалість елементів досліджуваної  ситуації, їх повторюваність, унікальність, типовість і на цій підставі складає  висновки щодо випадковості чи закономірності соціальної ситуації, яка підлягає дослідженню.

Водночас спостереженню  властиві певні об'єктивні та суб'єктивні  недоліки. До об'єктивних недоліків  спостереження належать обмеженість, локальність висновків стосовно досліджуваної соціальної ситуації, що ускладнює узагальнення отриманих  даних, поширення їх на великі масиви. Нерідко буває складно, а то й  неможливо повторно зареєструвати  один і той самий соціальний об'єкт, оскільки на нього весь час впливають  різноманітні соціальні чинники, які  змінюють його, додають йому інших  ознак.

Група суб'єктивних недоліків зумовлена тісним зв'язком  спостерігача з об'єктами спостереження, оскільки він спостерігає факти, події, явища і процеси, притаманні суспільству, до якого належить сам. Крім того, спостерігач має певний світогляд, соціальний статус, інтереси, що позначається на сприйнятті, розумінні, оцінці спостережуваних явищ, процесів дійсності й відповідно на його висновках  щодо побаченого.

Певну роль відіграють емоційність, попередні установки спостерігача щодо досліджуваної ситуації. Якщо він ще до спостереження має певні думки, міркування про об'єкт дослідження (вони можуть бути позитивні або негативні), це може суттєво вплинути на процедуру спостереження, знизити об'єктивність отриманих даних.