Соціологічні дослідження в туризмі

Опитування є ефективнішим за спостереження способом дослідження. До того ж спостерігати за процесом вибору туристських послуг та користування ними значно важче, ніж за вибором, наприклад, товарів широкого вжитку у магазині. На відміну від експерименту опитування дозволяє охопити значно ширше коло проблем, водночас воно є організаційно простішим.

За складом респондентів найбільш привабливим виглядає опитування споживачів, адже саме їх точка зору є вирішальною на ринку туристських послуг. Діяльність працівників туристських підприємств повинна підпорядковуватись бажанням споживачів, тому думки працівників й експертів сфери туристського бізнесу можна вважати похідними від думок споживачів.

Організувати панельне дослідження неможливо, а провести суцільне опитування недоцільно. Отже, застосування вибіркового разового опитування споживачів туристських послуг є найбільш прийнятним.

З теорії соціологічних досліджень відомо, що опитування дають можливість отримати достатньо достовірну інформацію, якщо дослідникам вдається дотриматися певних умов (кількісної та якісної репрезентативності вибірки, правильності побудови анкети, адекватності, валідності і чутливості шкал, обгрунтованості вибору місця і часу опитування, правильності процедури підготовки анкетерів, коректності процедури обробки даних тощо). Загальна методологія анкетних опитувань досить детально розроблена, але методичні питання анкетування у різних сферах мають свої особливості. У зв'язку з цим постає потреба в розробці методики анкетних опитувань споживачів туристських послуг. На рис. 1 наведена послідовність стадій такого опитування.

Рис. 1. Послідовність етапів проведення анкетного опитування споживачів туристських послуг

Методика соціологічних досліджень споживачів туристських послуг передбачає на першому етапі розробку програми дослідження, в якій, зокрема, визначають мету і завдання опитування. Метою такого дослідження повинно бути виявлення ставлення реальних і потенційних споживачів туристських послуг до окремих характеристик цих послуг, вражень, вимог і переконань стосовно фактичних і бажаних умов подорожі, щоб потім на їх основі сформулювати певні практичні рекомендації щодо роботи туристських підприємств.

Основними завданнями дослідження повинно бути виявлення факторів, які впливають на вибір конкретних країн, інтенсивності споживання, оцінки споживачами складу, якості та рівня задоволеності від отриманих туристських послуг, бажання споживачів у майбутньому скористатися цією туристичною фірмою чи обрати іншу. Ці завдання повинні вирішуватися через збір думок респондентів про туристські послуги взагалі, про конкретні фірми, а також про конкретні країни, в яких вони перебували.

Об'єктами дослідження виступають фірми, туристичні послуги, країни, об'єктом опитування - реальні та потенційні споживачі туристських послуг, а предметом дослідження буде ставлення респондентів до об'єктів дослідження.

Складовою методики опитування споживачів туристських послуг обов'язково повинно бути пілотажне випробовування початкового варіанта анкети з подальшим її коригуванням.

Споживачів туристських послуг можна опитувати як усно з активною роллю анкетера, що сам записуватиме відповіді в анкету, так і письмово, тобто коли сам респондент власноруч записує відповіді в анкету (роздану в готельні номери, надіслану поштою). Передбачаючи самостійне заповнення анкети респондентом, що дешевше і реальніше, анкету слід будувати так, щоб респонденти адекватно та однозначно розуміли всі запитання анкети і способи фіксації своїх відповідей. Однак це не означає, що підготовку анкетерів слід ігнорувати. Вони повинні пройти докладний інструктаж щодо своєї поведінки у двох ситуаціях:

1) коли вони роздаватимуть і за деякий час збиратимуть анкети;

2) коли вони будуть особисто опитувати респондента або давати йому докладні пояснення з будь-яких питань.

До складу анкетерів доцільно добирати працівників туристських підприємств, студентів старших курсів.

Доцільним є проведення опитувань протягом календарного року, адже в різні місяці може різко коливатися кількість людей, що приїжджають у відрядження, на свята, сесії, відпочинок. Якщо таке розтягування періоду опитування не можливе з огляду на певні обставини, для дослідження бажано обирати максимально "нейтральні" місяці, наприклад, лютий чи жовтень.

Враховуючи, що респондентами повинні бути не тільки реальні, а й потенційні споживачі туристських послуг, місцем розповсюдження анкет не слід обирати не лише турфірми. Опитування доцільно також організувати за місцем проживання чи роботи. При цьому запитання стосовно конкретної турпослуги необхідно сформулювати таким чином, щоб респондент відповідав або про турфірму, послугами якої він скористався безпосередньо перед опитуванням, або про турфірму, послугами якої він користувався востаннє або про турфірму, послугами якої із-за певних обставин він не скористався.

Логічний аналіз показує, що більшість запитань анкети, адресованої споживачам готельних послуг, міститиме варіанти відповідей, виражені певними наперед зафіксованими в анкеті альтернативами, числовими інтервалами чи дискретними значеннями.

Реально добір респондентів завжди здійснюється безповторним шляхом, тобто людина, що вже відповіла на запитання анкети, не потрапляє до числа опитуваних повторно (хоча теоретично таке може статися).

У більшості досліджень з метою підтвердження репрезентативності вибірки структуру вибіркової сукупності прийнято порівнювати з структурою генеральної сукупності і оцінювати їх збіг. Оцінюючи результати опитування респондентів стосовно готельних послуг, слід враховувати, що генеральною сукупністю буде не все населення країни, а саме споживачі готельних послуг. Така генеральна сукупність не може бути чітко визначена. Крім того, споживачами готельних послуг в Україні є також громадяни інших держав, генеральна сукупність яких також не може бути відомою.

Отже, принциповим положенням методики оцінки репрезентативності опитування споживачів готельних послуг є попередня констатація того факту, що структура вибірки не повинна збігатися зі структурою всього населення країни. Більше того, наявність такого збігу свідчила б про недоліки, а не про переваги реально проведеного опитування. Тим не менше, можна виокремити методичні критерії для порівняння структури вибірки респондентів при дослідженні споживачів готельних послуг зі структурою усього населення країни. Зокрема підвищена мобільність окремих категорій населення у вибірці порівняно з усім населенням країни виражається більшою часткою чоловіків, осіб віком до 20 і понад 60 років, жителів великих міст, працівників недержавних структур, осіб з високими доходами.

Окремим пунктом методики опитування споживачів готельних послуг повинно бути врахування специфіки поділу респондентів за рівнем доходів. Включення в анкету прямого запитання типу "Скільки Ви заробляєте?" не сприяє отриманню відвертих відповідей, крім того, людина може багато заробляти, але мати велику сім'ю або значні грошові зобов'язання перед іншими сторонами (борги, кредити тощо). З точки зору мети дослідження необхідно знати не заробіток людини, а її можливості щодо оплати готельних послуг різного рівня. Тому в анкету доцільно включати непряме запитання типу "Чи сильно Ви обмежені в грошах у розумінні можливості доплатити за поліпшені умови проживання?" з варіантами відповідей "Дуже обмежений", "В розумних межах можу доплатити за необхідне" і "Завжди можу доплатити за поліпшені умови проживання". Залежно від відповідей на це запитання, респондентів можна поділити на три групи з низьким, середнім і високим рівнями платоспроможності.

Висновки

Соціологія туризму - наймолодша галузь соціології. Її поява пов'язана з тим місцем, яке займає у житті людини туризм як потужний, багатокомплексний за своєю природою тип діяльності. Це зумовлює потребу виділення окремого напрямку соціології - соціології туризму, який повинен базуватися на комплексному дослідженні туризму: як окремого виду торгівлі послугами; як сфери відпочинку; як специфічного засобу формування особистості; як механізму комунікації.

Соціологія туризму як галузь соціологічного дослідження виконує такі функції:

пізнавальну або гносеологічну

описово-діагностичну

прогностичну

праксіолого-соціоінженерну

ідеологічну

інструментальну

Під соціологічним дослідженням зазвичай розуміють систему логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, підпорядкованих єдиній меті: отримати точні об'єктивні дані про галузь туризму як суспільне явище.

Соціологічні дослідження туристського бізнесу вимагають добору способів їх реалізації, джерел інформації, розробки конкретної методики.

Опитування є ефективнішим за спостереження способом дослідження.

Методика соціологічних досліджень споживачів туристських послуг передбачає на першому етапі розробку програми дослідження, в якій, зокрема, визначають мету і завдання опитування.

Список використаних джерел

1.                  Барчуков И.С. Методы научных исследований в туризме : учеб. Пособие для вузов / И.С.Барчуков. — М. : Издательский центр «Академия», 2008. — 224 с.

2.                  Лукашевич М.П. Соціологія туризму [Текст] : курс лекцій / М.П. Лукашевич, Ф.Ф. Шандор . – Ужгород : Мистецька Лінія, 2008 . – 340 с.

3.                  Туризмологія (теорія туризму). Навчально-методичний посібник зі спецкурсу. – К.: КУТЕП, 2010. – 70 с.

4.                  Філософія туризму. - К.: Кондор, 2004. - 268 с.

5.                  Горський С. В. Інституалізація соціології туризму: [Електронний ресурс] – режим доступу - http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ Nzkit/2010_7/4.pdf

6.                  Горський С. В. Соціологія туризму: [Електронний ресурс] – режим доступу - http://vechervkarpatah.at.ua/index/sociologija_turizmu_ s_v_gorskij/0-1634