Соціальна сутність праці

Лекція № 2. СОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ ПРАЦІ.

 

2.1. Зміст і характер праці.

2.2. Простий процес праці

2.3. Робоче місце

2.4. Умови праці

 

 
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ 
Основна: 

 

Булгаков С.Н. История экономических и социальных учений / Сергей Николаевич Булгаков; вступ. Статья и примеч. В.В. Сапова. – М.: Астрель, 2007.

Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. /Сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова; Предисл. П.П.Гайденко. – М.: Прогресс, 1990.

Вебер М. Аграрная история древнего мира: Пер. с нем. / Под ред. Д. Петрушевского. – М.: «КАНОН-пресс-Ц», «Кучково поле», 2001.

Вебер М. История хозяйства. Биржа и ее значение / Пер. с нем.; Под ред. И. Гревса; Коммент. Н. Саркитова. – М.: Гиперборея», «Кучково поле», 2007.

Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – К.: Основи, 1994.

Дюркгейм Е. О разделении общественного труда /Пер. с фр. А.Б.Гофмана, примечания В.В. Сапова. – М.: Канон, 1996.

 

Асп Э. Социология трудовой жизни: Учебное пособие для студентов вузов: Пер. с фин. О. Каялиной. СПб.: Интерсоцис, 2006.

Добреньков В.И., Кравченко А.И. Фундаментальная социология: в 15 т. Т. 12: Экономика и труд. – М.: ИНФРА-М, 2007.

Здравомыслов А. Ядов В., Человек и его работа в СССР и после.– М.: Аспект-Пресс, 2003.

Праця -

 

це доцільна діяльність людини, у процесі якої вона за допомогою знарядь праці впливає на природу й використовує її з метою створення предметів, необхідних для задоволення своїх потреб [Соціологічний енциклопедичний словник].

 

Cутнісні риси праці: 

 

- трудова діяльність людини за своєю природою завжди свідомо-раціо-нальна;

• носієм трудової діяльності - її "суб'єктом" - є тільки людина

 (людина суспільна);

• трудова діяльність завжди творча її результати, - "продукти праці".

 

трудова діяльність завжди утилітарна, так чи інакше корисна й важлива за своїми результатами для працівника;

Трудова діяльність – це діяльність, результати якої не лише особисто корисні, але й суспільно-прийнятні, хоча й не завжди суспільно-корисні ("хоббі").

 

Три загальних форми праці

 

- праця самостійного працівника;

- наймана праця; 

- залежна праця.

 

Характеристики трудової діяльності: 

 

Зміст праці - ті операції, які людина виконує в процесі трудової діяльності (рівень складності праці, ступінь самоорганізації людини, ступінь різноманіття трудових функцій).

Умови праці -

 

зовнішні фактори, що роблять вплив на трудову діяльність людини

Організація праці

 

• система раціонального поєднання засобів виробництва й робочої сили з метою вироблення певної продукції (ступінь кооперації в праці, підбор і розміщення кадрів, форма оплати й матеріального стимулювання праці, планування й облік праці).

 

Праця за змістом  

 

1) висококваліфікована ручна праця по налагодженню й ремонту технологічного встаткування в частково автоматизованому й комплексно-комплексно-механізованому виробництві;

2) висококваліфікована праця з управління технологічними процесами в комплексно-механізованому виробництві;

3) кваліфікована праця з управління технологічними процесами в частково автоматизованому і комплексно-механізованому виробництві;

4) кваліфікована праця за допомогою машин і механізмів у механізованому виробництві;

5) кваліфікована праця ремісничого типу;

6) кваліфікована праця підсобного типу по обслуговуванню технологічного процесу в механізованому виробництві;

7) малокваліфікована допоміжна праця в механізованому виробництві;

8) малокваліфікована ручна праця мануфактурного типу;

9) некваліфікована праця.

 

Процес праці

 

Предмет праці — речовина природи, на яку людина впливає в процесі праці з метою пристосування її для особистого або виробничого споживання;

Засоби праці — річ або сукупність речей, які людина поміщає між собою й предметом праці;

Засоби виробництва

 

представляють сукупність предметів і засобів праці й включають:

• знаряддя праці (машини, верстати, інструменти тощо);
• загальні матеріальні умови простого процесу праці (будинки, споруди, дороги, канали тощо).

 

Продукт праці -

 

речовина природи, що одержала остаточну обробку, кінцева мета простого процесу праці, заради якої він і розпочинався.

 

В економічному сенсі продукт праці має споживчу вартість, основа й привід для розгортання товарно-грошових відносин.

Соціальні відносини влади й підпорядкування, відчуження й експлуатації, владні відносини тощо, формуються в суспільстві не з приводу предмета праці, а у зв'язку із присвоєнням, поділом і розподілом засобів і продуктів праці.

 

Сучасні форми трудової діяльності:  

 

важка фізична праця - праця зі значними м'язовими зусиллями (лісоруби, вантажники) енерговитрати (4 000-6 000 ккал);

механізовані види праці: праця середньої ваги: токарі, слюсарі, зварники, хірурги (3 000-4 000 ккал);

 

Праця на напівавтоматизованих лініях, групові конвеєрні роботи 

(2 700-3 000 ккал);

праця, пов'язана з дистанційним управлінням; (2 700 ккал).

різні види інтелектуальної праці. (2 700 ккал).

 

Робоче місце

 

просторова зона трудової діяльності, оснащена необхідними засобами (основним і допоміжним устаткуванням, технологічними оснащенням, засобами організаційної й обчислювальної техніки), що визначені на підставі трудових й інших норм, яка закріплена за одним або групою працівників для виконання певних виробничих або управлінських робіт.

Робочі місця розрізняються за:  

 

категоріями працівників, професіями і спеціальностями (службовці, фрезерувальники, токарі);

числом виконавців (індивідуальні й колективні робітники місця),

видом виробництва (основне й допоміжне),

типу виробництва (масове, серійне, одиничне),

ступенєм спеціалізації (універсальні, спеціалізо-вані, спеціальні),

рівнєм механізації (механізовані, автоматизовані, для ручної роботи);

 кількістю устаткування (одноверстатні, багато-верстатні).

 

Умови праці

 

•  сукупність факторів, що впливають на працездатність і здоров'я людини в процесі виробничої діяльності;
• сукупність психо-фізіологічних, санітарно-гігієнічних і соціально-психологічних факторів трудової діяльності, найбільше сприятливих для працівників;
• робоче місце з фізичними й технічними характеристиками, комунікаціями між оператором і машиною, температурний режим тощо.

•  соціально-виробничий (рівень техноло-гічної організації праці й обумовлені їм «прихильність» працівника до свого робочого місця й технологічно необхідні комунікації);
• соціально-економічний (заробітна плата, виплати й пільги за рахунок суспільних фондів споживання, при бригадній формі організації праці - його оплата з урахуванням коефіцієнта трудової участі тощо);

 

•  соціально-гігієнічний (безпека праці, рівень фізичного навантаження й нервово-психічної напруги, комфортність виробничого середовища);
• соціально-психологічний (морально-психологічний клімат у колективі, взаємини його членів один з одним і з керівництвом, можливості міжособи-стісного спілкування в процесі праці).

 

Оптимальні — такі умови, при яких зберігається не тільки здоров'я працюючих, але й створюються передумови для підтримки високої продуктивності праці. При цьому за оптимальні приймаються такі умови праці, при яких несприятливі фактори не перевищують рівнів, прийнятих у якості безпечних для населення.

Припустимі — умови, при яких шкідливі впливи не перевищують рівнів, установлених для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються під час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни й не повинні робити несприятливого впливу в найближчому й віддаленому періоді на стан здоров'я працюючого і їхнього потомства. Припустимі умови праці умовно відносять до безпечного.

Шкідливі — умови, за яких наявність шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні норми, впливає на організм працюючі і його потомство.

 

Небезпечні (екстремальні) — умови, при яких вплив протягом  робочої зміни (або її частини) створює погрозу для життя, високий ризик розви­тку гострих професійних поразок, у тому числі й у важкій формі.

За час з 1979 до 1989 р. травматизм на радянських шахтах забрав приблизно 10 тис. людських життів, а на американських - в 8 разів менше.

Тривалість життя шахтаря в СРСР становила 49 років, а в США - 70.

У СРСР на 1 млн. т. видобутого вугілля гинуло 3-4 шахтарі.