Соціальна структура суспільства та соціальна стратифікація

    Кожне суспільство має свою систему  соціальної стратифікації: закрита, жорстка і відкрита стратифікація. Приклад закритої стратифікації є кастова лад в Індії, країнах Африки. Відкрита стратифікація не знає формальна обмежень переходу з однієї страти в іншу та цілої низки інших заборони.

    Слід  розрізняти поняття «нерівність» і «несправедливість». Нерівність це соціальне обумовлений і необхідний стан. Несправедливість - це прояв егоїстичних інтересів, і вона має дестабілізуючий характер. Несправедливість шкідлива як для суспільства в цілому, так і для конкретного індивіді існує такий напрямок як егалітаризм, який обґрунтовує необхідність рівності в розподілі багатства та доходів. Це антипод ієрархії, хоч в кінцевому рахунку - просто міф.

      Існує одномірна та багатомірна стратифікація. Одномірна здійснюється шляхом виділення груп, спільноти людей за якою-небудь однією соціальною ознакою. Багатомірна стратифікація дозволяє виділити стійкі групи, спільності які мають цілий набір узагальнених ознак.

    Приклад поєднання одномірного та багатомірних способів дав П.Сорокін при спробі представити загальнолюдську стратифікаційну карту.

    Соціологів  цікавлять перш за все найважливіші соціальні групи, які повторюються в часі і просторі і які виявляють  сильний вплив на величезну кількість  людей, на інші соціальні групи, на хід  історичного розвитку взага4 лі.

    Згідно  із П.Сорокіним, такими соціальними  групами є:

    I.  Важливі односторонні групи (згуртовані  навколо одного ряду основі  них    цінностей): А – біосоціальні:     1-расові,    2-статеві,     3-вікові: Б - соціокультурні: 4-ряд, 5-територіальне сусідство, 6-мовні, етнічні і національні    групи,    7-держава,    8-професійні,    9-економічні,     10-релігійні 11-політичні, 12-«ідеологічні» групи (наукові, філософські, естетичні, освітні, етичні, групи відпочинку та розваг), 13-номінальні групи еліти (вожді, генії й історичні особистості).

    II.  Важливі різносторонні групи  (об'єднанні навколо двох чи  більше рядів цінностей): 1-сім'я, 2-клан, 3-плем'я, 4-нація, 5-соціальний  порядок чи прошарки (типу середньовічної  аристократії, духовенства, буржуазії, робітників і селян як третього прошарку), 6-соціальний клас.

    Ця  схема П.Сорокіна в соціології не заперечується і може служити  теоретичною моделлю стратифікаційної карти світового рівня. Конкретно  і наглядно соціальна стратифікація  проявляється більше в соціальному вимірі суспільства, коли воно розглядається в рамках конкретно взятої країни і в конкретний час. Тому групи людей, які виділяють для розгляду в даній країні, повинні постати не в застиглому вигляді, а в постійному русі і переміщеннях, які існують у живому, функціональному суспільстві. Ці переміщення в соціології отримали назву «соціальна мобільність». Соціальна стратифікація розглядається в тісному зв'язку і взаємодії з соціальною мобільністю.

    Соціологи сходяться на думці, що в суспільстві існують вищий, середній та нижчий класи або страти. Ці страти мають ще й свою внутрішню диференціацію. Американський соціолог Л.Уорнер, наприклад, наводить п'ять ознак класу (рід занять, джерело на розмір доходу, район проживання, тип житла) і виділяє шість класів - від вищого, до якого належать найбільш високопоставлені люди, потім менш високопоставлені, до вищої та нижчої верств середнього класу і до вищої та нижчої верств робітників. До вищої верстви вищого класу зараховують найбільш високопоставлених за народженням та багатством, до нижчих - тих, хто недавно розбагатів. До вищої гостей середнього класу зараховують дрібних бізнесменів, торгівців, учителів офіцерів поліції, середній управлінський персонал. Нижчий клас також складається з двох груп. У його верхній групі - робітничий клас, обслуговуючий персонал, ремісники. До нижчої - належать безпритульні, безробітні, збіднілі старики і т.д.

    Найбільш  складну структуру має середній клас, оскільки об'єднає і бізнесменів, і людей найманої праці. Соціальна  мобільність - це перехід чи переміщення індивіда з одної соціальної позиції в другу. У суспільстві відбувається постійне горизонтальне та вертикальне переміщення індивідів та соціальних груп.

    Горизонтальна соціальна мобільність - це перехід  чи переміщення індивіда із однієї соціальної групи в іншу, розташовану на одному і тому ж рівні, без змін статусу. Вертикальна соціальна мобільність - це переміщення індивіда із однієї соціальної страти в іншу, різну за рівнем. Якщо таке переміщення відбувається вгору, то це висхідна соціальна мобільність (підвищення в званні, в посаді, і т.д. і навпаки, рух вниз (як правило, вимушений) характеризує несхідну соціальну мобільність (деградація, банкрутство і т.д.). В зв'язку з тим, що соціальні переміщення людей та інших соціальних

    І об'єктів здійснюються як індивідуально, так і спільно, організовано, розрізняють  індивідуальну і колективну соціальну  мобільність. У певні складні  періоди розвитку суспільства з'являються  передумови для появи та виділення  ще однієї стратифікаційної групи - маргіналів. До них можна віднести людей, які з тих чи інших причин відмовились від зв'язків з тією стратою, з якої вийшли, (а інколи із усім суспільством), а до іншої так і не приєднались. Тому маргінальність - це стан особистості або спільноти, що існує на межі різних культур. Прикладом може послужити стан тих людей, які переїздять із села до великого міста, міняють своє місце роботи і т.д. Труднощі адаптації, постійна внутрішня напруга впливають на поведінку маргіналів. Маргінальним може бути і все суспільство у свій перехідний період. Деякі вчені вважають, що сучасне українське суспільство і е маргінальним, оскільки існує на межі різних культур. Однак, хочеться вірити, що наше суспільство стане відкритим суспільством з дієвим і чисельним середнім класом, що створить оптимально можливі для успішного функціонування всіх соціальних груп та спільної та самореалізації особистості зокрема.

Література 

1. Андрушенко  В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна  філософія.

Курс  лекцій - К.: Генеза, 1993.

2. Вебер М. Избранные произведения. М. Прогресе. 1990.
3. Гидденс Э. Стратификация и классовая структура. // Социологические исследования. 1992. N9.
4. Радугін А.А., Радугин К.А. Социология. Курс лекций. - М.1995.
5. Основи соціології: матеріали до лекційного курсу // За ред. Климанської Л.Ф. Савки В.Е. - Львів 1997.
6. Спелзер Н. Соціологія. -М.:1994.
7. Социология: Наука об обществе. - Харьков, 1997.
8. Сорокін П. Человек, цивилизация, общество. — М.: Изд. полит. лит-реч, 1992.
9. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. Випуск / - Львів.: Кальверія. 1996.
10. Якуба О.О. Соціологія. Навчальний посібник для студентів. Харків. Константа. 1996.