Самогубство серед молоді: статистика, причини, шляхи подолання

Самогубство серед молоді: статистика, причини, шляхи подолання.

Суїцидальна поведінка дітей та молоді в суспільстві

За даними Всесвітньої  організації охорони здоров'я, серед населення віком від 14 до 35 років самогубство є одним з трьох головних причин смертності. Щороку в світі близько мільйона людей покінчують життя самогубством, тобто одна людина кожні 40 секунд.

 Самогумбство (суїцид) — свідоме самостійне позбавлення себе життя, спричинене своєю безпосередньою, умисною і бажаною дією. Медичний термін самогубства «суїцид» має коріння у латинській мові — лат. sui caedere вбивати себе.

Суїцид — акт самогубства або спроби самогубства, який здійснюється у стані сильного душевного розладу або під впливом якогось психічного захворювання.

 Щодо суспільних категорій,  які найбільш схильні до скоєння  подібних вчинків, то найвищий  показник самогубств відзначається  серед психічно хворих, хронічних  алкоголіків, наркоманів, інвалідів.  До групи ризику можна також  віднести літніх людей, засуджених, а також дітей і підлітків.

Самогубство (суїцид) - тема, що була актуальною в усі часи, але ставлення до неї протягом епох було різне й багато в чому залежало від релігій та морально-етичних норм і традицій. Актуальність дитячої проблематики в суїцидології визначається нагальністю профілактики самогубств серед учнівської молоді.

1.  Частота суїцидальних дій серед молоді, протягом останніх двох десятиліть подвоїлася. У 30% осіб у віці 14 - 24 років бувають суїцидальні думки, 6% юнаків та 10% дівчат здійснюють суїцидальні дії. Із загальної кількості суїцидів 90% - здійснюється людьми з психотичними станами і лише 10% - без психотичних розладів. Деякі фахівці пишуть про те, що в 10% суїцидальну поведінка має на меті покінчити собою, і в 90% суїцидальну поведінка підлітка - це залучення до себе уваги.

Як свідчить статистика, більшість  спроб самогубства серед молоді здійснюється через кохання (38,5%), на другому місці непорозуміння  з друзями (30,8%). І тут зовсім не має значення, до якої соціальної групи  відноситься респондент, адже якщо розбити результати за категоріями, різниця між ними не перевищує  відсотка. Запитавши  суїцидентів, чому небезпечні думки, на щастя, не вдалося реалізувати, 61,6% відповіли, що їх зупинили, у 26,9% забракло сміливості. Лише 3,8% зізналося, що вони хотіли лише налякати рідних та друзів, хоча практика психологів свідчить, що цей відсоток значно більший.

Найстрашніше те, що 26,6%  спроб суїциду закінчуються летально. Можливо це є наслідком людської байдужості, небажанням допомогти. На запитання «Як Ви ставитеся до суїцидентів?» 78% відповіли, що їх шкода; 30% від загальної кількості опитаних відповіли “Мені байдуже”; зустрічається також варіант «Не розумію таких людей, уникаю контактів з ними». Їх не багато (5%), але подібне ставлення до ближнього не надто гуманістичне.

 За даними державної  статистики кількість дітей і  підлітків, що наклали на себе  руки, складає 12,7% від загального  числа померлих від неприродних  причин. За останні п'ять років  покінчили життя самогубством 14157 неповнолітніх.

Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень Українського НДІ, 27,2 % дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання  жити, 17,8 % - уважають, що нікому немає  до них справ, 25,5 % - не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9 % - не стримуються в ситуації конфлікту.

 Суїцидальна поведінка - поняття більш широке ніж суїцид, воно включає в себе будь-які внутрішні та зовнішні форми психічних актів, які спрямовуються уявленнями про позбавлення себе життя.

Афектна суїцидальна поведінка: іноді суїцидальні демонстрації можуть бути наслідком реакції на гострі афектні ситуації. Такі "афекти" у підлітка найчастіше викликані ударами по самолюбству, приниженням в очах оточуючих, втратою надій. Справжня суїцидальна поведінка: результат обдуманого рішення піти з життя. Можливі численні спалахи суїцидальних думок без здійснення певних спроб. Вони зазвичай можуть з’являтися, коли життя завдає ударів по "слабких місцях", особливо якщо водночас виникають уявлення про власну неповноцінність, і в критичних ситуаціях можуть мати справді суїцидальний характер. Суїцидальні дії здійснюються під впливом ланцюга невдач, розчарувань, а останньою краплею може стати якийсь нікчемний привід.

Серед об’єктивних чинників, що впливають на суїцидальну поведінку молоді, можна виокремити такі: більшість таких "суїцидентів" висловлювали свої наміри позбавити себе життя друзям, родичам; більшість молодих людей, які роблять суїцидальні спроби або скоюють завершене самогубство, не діагностуються як психічно хворі; у більшості випадків діти, підлітки демонструють своє бажання піти з життя, однак дорослі не завжди це помічають.

У молодому віці мотиви суїцидальних дій найчастіше є егоїстичними. Суїцидальна поведінка молоді часто пояснюється тим, що молоді люди, не маючи достатнього життєвого досвіду, не можуть правильно визначити мету свого життя та шляхи її досягнення.

 

2. Психологи виділяють десять основних мотивів суїцидальної поведінки серед молоді:

переживання образи, самотності, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;

· реальна або уявна  втрата батьківської любові, нерозділене  кохання, ревнощі;

·переживання, пов'язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків;

·почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;

·страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;

·страх перед покаранням;

·любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність;

·почуття помсти, погроз, шантажу;

·бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;

·співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів («ефект Вертера»).

 Можна виокремити деякі ознаки бажання молодих людей накласти на себе руки, серед яких: проблеми зі сном, втрата апетиту, апатія; схильність до самотності й відчуження; різкі зміни у зовнішності та поведінці; збуджений або агресивний стан; розмови про смерть, записки про самогубство, малюнки в чорному світлі, що відображають жорстокість, особливо спрямовану на себе; розкаяння; ототожнення себе з певним самогубцем; відчуття безнадійності, тривога, депресія; роздавання особистих речей; нездатність довго залишатися уважним; утрата інтересу до улюблених занять; самоїдство; несподіване погіршення успішності в навчанні або роботі; членство в угрупованні або секті; ейфорія після депресії та інше.

 Молодь найбільш уразлива до соціальних негараздів у суспільстві. Сьогодні зростає кількість чинників, що схиляють молодь до самогубства:

·алкоголізм, наркоманія, зловживання токсичними препаратами;

·депресії;

·ВІЛ/СНІД;

·фінансові проблеми (безробіття);

·емоційне, психічне, фізичне, сексуальне кривдження з боку дорослих.

До основних засад, що впливають на невирішеність проблеми зростання саморуйнуючої поведінки, можна, насамперед, віднести:

• неадекватне усвідомлення характеру та поширеності проблеми саморуйнуючої поведінки в українському суспільстві в цілому та в системі охорони здоров’я зокрема;
• відсутність адекватної оцінки реальної ситуації, що в першу чергу виражається в недосконалості статистичного обліку (відсутність статистичного обліку суїцидальних спроб, незнання і відсутність статистичного обліку еквівалентних форм саморуйнуючої поведінки);
• неадекватна (непрацююча) схема надання допомоги тим, хто її потребує, у загальнодержавному масштабі.

 

3. Що ж можна протиставити суїцидальній поведінці та настроям? На яких струнах душі можна зіграти, до чого можна кликати, щоб витягнути людину з безодні відчаю? Як правило, це ресурси самої особистості.

 Використовувати як "союзників"  у боротьбі з тягою до саморуйнування  можна все, що значимо і суттєво  для людини:

- глибоку емоційну прихильність  до рідних та близьких;

- виражене почуття обов'язку;

- інстинкт самозбереження - боязнь заподіяння собі фізичної  шкоди, болю;

- значимість громадської  думки та уникнення осуду з  боку оточуючих; 

- переконання в невикористання  всіх життєвих можливостей; 

- пошук ситуацій і людей  , в яких і для яких ця  людина дійсно потрібен і любимо,

- наявність нереалізованих  поки творчих, сімейних, професійних  планів і задумів, наявність  значущих і ще не досягнутих  життєвих цінностей і цілей; 

- наявність духовних, моральних  і релігійних цінностей, які  можуть виступити в цій ситуації  в ролі "гальм";

- і навіть живописання  зовнішнього вигляду після самогубства. 

 Все це може виступити  стримуючими факторами і навіть  стати "точками повернення".

 Звичайно, людині, який  пережив спробу самогубства і  навіть що знаходиться у владі  поки що лише настроїв і  задумів, необхідна професійна  допомога. Але й повсякденна участь  небайдужих і уважних людей  може надати йому неоціненну  послугу.