Програма соціологічного дослідження

Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Мая 2012 в 22:28, лекция

Описание работы

Будь-яке дослідження починається з постановки проблеми. Проблема дослідження може бути заданою ззовні якимось замовником або викликана пізнавальним інтересом. Що ж таке проблема? Проблема — це завжди протиріччя між знаннями про потреби людей в якихось результативних практичних чи теоретичних діях та відсутністю знань про шляхи й засоби їх реалізації. Вирішити проблему — значить отримати нове знання або побудувати теоретичну модель, яка б пояснювала те чи інше явище, виявити фактори, які б дозволили вплинути на розвиток явищ у бажаному напрямку.

Работа содержит 1 файл

Семінар 2 Програма соціологічного дослідження..docx

— 35.40 Кб (Скачать)
  • Історичні тренди - різновид повторювального дослідження, предметом

якого виступає одна і таж  група через певні проміжки часу. Наприклад,

досліджується вікова група 20-річних, потім ця ж група - через 10 років,

згодом - ще через 10 років  і т.д.

  • Панельне дослідження (від англ. – рапеl - список) - вид повторювального  соціологічного дослідження, коли вивчається один і той самий соціальний об'єкт за тією ж методикою з певним часовим інтервалом (перепис населення - типовий приклад такого дослідження). Таке дослідження має за мету відстежити динаміку процесів.
  • Лонгітюдне дослідження - вид повторювального дослідження, коли

відбувається довготривале спостереження за об'єктом.

  • Соціальний моніторинг - це комплексне, інтегральне дослідження, що

становить цілісну систему, яка дозволяє фіксувати, зберігати  і здійснювати первинний аналіз даних за динамікою соціальних процесів в районі, регіоні, країні. За допомогою  таких досліджень можна вивчити  об'єкт у русі, аналізувати зміни, їх динаміку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Класифікація  різновидів запитань анкети. Правила  конструювання анкети

Одним з найпоширеніших видів  опитування е анкетування. Анкета заповнюється респондентом самостійно. Використовуючи роздаткову, поштову чи пресову анкету, дослідник з мінімальною технічною допомогою за короткий час може зібрати первинну інформацію від сотень респондентів. Забезпечуючи повну анонімність, метод анкетування дає змогу ефективніше досліджувати теми, морально-етичні проблеми.

Анкета - тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

У сучасних соціологічних  дослідженнях використовують декілька видів анкетування: роздаткове, поштове, пресове. Найпоширеніше роздаткове анкетування, за якого респондент одержує анкету безпосередньо з рук соціолога. Цей вид опитування найнадійніший. Він гарантує добросовісне заповнення анкет, майже стопроцентне їх повернення, але багато в чому залежить і від уміння анкетера встановити психологічний контакт з респондентами, створити сприятливу атмосферу при опитуванні.

Поштове анкетування полягає в розсиланні анкет і одержанні на них відповідей поштою. Суттєва його перевага у відносно низькій вартості, простоті організації (з підготовкою дослідження, в якому розсилається 2-3 тисячі анкет, легко справляються 2-3 особи). Цей метод дає змогу одночасно провести опитування на великій території, в тому числі й у важкодоступних районах. Незалежність відповідей респондентів від впливу інтерв'юера також сприяє підвищенню надійності результатів соціологічного дослідження. Ще одна перевага - можливість респондента самостійно обирати зручний для нього час заповнення анкети.

Водночас поштове анкетування  має чимало недоліків. Основний з  них - неповне повернення анкет (не всі  респонденти заповнюють анкети і  надсилають їх дослідникам), хоч це великою мірою залежить і від  кваліфікованості соціолога (процес повернення анкет за поштового опитування теж  керований). Ще один - відмінність тих, хто заповнив і надіслав поштову  анкету, від тих, хто ухилився від  участі в опитуванні, тобто зміщення вибірки. Нерідко надходять відповіді  не від тих, кому надсилались анкети. Респондент іноді не сам заповнює анкету, а «перекладає» це на когось із членів сім'ї. Не можна повністю виключити  і групове заповненая, використання порад інших осіб.

Останнім часом набуває  поширення пресове опитування - вид анкетування, за якого анкети публікують у газеті чи журналі. Кількість повернутих анкет тут невелика, як правило, не більше декількох процентів усієї сукупності читачів видання. Але за великого тиражу можна одержати велику кількість заповнених анкет. Однак і тоді слід обережно аналізувати емпіричні дані, не поспішати з поширенням висновків на всіх читачів. Суть не в тому, що соціально-демографічний склад тих, хто відповів на анкету, відрізняється від «паспортних» характеристик аудитори загалом. Важливіше, що ті, хто відповіли на анкету, відрізняються від «мовчазної більшості» або своїм ставленням до конкретного видання, або своїм баченням і розумінням досліджуваної проблеми, або й тим і іншим одночасно.

Сумарні статистичні розподіли  відповідей важко інтерпретувати. Водночас із загального масиву заповнених анкет  майже завжди можна виділити однорідні  підмасиви, які належать респондентам конкретних соціально-демографічних груп. Так відкриваються сприятливі можливості для дослідження диференціації думок, пропозицій, властивих різним групам респондентів. Часто учасники опитування супроводжують заповнені анкети листами, в яких дають розгорнуту аргументацію свого ставлення до сформульованої проблеми. Подібні «самоінтерв'ю» значно збагачують первинну інформацію і поглиблюють науковий аналіз.

Правила конструювання анкети.

Анкета складається із декількох частин, які в своїй  сукупності утворюють систему питань, що дозволяє отримати інформацію, необхідну  для прийняття рішень із досліджуваної  проблеми.

На першому місці в  анкеті завжди вступна частина (преамбула, “шапочка”), в якій вказуються:

    • Хто проводить опитування;
    • З якою метою проводиться опитування;
    • Інструкція заповнення анкети.

Вступна частина відіграє винятково важливу роль, формує установку  респондента на заповнення, його настрій, що безпосередньо впливає на отримання  достовірної інформації.

За вступною частиною, як правило, даються контактні запитання. Їх призначення – зацікавити респондента, полегшити процес «входження» в роботу. Питання повинні бути прості в своїх формулюваннях. Таких питань не повинно бути надто багато, оскільки вони ускладнюватимуть анкету.

Після контактних пропонуються основні питання, зміст яких повністю визначається метою та завданнями дослідження.

Завершують блок основних питань завершальні питання, функція яких полягає у знятті психологічної напруги у респондента, дають йому можливість відчути, що зроблена велика і необхідна робота.

На останньому місці в  анкеті, як правило, стоїть паспортичка, або соціально-демографічний блок в який частіше всього включають питання, що розкривають: стать, вік, професію, освіту, соціальний статус, сімейне положення тощо.

Щодо кількості запитань, то вона повинна бути в межах розумного.

Практика  соціологічних досліджень показує, що час заповнення анкети повинен  тривати до 45-55 хв.

Класифікація  питань.

За формою питання бувають:

    • Закриті (пропонуються варіанти відповідей);
    • Відкриті (немає варіантів відповідей);
    • Напівзакриті (змішані).

Закриті питання в свою чергу поділяються на:

    • Альтернативні (пропонується вибір тільки одного варіанта відповіді);
    • Питання-меню (це таке питання, в якому респонденту пропонується набір відповідей з правом вибору декількох);

Дуже часто в анкетах  можна спостерігати чергування прямих і непрямих питань.

Пряме питання – це питання, яке дозволяє отримати безпосередню інформацію від респондента(Форма: «Чи задоволені Ви своєю працею?»).

Непрямі питання – це такі питання, які дозволяють отримати необхідну інформацію не безпосередньо, а шляхом серії питань.(Форма: «Прийнято вважати, що… А як Ви думаєте?»).

За функціональним призначенням питання бувають:

    • Питання-фільтри (використовуються тоді, коли соціолог сумнівається в компетентності респондента.)
    • Контрольні запитання (дозволяє соціологу визначити правдивість, щирість відповідей респондента). Воно, як правило, складається із двох запитань: основного і контрольного.

На відміну від контактних запитань буферні запитання мають на меті пом’якшити взаємовплив основних запитань. Потреба в них особливо важлива тоді, коли потрібно перейти від одного напрямку теми до іншого, або знизити ефект монотонності питань, що присвячені одній темі.

Крім того, найчастіше в  соціологічних дослідженнях застосовуються шкальні запитання(варіанти відповідей даються у вигляді шкали) та питання малюнки(варіанти відповідей даються у вигляді малюнків).

Наступним видом запитань, що відрізняються по формі, є табличні запитання, які складаються із декількох простих запитань, кожен з яких має однотипну шкалу. Табличне складання питання дозволяє зробити анкету більш компактною, зручною для застосування.


Информация о работе Програма соціологічного дослідження