Процеси трансформації соціальної структури українського суспільства

       План:

1. Вступ.
2. Загальні положення та основи для розглядання соціальної структури суспільства.

0. Теорії  соціальної структури суспільства.

Соціальні групи як основа соціальної структури  суспільства.

3. Визначення «соціальної структури суспільства» та її основних понять.

0. Статус.

Роль.

Соціальний  інститут.

Соціальна мобільність.

4. Процеси трансформації соціальної структури українського суспільства.

4.1. Соціальна політика.

5. Заключення.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Вступ 

       Обираючи  тему для курсової роботи, мене зацікавила така тема, як соціальна структура суспільства. Вона є не дуже простою, тому що існує багато точок зору щодо цієї проблематики, але я намагалася вибрати найосновніші та загальні положення цієї теми, не вдаючись до суперечки між авторами та їх теоріями. Я спробувала скомпонувати всі дані, що були доступні мені протягом цієї роботи.

       У своїй роботі я намагалася визначити  саме поняття «соціальна структура  суспільства», її складові частини та основу, на яку спираються соціологи у своїх дослідженнях; спробувала позначити основні положення української соціальної структури та її особливості.

       Я вважаю, що обрана мною тема є цілком актуальної, особливо для сучасного українського суспільства, яке на сьогоднішній день дуже складно піддається якомусь структуруванню, що може негативно відобразитися на його подальшому розвитку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Загальні  положення та основи для розглядання  соціальної структури суспільства

      Теорії  соціальної структури  суспільства 

      [1, стор. 37] В західній соціальній філософії, починаючи ще з П.Сорокіна, відбувається розробка нових теорій соціальної структури суспільства. В цьому аспекті цікавими і досить переконливими є теорії соціальної стратифікації та соціальної мобільності.

      Сутність  першої з них може бути зведена  до таких основних положень: класи  зникли, існують лише деякі соціальні “пласти”, або шари, тому замість поняття “класи” треба користуватися поняттям “страти” (від латин. стратум – шар, пласт, геологічний термін); ознаки стратифікації довільні – рід занять, зайнятість, стать, приналежність до політичної партії, розмір прибутку, ставлення до певних соціальних проблем, освіта, кваліфікація тощо; кількість стратів різні автори визначають по-різному – 4, 5, 6, 7, 8, і більше (до 12). До них інколи додають це й престиж (а американці – національність).

      Друга, певною мірою похідна теорія, що пов’язана з першою і відображає соціальну динаміку, – це теорія соціальної мобільності. Вона зводиться відповідно до таких положень: теорія К.Маркса про існування в капіталістичному суспільстві двох полярно протилежних класів і загострення боротьби між ними не підтверджується; мають місце лише відмінності між стратами та їхня висока мобільність, рухливість, пов’язана з переходом з однієї страти до іншої. 

       Соціальні групи 

       [1, стор. 36] Опорним при дослідженні питання про соціальну структуру суспільства є поняття соціальної групи, перше визначення якої ми знаходимо в основній праці англійського філософа Т.Гоббса “Левіафан”: соціальна група – це сукупність людей, об’єднаних спільними інтересами чи спільною працею. Згодом це поняття набуває іншого змісту, але загальноприйнятим є й тепер розрізнення малих, середніх і великих соціальних груп та їхньої ролі у розвитку суспільства. 

      Специфічною ознакою малих соціальних груп (до яких відносяться сім’я, шкільний клас чи академічна група, курс, виробнича бригада, дружні компанії, приятельські групи, сусідські спільності тощо) є безпосередні контакти її членів. При цьому розрізняють формальні й неформальні групи.

      Середні групи більші за кількістю, вони об’єднують виробничі об’єднання працівників одного підприємства, студентів одного вузу, територіальні спільності, наприклад, мешканців одного села, району тощо. Тут мають місце і збіг інтересів, і можливості безпосереднього спілкування.

       Особливе  місце серед соціальної структури  суспільства належить великим соціальним групам, адже саме вони є багаточисельними об’єднаннями, де вже немає безпосередніх контактів, фундаментальний інтерес формується на основі усвідомлення людьми об’єктивних обставин свого життя. 

      Соціальна структура суспільства - система взаємозв'язаних та взаємодіючих спільнот або побудова суспільства в цілому. Соціальна структура характеризує різні види соціальних спільнот і відносини між ними. Це, зокрема, соціально-демографічні, класові, соціально-етнічні та інші спільноти. Сааме тому ключовим у розумінні соціальної структури суспільства є, як вже було зазначено вище, поняття соціальної спільноти, соціальної групи. 
 
 
 

Визначення «соціальної структури суспільства» та її основних понять 

       [1, стор. 37] Основою суспільства з погляду сучасної соціології є соціальна структура - сукупність соціальних інститутів, соціальних ролей і статусів.  

       Статус 

       [1, стор. 37] Кожна людина займає одночасно декілька позицій в суспільстві. Наприклад, чоловік може бути художником, інженером, чоловіком, батьком. Соціальна позиція, яка пов'язана із певними правами і обов'язками, називається статусом. [2, стор. 72] Хоча людина може мати ряд статусів, один з них, який можна назвати головним статусом, визначає його суспільне положення. [2, стор. 73] Американка китайського походження може бути фармацевтом, дочкою, подругою і танцівницею, але швидше за все її суспільне положення визначатиметься тим, що вона азіат. Частіше головний статус людини обумовлений його роботою. 

       [7] Поняття статусу пов'язане з різним ступенем соціального престижу відповідних соціальних груп. Відмітні риси конкретного статусу можуть змінюватися незалежно від класового розподілу; при цьому соціальний престиж може бути як позитивним, так і негативним. До позитивно привілейованих статусних груп ставляться люди, що володіють високим престижем у рамках даної соціальної системи. Наприклад, в англійськім суспільстві високий престиж мають лікарі і юристи.

       Негативно привілейованими статусними групами  є групи парій. Саме вони стають жертвами дискримінації, що закриває для них можливості, доступні іншим групам. У середньовічній Європі такими паріями були євреї, яким заборонялося займатися певними видами діяльності й, зокрема, займати державні посади.

       Володіння багатством звичайно пов'язане з  високим статусом, але існує й безліч виключень, про що свідчить, наприклад, існуючий термін "шляхетна бідність". У Великобританії люди з аристократичних родин продовжують користуватися пошаною й повагою, навіть втративши весь свій стан. Навпаки, до "нових багатіїв" представники традиційного вищого класу часто ставляться зі зневагою.

       Статус залежить від суб'єктивних оцінок людьми соціальних відмінностей і визначається різними стилями життя відповідних груп. 

       Американський соціолог Н. Смелзер виділяє статуси, приписані і досягнуті.

       [2, стор. 73] Приписані статуси - це такі статуси, які інколи вже визначені від народження. Наприклад, людина із чорним кольором шкіри здобуває статус негра з моменту появи на світ. Крім того, статуси обумовлені статтю, етнічним походженням, місцем народження, прізвищем родини.

       Досягнутий (набутий) статус визначається тим, що людина здійснила в своєму житті. Статус письменника здобувають у результаті опублікування книги; статус чоловіка - після одержання дозволу на одруження й одруження. Ніхто не народиться автором або чоловіком. Деякі статуси поєднують запропоновані й досягнуті елементи. Одержання ступеня доктори філософії, безсумнівно, є досягненням. Але якщо статус один раз отримується, він залишається назавжди, стає перманентною частиною особистості й соціальної ролі людини, визначаючи всі її наміри і цілі як передписаний статус. 

         Роль

       Кожний  статус включає ряд ролей. Роллю можна називати ту очікувану поведінку, яка обумовлена статусом певної людини. Роль музиканта повністю визначає його поведінку, пов'язану із установленими правами й обов'язками музиканта. До них ставляться виконання музичних творів на певному рівні майстерності, репетиції по кілька годин у день і прояв чинної поваги до диригента.

      Людина, яка має статус викладача по-різному веде себе із студентами, іншими викладачами, з представниками міністерства чи ректором. Сукупність ролей, що відповідають даному статусу, називається рольовим набором.

      В суспільстві існує величезна  кількість формальних ролей. Кожна  людина може грати різні ролі: студента, спортсмена, члена профспілки, виборця і т.д. 

      Відомий соціолог Толкотт Парсонс здійснив систематизацію соціальних ролей, виходячи із п'яти основних характеристик:

      1) деякі ролі вимагають емоційної  стриманості, в той час як  інші дозволяють відверте вираження почуттів;

      2) деякі ролі приписані, а бувають  досягнуті;

      3) деякі ролі передбачають спілкування з людьми за формальними правилами, інші дозволяють встановлювати неформальні, особисті відносини;

      4) різні види ролей пов'язані  з різною мотивацією. 

      [2, стор. 74] Коли людина стикається з протилежними вимогами двох чи більше несумісних ролей, виникає рольовий конфлікт. Протиречиві вимоги, які пред'явлені однією і тією ж роллю, можуть стати причиною рольової напруги, існує декілька способів подолання рольового конфлікту: вважати деякі ролі більш важливими, ніж інші, розділяти дім та місце роботи, а також свої ролі в них; розряджати конфліктну ситуацію допомагають жарти та гумор.

      Виконання певних соціальних ролей і передбачає належність індивідів до тих чи інших соціальних груп чи спільнот. 

       [1, стор. 38] Коли всі соціальні статуси і ролі зв'язані між собою функціями, а отже, правами і обов'язками по відношенню один до одного (вчитель має певні обов'язки перед учнем, офіцер – перед солдатом і навпаки), вони утворюють так звані гнізда соціальної структури, розташовані горизонтально. Самі гнізда порожні: одно гніздо – «викладач», одно гніздо – «чоловік» і т.д. Але ми заповнили їх: тисячі викладачів, мільярди чоловіків. Вийшли не гнізда, а соціальні групи, шари. Деякі з них можна розташувати вертикально: правителі займуть вищу позицію, дворянство розташується нижче, а під ними робочі і селяни. У перших більше влади, у других – менше. Розрізняються вони також по доходах, багатстві, рівні освіти, престижі посади або професії. Такого роду піраміда, побудована на нерівності доступу до соціальних благ, існує в кожному суспільстві.

       Розташовані один над одним групи (в даному випадку їх іменують стратами) складають соціальну стратіфікацию суспільства. Це аспект або частина соціальної структури. Але все таки всі ці групи зв'язує розподіл праці в суспільстві.

        [1, стор. 39] Отже, людина або група може займати різні позиції в суспільстві, які називаються соціальними статусами.

       Соціальна стратифікація

         

       

                       Соціальна структура

                                            Статус