Природно-заповідний фонд Криму є найважливішим показником еталонно-наукового та природно-ресурсного потенціалу півострова

15. ДЕРЖАВНИЙ  КАДАСТР ТЕРИТОРІЙ ТА ОБ'ЄКТІВ  ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ  - — система достовірних відомостей про природ., наук., правові та ін. характеристики територій і об'єктів, що входять до складу природ.-заповід. фонду країни. Відповідно до Закону «Про природно-заповідний фонд України» (1992) кадастр ведеться з метою оцінки складу та перспектив розвитку природ.-заповід. фонду, стану територій і об'єктів, що входять до нього, організації їх охорони та ефективного використання, планування наук, досліджень, а також забезпечення держ. органів, заінтересованих підприємств, установ і організацій відповідною інформацією для розв'язання питань соціально-екон. розвитку, розміщення продукт, сил та в ін. цілях, передбачених зак-вом. Кадастр містить відомості про правовий статус, належність, режим, геогр. Положення, кількісні та якісні характеристики цих територій і об'єктів, їх природоохор., наук., осв., рекреац. та ін. цінність. Відповідальність за ведення кадастру покладена на Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і його органи на місцях. Первин, облік кадастрових відомостей здійснюється адміністраціями природ, заповідників, нац. природних парків, регіон, ландшафтних парків, зоол. парків загаль-нодерж. значення, а також підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають території та об'єкти природ.-заповідного фонду, за їх рахунок. 

16. Природно-заповідний фонд Криму є найважливішим показником еталонно-наукового та природно-ресурсного потенціалу півострова. Він відіграє велику роль у збереженні ландшафтного та біологічного різноманіття регіону.  

Заповідна справа в Криму має більш ніж вікову історію. Першою документально заповіданої територією в Криму став "Заказник гірського лісу" в районі Центральної улоговини сучасного Кримського природного заповідника. Він був заснований у 1896 році Управлінням по імператорських полюваннях на місці функціонували з 1870 р. царських мисливських угідь.  

Реальні кроки по виявленню і заповідній охороні найбільш цінних природних комплексів на півострові були розпочаті тільки в 1917, 1918 і в 1920-і роки ХХ сторіччя з ініціативи відомих вітчизняних вчених - А.П. Павлова, І.І. Пузанова, Г.Ф. Морозова і Є.В. Вульфа.  

На основі досліджень вчених до XXI сторіччя на Кримському півострові сформовано досить репрезентативна система заповідних територій різного таксономічного рангу, що включає унікальні та типові ландшафти і місцевості. Загальна заповідна площа в Криму досягла 1550,8 кв. км, або 5,7% території півострова (з прибережними акваторіями). Тут (включаючи землі Севастополя) знаходиться 155 особливо охоронюваних ландшафтних комплексів, а саме: 6 природних заповідників, 33 заказника, 73 пам'ятки природи, 34 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, ландшафтних та дендрологічних парків та 9 заповідних урочищ.  

Найбільша кількість заповідних територій припадає на Кримське субсередземномор'я, проте за площею заповідна насиченість ландшафтів Криму значно вище на Головному Кримському пасмі (Гірський Крим). Значно менше розвинута заповідна мережа в Кримському передгір'ї, Керченській пагорбкуватості й особливо в Рівнинному Криму. В цілому заповідна насиченість ландшафтів Криму набагато вище середніх аналогічних показників по Україні, проте удвічі нижче рівня, що рекомендується Міжнародним Союзом Охорони Природи (IUCN) як оптимальний показник для регіонів планети Земля.

Основними заходами щодо охорони, розширення і поліпшення стану ПЗФ є:

-розробка наукового обгрунтування та оцінка сучасного стану існуючих та перспективних заповідних об'єктів;

-установка типових охоронних знаків та інформаційних аншлагів в природно-заповідних зонах (м. Алушта, Білогірський, Нижньогірський, Ленінський р-ни);

-оснащення охорони заповідників сучасними засобами зв'язку.  

З метою збереження біологічного та ландшафтного різноманіття необхідно:

-оформити та укомплектувати правовстановлюючі документи на об'єкти ПЗФ;

-забезпечити фінансування підготовки матеріалів по організації в межах зарезервованих територій об'єктів ПЗФ;

-визначити та затвердити охоронні зони парків Великої Ялти.

   Заповідний фонд Криму за 80 років свого розвитку став найважливішим показником еталонно-наукового та природно-ресурсного потенціалу півострова. Це природний средозберігаючий і средовідтворне джерело рівнинно-степової, гірничо-лісової і південнобережно-субсередземноморської природи півострова. охороняючі території та об'єкти, відображаючи ступінь унікальності і типовості природи в різних регіонах півострова, нерівномірно розподілені по ландшафтним областям Криму. Найбільшою заповідної насиченістю відрізняється Головна Кримська гряда і Кримське субсередземномор'я. Значно меншою заповідної насиченістю характеризуються ландшафтні області Рівнинного Криму і Кримського передгір'я. У цілому на частку заповідного фонду в Криму припадає 5,4% території півострова. Це в 1,5 рази перевищує аналогічний середній показник по Україні в цілому, але в 2 рази нижче рекомендованого ООН оптимального рівня заповідної насиченості для регіонів світу.

  Основу заповідного природного фонду Криму утворюють 6 державних природних заповідників (з 20 наявних в Україні): Кримський з філіалом "Лебедині острови", Ялтинський, "Мис Мартьян", Карадазький, Казантипський та Опукський. Вони займають 45% загальної площі заповідного фонду півострова.