Праця -базовий соціальний прогрес

Праця –базовий соціальний прогрес. 

    Соціологія  праці та управління –одна із спеціальних соціологічних теорій, предметом вивчення якої є соціальні аспекти праці, тобто людський фактор, його функціонування в процесі праці, а також розглядає соціальні чинники підвищення ефективності праці, а також науково-технічних і соціальних умов на ставлення людей до неї.

    Основні предмети соціології праці:

    перший - соціальні закономірності взаємодії  людей із засобами і предметами праці;

    другий - ставлення людини й колективу  до праці, її змісту, характеру, умов;

    третій - соціальна організація підприємства, колективу, тобто та особлива система відносин, яка утворює сукупність позицій, ролей, цінностей, зв'язаних між собою робітників, що працюють колективно.

    Об’єктом  соціології праці є праця як суспільно  значуще явище, як процес реалізації, а водночас і відтворення здібностей, знань та умінь особи, як вид соціальної діяльності.

    Праця –цілеспрямована діяльність людей, в результаті якої створюються матеріальні і духовні блага. Соціологія розглядає працю як основну форму життєдіяльності людського суспільства, основну умову його буття.

    Процес  праці –включає в себе: доцільну діяльність людини(сама праця), предмет праці(на що спрямована праця), знаряддя виробництва (якими людина впливає на предмет праці).

    Соціальна сутність праці:

    Праця є способом освоєння природи людиною, оскільки праця –процес, який відбувається між людиною і природою, у якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює та контролює обмін речовин між собою та природою.

    Праця є засобом формування і розвитку особистості, оскільки людина, впливаючи на природу, використовуючи її для задоволення своїх потреб, змінює і свою власну природу, розвиває здібності та нахили, формує себе як особистість.

    Праця є визначальним чинником формування соціальної структури суспільства, оскільки люди у процесі трудової діяльності об’єднуються, утворюючи певні соціально-професійні, психологічні групи.

      Організація праці –форми, способи і порядок поєднання живої і предметної праці.

    Умови праці –сукупність соціально-економічних, санітарно-гігієнічних організаційних та соціально-побутових чинників, які впливають на працездатність і здоров’я працівника, умови праці можуть бути нормальними і шкідливими.

    Зміст праці –узагальнена характеристика процесу праці:

          Мета  –усвідомлений образ очікуваного результату трудової діяльності, ідеальний план дій.

          Стимул  до праці –зовнішні фактори, які спонукають до праці.

          Мотив праці –внутрішні спонуки пов’язані з ціннісними установками, етичною орієнтацією діяльності.

          Ставлення до праці –усвідомлення значення праці як індивідуальної та суспільної цінності.

          Цінність  –це усвідомлення людьми значущості певного об’єкта.

    Трудовий  колектив –це добровільне соціально-політичне і економічне об’єднання людей для спільних дій заради досягнення особистісно-цінних і суспільно-корисних цілей, які пов’язані єдністю інтересів, оформленні структурно і мають органи управління, дисципліни і відповідності. Трудовий колектив –найважливіша характеристика суспільної праці, його слід розглядати як соціальну організацію і як соціальну спільноту.

    Соціологія  праці та управління –це галузь соціології, спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає працю, трудову діяльність та поведінку, трудовий колектив як специфічну соціальну підсистему суспільства, його соціальні інститути, а також соціальні спільності в сфері праці, соціально трудові відносини і процеси та закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на них. 

    Соціально-трудові  відносини на відміну від функціонально-трудових, зумовлених поділом і кооперацією праці, виникають між працівником і соціальними групами колективу як відносини рівності й нерівності залежно від місця цих суб'єктів у процесі праці, їхнього досвіду, умінь, інтересів, специфіки трудової поведінки.

    З регуляцією соціально-трудових відносин зв'язана насамперед проблема мотивації праці. Нині в Україні мотиви змістовності, морального задоволення працею поступилися місцем мотивам забезпечення бодай мінімальних засобів до існування, актуалізувалися проблеми безробіття, соціальних конфліктів.

    Соціально-трудові  відносини надзвичайно складні і класифікуються за такими ознаками:

    змістом  діяльності -  виробничо-функціональні,  професійно-кваліфікаційні, управлінсько-організаційні;

    суб'єктом  відносин - між колективні (колектив - колектив) та внутрішньо колективні (індивід - індивід, індивід - колектив);

  наявністю владних повноважень - по горизонталі і по вертикалі;

    способом  розділу результатів  праці - кількістю і якістю праці, грошовим внеском, майновим внеском, обсягом інтелектуальної власності;

    ступенем  регламентованості - формальні й неформальні;

    характером  спілкування - безпосередні, опосередковані, між особистісні, безособові.

    Формування  та розвиток соціально-трудових відносин відбувається у вигляді соціальних процесів, що відбивають функціонування трудових колективів, груп та окремих працівників.

    Види  соціальних процесів у трудовій сфері:

    базові - праця, що впливає на соціальний стан;

    інтегративні - формування, функціонування та розвиток трудових колективів;

    ціннісно-орієнтаційні - мотивація, соціалізація, адаптація;

    трудових  переміщень - плинність кадрів та регульовані зміни місця працівника у системі суспільного поділу праці.

    Праця як соціальний інститут, специфічна форма  спільної діяльності людей є не тільки методом, процесом добування засобів до існування, вона визначає специфіку практично всіх соціальних, економічних та інших процесів у суспільстві, навіть специфіку суспільного ладу в державі. 

    Соціальна діяльність - це завжди прояв соціальної активності стосовно навколишнього світу.

    Розуміння трудової діяльності як основної ґрунтується на традиційному визнанні пріоритету її матеріальних результатів. Однак не меншу роль відіграють знання (як результат духовної діяльності), послуги (як результат специфічного виду діяльності у сфері нематеріального виробництва) та ін. Визнання пріоритету матеріальних результатів є історично зумовленим і зі зміною суспільних умов пріоритетність різних видів праці змінюється. Отже, всі види соціальної діяльності є однаково цінним

    Соціальна сутність праці полягає в тім, що саме праця створила людину і визначає її сутність.

    Соціально-економічна сутність праці є двоїстою: вона, з одного боку, є джерелом багатства і доходів, а з іншого - мірою поведінки людини, засобом її самореалізації.

    Слід  розрізняти соціальний   та   функціональний зміст праці. Соціальними є доцільність діяльності працівника, мотивація, ставлення до праці на суспільному (як до професії, виду діяльності) та індивідуальному (як до конкретно виконуваної роботи) рівні. Функціональний зміст праці виявляється у виконуваних працівником конкретних ролях, функціях. У виробничому процесі виокремлюють такі функції:

    енергетичну - приведення в рух засобів праці;

    технологічну - поєднання предметів та засобів праці і безпосередня обробка предметів праці;

    контрольно-регулюючу - нагляд і контроль за рухом предметів і засобів праці;

    управлінську - підготовка виробництва та керування виконавцями.

    Характер  праці виражає соціально-економічний спосіб поєднання працівника із засобами виробництва, спосіб включення індивідуальної праці до суспільної (взаємодію людини із суспільством) і залежить від того, на кого людина працює.

    В Україні сьогодні праця виступає в різних соціально-економічних формах: державній, кооперативній, дрібногруповій, індивідуальній, найманій тощо.

    Простий процес праці розкриває специфічний для людини спосіб обміну речовин між ним і природою, суспільний процес свідчить про спосіб обміну продуктами діяльності між людьми.   
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури.

1. СмелзерН. Соціологія.

2. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження. 3.Андреенков В. Г. Логіка соціологічного дослідження.

4. Воловин В Соціологічна освіта в Україні.

5. Шаленко В. Н. Програма соціологічного дослідження.

6. Соціологія. Курс  лекцій. Вища освіта.