Особливості соціальної економіки в перехідних умовах

Обласний  комунальний вищий навчальний заклад

Інститут  підприємництва "Стратегія"

Факультет управління 

Кафедра економіки підприємства 
 

Реферат

з дисципліни: «Соціальна економіка»

 на  тему:  «Особливості соціальної економіки  
в перехідних умовах» 
 
 

Виконала:

                                                                         Студентка гр. Е-08-52

Лознюк  Тетяна 

Перевірила:

                                                                             викладач

                                                                             Кіняк Г.В.  
 

м. Жовті  Води

2011р. 

План

Вступ

1. Поняття та значення соціальної економіки
2. Соціальні функції економіки
3. Особливості соціальної економіки в перехідних умовах

Висновки

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Вступ 

  Протягом  тривалого часу не звертали увагу  на те, що в нормальному цивілізаційному суспільстві неодмінно складаються та об’єктивно існують певні соціально-економічні взаємини, утворюється певний соціально-економічний «порядок», який регулює і координує їх. Тому для цивілізованої країни, для нормального громадянського співробітництва найпершим імперативом є вивчення не просто «економіки взагалі», а саме законів цивілізованого громадянського співробітництва, законів, закономірностей і процесів сфери «соціальної економіки».

  І теорія, і практика соціально-економічного співробітництва, форми соціально-економічного співіснування постійно розвиваються, змінюються, вдосконалюються. Це й дає змогу говорити про соціально-економічний поступ людства, котрий охоплює процеси взаємодії людини зі світом соціальної економіки, її соціально-економічну поведінку, вплив цього світу на саму людину, взаємодію людського соціуму з навколишнім середовищем, з економікою як опосередковуючою системою між природою і суспільством, створення соціально-економічного устрою — соціальної ринкової економіки. Головна й визначальна особливість соціальної економіки полягає в органічному поєднанні суто економічного із суто соціальним у їх нерозривних взаємозумовленості та взаємозалежності.

  Предметом «Соціальної економіки» є економічні взаємини в їхній системній залежності й обумовленості з соціальними, політичними, етнічними, релігійними, антропологічними елементами, що передбачають виробництво добробуту людини.. 
 
 
 
 
 

1. Поняття та значення соціальної економіки.

 Інтерес до соціальної сфери в економічних  дослідженнях і розробках останнім часом різко посилився. І це зрозуміло, тому що без соціальної складової  немає необхідних економічних результатів  — це показала практика.

 Поняття «соціальна економіка» з’явилося в  післявоєнній Німеччині й у науковому  світі трактується як суспільна  економіка. Але сприймається воно неоднозначно, особливо при характеристиці соціальної ринкової економіки як типу господарської  системи.

 Соціальна економіка вивчає закони і закономірності громадянського співробітництва, досягнення соціального консенсусу, пошуку соціального компромісу з метою досягнення загального добробуту в складному й суперечливому світі.

 З огляду на соціальність економічних взаємин  будь-яка господарська система має  адекватну соціальну складову, і  запроваджувані економічні реформи  припускають відповідні соціальні  перетворення.

 Суб’єкти  соціальної економіки — це носії економічних взаємин, об’єднані адекватною моделлю економічної поведінки, що забезпечує розвиток даної системи. Соціальна структура прямо взаємозв’язана з економічною. Невипадково визнанням реального існування соціальної економіки слугує не соціальна орієнтація, а її якісна спрямованість. Критерій тут у тому, на які елементи соціальної структури спрямована економічна діяльність, яким класам, групам, прошаркам тощо вона сприяє. Якщо це стосується масових прошарків населення, то така економіка буде вже не просто соціальною, а демократично орієнтованою, тому що вона задовольняє їхні основні інтереси.

  Соціальна економіка формується і «працює» на таких  принципах:

• діалектична єдність економічної складової та соціально орієнтованої економіки;
• диференціація й інтеграція функцій соціальної економіки на макро-, мезо- і мікрорівнях;
• соціальне партнерство між суб’єктами соціальної економіки, що функціонують у сфері праці, капіталу і влади, та забезпечують економічне зростання;
• суспільне використання джерел (природні, матеріально-речовинні й людські ресурси) і факторів (технологія, керування, стимулювання) соціально-економічного зростання.

 Т. М. Заславська вирізняє три «чистих  типи» соціальної економіки: охлократичний, олігархічний і демократичний. Перший тип характеризується тим, що така економіка головним чином працює на нижчі прошарки суспільства. Олігархічний тип пов’язаний з орієнтацією на задоволення інтересів вищих прошарків. І, нарешті, демократична орієнтація пов’язана з підтримкою середніх прошарків, за якої підтримується середній клас. Це пояснюється тим, що він (коли цілком сформувався) володіє високим інноваційним потенціалом великої маси та, впливаючи на різні напрями суспільного розвитку, демонструє зразки поведінки нижнім прошаркам і веде їх за собою. Саме середній клас концентрує найбільш цінний трудовий та інтелектуальний капітал суспільства: його знання, культуру, кваліфікацію, творчість, енергію і т. ін. Демократична орієнтація соціальної економіки, як така, розвиває і зміцнює середній клас з одночасною турботою про малозабезпечені прошарки.

 Основою соціальної економіки є її ідеологія, що ґрунтується на двох фундаментальних  положеннях. Це, насамперед, права людини, суть яких полягає в тому, що всі  люди від народження дістають рівні  права й завдання суспільства  полягає в створенні механізмів їхньої реалізації. Друге ґрунтується  на тому, що єдине джерело багатства  — праця. Отже, чим вищим є рівень розподілу створюваних матеріальних і культурних благ за працею, тим  справедливіша соціально-економічна система. По суті, ідеологія соціальної економіки визначає її основну спрямованість, пов’язану зі зростанням добробуту народу. 
 
 

2. Соціальні функції економіки.

  Соціальні функції економіки в найзагальнішому  вигляді можна звести до такого:

• економіка зобов’язана виражати інтереси всіх прошарків населення;
• економіка покликана забезпечувати добробут народу;
• економіка повинна адекватно віддзеркалювати плюралізм форм власності та сприяти належному їх сполученню;
• економіка мусить відновлювати й водночас забезпечувати множинність форм і механізмів господарювання.

  Соціальні функції економіки разом з  іншими обставинами визначають соціальні  функції держави, за допомогою якої відбувається їхня реалізація у громадському житті. Напрями соціалізації діяльності держави Г. Мюрдаль, лауреат Нобелівської премії, вбачав у такому:

• забезпечення членам суспільства високого прожиткового мінімуму й надання матеріальної допомоги тим, кому, в силу об’єктивних причин, вона необхідна; установлення привілеїв незаможним і вилучення привілеїв у тих, хто в них не має потреби;
• створення умов, які дають змогу громадянам заробляти кошти для повноцінного життя будь-яким законним способом;
• створення умов, що забезпечують задоволення високого рівня потреб громадян в освіті, медичній допомозі і т. ін.;
• забезпечення сприятливих умов праці для найманих робітників, захист їх від негативних впливів ринкової економіки;
• забезпечення економічної безпеки членів суспільства;
• захист цивільних та політичних прав і свобод, що відповідають принципам правової, соціальної держави;
• захист від політичного переслідування й адміністративної сваволі;
• забезпечення належного духовного життя, захист від ідеологічного тиску;
• створення сприятливого соціально-психологічного клімату як у суспільстві в цілому, так і в окремих його осередках і структурних утвореннях, захист від психологічного пресингу;
• забезпечення максимальної стабільності громадського життя.

  Важливо усвідомити, що коли йдеться про  соціальну економіку, то, як правило, мають на увазі, що вона — основна  складова «держави добробуту», себто  це такий соціальний захист населення, що забезпечується (за Г. Мюрдалем) системою законодавчих, економічних, соціальних і соціально-психологічних гарантій, рівними умовами для підвищення добробуту за рахунок особистого трудового внеску, економічної самостійності, підприємництва для працездатного населення та створення певного рівня життєзабезпечення для непрацездатних.

  Критерій  соціальної економіки — рівень життя  народу, кожного громадянина. Тут  важливо зрозуміти, що цей рівень не зводиться до прибутків і споживання, а охоплює також умови праці  й побуту, обсяг і структуру робочого та вільного часу, характеристики культурного, освітнього рівня суспільства, здоров’я, демографії та економічної ситуації. ООН рекомендує рівень життя визначати за системою, що містить такі складники:

• здоров’я, у тому числі демографічні умови відтворення населення;
• умови праці, зайнятості, організації праці;
• освіту, зокрема грамотність;
• житло, у тому числі його благоустрій;
• соціальне забезпечення, людські свободи.

  Пошуки  якого-небудь інтегрального показника  рівня життя визнані недоцільними. Для порівняння в міжнародних  взаєминах використовується «індекс  людського розвитку», що охоплює  такі інтегральні індикатори: створений  національний дохід на душу населення, тривалість життя, відтворення. 
 
 
 

3. Особливості соціальної економіки в перехідних умовах.

Стратегія трансформаційних перетворень має  формуватися з урахуванням тих  кроків перехідної економіки, безперспективність яких у нашій країні виявилася  в безпрецедентному для мирних умов рівнях деградації всіх галузей соціальної сфери. Відомо, що суб’єктивною основою ринкової економіки є стійке існування в соціальній структурі середнього класу (на Заході це близько 70 %). В Україні, де 28 % населення існує на межі бідності, а 14 % — на рівні злидарського існування, тобто 41 % всіх громадян вимушені фізично виживати, розв’язання проблеми середнього класу належить до вельми віддаленої перспективи. Адже в нас 1—2 % багатих людей отримують приблизно 25 % усіх прибутків, розрив між ними й бідними постійно збільшується. Усе це свідчить про те, що соціальна нестабільність перетворилася в реальну загрозу національній безпеці.

  Відомо, що необхідною передумовою становлення  економічно незалежної держави, її життєдіяльності  є наявність проінформованої  еліти, наділеної безкорисливістю  й самовіддачею. У зв’язку з  цим науковці звертають увагу  на те, що Київська Русь загинула через егоїзм і «шкурницькі інтереси» правлячої еліти, не здатної на самопожертву заради безкорисливого патріотизму. Дуже не хотілося б, щоб історія повторювалася.

  У перехідний період розвитку суспільства потреба в соціальних гарантіях зростає, соціальні здобутки минулого необхідно використати як основу розвитку і вдосконалення законодавства, регульованих соціальних нормативів, що забезпечуються та встановлюються. Різке зниження уваги, об’єктивно не зумовлене, з боку держави до соціальних проблем дискредитує ідею ринкових взаємин як значно ефективнішої, ніж централізована економіка, форми господарювання. Уже в перші роки реформи соціальні виплати були зменшені значно більшою мірою, ніж був знижений обсяг виробництва товарів. Це дезорієнтує суспільну волю і цілеспрямованість, виступає чинником деградації виробництва, чиї витрати здійснюються за рахунок життєвих стандартів основної маси народу, що дедалі більше знижуються.

  Соціальна функція економіки — не навантаження на неї, а її органічна складова, один з найважливіших внутрішніх ресурсів і стимуляторів економічного розвитку. Без реалізації цієї функції вже в середньостроковому періоді економіка втрачає здатність не тільки до підвищення своєї ефективності, а й до простого відтворювання. Застій призводить до того, що не прагнення до підвищення ефективності виробництва, а соціальні проблеми, необхідність зупинити деградацію соціальної сфери, стає чинником, передумовою і метою економічних перетворень.