Особистість у системі соціальних зв’язків

Кафедра соціології 

Реферат

«Особистість у системі соціальних зв’язків» 
 
 
 
 

Київ-2010

План 

1.Поняття особистості 

2.Соціальний статус 

3.Соціальна роль особистості 

4.Соціальна активність  особистості 

   Висновок 

1.Поняття  особистості

Поняття особистості почало складатися ще в  давнину і є однією з центральних проблем, бо соціологи повинні зрозуміти, чим зумовлені конкретні дії кожної людини. Поняття «особистість» не є суто психологічним і вивчається всіма суспільними науками, у тому числі соціологією. Найчастіше під особистістю розуміють людину в сукупності її соціальних і життєво важливих якостей, придбаних нею в процесі соціального розвитку. Найчастіше у зміст поняття «особистість» включають стійкі властивості людини, які визначають значимі відносно інших людей вчинки. Особистість – це цілісність соціальних якостей людини, продукт суспільного розвитку та включення індивіда в систему соціальних зв’язків у ході активної діяльності та спілкування.

Загальні  соціальні умови існування активно  впливають на якості особистості як об’єкта соціальних взаємозв’язків ті їх діяльного суб’єкта. Нашу особистість формують економічні, політичні, ідеологічні відносини, а культура формує наші традиції. Соціальна стратифікація(розташування індивідів, за ознакою нерівності в доходах, рівню освіти, обсязі влади, професійному престижі)та суспільний розподіл праці, теж важливі елементи, які зумовлюють усі соціальні відносини.

Головним джерелом розвитку особистості є середовище. Особистість є продуктом навчання, а її властивості – це узагальнені поведінкові рефлекси і соціальні навики. Діяльність особистості зумовлюється не тільки зовнішніми факторами, але й внутрішніми її установками.   
 

2. Соціальний статус

Соціальний  статус особистості — це її позиція в соціальній системі, пов'язана з належністю до певної соціальної групи чи спільноти, сукупність її соціальних ролей та якість і ступінь їх виконання(зарплатня, нагороди, звання)

   Він охоплює  узагальнюючу характеристику становища  індивіда в суспільстві: професію, кваліфікацію, освіту, характер виконуваної праці, посаду, матеріальне становище, наявність влади, партійну і профспілкову належність, ділові відносини, належність до демографічних або етнічних груп (національність, релігійність, вік, сімейне становище, родинні зв'язки). Соціальний статус у значенні норми та суспільного ідеалу має великі потенційні можливості при розв’язанні задач соціалізації особистості, оскільки орієнтація на досягнення більш високого соціального статусу стимулює соціальну активність.  

У цьому зв’язку  можна розглянути дві крайності  в оцінці особистістю свого соціального статусу. Низька самооцінка, пов’язана зі слабкою протидією зовнішньому впливу – це люди не впевнені  в собі, частіше впадають в песимістичний настрій. Висока самооцінка, частіше пов’язана з активністю, впевненістю в своїх силах, життєвим оптимізмом. Можна ввести поняття, з цього, статусна самооцінка – істотна характеристика особистості цілому.  

Кожен індивід  може мати велику кількість статусів, і всі, хто його оточує, чекають  від нього виконання ролей  згідно із цими статусами. У такому розумінні «статус» і «роль» - це дві сторони одного феномена: якщо статус – це сукупність прав, обов’язків, то роль – дія в рамках даної сукупності прав та обов’язків.

3.Соціальна роль особистості

Соціальна роль — типова поведінка людини, пов'язана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища. Людина в суспільному житті, як правило, виконує кілька соціальних ролей(несумісних між собою ролей → є стрес). Соціальні ролі можуть закріплюватися формально (через посередництво закону) або мати неформальний характер (моральні норми поведінки в певному суспільстві). Кожна роль потребує певної поведінки. Отже, поведінка може або відповідати, або не відповідати очікуванню. Вимагаються певні дії залежно від визначеної ролі. Сукупність соціальних ролей особистості відображає соціальні відносини в суспільстві. Соціальний статус і соціальна роль є основними поняттями рольових теорій особистості.

Коли суспільство  перед своїми громадянами певні  вимоги, їм приходиться пристосовуватися, тобто «грати роль» → виникають рольові ситуації, завдяки їм визначаються інтереси та мотиви поведінки людей.

Процес формування особистості означає перевтілення в різні соціальні ролі.

4.Соціальна активність особистості

Соціальна активність особистості — системна соціальна якість, у якій виражається та реалізується глибина і повнота зв'язків особистості із соціумом, рівень перетворення її на суб'єкт суспільних відносин.

   Основними критеріями активності особистості  є спрямованість на певні інтереси, потреби, цінності; особливості їх прийняття  і реалізації. Загалом життєва  позиція особистості є багатомірною. Вона інтегрує всю особистісну структуру, забезпечує людині певний рівень включеності в життєдіяльність соціального середовища та її самовизначення як суб'єкта власного життєвого шляху та способу життя. Об'єктом позиції особистості є соціальний стан особистості, її життєвий шлях у суспільстві. 

   Показником  активності особистості є життєвий контроль. Він є характеристикою особистості як суб'єкта діяльності, її ролі у вирішенні власних справ, проблем навколишнього світу. 

   Життєва позиція особистості як соціальний феномен характеризує людину як суб'єкта певного способу життя, дає змогу зафіксувати специфічні особливості й спрямованість діяльності окремої людини, певної спільноти у різноманітних сферах життя — у сім'ї, на роботі, в громадській діяльності, щодо використання вільного часу. 

   Життєвий  шлях особистості є детермінованим суспільством і вільним вибором  людини, процесом поетапного залучення  її до суспільних відносин, послідовної зміни способів життєдіяльності, пов'язаних із самореалізацією та самоутвердженням. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок 

Особистість людини завжди була і залишається однією з самих інтригуючих таємниць, що хвилювали і хвилюють не тільки видатні розуми.

Особистість - це саме головне в людині, найважливіша її соціальна ознака. Якщо людина - носій різних властивостей, то особистість - це основна її властивість, в якій виявляється її суспільна сутність. Особистість показує, що людина відноситься до певного суспільства, певної історичної епохи, культури, науки.

Кожен думає по-різному стосовно розвитку особистості. Одні думають, що кожна особистість формується і розвивається відповідно до її природних якостей та здібностей, і соціальне оточення при цьому відіграє незначну роль. Інші думають, що особистість це деякий продукт, який повністю формується в ході соціального досвіду. Ми повинні враховувати, з цих думок, що як і біологічні особливості особи, так і її соціальний досвід впливають на цей розвиток.

На мою думку  особистість це і об’єкт, і суб’єкт, але більше схиляюсь до об’єкта. Об’єкт – те, на що спрямовуються певні дії, увага тощо. Оскільки сутність  соціалізації полягає в тому, що «у процесі її людина формується як член того суспільства, до якого вона належить», то соціалізуючи впли-ви суспільства здійснюються і на саму особистість, і на її реальні зв’язки з соціальним світом.

Суб’єкт – носій певного роду діяльності, джерело активності, спрямованої на об’єкт. Суб’єкт – людина, що пізнає зовнішній світ(об’єкт) і впливає на нього у своїй практичній діяльності.  Як бачимо, головними ознаками суб’єкта є його активність, яка реалізується у діяльності. Вважають суб’єктом  того, хто здатний авторизувати діяльність, включитися в її проектування і побудову як цілого, задати своє бачення її образу і зразка.

Отже, можна  сказати, що особистість людини це соціальне  за своєю природою, що є системою мотиваційних стосунків, що опосередковують взаємодії суб’єкта і об’єкта.

Чому я вважаю, що особистість більше відноситься до об’єкту?Бо на мою думку, коли людина дорослішає, то вона взаємодіє з навколишнім світом і все це формує, і розвиває особистість(зовнішні чинники, суспільство). У неї з’являються певні погляди, розуміння, завдяки зовнішньому середовищу. Вона починає розуміти, що треба або не треба, що плюс, що мінус. В людині цих понять не закладено, вона згодом все це розуміє і поділяє, і робить певні висновки.