Операціоналізація

Операціоналізація — це процедура конкретизації соціологічних понять чи зведення їх до таких індикаторів, які можна описувати деякою сукупністю операцій.

Зміст ключових теоретичних  понять, що в них зафіксовано проблему і предмет дослідження, послідовно конкретизується. Це є ніби моделюванням проблеми, що вивчається, її деталізацією. Наприклад, предметом вивчення є  ставлення суб’єкта до праці. Цей  предмет можна розподілити на такі складові:

ставлення до праці  як до процесу;

професії;

конкретної роботи на конкретному робочому місці;

умов і організації  праці;

керівника;

колег по роботі.

Емпірична інтерпретація  та операціоналізація означають не тільки теоретичне уточнення основних понять. Кінцевою метою є пошук аналогів у соціальній дійсності — емпіричних індикаторів досліджуваних характеристик явищ, процесів, а також засобів вимірювання чи фіксації цих індикаторів-індексів. Ступінь операціоналізації зумовлюється типом дослідження. Наприклад, для розвідувального дослідження потрібна не така глибока операціоналізація, як для описового, і тим більше для аналітичного. Поповнення категоріального апарату розширює можливості операційного вимірювання соціальної дійсності.

Операціоналізація - це розбивка понять, що пройшли інтерпретацію, на простіші, які сприймаються однозначно (операціональні поняття). Операціоналізація буває структурною і факторною.

Структурна операціоналізація передбачає визначення логічної структури основного поняття. В даному випадку ми маємо справу з описом явища, що вивчається. Наприклад, структурна операціоналізація поняття "самостійна робота студентів" може бути проведена такими способами :

 по характеру  роботи - з конспектом лекцій, читання та конспектування спеціальної літератури, підготовка доповіді, реферата, написання курсової чи дипломної роботи, підготовка до заліку (екзамену), робота на комп'ютері, в бібліотеці, вдома і т.д. При цьому можливими є і інші логічні деталізації.

Факторна операціоналізація - це побудова логічної структури фактів, які прямо чи опосередковано впливають на явище, що вивчається. Так, вивчаючи самостійну роботу студентів, ми виявили слідуючу групу факторів :

а) фактори, пов'язані з особистістю студента (стать, вік, курс, місце  проживання, здоров'я, сімейний стан і т. д.);

б) фактори, пов'язані зі специфікою предмета, який вивчається (профілюючий чи ні, складність, галузь знання і т.ін.);

 в) фактори, пов'язані з особистістю викладача (доступність викладання  матеріалу, вміння заціка вити своїм предметом, вимогливість і т.д.);

г) організаційні фактори (форма звітності з засвоєного студентом предмету, наявність чи відсутність практичних занять, вільне чи обов'язкове відвідування лекцій і т.ін.);

д) матеріально-організаційні фактори ( наявність відповідної літератури,  час роботи навчально-методичного кабінету, наявність читального залу  у гуртожитку і т.д.).

Операціоналізація основних понять у програмі КСД передбачає також пошук таких факторів, які б слугували критеріями виміру соціальних понять. Такі фактори називаються індикаторами. Наприклад, для самостійної роботи у навчально-методичному кабінеті індикаторами можуть бути : час перебування в кабінеті, кількість прочитаних статей, кількість законспектованих сторінок. При характеристиці роботи викладача в плані вміння зацікавити студентів своїм предметом в якості індикатора можуть виступати : відвідування молодими людьми лекцій, враження від лекцій, що склалося у інших викладачів, поведінка студентів на лекції (слухають чи ні) і т.д.