Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

 

План

 

Вступ.

      Розділ 1. Червоний Хрест та Червоний Півмісяця

1. Історія створення Міжнародного руху організації.
2. Діяльність Червоного Хреста в Україні

Висновки.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Міжнародний рух Червоного  Хреста і Червоного Півмісяця  — це міжнародний гуманітарний рух, в якому беруть участь близько 97 мільйонів добровольців у всьому світі. Метою діяльності руху є захист людського життя та здоров'я, запобігання  людським стражданням та їх полегшення, незалежно від раси, релігійних та політичних поглядів.

Складовими частинами  руху є:

Міжнародний комітет Червоного  Хреста (МКЧХ) - приватна організація, яка  була заснована в 1863 році в Женеві, Швейцарія. Комітет, що складається  з 25 членів має унікальні повноваження, які були наданні міжнародною  спільнотою, щоб захищати життя та гідність жертв міжнародних та внутрішніх збройних конфліктів.

Міжнародна федерація  товариств Червоного Хреста та Червоного  Півмісяця (МФЧХ і ЧП) — організація, заснована в Парижі в 1919 році. Федерація  займається координацією всіх національних організації в межах руху. В  тісній співпраці з національними  організаціями вона проводить міжнародні гуманітарні операції, які потребують значних ресурсів. Міжнародний секретаріат  Федерації знаходиться в Женеві, Швейцарія.

Національні товариства Червоного  Хреста та Півмісяця, які представлені 186 національними об'єднаннями, що визнані  МКЧХ та є повноправними членами  федерації. Кожен з них працює в своїй країні відповідно до принципів  міжнародного гуманітарного права  та статутів руху. В залежності від  обставин, національні об'єднання  можуть виконувати додаткові гуманітарні  завдання, які безпосередньо не визначаються міжнародним законодавством чи мандатами  членів міжнародного руху.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Червоний Хрест та Червоний півмісяць

1. Історія створення Міжнародного руху організації.

 

Одним із ініціаторів руху був швейцарець Анрі Дюнан, який 24 червня 1859 року випадково став свідком кровопролитної битви між італо-французською та австрійською арміями біля містечка Сольферіно на півдні Італії. Ця битва коштувала арміям 80 тисяч вбитих, поранених і хворих воїнів. Війська відійшли на свої позиції, а на полі залишились без допомоги тисячі поранених. А.Дюнан був приголомшений побаченим і звернувся за допомогою до місцевих жителів -  сотні життів було врятовано. У 1862 році А. Дюнан видає свою знамениту книгу "Спогади про Сольферіно”, яка справила велике враження на європейську громадськість і прискорила створення міжнародної червонохресної спільноти. Розпізнавальним знаком Товариства була прийнята емблема – червоний хрест на білому полі – це зворотнє розташування кольорів прапору Швейцарії – в ознаку того, що Рух зародився саме в цій країні. День народження А.Дюнана – 8 травня –відзначається, як Всесвітній день Червоного Хреста. Анрі Дюнан все своє подальше життя присвятив благодійній діяльності та розвитку червонохресного руху. В 1901 році він став першим лауреатом Нобелевської премії, яку теж віддав на доброчинні справи.

Створений у 1863 році "Міжнародний  комітет допомоги пораненим”, у 1876 р. був перейменований у "Міжнародний  Комітет ЧХ”. Він і досі складається  виключно із громадян Швейцарії і  покликаний здійснювати контроль за додержанням державами конвенції  про захист жертв війни. Перша  конвенція була прийнята в Женеві 22 серпня 1864 р., в її основі були покладені  такі принципи, як: воюючі сторони повинні  підбирати поранених на полі бою  і надавати їм допомогу незалежно  від їх національності; персонал і  установи, а також поранені та хворі, які перебувають у них на лікуванні, користуються правами захисту і  недоторканності. Міжнародний Комітет  Червоного Хреста діє і донині. Його діяльність полягає в захисті  та допомозі жертвам збройних конфліктів. МКЧХ виступає, як нейтральний посередник між воюючими, надає допомогу пораненим та хворим військовослужбовцям та учасникам внутрішніх збройних конфліктів, діє в інтересах цивільного населення, пильнує за дотриманням усіма сторонами норм міжнародного гуманітарного права.

У 1919 році була створена Ліга товариств ЧХ, тобто  федерація (об’єднання) національних товариств ЧХ і ЧП. Сьогодні Міжнародна Федерація Червоного  Хреста – це міжнародна гуманітарна  організація, до складу якої входить 186 держав світу. Її мета – надання всебічної допомоги потерпілим від стихійних та екологічних катастроф в мирний час та координація дій національних  товариств у наданні  гуманітарної допомоги потребуючим; підтримка і сприяння національним товариствам у реалізації програм щодо запобігання інфекційних і небезпечних хвороб, допомоги малозахищеним категоріям населення, розвитку молодіжного волонтерського руху тощо. Міжнародна Федерація ЧХ і ЧП фінансується за рахунок внесків країн – членів МФ, Гуманітарного Управління Європейського  Співтовариства (ЕСНО), благодійних пожертвувань. Символи.

Червоний Хрест.

Червоний хрест на білому фоні був першим захисним символом, який був затверджений в 1864 році Женевською конвенцією. Він повторював швейцарський прапор, було змінено лише кольори - хрест став червоним, а тло білим. Це є цілком зрозумілим, оскільки засновник  міжнародного комітету Анрі Дюнан був  швейцарцем

Червоний Півмісяць.

Під час російсько-турецької  війни (1876-1878), Османська імперія  використовувала символ Червоного  Півмісяця замість Червоного  Хреста, оскільки уряд вважав цей символ образливим для мусульманських солдатів. В 1877 році МКЧХ зобов'язав Російську  імперію, в повній поважати недоторканість всіх осіб та будівель, які знаходяться  під захистом Червоного Півмісяця. Згодом аналогічне зобов'язання, щодо Червоного Хреста було отримано від  уряду Османської імперії.

1. Діяльність Червоного Хреста в Україні

 

Започаткована за ініціативою Товариства в 1961 року служба милосердя Українського Червоного Хреста продовжує свою благородну місію. Нині цю служба налічує три тисячі працівників, які протягом останніх чотирьох років надали допомогу майже 600 тисячам осіб.

Протягом одинадцяти років  Червоний Хрест України надає  допомогу жертвам чорнобильської катастрофи. Сімдесят відсотків гуманітарної допомоги, що надходить в Україну через  Червоний Хрест, на цільове призначення - для потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. За рахунок Товариства придбано медичне обладнання для  Українського наукового центру радіаційної  медицини, Українського диспансеру радіаційного захисту населення та лікувально-профілактичних установ Київщини та Житомирщини. 

Червоний Хрест став ініціатором  прийняття комплексної міжнародної  програми "Чорнобиль". Завдяки  цьому держава отримала дозиметри, пересувні діагностичні лабораторії, установки для очищення води.

Згідно з рішенням позачергового  з'їзду Національного Товариства, Український  Червоний Хрест у грудні 19991 року вийшов зі складу Спілки Товариств  Червоного Хреста та Червоного Півмісяця  колишнього Радянського Союзу.

Нині Червоний Хрест незалежної України складається з однієї республіканської, 25 обласних і 2 міських  організацій республіканського  підпорядкування. До мережі Національного  Товариства входять 655 міських та районних організацій і 32667 первинних осередків, що об'єднують мільйони звитяжців. Вони опікують інвалідів, самотніх хворих похилого віку, дітей сиріт, допомагають полегшувати  страждання жертвам стихійних лих, катастроф, збройних конфліктів.

Ширшають міжнародні зв'язки Товариства, зростає його авторитет. За останні п'ять років укладено 15 угод про співпрацю та взаємодопомогу з національними Товариствами Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Підписано Угоди про відкриття у Києві Регіональних делегацій Міжнародного комітету Червоного Хреста і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Важливою подією у житті  Товариства стала участь делегації  Червоного Хреста України у роботі ХI -ї сесії Генеральної Асамблеї Міжнародної федерації товариств  Червоного Хреста і Червоного  Півмісяця, що проходила в м. Севілья 20-25 листопада 1997 року.

Сьогодні Товариство стоїть на позиціях:

• необхідності продовження міжнародної червонохресної допомоги жертвам Чорнобильської трагедії;
• подальшому сприянні Україні у створенні служби катастроф Товариства;
• важливості зміцнення служби милосердя Українського Червоного Хреста, як складової частини соціального захисту населення;
• посилення співпраці Національних Товариств на двосторонній основі, що дасть змогу підвищити ефективність гуманітарної допомоги.

24 березня 1999 р. була  підготовлена і проведена зустріч  Міністра Дурдинця В.В. та заступника  Міністра Гайдука О.В. з делегацією  Червоного Хреста, яку очолив  пан Д.Б. Вебер.

Міністр проінформував делегацію  про задачі, які стоять перед Міністерством  та проблеми, які необхідно невідкладно  вирішувати на даному етапі та подякував  Генеральному Секретарю за співпрацю  і, власне, допомогу, яку отримує  Україна по лінії Товариства Червоного  Хреста. Міністр наголосив на важливості підтримки Чорнобильської програми гуманітарної допомоги та реабілітації, яка була ініційована Українським  Червоним Хрестом і з 1992 р. здійснюється при підтримці Міжнародної Федерації  Товариств Червоного Хреста і  Червоного Півмісяця. Міністр висловив вдячність за значну роботу, яка була зроблена Товариством Червоного Хреста з залучення Національних товариств до надання допомоги населенню, яке потерпіло від паводку в Закарпатті.

Генеральний Секретар Міжнародної  Федерації Товариств Червоного  Хреста і Червоного Півмісяця  Джордж Брайан Вебер зі свого боку подякував керівництву Міністерства за організовану зустріч, привітав В.В.Дурдинця з призначенням на посаду Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення  від наслідків Чорнобильської катастрофи.Пан Вебер проінформував присутніх про те, що Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста працює в чотирьох напрямках:

• здійснює координацію зусиль національних товариств;
• представляє інтереси національних товариств в міжнародних організаціях;
• координує допомогу в разі природних чи техногенних катастроф;
• надає допомогу національним товариствам в їх розвитку.

Генеральний Секретар наголосив  на тому, що допомога Товариству Червоного  Хреста України здійснюється в наступних  напрямках:

• Чорнобильська програма гуманітарної допомоги та реабілітації;
• допомога потерпілим від паводку;
• зимова операція (підтримка малозабезпечених в зимовий період);
• боротьба з туберкульозом, СНІД та ВІЧ захворюваннями.

Джордж Брайан Вебер зосередив  увагу учасників на тому, що Міжнародна Федерація Товариств Червоного  Хреста і Червоного Півмісяця  розглядає допомогу Україні, як інвестування своїх коштів, сподіваючись, що найближчим часом Український Червоний Хрест  стане не отримувачем допомоги, а  донором. 

 

МНС України визнає значний  внесок Міжнародної Федерації Товариств  Червоного Хреста і Червоного  Півмісяця в надання допомоги Україні. Міністерство високо цінить роботу, яка здійснюється Товариством Червоного  Хреста України і сподівається на подальшу плідну співпрацю. Беручи до уваги згадані напрямки діяльності Товариства Червоного Хреста, Міністерство вважає, що найбільш актуальними для  співробітництва МНС України  з Червоним Хрестом є співробітництво  з проблем Чорнобилю та ліквідації наслідків природних та техногенних  катастроф.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

        Отже , як видно з цієї праці Міжнародний Комітет Червоного Хреста , будучи створеним в середині XIX століття завдяки переживанням однієї людини продовжує функціонувати до цих пір згідно з тими принципами, які була закладені при його створенні. Цю діяльність важко переоцінити, тому що завдяки їй були врятовані мільйони людських життів. Незважаючи на труднощі з якими доводиться стикатися працівникам МКЧХ у своїй діяльності вони самовіддано приходять туди, де люди чекають допомоги. Але допомогу постраждалим - не єдина мета 

Червоного Хреста. Надаючи  підтримку, він служить не менш важливого  завдання: відстояти під час війни  ідею солідарності людей та поваги до людської гідності, коли реальні  або уявні потреби війни відсувають моральні цінності на другий план. За довгі  роки роботи. МКЧХ накопичив унікальний досвід роботи і став воістину найбільшої в світі гуманітарною організацією. Тісна співпраця між регіональними  організаціями дозволяє швидко і  ефективно реагувати на проблемні  ситуації, які виникають по всьому світу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Женевські конвенції та додаткові протоколи до них. Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Москва, 1997 рік. 
2. Дія норм міжнародного права в період збройних конфліктів. Кукушкіна А. В., «Держава і право», 1994 р. № 1, стор 102 - 108. 
3. Міжнародне право, Бирюков П. Н. Москва, «Юристъ», 2001 р. 
4. Женевська конвенція від 12 серпня 1949 року про поліпшення долі пораненихі хворих в діючих арміях. МКЧХ, Москва, 1997 р. стор 12. 
5. Женевська конвенція від 12 серпня 1949 року про поліпшення долі пораненихі хворих в діючих арміях. МКЧХ, Москва, 1997 р. стаття 38, стор 20 
6. Женевська конвенція від 12 серпня 1949 року про захист цивільногонаселення під час війни. МКЧХ, Москва, 1997 рік. Ч. 1, ст. 3, стор 63. 
7. Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва іпередачі протипіхотних мін та про їхнє знищення. Відкрита для підписання в Оттаві 3 грудня 1997. Набула чинності 1 березня 1999 
8. Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Майкл Ігнатьефф. Збірник  
   «Військові злочини» изд. Текст, Москва, 2002 рік, стр.270.