Людина як суб’єкт-об’єкт соціальної роботи

Міністерство освіти,науки,молоді та спорту України 

Чорноморський державний університет ім. Петра Могили

Становлення соціальної роботи як професії,науки та навчальної дисципліни.

Соціальна робота у  структурі соціально-гуманітарних наук.

Людина як суб’єкт-об’єкт соціальної роботи.

                                         Герасименко Тетяна

Миколаїв 2011

 

План:

1. Становлення соціальної роботи як професії,науки та навчальної дисципліни.

2. Соціальна робота у структурі соціально-гуманітарних наук.

3. Людина як суб’єкт-об’єкт соціальної роботи.

4.Висновок.

5.Література.

Становлення соціальної роботи як професії,науки та навчальної дисципліни.

 

Основна мета соціальної роботи полягає в регулюванні правових і економічних відносин людини із суспільством, наданні їй допомоги та підтримки у вирішенні проблем, гідному самоствердженні й повноцінному житті. Отже, в центрі уваги соціальної роботи перебуває громадянин, який стає клієнтом соціального працівника і вимагає науково обґрунтованого ставлення до вирішення своїх проблем.

Соціальна робота передбачає вивчення вітальних (елементарних) і вищих потреб суб'єкта (особа, сім'я, колектив, група, община та ін.), а також виявлення потенціалу соціальної сфери, який міг би задовольнити ці потреби згідно з науково обґрунтованими нормати­вами, тобто охоплює дослідницький (пошуковий), діагностичний і творчий (продуктивний) аспекти. Вихідною базою для збирання й аналізу різного за змістом емпіричного матеріалу, різноманітних спостережень, з'ясування суті конкретних соціальних процесів, ситу­ацій, фактів суспільного життя є практика. Вона дає змогу акумулю­вати, осмислити досвід соціальної роботи, теоретично її узагальни­ти і обґрунтувати, тобто надати їй форму системи наукових знань.

 

 

Об'єктом досліджень теорії соціальної роботи є соціальні відноси­ни. Оскільки вони багатопланові, складні за структурою і змістом, їх вивчають різні соціальні науки. Для соціальної роботи як галузі нау­ки безпосереднє значення мають такі проблеми соціальних відносин:

•  індивідуальні та сімейні, пов'язані зі слабким фізичним здоров'ям  
людини, її пригніченістю (одинокість, соціальна ізоляція), жор­ 
стокістю, невлаштованістю (бездомність, еміграція та ін.);

•  соціально-екологічні (охорона навколишнього середовища, за­ 
бруднення великих промислових центрів, екологічні катастрофи);

•  соціально-економічні (зубожіння, неграмотність, безкультур'я, 
хронічні хвороби тощо);

•   соціальної стратифікації (майнове розшарування, нерівність у 
суспільстві, поділ його на "вищі" й "нижчі" класи, верстви, еко­ 
номічна експлуатація, технократичні маніпуляції тощо);

•   поведінкового функціонування індивідів, груп, спільностей (деві­ 
ація, наркоманія, алкоголізм, інші соціальні відхилення);

•   символізації і моделювання соціуму та свого місця в ньому; най­ 
частіше ці проблеми виражаються в неадекватних образах, низь­ 
кій самоповазі, втраті честі й моралі, недосяжних життєвих цілях; 
із ними пов'язані відчуження, соціальні забобони, дегуманізація  
цінностей (проституція, бродяжництво, люмпенізація, шахрай­ 
ство тощо);

 

•   комунікації, пізнавальних властивостей і нормативних оцінок  
(одинокість, невігластво, брутальність тощо);

•   політичних режимів і структур влади, від яких значною мірою зале­ 
жить стабільність суспільства, активність людей в ньому і їхнє соці­ 
альне самопочуття (тоталітаризм, авторитарність, демократія).  

 

 

Соціальна робота як наука послідовно й ретельно опрацьовує

означені вище та інші проблеми в теоретичному й методологічному плані, є основою для їхнього кваліфікованого практичного вирішен­ня. При цьому вона тісно взаємодіє з іншими науками (політологією, соціологією, педагогікою, культурологією, психологією), оскільки має споріднений з ними об'єкт дослідження — соціальні відносини, процес їх формування, взаємодію людей, їхню поведінку, ціннісні орієнтації, конкретні форми й способи подолання труднощів тощо. Водночас соціальна робота як наука широко вивчає практичну ді­яльність у різних регіонах, умовах, серед різних верств населення, відповідних служб, з одного боку, допомагаючи її коригувати, вдос­коналювати, відпрацьовувати оптимальні моделі, а з другого — ви­являти й досліджувати нові проблеми, збагачуючись і розвиваючись.

Так формується і функціонує теорія соціальної роботи — система поглядів та уявлень щодо використання чи пояснення соціальних явищ, процесів, відносин, пов'язаних із діяльністю відповідних орга­нів і служб соціального захисту й допомоги населенню. Іншими сло­вами, це вища форма організації наукового знання про найістотніші зв'язки й відносини, що виникають під впливом діяльності агентів (суб'єктів) соціальної роботи.

 

Соціальна робота у  структурі соціально-гуманітарних наук.

     Соціальна робота є відкритою системою, яка активно взаємодіє з іншими соціально-гуманітарними дисциплінами. Як наука вона вивчає соціальні процеси і соціальні явища, які мають безпосереднє відношення до життєдіяльності особистості, конкретної соціальної  
групи або громади, та тенденції їх змін під впливом психолого-педагогічних, економічних і управлінських чинників. Ці процеси і явища вивчають й  
інші науки (соціологія, психологія, соціальна педагогіка, соціальна політика тощо). Академічна підготовка соціальних працівників передбачає фундаментальне ознайомлення з багатьма соціально-гуманітарними дисциплінами, спирається на розуміння соціальної роботи як міждисциплінарної  
галузі знань. Практика соціальної роботи вимагає від фахівців здатності працювати з педагогами, психологами, соціальними педагогами, лікарями  
тощо, розуміти засади їхньої  
діяльності. 
Водночас соціальна робота, синтезуючи й систематизуючи інформацію щодо практичної соціальної діяльності, досвіду втручання в соціальну ситуацію, сприяє виробленню зв'язків між теоретичними знаннями і суспільною  
практикою, збагачуючи інші соціально-гуманітарні дисципліни

Зв'язки соціальної роботи з іншими дисциплінами мають взаємний характер. З одного боку, соціальні працівники послуговуються науковим апаратом і методиками, які пропонують різні соціально-гуманітарні дисципліни. Щоправда, на відміну від інших соціальних наук, соціальна робота розглядає соціальні проблеми і проблеми конкретного клієнта як з погляду їх специфічних ознак, що їх описують різні науки, так і з погляду загальних (інтегративних) властивостей. Адже здійснення соціальної допомоги передбачає попередній збір інформації, її системний аналіз, висування гіпотез, побудову моделей розвитку. Завдяки цьому відбувається якісне визначення  
проблеми в усій її повноті, планування фахівцями разом із клієнтами подальших дій, які мають зумовити зміни існуючого становища. При цьому соціальні працівники не можуть зосереджуватися лише на індивіді, як це роблять психологи, або на соціальному оточенні — як соціологи. Вони вивчають соціальні аспекти проблем, сприяють виробленню конструктивного (в багатьох випадках — комплексного) їх розв'язання. Водночас напрацювання соціальної роботи становлять інтерес для представників інших спеціальностей і наукових дисциплін, бо вона вивчає реальні соціальні факти, конкретний практичний досвід. Сукупність цих фактів є основою для наукового аналізу в межах різних дисциплін, який дає змогу виявити та науково осмислити тенденції розвитку досліджуваних подій і процесів. 

Людина як суб’єкт-об’єкт соціальної роботи.

Сучасна комплексно-орієнтована теорія соціальної роботи по­кликана насамперед відображати зміни, що відбулися в науках про сутність людини. Адже саме людина є основним суб'єктом-об'єктом соціальної роботи. Зазначимо, що суб'єкт-об'єктність тут підкрес­лює активний характер клієнта соціальної роботи, якого необхідно максимально зорієнтувати на самодопомогу в складних життєвих ситуаціях.

Зауважимо, що суб'єктом-об'єктом соціальної роботи в цьому разі визначається не особистість, а людина, і хоча практично всі роз­глянуті раніше теорії соціальної роботи ґрунтуються на певній тео­рії особистості — рольовій, колективній, необіхевіоризму, марксиз­му, відхід від традиційно усталених підходів не випадковий. Він вик­ликаний намаганням подолати окремі обмеження в розумінні суб'єкт-об'єкта соціальної роботи.

 

Як відомо, поняття "особистість" широко використовується в науках, пов'язаних із соціальною роботою: філософії, психології та соціології.

У філософії особистість розуміють як стійку систему соціально значущих рис, що характеризують індивіда як члена певного сус­пільства або спільноти, тобто як соціальний та психологічний образ людини [53, 314]. Таке визначення особистості відповідає масштабам і спрямованості проблем філософського дослідження її, найважливі­шими з яких є біологічні та соціальні детермінанти, ступені свободи щодо природи, суспільства і самої себе.

 

Соціологічний підхід до дослідження особистості спирається як на точку відліку не на індивідуальні особливості людини, а на її со­ціальне оточення — соціальну систему, в яку вона входить, і соціаль­ні ролі, які виконує в цій системі.Не розкриваючи далі змісту вітчизняних концепцій особистості (оскільки вони певною мірою відбивають поєднання вже розглянутих раніше концепцій), зазначимо, що їх можна згрупувати за двома основними напрямами.

По-перше, це інтраіндивідуальний підхід, який зосереджує увагу на вивченні типових рис, установок і якостей людини.

По-друге, інтеріндивідуальний (міжособистісний) підхід, коли на­голос робиться на дослідженні закономірностей міжособистісних стосунків людей під час виконання ними різних соціальних ролей. Слід підкреслити, що в сучасній російській соціології спостерігаєть­ся тенденція до об'єднання обох підходів — інтра- й інтеріндивіду-ального. Це створює сприятливі передумови для соціального моде­лювання особистості, прогнозування тенденцій розвитку взаємодії особистості й суспільства.

 

Водночас людина й нині залишається однією з найскладніших проблем, хоча є предметом вивчення сукупності наук: філософії, те­ології, психології, соціальної психології, соціології, антропології, фізіології тощо. При цьому спільною проблемою, над розв'язанням якої працюють дослідники різних наук, є співвідношення біологіч­ного та соціального у природі людини. Визнаючи, що в її природі наявні елементи як біологічного, так і соціального походження, вче­ні по-різному оцінюють співвідношення і взаємодію цих елементів, а також їхній вплив на поведінку людини.

Сукупність різних підходів можна звести до трьох основних кон­цепцій проблеми людини залежно від трактування співвідношення біологічного та соціального: біологізаторської, суто соціальної (соціологізаторської) та біосоціальної.

 

   Отже різноманітність підходів до теорії та практики соціальної роботи зумовлюється умовами і можливостями її здійснення. У більшості визначень їхньої суті вихідні положення збігаються. А це свідчить про те, що відмінності швидше семантичні, ніж смислові. Тому по­дальші пошуки в цьому напрямі заслуговують на підтримку і по­глиблення. Ґрунтовну класифікацію теорій соціальної роботи здій­снив один із перших її дослідників на пострадянському просторі С. Григор'єв. Він на основі аналізу загального і специфічного пара­дигм і статусу вирізняє три групи концепцій соціальної роботи.

 

      1. Мигович 1.1. Соціальна робота . — , 1997. Ужгород  
2. Сидоров В . Навчання практиці соціальної роботи в Україні : шлях в Європу // Соціальна політика і соціальна робота . — 2002. — № 3,4.  
3. Соціальна робота в Україні : Навч . посібник / За ред . І . Д . Звєрє - вої ,  
Г . М . Лактіонової . — К .: Науковий світ , 2003.  
4. Соціальна робота : В 3- х ч . — Ч . 1. Основи соціальної роботи / За ред. Т . Семигіної , І . Григи . — К .: Києво - Могилянська академія , 2004.