Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Ноября 2011 в 12:04, доклад
На сьогоднішній день питання, яким має бути справжній чоловік не залишає своєї актуальності. Навпаки, воно тільки загострюється, оскільки дискусії, що точаться навколо взаємовідносин чоловіків та жінок, відбувається в гендерній площині, що додає йому більшої гостроти та суперечностей. Немає однозначної точки зору як у жінок, так і серед самих чоловіків спостерігаються значні відмінності у власному баченні самих себе.
Криза маскулінності: міф чи реальність?
На сьогоднішній день питання, яким має бути справжній чоловік не залишає своєї актуальності. Навпаки, воно тільки загострюється, оскільки дискусії, що точаться навколо взаємовідносин чоловіків та жінок, відбувається в гендерній площині, що додає йому більшої гостроти та суперечностей. Немає однозначної точки зору як у жінок, так і серед самих чоловіків спостерігаються значні відмінності у власному баченні самих себе.
Хибним було б заперечення того факту, що сьогодні відбуваються трансформації традиційного образу чоловіка, проте, чи варто говорити про це як про «кризу»? На мою думку, криза зараз охоплює не стільки «чоловічий варіант поведінки», скільки кризу моральності. Звичайно, що вплив загальних тенденцій до егоїзму, гедонізму, утилітаризму, бажання жити «одним днем», не задумуючись про його можливі наслідки негативно відображається в повсякденних практиках не тільки чоловіків, але й жінок. Один з аспектів цієї кризи відноситься до того, що в уявленні чоловіків (незважаючи на декларовану рівність) відсутня повага до жінки, до її успіху, до її можливості бути сильнішою (в деяких випадках), ніж чоловік. Проте, впевненість чоловіків значно похитнулася, оскільки вони відчувають серйозну конкуренцію зі сторони жінок. Зберігаючи свою позицію, чоловіки розвивають свої традиційні якості – агресивність, прямолінійність, холоднокровність, непохитність, витривалість, проте на скільки вони відповідають очікуванням сучасного суспільства? Інші умови диктують відмінні моделі поведінки. На сьогоднішній день чоловік має демонструвати поєднання протилежних рис – гнучкості та стійкості. З іншого боку, жінки прагнуть бачити поруч із собою такого чоловіка, який міг би визнавати свої слабкі сторони, при цьому зберігаючи впевненість в собі; проявляти гнучкість, зберігаючи свою особистість. Головним тепер є не тільки хоробрість, але внутрішня сила, яка може підтримати та зрозуміти жінку.
Інший аспект кризи маскулінності можна вбачати в кризі ідентичності чоловіків. Існування багатьох варіантів образу «справжнього чоловіка» ставлять чоловіків перед вибором власної орієнтації та ту чи іншу модель поведінки. З одного боку, вони відчувають загрозу жінок з їхньою фемінізацією, з іншого боку засилля образів, які весь час демонструються за допомогою ЗМІ, вимушують формувати модель «справжнього мачо». Таким чином, перебуваючи в неоднозначній ситуації, чоловіки відчувають невизначеність та невпевненість власних позицій. Криза маскулінності є проявом кризи традиційної, гегемонної маскулінності, яка не вписується в сучасні умови.
Виникнення та поширення чоловічих рухів є підтвердженням того, що криза маскулінності дійсно існує, при чому не тільки в свідомості жінок, але й чоловіків. Консолідуючи свої сили, чоловіки прагнуть виробити прийнятні в їхньому розумінні моделі поведінки, тим самим демонструючи свою реакційність по відношенню до всезростаючої емансипації жінок. Фемінізм, на мою думку, є однією з найголовніших причин та найбільшим страхом, що підштовхує чоловіків до змін по відношенню до жінок та самих себе.
В ракурсі зміни традиційної маскулінності можна розглядати також явище гомосексуальності, яке на даному етапі розвитку сучасної цивілізації є одним із способів вираження власного «Я». В сучасному значенні цього феномену більше показовості, аніж дійсної орієнтації, яка спричинена об’єктивними чинниками. Гомосексуальність виступає своєрідним захисним механізмом, оскільки визнання себе не таким, як всі інші «традиційні» чоловіки, створює можливість уникнення тієї рольової поведінки, яка очікується від гетеросексуальних маскулінних чоловіків. Іншими словами, це можливість втечі від обов’язків, які накладаються традиційним суспільством.
На мою думку, проблема кризи маскулінності в подальшому буде вирішуватися в межах тих вимог, які будуть надалі конструюватися в суспільстві. З еволюцією цих вимог буде видозмінюватися та формуватися відповідно інша модель маскулінності.