Конфлікти в родині

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

 

 Соціологія

Контрольна робота

Тема: Конфлікти в родині

 

 

 

 

Виконала: Студент гр. УЗ-1-10 ФСЕУ

Єсєналіна Світлана Аманжолівна

 

 

 

Перевірив:  ст.викл. Падафет Н.В.

 

 

 

 

Харків - 2012

 

 

Зміст:

1. Особливості шлюбно-сімейних і родинних відносин
2. Специфіка сімейних конфліктів
3. Класифікація сімейних конфліктів
4. Умови стабільності подружніх відносин
5. Висновок
6. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості шлюбно-сімейних і родинних відносин

 

В основі відносин у сім’ї  – це почуття любові як вищий  рівень емоційно

позитивного ставлення людини до людини. Відносини, побудовані на основі

почуття любові, характеризує висока вибірковість, глибока зануренність

їх суб’єктів, контакт  між ними на всіх рівнях (психофізіологічному,

психологічному, фізичному).

 

Проміжні форми почуття  любові – закоханість, любовні відносини  –

нетривалі, легко трансформуються  у інші типи відносин. Відносини  любові

наближуються до дружніх, часто поєднується з ними.

 

Найбільш загрожує сімейній гармонії перехід від любові до

утилітарно-ділових відносин, обмежених виконанням подружніх  ролей, яке

не приносить задоволення.

 

Подружні взаємини – сукупність соціально регламентованих відносин між

шлюбними партнерами. Вони є частиною сімейних і водночас значно

розрізняються за змістом, функціями, структурою від відносин любові.

Зміст подружніх взаємовідносин обумовлений значенням шлюбу, який

організовує, стабілізує, соціально  санкціонує задоволення

господарсько-побутових, емоційно-сексуальних, психологічних і

батьківських потреб чоловіка і жінки.

 

У шлюбі партнер має  два суперечливих прагнення: до спілкування  з іншими і до відсторонення від них. Спілкування тільки один з одним у шлюбі

швидко виснажується, набридає, потребує розширення свого кола.

Проникнення у внутрішній світ, у його таємниці може відштовхнути,

створити бар’єр у взаємо порозумінні, якщо повною мірою виявиться

глибина розходжень у поглядах життя, в особистісних цінностях.

 

Родинні відносини  побудовані на спільності походження, зв’язку  за

народженням.

Число учасників родинних відносин залежить від їх фактичної  кількості,

близькості проживання, культур, традицій. Наприклад, міській житель

підтримує зв’язки із 5 – 10 родичами. Родинні відносини функціонують у

різних формах приятелювання, товаришування, дружби. Вони виконують

функції піклування про фізичний і соціальний добробут членів родини,

захист їх здоров’я, честі, гідності. Проявами родинних відносин є

турбота, співучасть, допомога у вирішенні проблем (батьківський,

сімейний, синівський обов’язок). Родинні відносини регулюються  нормами

моралі, релігії, традицій, цивільного і сімейного права.

 

Специфіка сімейних конфліктів

 

Сімейні конфлікти є однією з найпоширеніших форм конфліктів. За оцінками

фахівців, у 80 – 85 % сімей  відбуваються конфлікти, а в інших 15 – 20 %

виникають сварки з різних приводів.

Сімейні конфлікти – це протиборство між членами сім’ї  на основі

зіткнення протилежно направлених  мотивів і поглядів.

Сімейні конфлікти мають  свої особливості, врахування яких необхідне  при

попередженні і подоланні  таких конфліктів

 

Конфлікти в родині з’являються з різних причин:

- у визнанні значущості «Я» одного з членів сім’ї;

-сексуальні конфлікти;

-психосексуальна несумісність подружжя;

-емоційні конфлікти;

-незадоволення потреби в позитивних

емоціях(відсутність ласки, турботи, уваги і розуміння з боку одного з

членів родини)

-господарсько-економічні конфлікти;

-протилежність поглядів подружжя на

ведення домашнього господарства і участь у цьому процесі кожного з них,

а також інших членів сім’ї. важке матеріальне положення родини;

-поведінка конфліктуючих сторін;

-відкриті конфлікти (відкрита розмова в

підкреслено коректній формі; взаємні словесні образи; биття посуду і

т.п.) 

-Індивідуально-психологічні особливості членів сім’ї( рівень

виховання)

-Приховані конфлікти (демонстративне мовчання; різкі жести і погляди, які

свідчать про незгоду, й ін.) 

Умови стабільності подружніх відносин

Частота сімейних конфліктів є важливим показником стабільності шлюбу. У

нестабільних подружніх відносинах виявляються систематичні зіткнення,

сварки, емоційна напруга – явища, що є основою несприятливого прогнозу

перспектив збереження і розвитку сім’ї. важливим є з’ясування питання

про умови стабільності подружніх відносин, забезпечення яких дозволяє

водночас попереджувати сімейні конфлікти.

Свобода – обов’язок щодо сім’ї як чинник запобігання конфліктам, проте

свобода повинна бути усвідомленою необхідністю, якщо особистість  обирає

для себе сім’ю.

 

У сім’ї має бути особиста свобода, яка й повинна поширюватися на

кожного члена сім’ї:

- кожен член сім’ї повинен мати свій життєвий простір;

- кожен член сім’ї мусить пам’ятати про необхідність поважати іншого;

- кожен член сім’ї впливає на оточуючих і сам перебуває під їхнім

впливом;

- кожен член сім’ї повинен не ухилятися від сімейного впливу, а

навчатися керувати ним;

- кожен член сім’ї має виконувати певну роль у сім’ї, інакше – інакше

сім’я розпадається.

Характеристики партнерів у шлюбі залежать від його успішності. У

щасливих шлюбах формуються такі риси характеру партнерів, як емоційна

стабільність, згода з оточуючими (низька конфліктність),

комунікабельність, достатня довірливість, щирість, вільність вираження

почуттів.

У нещасливих шлюбах у подружжя виникають емоційна неврівноваженість, надмірна критичність до інших, прагнення до лідерства, домінування,відчуженість, підозрілість, недовірливість, скупість у вираженні почуттів, думок, планів.

 

Закономірності шлюбно-сімейних відносин дозволяють прогнозувати

перспективу їх розвитку. Позитивні прогнози для перспективи шлюбних

відносин мають місце при подібності таких якостей у характері обох

партнерів, як комунікабельність, довірливість, самостійність. Негативні

прогнози висуваються при подібності таких якостей у характері обох

партнерів, як домінантність, емоційна скупість, критичність,

замкненість, неврівноваженість.

Е. Богару пов’язав благополуччя сім’ї з трьома типами її функціональної

структури.

 

Поява дитини впливає на відносини чоловіка і жінки, перетворює їх у

батька і матір, змінюється режим життя, з’являються нові переживання,

перебудовуються ціннісні орієнтації, погляди на життя.

 

Всі суперечки, сварки, конфлікти в сім’ї ускладнюють виховання. Батьків

потрібно спеціально готувати до появи дитини. Задоволеність шлюбом

найвища у сім’ях з 1 – 3 дітьми, найнижча – у бездітних.

Відповідальність і самостійність у дитини краще формується, якщо в сім’ї

домінує партнер тієї ж статі, що і дитина.

Об’єктивними причинами подружньої дисгармонії виступають кризи розвитку сім’ї. вирізняють кризи закономірні – залежні від тривалості існування сім’ї, які виявляються з більшою чи меншою гостротою у всіх сім’ях.

Інший різновид сімейних криз має необов’язковий характер і залежить від

індивідуальної історії існування сім’ї. причини таких криз: вікові

особливості партнерів, різкі зміни обставин життя, потрясіння (переїзд,

хвороба, зменшення бюджету, смерть, народження дитини).

 

Сімейні конфлікти  поділяються на періоди:

Перший кризовий період у розвитку сім’ї спостерігається на першому році

подружнього життя. В цей період відбувається адаптація подружжя один до

одного. Вірогідність розлучень у цей період складає до 30 % від

загального числа шлюбів.

Другий кризовий період пов’язаний з появою дитини. Народження дитини для багатьох сімей є серйозним випробовуванням. У подружжя з’являються нові нелегкі обов’язки по догляду дитини, її вихованню. У зв’язку з цим у них

істотно обмежуються можливості для професійного зростання, для

реалізації своїх інтересів. Можливі зіткнення поглядів подружжя і їх

батьків з питань виховання дитини. У цей період втома дружини, пов’язана

з доглядом за дитиною, може привести до тимчасової дисгармонії

сексуальних відносин.

 

Третій період кризи сім’ї збігається з середнім подружнім віком (10 – 15

років спільного життя), який характеризується насиченістю один одним,

появою дефіциту почуттів.

 

Четвертий період кризи сім’ї настає після 18 – 24 років подружнього

життя. Основна причина сімейної кризи в цей період пов’язана з емоційною

залежністю дружини, що посилюється переживанням з приводу можливих зрад, що посилюється переживанням з приводу можливих зрад чоловіка.

 

Попередження і вирішення сімейних конфліктів

 

Попередження сімейних конфліктів залежить від всіх членів сім’ї, перш за

все, від подружжя. При цьому слід мати на увазі, що деякі дрібні сімейні

сварки можуть мати позитивну спрямованість, допомагаючи прийти до згоди

зі спірних питань і запобігти більш глибокому конфлікту. Але у більшості

випадків сімейних конфліктів допускати не слід.

 

Основні шляхи попередження сімейних конфліктів залежать від потенційних суб’єктів конфліктної взаємодії (подружжя, батьків, дітей, родичів

тощо). З кожного конкретного випадку можна знайти корисні поради в

рекомендованій літературі.

 

Висновок

Перебуваючи у тісному взаємозв'язку із соціальним організмом, будучи

його невід'ємною частиною, сім'я неминуче реагує на будь-які позитивні й

негативні зміни у всій соціальній системі, підпадаючи під її вплив.

Водночас вона сама впливає на її функціонування і розвиток. Спад

виробництва, інфляція, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, що

стали прикметами нашого життя, сприяють виникненню деяких негативних

моментів у функціонуванні і розвитку сім'ї, послабленню її стабільності.

Радикальні реформи щодо оздоровлення економічного, соціально-політичного

та духовного життя нашого суспільства позитивно впливатимуть на

зміцнення сім'ї, збагачення її соціальних функцій.

 

Водночас розвиток сім'ї, зміцнення її і стабілізація - справа не тільки

держави і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство

не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім'ї тієї чи

іншої людини.

 

Список використаної літератури:

1. Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології  управління: навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – стор. 105 – 113
2. Пірен М.І. онфліктологія: підручник. – К.: МАУП, 2007 – стор. 99 - 100