Характеристика масової культури та форми її прояву

     Розвиток "масової культури" в Європі та США відбувався по-різному. В Європі "масова культура" завжди протистояла офіційній культурі, яку контролювала держава та церква. А в США "масова культура" спершу ховалася за стереотипи та ідеї офіційної культури, основною рушійною силою якої стала реклама. Адже реклама, як відомо, - рушій прогресу. "Macoвa культура" має неабиякий вплив, вона прагне надавати культурним явищам однорідності, одноманітності, масовості.

    На відміну від елітарної культури, спрямованої на смаки обраних, "масова культура" свідомо орієнтує поширювані нею духовні цінності на середній рівень масового споживача. Деякі вважають, що основна характеристика "масової культури" і справді - прагнення надати всім елементам культури одноманітності та абсолютної схожості. Однією з істотних особливостей "масової культури" є втеча у світ мрій та фантазій. "Масова культура" ґрунтується на створенні ілюзій, примарних образів, міфів, котрі знімають реальне психологічне напруження і компенсують його світом вигаданих реалій та примар. Між "масовою культурою" і так званою контркультурою існує певна внутрішня спорідненість.

    Контркультура, так само як і "масова культура", досить демократична й масова. Наприклад, в такому феномені контркультури, як рок-культура, музика не є головною. Основне тут - моральна позиція протистояння, тип існування, "неписаний кодекс честі", як говорять про свою культуру самі представники року. До контркультури можна віднести таку контрформу як "готи". Це своєрідна молодіжна формація з власною філософією життя, моральними принципами, переконаннями.

    Навіть зовні можна розрізнити гота за чорним фарбованим волоссям, чорними лакованими нігтями, похмурою одежею, металевими брязкальцями, що звисають з одягу. А філософія готів полягає у незвичному трактуванні життя, думках про суїцид. До звичайних людей (що не належать до будь-якої контркультури) готи ставляться з відразою, нерозумінням, так би мовити, просто їх терплять. "Масова культура" - це культура мас, культура, яка призначена для народного споживача. Це вибір не народу, а комерційної індустрії, що переслідує пропагування культури в рекламних цілях.

    Для справжньої культури вона є ворожим елементом, що роз'їдає помірковані засади суспільства. Вона не належить ні до традицій, не знає національності. Смаки та ідеали "масової культури" змінюються з блискавичною швидкістю, за потребами моди. "Масова культура" звертається до широкої аудиторії, закликає до спрощених смаків, однак претендує на те, щоб називатися народним мистецтвом. У гонитві за масовістю, ототожненням, єднанням з усім світом, космополітизмом, людство втратило щось набагато цінніше за усі світові скарби - цінності, ідеали, значущість світових надбань.

     Тому існуємо у колі замкнених інтересів, невимогливих потреб і прагнення до нового та незвіданого, хай до яких культурних ідеалів воно належить. Через те, що в суспільстві домінують економічні відносини, воно виробляє егоїстичні, агресивні, негативні настрої, а отже порушується суспільний баланс, що покликаний сприяти розвиткові культурних цінностей, взаємин між людьми, що в свою чергу мають берегти загальнолюдські цінності, толерантне ставлення до культур інших народів, міждержавне порозуміння, дружби і співробітництва між країнами. "Масова культура" нав'язує людині хибне уявлення про справжній сенс життя, її призначення у світі.

     Основні функції цієї культури: залучення людей в наявну систему суспільних відносин; сприйняття життя як уявну гру, споживання масової продукції, що веде людину до примарного світу ілюзій, марних мрій, нездійсненних фантазій, начебто залучає до проблем сучасності, а разом з тим не дозволяє осягнути справжніх проблем суспільства. "Масова культура" формує мислення людини, нав'язує відповідні стереотипи, примиряє з теперішнім розкладом життя. Вважається, що такі поняття як духовність, духовні цінності, моральність, людяність, порядність суперечать "масовій культурі".

      Вона їх безжально витісняє і руйнує. Проте насправді це роблять люди, які створюють продукт "масової культури", розміщують його в інформаційному та культурному просторі, активно його пропагують, тобто формують у суспільстві певне відношення до нього, створюють цінності цієї культури. Проблема "масової культури" виступає глобальною і всеосяжною. Це загальнолюдська проблема. "Масова культура" не дає розвиватися національній культурі, перешкоджає збереженню історичних духовних і матеріальних цінностей. "Масова культура" тому і "масова", що охоплює більшість членів суспільства через одноманітність стилю життя, моди (одягу, музики, дозвілля, відпочинку, літератури тощо). Через доступність засобів комунікації, підвищується освіченість мас. Тепер мільйони людей можуть отримати найостанніші новини, дізнатися про події у світі, ознайомитися з кращими творами живопису, літератури, музики тощо. Але разом з тим "масова культура" пропагує тотожність матеріальних і духовних цінностей, які стають продуктами масового споживання, аби підкорити суспільну свідомість інтересам реклами, ринку.  

     Тому сучасним продуктам масової культури притаманні примітивність, аморальність, пропагування насильства, низький рівень культури мови, спілкування, поведінки. "Масова культура" в основному покликана впливати на людські емоції, несвідоме. Тому вона хоч і легкодоступна, а проте швидкоплинна і швидко забувається. Так, популярні в певний період часу книжки новомодних авторів, навряд чи можна буде згадати через декілька років і безперечно, що лави класиків автори таких продуктів ніколи не займатимуть. Адже їхні твори написані простою, доступною мовою, - це радше констатація фактів, а не повноцінний роман. Історії написані легко, невимушено, без підтексту, а тому читати їх можна без жодної моральної підготовки. Хоча саме такі твори швидко відходять на другий план, поступившись іншим струйовим рукописам, а нерідко через кілька років уже припадають пилом у книгарнях або у когось вдома.

      Внаслідок засилля "масової культури" в усіх областях людської діяльності, часто можна почути думки про занедбаність та аморальність сучасного світу. Начебто сучасні люди не відрізняють добро від зла, не піклуються про моральні принципи і чесноти, порушують всі божі заповіді, переслідують тільки особисті інтереси, прагнуть лише задоволення, не гребують ницими вчинками задля досягнення поставлених цілей. Щоб змінити світ на краще, а наразі викорінити квазі-цінності "масової культури", потрібно наповнити цю ж "масову культуру" піднесеними ідеями, справжніми непідробними цінностями, довершеними образами добра і щастя, призначення життя та місії людства. Варто дати шанс сучасним талантам вийти з тіні і посісти гідне місце у сучасній літературі, живописі, науці, музиці тощо.

      Можливо тоді в нас буде не один Іван Франко, Шевченко, Леся Українка, Лисенко. Можливість потрібна всім, однак не всі її, на жаль, мають. Долучення людства до прекрасного має бути не лише рекламним слоганом, а й реальними діями, спрямованими на пробудження цього самого почуття прекрасного у заснулій, зневіреній людській душі. Не можна, переслідуючи первинні потреби людства, опускатися на нижчий щабель розвитку, не можна потурати ницим інтересам занепалого суспільства, а навпаки, потрібно робити все, аби народ сам схотів зійти вище, стати краще, поглянути на світ ясними очима, а не затуманеним поглядом хибних цінностей та ідеалів. Те, що робить нас людьми не повинно зів'янути, змертвіти, пожовкнути і облетіти без вороття.

      Адже культура (справжня, цінна і вартісна) дозволить нам не втратити свого обличчя, своєї справдешньої сутності у тому, що ми люди, діти цього світу, який нам варто берегти і плекати, адже це наш дім. І що принаднішим він буде, то яснішими стануть думки, а разом з тим і наше життя. 

    Найхарактернішою рисою масової культури є її комерційний характер. У ринковому суспільстві ця культура, розрахована на основну масу населення, обов´язково виступає в ролі продукту, споживання якого має приносити прибуток. Для вивчення попиту на цей продукт сучасна західна цивілізація вже давно використовує могутній потенціал наук про людину - соціологію, психологію, менеджмент, політологію. Одночасно не лише вивчаються, а й формуються культурні потреби і бажання мас.  

Існує досить розгалужена система індустрії  масової культури, що включає в  себе такі підрозділи: 

- засоби  масової інформації - ЗМІ (практично  всі приватні канали радіо та телебачення, газети та журнали існують за рахунок реклами споживчих товарів та послуг);

- система  організації та стимулювання  масового попиту на продукцію  (реклама на вулицях, транспорті, індустрія моди);

- індустрія  здоров´я (формування іміджу здорового способу життя);

- індустрія  дозвілля (туризм, книговидання, популярна  музика та ін.);

- міжнародна комп’ютерна мережа Internet;

- масова  соціальна міфологія (цікаво спостерігати за розвитком цього жанру останнім часом в Україні: виходять численні матеріали про життя кумирів, поширюються міфи, псевдонаукові вчення, де складні або недостатньо досліджені проблеми зводяться до простих пояснень, типу: вплив прибульців з космосу, зірок, знаків зодіаку, передбачення Нострадамуса).

     Важко та й не потрібно перераховувати всі напрями індустрії масової культури, бо її продуктів безліч. Який же він, продукт сучасної масової культури?

     По-перше, він подається як якісний. Якщо це роман або художній фільм, тут важливий цікавий сюжет, інтрига, красиві герої, бурхливі почуття. Обов´язково при цьому треба дотримуватися чіткості жанру в розрахунку на певну категорію споживачів: для жінок "бальзаківського" віку - мелодрама, для чоловіків - бойовик, для домогосподарок - "мильна опера" (вихід на екрани Заходу перших телевізійних серіалів у 60-х роках супроводила реклама мила та пральних порошків). Хочеш розважитись - комедія, хочеш скинути напруження і стрес трудового дня - трилер (від англійського trill - тремтіти), для інтелектуалів - детектив та кросворд.

     По-друге, твір масової культури повинен бути зрозумілим. Надмірна філософія та модерністські прийоми не сприймаються масою, тому в попиті переважно є традиційний реалізм. Так, у живопису серед масового загалу розповсюджуються хрестоматійні твори реалістів XIX ст. та їх послідовників. Масова культура унікальна тим, що вона добре навчилася маніпулювати людськими інстинктами, доцивілізаційними реакціями та імпульсами, серед яких - ерос, страх, агресивність. Усе це є, безумовно, і у великих класиків, але не в такій примітивній формі, як це тиражується в сотнях сучасних романів та серіалів.

     Характерною рисою масовості іноді стає вульгарність - банальні істини, примітивні почуття та ідеї, красиво упаковані і розраховані на невибагливий смак. Квінтесенцією масової культури, її найодіознішим, пародійним виразом є так званий кітч (від нім. kitsch - несмак, дешева продукція, розрахована на зовнішній ефект). У 60 - 80-і роки цим терміном позначали популярну художню продукцію, що відповідала міщанським смакам, була символом бездуховності. Це матрьошки, керамічні фігурки котів або слоників, картини з русалками. Сьогодні кітч став вишуканішим, стилізованішим і водночас агресивнішим (найхарактерніший приклад - сучасна телевізійна реклама), він навіть претендує на один із стилів постмодерністського мистецтва.

     У тоталітарному суспільстві, незважаючи на його колективістський характер, справжньої масової культури не існує. Декларована як масова, культура такого суспільства по суті є елітарною, оскільки її створює художня еліта на замовлення політичної верхівки. У такій художній культурі мало уваги приділяється особистим почуттям та індивідуальним інтересам, здебільшого йдеться про колектив та державу. Більшість творів соціалістичного реалізму, що виходили в СРСР масовими тиражами, не користувалися справжнім попитом, проте великий ажіотаж викликала поява окремої продукції західної масової культури (фільм "Тарзан" у кінці 40-х років, мультфільми Уолта Діснея, детективи Агати Крісті).

     Батьківщиною сучасної масової культури є США. Тут виникли шоу-бізнес, бестселер, Голлівуд, Діснейленд та численні інші феномени маскультури, що заполонили увесь світ. У свідомості багатьох європейців Америка – країна суцільного маскульту, бездуховності і прагматизму. Певна рація в цьому є, але це не зовсім так. Історичні та культурні умови розвитку Сполучених Штатів дійсно сприяли розвитку насамперед масової культури, адже суспільство складалося тут як безнаціональне з численних емігрантів-маргіналів. У США не було традицій народної культури, не склався повноцінний фольклор. Американські діти дійсно краще знають Мікі-Мауса, ніж казки Г.-Х. Андерсена та братів Грімм, однак той же У. Дісней своїми геніальними фільмами зробив Білосніжку і Снігову Королеву улюбленцями всього світу.

     Європейські інтелектуали вже не перший рік б´ють тривогу з приводу експансії американської масової культури. Однак йдеться швидше не про культуру взагалі, а про рівень творів. У масовій культурі є чимало значущих, навіть видатних творів, які необхідно пропагувати. Добре це чи погано, але на межі XX і XXI ст. її кращі зразки дієвіше впливають на рівень культури суспільства, ніж твори геніїв.

     Масова культура як первинна відтворює образ реальності, фундаментальна ж виступає як вторинна, моделююча система. У цьому відношенні масова культура XX ст. була повною протилежністю елітарної культури в одному та її копією в іншому. Так, знявши касовий фільм "Парк юрського періоду", знаменитий голлівудський режисер С. Спілберг, заощадив кошти на фундаментальну картину "Список Шиндлера", що розповідає про трагедію холокосту. Успіх "Сибірського цирульника" М. Михалкова дає можливість відродити неприбуткове російське документальне кіно.

     У багатьох країнах з добре розвинутою ринковою економікою, незважаючи на панування масової культури, цілком успішно розвивається культура елітарна та народна. Отже, масова культура, як і цивілізація, може нести потенційну небезпеку бездуховності, але під контролем суспільства та його еліти вона повинна трансформуватись у прообраз нової буденної культури людства XXI ст.