Демографічні проблеми в Україні

                       

                                                    ПЛАН

 

 

 Вступ                                                                                                                                       1. Ендогенний фактор причини смертності.                                           2.Порівняльна характеристика демографічних проблем світу та України. 3. Екзогенні причини смертності.                                                           4.Висновок.                                                                                                                  Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Наприкінці XX сторіччя людство зіткнулося з безліччю життєво важливих і  важко-розв'язуваних проблем. XXI сторіччя може стати викликом людству, якого  ще не знала світова історія. Прогресуючий розпад біосфери, безжальне знищення величезної кількості видів флори й фауни (зооцид), необоротні порушення глобального кліматичного гомеостазу, масовий голод у країнах "третього світу", загроза пандемії СНІДу — більшість цих проблем є наслідком агресивної, конфліктної й руйнівної експансії людини в природний простір, дедалі більших антропогенних навантажень на біосферу планети, а в першу чергу прискорення темпів зростання чисельності світового населення в другій половині XX сторіччя, широко відомого як "демографічний вибух". Усі головні глобальні проблеми людства так чи так пов'язані з проблемою зростання населення планети, яке ніколи раніше не збільшувалося такими швидкими темпами.

На тлі лякаючої перспективи  майбутнього "демографічного потопу" й розпаду біосфери планети, не здатної  більше нести на собі тягар дедалі численнішого людства, зниження кількості  населення в Україні, відзначене вперше 1993 року, може бути оцінене невтаємничено як  екзогенні та ендогенні причини смертності.

 

1. Ендогенний фактор причини смертності.

Дія ендогенних чинників в  основному обумовлена старінням  організму і концентрується в  старших віках. При цьому сама людина і її довкілля можуть частково коректувати негативну дію ендогенних чинників на організм людини, що привносить елемент випадковості в дію цих  чинників. Проте, якщо розглядати гіпотетичну  залежність смертності населення обумовлену ендогенними чинниками від віку, то в цілому елемент випадковості виявляється незначним, а залежність вірогідності смерті від віку - дуже велика.

Чисельність населення, його динаміка і віково-статева структура є найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення.

Зниження природного приросту спричиняє  деформацію вікової структури населення, зумовлює зниження природного приросту трудових ресурсів. "Старіння" населення призводить до збільшення економічного навантаження на працездатних, труднощів у формуванні трудових ресурсів, забезпеченні народного господарства робочою силою.

Проблеми віково-статевої структури  населення мають значні регіональні  відмінності. Наприклад, ці проблеми в  Закарпатській і Донецькій областях діаметрально протилежні. Певні особливості  є у сільській і міській  місцевостях, зокрема, в більшості  сільських адміністративних районів  України природного приросту населення практично немає, а в багатьох спостерігається процес депопуляції. Це означає, що в таких районах коефіцієнт народжуваності менший від коефіцієнта смертності. В селах різко погіршуються вікова й статева структури населення, що, безперечно, негативно впливає на розвиток продуктивних сил.

Отже, вперше за багато десятиліть природний  приріст населення України став від’ємним, тобто смертність перевищує народжуваність. Причинами цього є екологічна криза, що сталася через неправильну експлуатацію великої кількості «брудних» підприємств, а також радіаційне забруднення в результаті чорнобильської катастрофи. На природний приріст населення впливає також економічна криза – наслідок соціалістичного способу виробництва.

Головна причина перевищення смертності над народжуваністю криється в підриві життєвої сили українського народу внаслідок винищення найздоровішої, найжиттєздатнішої частини нації під час голодоморів, воєн і репресій.

Однією з причин відносно невисокої  народжуваності є, як уже зазначалося те, що значна кількість жінок фертильного (дітородного) віку не одружена. Частина з них також народжує дітей, але цей показник набагато нижчий, ніж у замужніх жінок. Між іншим, в Україні кожну десяту дитину народжують жінки, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі. В 1990 р. на таких дітей припадало 11.2% загальної кількості народжених.

Негативний вплив на природний  приріст населення України має досить велика кількість абортів.

Природний рух населення формують також показники його смертності. Серед останніх особливе місце належить дитячій смертності, в країні помирає кожна десята (віком до одного року) дитина. Зрозуміло, що зниження дитячої смертності сприятиме врешті-решт підвищенню загального природного приросту населення.

 

2. Порівняльна характеристика  демографічних проблем світу  та України

Протягом останніх 150 років населення  Землі зростає дуже швидкими темпами. Про це свідчать факти, адже на початку  нашого літочислення кількість населення  Землі сягала 230 млн. осіб. Тільки близько 1830 року вона досягла 1 млрд. осіб, у 1890 році вона становила 1,6 млрд. Однак у 1930 році на Землі було вже більше 2 млрд. осіб, а через 30 років (у 1960 р.) досягла З млрд і вже через 15 років (1975) — 4 млрд. осіб.Наприкінці 1999 року чисельність населення планети  сягнула 6 млрд.чол., а у першій половині XXI ст., за передбаченням футурологів, наблизиться до 11 млрд. осіб.Отже, щорічно  чисельність людей на Землі зростає, а природні ресурси, за допомогою  яких можна забезпечити життя  цього населення, підвищити його якість, катастрофічне зменшуються. Невпинно збільшується кількість бідних і знедолених у світі, незважаючи на темпи розвитку економіки, відбувається катастрофічне виснаження всіх природних  ресурсів.

Сьогодні суспільство неспроможне  вирішувати не лише глобальні, але й  регіональні екологічні й соціальні  проблеми.

Кількість населення світу та його середньорічний приріст вимальовується. На кількість населення країни, його структуру, культурний та освітній рівень істотно впливають міграції.

Міграції населення ¾ це переміщення  людей по території, пов'язані зі зміною постійного місця проживання та роботи.

Міграції класифікують за причинами (економічні, політичні, гуманітарні  тощо), строками (сезонні, тимчасові, постійні), напрямами (зовнішні і внутрішні), складом  мігрантів, ступенем організованості  тощо. Істотно впливають на міграцію війни, конфлікти, зміни політичної ситуації в країні або регіоні, зміни державних кордонів.

Механічний приріст вносить  певні корективи в демографічні процеси і у формування культури народів. Зовнішні міграції поділяють  на:

а) еміграцію ¾ виїзд громадян зі своєї країни до іншої держави  на постійне проживання або на тривалий період;

б) імміграцію ¾ в'їзд до країни громадян іншої держави на постійне або тривале проживання.

Провідні вчені світу вважають, що головними заходами, які допоможуть зберегти нашу цивілізацію та біосферу, є відродження та збереження розмаїття  природи й біоугруповань у  обсягах, які забезпечують стійкість  довкілля. Ми маємо прагнути до гармонізації взаємовідносин людського суспільства  та природи. А це можливо лише за умови зміни свідомості людства, вдосконалення соціоекологічного  мислення.

Для України характерні у багатьох векторах зворотні процеси: проблеми перенаселення  не існує, хоча вплив на природне довкілля постійно зростає. Також, як і для  цілого світу, для України є відчутною міграція населення в межах країни, а особливо – за її межі.

Все це зумовлює необхідність на рівні  держави вирішувати і регулювати демографічні процеси в нашій  країні, оскільки населення, трудові  ресурси – це основа будь-якої цивілізованої держави.

 

3. Екзогенні причини смертності.

Екзогенні чинники смертності, навпаки, впливають на організм людини неврегульовано, випадково. Ця випадковість багато в чому визначається тим, що одна і та ж причина смерті може бути викликана різними зовнішніми чинниками. Наприклад, причиною гострих  захворювань органів дихання  можуть бути проблеми екології, несприятливі умови праці, шкідливі звички (куріння) і ін. Вірогідність виявитися об'єктом  подібних дій, а також вірогідність того, що їх сила перевищить захисні  здібності організму і приведе  до смерті, залежить від ряду природно-кліматичних, екологічних, економічних, соціальних, культурних, політичних і ін. чинників, і у меншій мірі - від віку людини.

По-різному поєднуючись  між собою, чинники смертності обумовлюють  безпосередню причину смерті. Переважання  причин смерті з більшою долею  ендогенного компонента зумовлює поступове  наростання інтенсивності смертності з віком, а переважання причин смертності переважно екзогенного  характеру, навпаки, веде до розмивання цієї залежності від віку (збільшенню дисперсії залишкової тривалості життя), і, отже, є об'єктом підвищеного  інтересу пенсійного фонду.

Для подальшого аналізу ділення  чинників смертності лише на вказані  групи вже недостатньо. Як мінімум, необхідно додатково класифікувати  екзогенні чинники на дві підгрупи по тому, наскільки конкретні люди мають можливість контролювати і  управляти інтенсивністю їх дії (наприклад, кожна людина самостійно вирішує, палити йому чи ні, але вона не може усунути несприятливу дію загазованої атмосфери на своє здоров'я). Зрозуміло, що така класифікація не є альтернативною, але в даному випадку це не принципово.

4.Висновок.

Можна вважати, що посилення  профілактичної складової, формування й упровадження здорового способу  життя, спрямування всіх сфер суспільства  на оздоровлення життєдіяльності, умов праці та побуту, передачі його наступним поколінням - це те нове, що надасть реформам у галузі охорони здоров'я сучасних рис, поставить людину в центр їхньої уваги, перетворить суспільство на активного співучасника формування громадського здоров'я.

Відсутність реальних економічних  можливостей подолання нинішнього кризового стану щодо охорони  здоров'я населення не є нездоланною  перешкодою на шляху її реформування. На думку багатьох фахівців, реальним кроком до зменшення дій ендогенних і екзогенних факторів є реструктуризація закладів превентивної медицини та їх спрямування на сучасні завдання зміцнення здоров'я практично здорового контингенту населення із залученням громадських, опікунських, індивідуальних та інших форм фінансування, особливо на регіональному рівні управління, та освітня форма впровадження культури здоров'я. За такого підходу необхідно розробити науково обґрунтовані шляхи більш активної участі людини у формуванні та зміцненні власного здоров'я.

Список використаної літератури

1. Захоруг Т. Демографічна ситуація: чому нас стає менше? // Україна  і світ – 2003. – 21 –25 травня.

2. Заставний Ф.Д. Географія України.  –Львів: Світ, 2001. –472 с. 

3. Населення // Україна у цифрах  у 2004 році. – державний комітет  статистики України. 

4. Паламарчук М.М. Географія України.  –К.: Освіта, 1999.

5. Прибитковий І. М. Основи  демографії: посібник. – К.:, 2000.

6. Рибов І. Сім’я і відтворення  населення в Україні // Економіка  України. – 1998 р. - № 4. – с. 86 – 88.

7. Розміщення продуктивних сил  України / за заг. ред. Є.П.  Качана. –К.: Вища школа. –375 с. 

8. Соціально-економічна географія  України / за заг. ред. О.І.  Шаблія. –Львів: Світ, 1994. –608 с.