Аналіз кар’єри Ханса Адольфа Кребса

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

Міністерства освіти і науки  України, молоді та спорту України

кафедра соціології

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота

з навчальної дисципліни

«Соціологія»

на тему:

«Аналіз кар’єри Ханса Адольфа Кребса»

 

 

 

 

 

                                                                     Виконав:

                                                                                      Студентка ІІІ курсу

Біологічного факультету

Спеціальності «Хімія»

  Групи № 4110-1А

 Шутько І.Р.

  Керівник: О.С.Сорокіна

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2013 

Ханс Адольф Кребс (25 серпня 1900 р. - 22 листопада 1981 р.) - видатний німецько-англійський біохімік. Відомий як відкривач циклу сечовини і циклу трикарбонових кислот, зробив внесок у розробку циклу трикарбонових кислот (цикл Кребса). У 1932 описав орнітіновий цикл синтезу сечовини в печінці тварин.                               Народився в Хілдесхайме (Німеччина) в єврейській родині отоларинголога Георга Кребса та Алми Кребс. [1]                                                   Початкову освіту він здобув у Андреанум-гімназії в Хільдесхайм. У 1918 р. К. закінчив гімназію. В останні місяці першої світової війни він служив у полку зв'язку прусської армії, потім вивчав медицину в Геттінгенському, Фрайбурзьким, Мюнхенському та Берлінському університетах і в 1925 р. отримав медичний диплом у Гамбурзькому університеті. Далі він протягом року вивчав хімію в Інституті патології Берлінського університету, а потім почав працювати в якості асистента-лаборанта у Отто Варбурга в Інституті біології кайзера Вільгельма в Берліні. [2]                Варбург розробив експериментальний метод дослідження клітинного дихання - споживання кисню і виділення вуглекислого газу в процесі метаболізму вуглеводів, жирів і білків. Замість того щоб вивчати дихання у інтактних тварин або досліджувати цілі органи, Варбург став використовувати тонкі зрізи свіжих тканин, поміщені в герметичний посудину з датчиком тиску. Коли в процесі біохімічних реакцій тканини поглинали кисень, тиск у посудині знижувався, і це слугувало об'єктивним показником дихальної активності. 
У 1930 р. Кребс знову зайнявся клінічної медициною і почав працювати асистентом у муніципальному госпіталі в Алтон (Гамбург) і приват-доцентом (позаштатним викладачем) в медичній клініці Фрейбургского університету.[3] В цей же час він продовжував біохімічні дослідження. Використовуючи експериментальну систему, схожу з установкою Варбурга, вчений описав цикл сечоутворення - процес, при якому з організму видаляються кінцеві продукти азотистого обміну. Він виявив, що амінокислота орнітин, додана до зрізу печінки, відіграє роль каталізатора цього циклу, тобто прискорює синтез сечовини, але сама при цьому не витрачається. Виявилося, що орнітин перетворюється на подібну амінокислоту цитрулін, яка в свою чергу переходить в амінокислоту аргінін. Аргінін розщеплюється до сечовини та орнітину, і весь цикл повторюється спочатку. Розробка концепції циклічних процесів в біохімії принесла вченому світову популярність.[4]                                 Коли в 1933 р. до влади в Німеччині прийшов Гітлер, Кребс, єврей за походженням, втратив роботу у Фрейбургском університеті. Однак Рокфеллерівське дослідне товариство надало йому можливість вивчати біохімію під керівництвом Фредеріка Гоуленда Хопкінса в Інституті біохімії Кембриджського університету у Великобританії. У 1933 р. Кребс прибув у Кембридж, не захопивши з собою 'практично нічого, крім подиху полегшення, кількох книг і 16 упаковок посудин Варбурга'. Він почав працювати демонстратором-біохіміком і незабаром отримав ступінь магістра. У 1935 р. був призначений викладачем фармакології Шеффілдського університету.[5] У наступному році вчений і діяч сіоністського руху Хаїм Вейцман запросив Кребса на роботу в Інститут біохімії Єврейського університету, який в той час створювався в Реховоті (Палестина). Однак, хоча біохіміка і захоплювала ідея життя першопрохідника, особливо в колективних господарствах, можливості для досліджень в Єврейському університеті були досить обмеженими і, крім того, знову спалахнув арабсько-ізраїльський конфлікт. Тому Кребс вирішив залишитися в Англії, де був призначений викладачем з погодинною оплатою кафедри біохімії Шеффілдського університету.                                   У 1937 р., вивчаючи проміжні стадії обміну вуглеводів, вчений зробив друге найважливіше відкриття в біохімії. Він описав цикл лимонної кислоти, або цикл трикарбонових кислот, який в даний час називається циклом Кребса. Цей цикл являє собою загальний кінцевий шлях розпаду вуглеводів, білків і жирів до вуглекислого газу і води і є головним джерелом енергії для більшості живих організмів. У більш ранніх роботах Альберта Сент-Дьордь, Франца Кноопа, Карла Мартіус та інших дослідників було показано, що в присутності кисню лимонна кислота в результаті послідовних реакцій перетворюється в щавелевооцтову кислоту і вуглекислий газ.[6]                   Уявлення про цикл Кребса дозволяє зрозуміти, яким чином з поживних речовин в організмі виробляється енергія. Кребс вивчав послідовність перетворення в організмі енергії поживних речовин, з тим щоб визначити, яким чином вуглеводи переходять в інші сполуки. Проаналізувавши формули понад 20 органічних кислот, близьких до вуглеводів, біохімік переконався в тому, що молочна та піровиноградна кислоти здатні самі по собі зазнавати певну послідовність перетворень. У кінцевому рахунку він у своїх дослідах став використовувати піровиноградну кислоту.                                                Кребс експериментальним шляхом довів, що при окисленні піровиноградна кислота утворює проміжне з'єднання - Ацетілкоензім A. (Коензим, або кофермент, - це складова частина ферменту, необхідна для його каталітичної активності.) Крім того, він відкрив, що при цьому окисленні виділяється вуглекислий газ і утворюються інші кислоти; весь цей процес продовжується до залучення наступної молекули Коензиму А, також встановив, що основні принципи його циклу справедливі і для інших поживних речовин, зокрема для жирних кислот.                                  Відкриття циклічного принципу проміжних обмінних реакцій стало віхою в розвитку біохімії, так як дало ключ до розуміння шляхів метаболізму. Крім того, воно стимулювало інші експериментальні роботи і розширило уявлення про послідовності клітинних реакцій.                      У 1939 р. Кребс отримав британське громадянство. Під час другої світової війни він керував дослідженнями Британського медичного дослідницького ради по харчуванню, які стосуються потреб у вітамінах А і С. У 1945 р. був призначений професором, завідувачем кафедри біохімії та директором Медичного дослідницького ради по клітинному метаболізму Шеффілдського університету. 
У 1953 р. Кребсу була присуджена Нобелівська премія з фізіології і медицини «за відкриття циклу лимонної кислоти». Вчений розділив цю премію з Фріцем Ліпманом. У вітальній промові дослідник з Каролінського інституту Ерік Хаммарстен сказав: «Цикл Кребса пояснює два процеса, які одночасно відбуваються: реакції розпаду, при яких вивільняється енергія, і синтетичні процеси, при яких ця енергія витрачається». У Нобелівській лекції Кребс підбив підсумки своїх відкриттів в області циклу лимонної кислоти. Завершуючи промову ‘екскурсом в загальну біологію’, він проаналізував більш широке значення цих відкриттів. «Наявність одного і того ж механізму утворення енергії у всіх живих істот дозволяє зробити ще два висновки, - сказав він. - По-перше, цей механізм виник на дуже ранніх етапах еволюції, і, по-друге, життя в теперішньому вигляді зародилось лише однин раз».                       Через рік після отримання Нобелівської премії Кребс був призначений на посаду професора біохімії Наффілдского відділу клінічної медицини Оксфордського університету, куди перебазувався Медичний дослідницький рада з клітинного метаболізму. Через три роки вын разом зі своїм колишнім учнем Хансом Корнбергом виявив різновид циклу лимонної кислоти - цикл гліоксілата, в якому дві молекули коензиму А перетворюються на сукцініловую кислоту. Цей цикл має більш важливе значення для процесів обміну в рослинних і мікробних, ніж тварин, клітинах. Кребс і Корнберг спільно працювали над працею «Перетворення енергії в живій матерії» («Energy Transformation in Living Matter: A Survey», 1957), в якому розглядався цикл лимонної кислоти та її функція в живих організмах.                       Після виходу на пенсію з Оксфордського університету в 1967 р. був призначений професором-консультантом з біохімії в Лондонській королівській вільній госпітальній медичній школі. Він продовжував дослідження по регуляції швидкості обмінних реакцій, «вроджених порушень метаболізму» і збереженню печінки для пересадження в Наффілдскому відділі клінічної медицини Оксфордського університету.                                          У 1938 р. Кребс одружився на Маргарет Сайслі Філдхауз. У їх сім'ї було двоє синів та дочка.                                                 22 листопада 1981 помер в Оксфорді у віці 81 року.                                          Ханс Адольф Кребс був удостоєний багатьох нагород: премії Ласкера Американської асоціації охорони здоров'я (1953), Королівської медалі (1954) і медалі Коплі (1961) Королівського наукового товариства, а також золотої медалі Королівського медичного товариства (1965). У 1958 р. королевою Єлизаветою II був подарований дворянський титул. Він був іноземним членом Американської академії наук і мистецтв і американської Національної академії наук. Крім того, Кребс був співробітником Американської колегії лікарів і членом Вейцмановского інституту (Ізраїль).[7]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. http://persona.rin.ru/view/f/0/17666/krebs--hans
2. http://persones.ru/biography-16883.html
3. http://n-t.ru/nl/mf/krebs.htm
4. http://www.peoples.ru/science/chemistry/hans_adolf_krebs/
5. http://belopolye.narod.ru/known_people/august/krebs.htm
6. http://znaimo.com.ua/Кребс_Ханс_Адольф
7. http://eternaltown.com.ua/content/view/3269/228/